охорона рослинного і тваринного світу реферат 3 клас
Рослинний світ, або флора, дуже чутливо реагує на зміни екологічних факторів і є чітким показником обсягу антропогенного впливу на природу.
При оон було створено спеціальну постійну комісію з охорони щезаючих видів рослин і тварин, а згодом — міжнародну червону книгу, куди заносяться всі рослини та тварини, яким загрожує вимирання. Закон про червону книгу прийнято і в україні. Сьогодні до неї занесено понад 800 видів рослин і тварин з метою їх охорони і збереження, оскільки їм серйозно загрожує вимирання або знищення через людську діяльність. Природні умови україни сприяли розвитку дуже багатої та різноманітної флори. Тут зростає близько 5 тис. Видів рослин природної флори та близько 1 тис. Видів культурної та заносної флори. Найбагатшою є флора карпат та криму (близько 2 тис. 200 років тому життєдайні ліси вкривали більше половини всієї площі україни, сьогодні — лише 14 %. Незважаючи на величезне екологічне значення лісу й прийняття постанов і законів щодо його охорони, в поліссі та карпатах ліси, як і раніше, хижацьки знищуються, а відтворення лісового фонду здійснюється дуже повільно й недостатньо. Слід зазначити, що останнім часом ліси через перевантаження відпочиваючими, з їх дикунським ставленням до природи, винищення рідкісних лікарських рослин, ягід, грибів, вирубування дерев, спричинені людьми пожежі втрачають свої оздоровчі та рекреаційні властивості. Ліс не витримує напливу людей у густонаселених районах, страждає, хворіє й гине від промислових забруднень, внаслідок діяльності нафтовиків, будівельників, гірників. За даними оон, щорічно на планеті вирубується понад 3 млрд. М 3 лісу, й ця цифра до 2000 р. Особливо тривожить доля амазонських і сибірських лісів, що відіграють найважливішу роль в очищенні атмосфери землі. Основними заходами захисту лісів є такі. Раціональне (з урахуванням екологічної ситуації) обмежене їх вирубування; висаджування нового лісу на місці вирубаного; повна переробка деревини й супутньої сировини з метою збільшення виходу продукції з одиниці площі; раціональне збереження ягідних, кормових, лікарських, технічних рослин; проведення селекції та насіннєвих дослідів для створення видів лісової флори, продуктивніших і стійкіших до хвороб і забруднень середовища; створення лісозахисних і водоохоронних лісосмуг, рекреаційних і заповідних лісових і лісопаркових зон і масивів; боротьба з кислотними дощами; підвищення рівня екологічної освіти та виховання свідомого ставлення населення, особливо молоді, до лісу.
Колись високопродуктивні, багаті гумусом степові чорноземні ґрунти україни в наш час значно виснажені через екстенсивне господарювання, інтенсивне випасання худоби, неправильну меліорацію, переущільнення важкою сільськогосподарською технікою, перехімізацію. Велике значення в україні мають болота — важливий гідрологічний і кліматичний регулятор полісся, зона поширення багатьох рідкісних і цінних видів рослин (зокрема, реліктів льодовикового періоду). Масове науково не обґрунтоване осушення боліт, що розпочалося з 50 - х років xx ст викликало значне пониження рівня ґрунтових вод, всихання навколишніх лісових масивів, зникнення деяких цінних болотних трав. Нині, коли життя показало хибність політики масового осушення болотних масивів, змінюється оцінка ролі боліт. Розпочато роботи для їх збереження, охорони й відтворення. Кілька боліт оголошено заповідними — вони виконують функції еталонів болотних екосистем. Біосфера сьогодні вже не спроможна самоочищуватися, саморегулюватися й самовідновлюватися — вона дедалі активніше деградує. Людству загрожує загибель найближчими десятиліттями, якщо воно терміново не змінить свого ставлення до природи, не змінить стилю своєї діяльності й існування, не переоцінить життєвих цінностей. Рослинний світ, або флора, дуже чутливо реагує на зміни екологічних факторів і е чітким показником обсягу антропогенного впливу на природу.
При оон було створено спеціальну постійну комісію з охорони зникаючих видів рослин і тварин, а згодом — міжнародну червону книгу, куди заносяться всі рослини та тварини, яким загрожує вимирання. Закон про червону книгу прийнято і в україні. ідея її створення належить відомому англійському зоологу професору пітеру скотту.
Червона книга — це зібрання фактів про унікальних представників флори й фауни нашої планети, над якими нависла загроза зникнення. Міжнародна червона книга складається з кількох солідних томів. До неї внесено близько 300 видів і підвидів ссавців, майже 300 видів птахів, більше 100 видів плазунів, 40 — земноводних, понад 250 видів судинних рослин. У ній є також і чорний список тварин і рослин, що зникли з планети, починаючи з 1600 р. 200 років тому життєдайні ліси вкривали більше половини всієї площі україни, сьогодні — лише 14%. Незважаючи на величезне екологічне значення лісу й прийняття постанов і законів щодо його охорони, в поліссі та карпатах ліси, як і раніше, хижацьки знищуються, а відтворення лісового фонду здійснюється дуже повільно й недостатньо. Слід зазначити, що останнім часом ліси через перевантаження відпочиваючими, з їх дикунським ставленням до природи, винищення рідкісних лікарських рослин, ягід, грибів, вирубування дерев, спричинені людьми пожежі втрачають свої оздоровчі та рекреаційні властивості. За даними оон, щорічно на планеті вирубується понад з млрд м3 лісу, й ця цифра до 2000 р. Через значні негативні антропогенні зміни стану довкілля у наступні 20—30 років щодня зникатиме з землі близько 100 видів рослин і тварин; загальна кількість зникаючих видів наблизиться до 1 млн. Раціональне (з урахуванням екологічної ситуації) обмежене їх вирубування; висаджування нового лісу на місці вирубаного; повна переробка деревини й супутньої сировини з метою збільшення виходу продукції з одиниці площі; раціональне збереження ягідних, кормових, лікарських, технічних рослин; проведення селекції та насіннєвих дослідів для створення видів лісової флори, продуктивніших і стійкіших до хвороб і забруднень середовища; створення лісозахисних і водоохоронних лісосмуг, рекреаційних і заповідних лісових і лісопаркових зон і масивів; боротьба з кислотними дощами; підвищення рівня екологічної освіти та виховання свідомого ставлення населення, особливо молоді, до лісу.
Колись високопродуктивні, багаті гумусом степові чорноземні ґрунти україни в наш час значно виснажені через екстенсивне господарювання, інтенсивне випасання худоби, неправильну меліорацію, переущільнення важкою сільськогосподарською технікою, перехімізацію. Велике значення в україні мають болота — важливий гідрологічний і кліматичний регулятор полісся, зона поширення багатьох рідкісних і цінних видів рослин (зокрема, реліктів льодовикового періоду). Нині, коли життя показало хибність політики масового осушення болотних масивів, змінюється оцінка ролі боліт. Розпочато роботи для їх збереження, охорони й відтворення. Кілька боліт оголошено заповідними — вони виконують функції еталонів болотних екосистем. Особливу групу флори становлять агроценози. Це площі, зайняті культурними рослинами, тобто тими їх видами, що культивуються людиною. Кількість цих рослин не перевищує 1500 видів, але на землі вони займають велику площу — 1, 5 млрд га. Культурні рослини — це молода група видів, їх вік становить усього 2, 5—4 тис. Років (жито, овес, буряк), а такі культури, як каучуконос гевея, хінне дерево, обліпиха та інші — зовсім молоді, вони були окультурені кілька сот років тому.
Агроценози — це досить вразливі ділянки землі. Величезні площі, зайняті монокультурами, роблять їх вразливими до хвороб і шкідників через генетичну одноманітність; монокультури також сильно виснажують ґрунти, сприяють перезабрудненню їх хімікатами й продуктами життєдіяльності рослин. Біомаса тварин становить лише 2% всього живого, але через високий рівень енергетичних процесів, величезну різноманітність і високу рухливість роль фауни в біосфері дуже велика. Нині налічується близько 2 млн видів тварин (рослин — у п ять разів менше). Найчисленнішою групою є безхребетні, які становлять приблизно 99% біомаси тварин на землі; їхнє значення в біосфері величезне, особливо в кругообігу речовин і трансформації енергії. Найважливішу роль відіграє найчисленніший і найрізноманітніший клас безхребетних — комахи, їх налічується близько 1 млн видів (в україні 25 тис. Вони виконують опилення рослин, є їжею для птахів, звірів, беруть участь у формуванні ґрунтів, розкладанні рослинних і тваринних решток, впливають на склад повітря, вод і ґрунтів. З давніх - давен тварини були для людей не лише джерелом основних продуктів харчування (м ясо, молоко, мед тощо), з їхньої шкіри виготовляли одяг, із кісток — знаряддя праці, а також технічну, лікарську сировину, прикраси. Руйнування людиною місць мешкання тварин, як і рослин, сьогодні стає надто небезпечним. Сьогодні під загрозою знищення опинилося вже близько 600 видів птахів і 120 ссавців, багато риб, земноводних, молюсків, комах. Особливо небезпечним є швидке зведення тропічних лісів, що є ареалом життя дуже багатьох видів тварин. За останню тисячу років з лиця землі зникло понад 100 видів звірів, 140 видів птахів, на великих ділянках світового океану через деградацію середовища й хижацький вилов риби майже зовсім зникло 25 видів найцінніших промислових риб, під загрозою вимирання перебувають кити й дельфіни. Років лише в північній америці винищено ссавців 50 видів, птахів 40; в xvii— xix ст. На галапагоських островах знищено 10 млн слонових черепах. Аналогічні події мали місце й в австралії — 10 тис. Років тому тут були винищені гігантські сумчасті гризуни (завдовжки до 4 м), гігантський кенгуру, лев, страус. Такі ж масові винищення мали місце в новій зеландії й на мадагаскарі. Таке ж становище характерне і для україни. Через велику щільність населення тут ще в xvi ст. Були винищені кулани, в xviii—xix ст. — сайгаки, тури, тарпани, степові орли, дрофи, олені. Дуже рідкісними стали лебеді, кажани, корсаки, соколи, деякі види риб і раків. У той же час вченим вдалося переселити в україну (в основному на території заповідників) зубра, лань, муфлона, куріпку - кеклика, деякі види риб (скажімо, білого амура й товстолобика) тощо. Як вважають спеціалісти, з подальшим зростанням населення, забруднень промисловості, енергетики й транспорту, особливо в тропічних і субтропічних регіонах, до кінця xx ст. Буде щогодини вимирати один з видів живих істот землі. До 2000 майже 1 млн видів не зможе витримати антропогенного тиску.
Крім того, потрібні ретельне дослідження рідкісних і зникаючих видів, причин їх вимирання, розробка наукових основ для поліпшення ситуацій, екологічних прогнозів на основі результатів екологічного моніторингу.
Велике значення має також рекультивація порушених людиною ландшафтів, відновлення ґрунтів, пасовиськ, луків, лісів, водойм згідно з науково обґрунтованими далекоглядними планами, активний розвиток заповідної справи. Сучасні ретельні еколого - економічні розрахунки й моделювання, виконані вченими різних країн, свідчать, що більш - менш нормальне функціонування і самовідновлення біосфери будь - якого регіону можливе лише за наявності в цьому регіоні не менше 10—15% площі, зайнятої заповідниками. Заповідники — це ландшафти, де зберігаються, охороняються й вивчаються всі компоненти екосистеми. Повітря, ґрунти, гірські породи, природні води, рослинний і тваринний світ, пам ятки природи та культури. Територія заповідника повністю вилучається зі сфери господарської діяльності — тут забороняється жити людям, проводити будь - яку господарську діяльність, вирубувати ліс, косити сіно, добувати будь - які корисні копалини, прокладати транспортні шляхи тощо. За своїм значенням заповідні території поділяються на біосферні заповідники міжнародного значення, державні й національні заповідники та парки, заказники, заповідні ландшафти, ділянки та об єкти. Мета створення заповідників — підтримання екологічної рівноваги, збереження еталонів недоторканої природи, проведення наукових досліджень характеру взаємозв язків між екологічними факторами екосистем для збереження й відтворення ландшафтів. Заповідники є найкращою формою збереження генофонду нашої планети. В україні створено 12 державних заповідників — у тому числі два біосферних міжнародного значення — асканія нова та чорноморський; крім того, ведуться переговори про створення міждержавного заповідника карпати, що буде охоплювати території українських, польських і словацьких карпат, 1576 заказників, 2642 пам ятники природи, 559 заповідних урочищ. Будь - яка тварина — це багатовіковий витвір еволюції, і кожна з них має однакове з нами право м й виконувати певну роль у взаємозв язаному світі. Тваринний світ є важливою частиною біосфери нашої планети. Разом з рослинами тварини відіграють значну роль в міграції хімічних елементів, яка лежить в основі існуючих у природі взаємозв язків. На її терені, включаючи акваторії чорного і азовського морів, живе близько 44 800 видів тварин. Найбільш широко представлені такі таксони. Членистоногі - більш ніж 39 000 видів, круглі черви - 1 457, стьожкові черви - 1 288, найпростіші - більш ніж 1 200, хордові - більше 700, кільчасті черви - 400, молюски - 369 видів. Найбільше уваги приділяється зараз вивченню, охороні, відтворенню та раціональному використанню хребетних тварин, фауна яких представлена в україні більш ніж 200 видами риб, 18 видами земноводних, 20 видами плазунів, близько як 400 видами птахів та 101 видом ссавців. Тварини відіграють важливу роль у житті нашої планети та житті людини. Велике значення тварини мають у формуванні ландшафтів. За рахунок морських, переважно одноклітинних, тварин з твердим скелетом відбулося утворення осадових порід (крейди, вапняку та ін. ), поклади яких займають велику територію на поверхні землі. З діяльністю представників кишковопорожнинних тварин - коралових поліпів - пов язано виникнення в теплих морях чисельних коралових островів та коралових рифів, загальна площа яких дуже значна. Велика роль належить тваринам в утворенні ґрунту і кори вивітрювання. існуючі у великій кількості ґрунтові дрібні круглі черви (нематоди), ґрунтові кліщі, дощові черви, личинки комах, різні ссавці та інші тварини розпушують ґрунт, сприяють аерації і проникненню вологи, збагачують органічними речовинами, підвищують родючість. Тварини впливають на життя рослин. Одні з них є запилювачами рослин (багато видів комах, деякі птахи - колібрі, нектарниці, окремі види летючих мишей), інші - переносниками насіння (багато птахів і ссавців). Значна кількість рослин зовсім не може існувати без тварин, тому що без допомоги останніх вони не можуть запилюватися або поширюватися. Таким чином, беручи участь у кругообігу речовин у природі, впливаючи на стан і розвиток інших її компонентів, тварини відіграють велику роль у підтриманні динамічної рівноваги в живій природі. Життя тварин тісно пов язане з життям рослин і тому зміни чисельності перших позначаються на загальному стані других. Різноманітні міжвидові відносини склалися і між тваринами, внаслідок чого вони всі знаходяться в залежності один від одного. Неоціненною є роль тварин у житті людини. Багато з них - важливе джерело харчування і сировина для промислового виробництва (сільськогосподарські тварини, риба, хутрові звірі, різноманітна дичина). Фауна диких тварин є невичерпним джерелом для одомашнення. У наш час інтенсивно одомашнюються хутрові звірі (соболь, норка, лисиця та ін. ), проводяться дослідження з приручення лося, страуса, білої куріпки, глухаря та ін. При виведенні нових порід і з метою поліпшення якості існуючих використовуються для схрещування їх близькі дикі родичі. Багато тварин є продуцентами корисних речовин (мед, віск, шовк, лак, спермацет, зміїна та бджолина отрута та ін. ), які знайшли широке застосування в народній та офіційній медицині. Безхребетні тварини мають особливе значення як фільтра - тори для очищення води - вони вилучають частки органіки та дрібних організмів із води, тим самим очищаючи її (губки, коралові поліпи, сидячі поліпи, ракоподібні, молюски та ін. Багато видів тварин завдають шкоди сільському господарству, переносять збудників та викликають захворювання людини та сільськогосподарських. Тварин (найпростіші, гельмінти, комахи, гризуни та ін. Водночас багато видів є винищувачами вказаних шкідників, в чому полягає їх велика користь. Оцінюючи значення окремих видів тварин для людини, слід відзначити, що абсолютно шкідливих, як і абсолютно корисних, тварин у природі немає. Значення кожного з них у природі різнобічне і часто суттєво змінюється залежно від його місцеперебування, сезону, чисельності та характеру господарської діяльності людини. Нейтральні або корисні види можуть стати шкідливими, а шкідливі - корисними. Термін шкідник визначає такі організми, які спричиняють негативний вплив на виживання або благополуччя людини, діючи як паразити або переносники інфекцій, конкуруючи з людиною за їжу, волокнисті матеріали або інші корисні ресурси чи просто дошкуляючи їй. Тому визначення шкідник дуже суб єктивне і відбиває лише точку зору людини. Дійсно об єктивна, суворо наукова думка полягає в тому, що концепція шкідника недоречна, бо кожний організм відіграє важливу роль у розвитку і збереженні екологічних угруповань. З огляду на це можна зробити висновок, що тільки один організм реально загрожує стабільності і подальшому існуванню живих систем на нашій планеті, і це людина розумна (homo sapiens) - справжній шкідник. Ми повинні розуміти, що кожний вид, усі його особини втягнені в боротьбу з іншими за обмежені запаси важливих ресурсів. Відповідно з урахуванням суб єктивної перспективи видів чи особин ідея шкідника чи конкурента багатозначна і має сенс. Тварин треба розглядати з обох точок зору, і, щоб зрозуміти їх справжню роль у природі і нашому житті, необхідно дотримуватися наукового підходу, розглядати їх об єктивно. Прикладів того, як тварини, що вважалися шкідливими, після ретельного вивчення їх біології і способу життя визнавалися, навпаки, дуже корисними. Тут можна сказати, зокрема, про хижаків, що є діючим фактором природного добору.
Хижі тварини оздоровлюють популяції інших тварин, які є для них кормом. Регулюючи чисельність хижаків там, де їх багато і де вони завдають шкоди, слід турбуватися про охорону в місцях з їх низькою чисельністю. Кожен вид має або може мати в майбутньому певне позитивне (пряме або опосередковане) значення для людини, і тому повне знищення якогось виду тварин недопустиме.
Для переконливості цього безсумнівного положення дозволимо собі навести витяг з книги відомих російських учених о. Флінта мы должны их спасти. Кожний вид має неповторний генофонд, який склався в результаті природного добору в процесі його еволюції. Усі види мають потенційну економічну цінність і для людини, оскільки неможливо передбачити, які види можуть стать з часом корисними або навіть незамінними. Можливості використання видів настільки непередбачувані, що було б найбільшою помилкою дати вимерти якомусь виду тільки тому, що сьогодні ми не знаємо його корисності. Переконливими є й слова відомого американського еколога олдо леопольда. Зберігати кожний гвинтик, кожне коліщатко - ось перше правило тих, хто намагається розібратися в невідомій машині. Тваринний світ відноситься до відновлюваних природних ресурсів. Однак для збереження їх здатності до відновлення потрібні конкретні, не порушені людиною, природні умови, де відновні процеси відбуваються з певною швидкістю. У наш час темпи витрачання відновлюваних ресурсів можуть бути такими, що не відповідають темпам їх відновлення. Надмірне витрачання відновлюваних ресурсів може призвести до їх виснаження. Прикладом може бути виснаження рибних ресурсів. Тривалий час існувала думка, що їх ресурси невичерпні. Сьогодення показало, що ця думка виявилася помилковою. У відомому документі, розробленому мсоп за підтримки юнеп (програма оон з навколишнього середовища) і фао (продовольча і сільськогосподарська організація оон), який має назву всесвітня стратегія охорони природи, разом з визначенням основних вимог щодо охорони природного навколишнього середовища, розглянуті основні фактори, які загрожують у наш час тваринам. До них належать руйнування або деградація місць існування; переексплуатація; вплив інтродукованих видів; втрата, скорочення або погіршення кормової бази; пряме знищення диких тварин. Порушення та деградація місць перебування спричиняє найбільш негативний вплив на всі групи тварин. Він загрожує 67% загальної кількості всіх рідкісних і зникаючих видів тварин. До цього фактору відносяться інтенсифікація ведення сільського господарства; вирубування лісів; будівництво меліоративних споруд та осушувальна меліорація; випалювання рослинності та антропогенні лісові пожежі; розширення забудови; природні явища. Вирубування лісів, розорення степів, осушення боліт, спорудження водосховищ, каналів, прокладання автошляхів та залізниць, ліній електропередач^побудова міст, промислових об єктів, розробка корисних копалин відкритим способом тощо докорінно змінюють екосистеми. Для тварин, що пристосовувалися до певних умов протягом тисячоліть, такі різкі зміни виявляються несприятливими, і вони або повністю зникають, або ж стають рідкісними. Найчастіше зміни в екологічних системах відбуваються повільно, малопомітно, однак вплив їх на тваринний світ в кінцевому результаті значний. Хімізація сільського господарства викликає зміну генетичних, фізіологічних, біохімічних та інших функцій живих організмів. Пестициди призводять до зменшення кількості тварин на великих територіях. Установлено, що кількість отрутохімікатів в організмі тварин збільшується по ланцюгу живлення. Слід також зазначити, що теплокровні тварини (ссавці, птахи) менш чутливі до пестицидів, ніж холоднокровні хребетні (риби, плазуни та земноводні). Різні дії - рибальство, обробка сільгоспугідь, заготівля дров, рекреаційне навантаження - розлякують тварин, особливо це небезпечно в період розмноження. До серйозних екологічних наслідків призводить забруднення атмосферного повітря і водойм відходами промислового виробництва, стічними водами комунальних підприємств. Екологічним лихом для водної фауни стає забруднення морських екосистем нафтою і нафтопродуктами. Лісова рослинність, її поширеність на земній кулі та роль в природі. Значення рослин у біосфері і житті людини. Антропогенний вплив на рослинний світ. Вплив фауни на формування ландшафтів, утворення ґрунту і кори вивітрювання, на хімічний склад води та динамічну рівновагу.
Правова основа, що регулює природокористування. Корисні властивості лісів, які полягають у їх здатності зменшувати вплив негативних природних явищ. Ділення лісів на дві групи за своїм економічним і господарським. Певні заборони та обмеження передбачені законодавством. Заходів щодо запобігання загибелі тварин під час виробничих процесів. Правове значення червоної книги. Збереження середовища перебування тварин. Догляд за рідкісними та зникаючими видами рослин, рослинних угрупувань. Червона книга україни. Перелік видів рослин та тварин, що потребують охорони. Природотворча функція лісів і лісових насаджень. Проблема закислення лісових ґрунтів внаслідок вилужування поживних речовин під впливом кислих опадів і озону.
Вид і характер лісової пожежі. Вплив джерел забруднень на екологічний стан природних компонентів та якість рослинної продукції. Поверхневі води, ґрунти, рослинність, тваринний світ та ландшафтні умови як фактори формування навколишнього середовища. Дослідження хімічного складу ґрунтів. Загальна характеристика основних положень рамсарської конвенції про розширення і збереження водно - болотних угідь. Загальне поняття та основні закони аутекології. Сутність та види екологічних факторів. Тваринний світ як об’єкт правової охорони. Відповідальність за порушення законодавства. Роль технологічної революції в забрудненні довкілля. Забруднення морського середовища нафтою, пестицидами, пластиком, поверхнево - активними речовинами. Екологічні дослідження рельєфу, клімату, грунтів та водних об єктів як складових формування стану довкілля. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.
Рослинні ресурси україни представленні зоною лісів, лісостепу і степу.
Загальна площа лісового фонду україни становить 9, 97 млн га. Загальний запас деревини 1240 млн м. Щорічний приріст деревини досягає майже 25 млн м. На одного жителя україни припадає 0, 16 га лісу і 24 м запасу деревини. Ліси на території україни розміщені нерівномірно. У поліссі вони займають 26, 1 % всієї території, в лісостепу - 12, 2 %, у степу - 3, 8 %, в криму - 9, 8 %, у карпатах - 40, 5 %. Відносно низька лісистість і нерівномірне розміщення лісів пояснюються не тільки різноманітністю природних умов, але й діяльністю людини. Ліси різноманітні за породами. За віком ліси поділяють на молодняк, середнього віку, дозріваючі і дозрілі. Маючи велике та різноманітне економічне значення, ліси є також дуже важливим географічним фактором, який впливає на інші типи ландшафтів і на біосферу в цілому.
Хвойні ліси займають 42 % загальної площі, у т. Сосна - 33 %, твердолистяні - 43, 3 %, дуб - 32 %, м яколистяні - 13, 6 %, інші деревні породи - 0, 5 %, чагарники - 0, 4 %. Природотворча функція лісів і лісових насаджень зумовлена водоохоронними, стокорегулюючими та клімато - регулюючими властивостями. Ліс і лісонасадження забезпечують рівномірне водопостачання рік і водойм протягом року.
Знищення лісів зумовлює різке обміління річок і навіть повне їх пересихання. Лісонасадження, які ростуть на схилах, захищають ґрунт від змиву і розмивання, від утворення ярів. Сильне закислення лісових ґрунтів (на 1 - 1, 5 одиниць рн) виникає в результаті вилужування поживних речовин під впливом кислих опадів і озону.
Процес супроводжується переведенням нерозчинних сполук алюмінію (він є складовим компонентом глинистих ґрунтів) в розчині. Чим більший вміст розчинних форм алюмінію, тим інтенсивніше зменшується маса кореневої системи і відмирають кореневі волоски. Аналогічний ефект спричиняють і сполуки заліза. З підвищенням кислотності ґрунту і утворенням розчинних форм токсичних металів різко знижується біохімічна роль ґрунтових мікроорганізмів, пригнічується їх мікоризна активність. У промислових зонах на швидкість росту та загальний фізіологічний стан дерев впливають й інші токсичні сполуки (етилен, анілін), продукти фотохімічного окислення (пероксиацилнітрат), фториди, які утворюються при виробництві алюмінію та амонію, що викидається заводами і тваринницькими фермами. Значної шкоди лісам завдають пожежі. Масштаб впливу лісових пожеж на біосферу землі належить до глобальних явищ. Природні пожежі - важливий фактор динаміки лісового покриву.
Вони значно впливають на біорізноманіття, віков структуру деревостоїв, співвідношення видів, потоки енергії та біогеохімічні цикли в лісое&іх екосистемах. В екстремальні роки пожежі в бо - реальних лісах євразії охоплюють до 10 млн га і більше.
На території росії, де знаходиться половина світової площі бореальних лісів - 600 млн га, щорічно реєструється більше 30 тис. Лісових пожеж, при цьому пошкоджуються ліси на площі 2 - 3 млн га. У 2005 році пожежами була охоплена площа в 16 млн га. Більшість пожеж концентрується в області інтенсивної експлуатації лісів, що завдає значних збитків на сировинній базі лісозаготівельних підприємств. Викиди в атмосферу аерозолів при великих пожежах у тайзі порівнюються з вулканічною діяльністю. Залежно від об єктів горіння розрізняють три види лісових пожеж. Низові, верхові і ґрунтові, або підземні. При низових пожежах вигорає підстилка і частина гумусового шару, наземний покрив, підлісок з чагарниковим ярусом, повалені дерева та пеньки. Справжня катастрофа для лісу - верхові пожежі, коли горять як нижні, так і верхні яруси деревостою. ґрунтові, або підземні, пожежі відрізняються повільним, дуже стійким поширенням горіння в торф яних покладах боліт і заболочених лісів, характеризуються значними втратами органіки з лісової екосистеми, хоча відносна частота таких пожеж невелика. Найчастіше виникають низові пожежі. Вид і характер лісової пожежі залежать від типу лісу.
Для соснових борів з наземним покривом з мохів, лишайників, брусниці характерні низові пожежі. В ялинових лісах, а особливо ялиново - ялицевих лісах з потужною підстилкою і грубим гумусом низова пожежа може повністю спалити наземну органіку і перекинутися на верхні яруси. Виникненню і поширенню верхових лісових пожеж перешкоджає розрідженість лісу і наявність у ньому розривів у вигляді боліт, озер, луків та ін. Червоні книги - офіційні документи неурядових міжнародних і національних адміністративних організацій, які містять систематизовані відомості про рослини і тварини світу чи окремих регіонів, стан яких викликає стурбованість за їх майбутнє. Червона книга україни стала науковою основою для розробки комплексних заходів щодо збереження окремих видів тварин і рослин, дослідження біологічних видів. Червона книга - символ боротьби за збереження живої природи, без якої неможливе існування біосфери. Вона містить узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин україни, які перебувають під загрозою зникнення, і заходи щодо їх збереження та науково - обґрунтованого відтворення. До першого ви - дання червоної книги української рср (1980) було включено 85 видів тварин та 151 вид судинних рослин. В останньому виданні червоної книги україни в томі тваринний світ” (1994) міститься 382 види і підвиди тварин, до тому рослинний світ” (1996) включено 541 вид, підвид, різновидність і форму вищих рослин. Зниклі - види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь - яка інформація щодо існування їх у дикій природі. Зникаючі - потребують абсолютної охорони. Наприклад, японський, даур - ський і чорний журавлі, далекосхідна лелека, стерх. із звірів - азіатський річковий бобер, червоний вовк, барс, амурський леопард (барс), таранський тигр, гепард, з парнокопитних - дзерен, горал, закавказький гірський баран та ін. Вразливі - знаходяться в небезпеці, але мешкає їх у достатній кількості, щоб вижити, хоч кількість продовжує зменшуватися (бухарська кабарча, джейран, архар, закавказький рудий ведмідь, із птахів - фламінго, качка - мандаринка, дрохва та ін. Рідкісні - не знаходяться під загрозою вимирання, але їх така невелика кількість або мешкають вони на таких обмежених територіях, що можуть найближчим часом зникнути (деякі хижі птахи, гуси - сухоноси, уссурійський тигр, морський котик, хохуля, морж). Недостатньо відомі - види, які можна було б віднести до однієї з вищеназваних категорій, однак через відсутність повної достовірної інформації питання залишається невизначеним. Відновлені - види, популяцій яких завдяки вжитим заходам щодо їх охорони не викликають стурбованості, однак не підлягають використанню і вимагають постійного контролю. Червона книга - результат клопіткої праці багатьох вчених національної академії наук, природничих музеїв, заповідників, університетів. У положенні про червону книгу україни передбачається ціла низка заходів щодо організації й відтворення видів рослин і тварин. Від моніторингу за станом популяції, створення заповідних об єктів, банків генофонду зникаючих видів, до проведення широкої виховної роботи серед населення, встановлення відповідальності за знищення або пошкодження зникаючих видів тварин чи рослин. Було встановлено, що життєздатність біологічних видів можна забезпечити лише у разі збереження всіх рослинних угруповань. Природні рослинні угруповання - це сукупність певних видів рослин, що зростають на ділянках з однотипними умовами місцезростання та перебувають у тісній взаємодії як між собою, так і з умовами навколишнього середовища. З метою охорони рідкісних, зникаючих і типових природних рослинних угруповань в 1997 році створена зелена книга україни. До зеленої книги україни занесено 127 рідкісних, зникаючих і типових угруповань різного рангу, наведені мотиви і категорії їх охорони, поширення і видовий склад. Наукове значення зеленої книги полягає в тому, що в неї вміщені відомості про реліктові, ендемічні та інші рідкісні угруповання. Таким чином, вона створює передумови для дослідження історичних етапів розвитку рослинності та з ясування закономірностей формування різних її типів. Положенням про зелену книгу україни визначається п ять категорій рослинних угруповань, що потребують охорони та занесення до зеленої книги україни, а саме.
Корінні рослинні угруповання, у складі яких домінують види рослин, занесені до червоної книги україни, а також реліктові та ендемічні види рослин; 2. Корінні рослинні угруповання, склад яких визначається типовими видами рослин, що зростають на межі свого ареалу чи висотного поширення та мають тенденцію до зниження свого життєвого потенціалу; 3. Рослинні угруповання, що не пов язані з природною зональністю (болота, луки, водні об єкти тощо) і потребують охорони з ботаніко - географічних міркувань; 5. Рослинні угруповання, утворені поширеними в минулому видами рослин, які стали рідкісними під впливом антропогенних чи стихійних факторів. Разом з формою охорони закритого типу (заповідники) доцільно розвивати мережу об єктів напіввідкритого напівфункціонального типу - природні національні парки із зонами абсолютної заповідності, виділяти зони помірної охорони і рекреації. Заповідна справа - це пріоритет сучасної природоохоронної політики держави. Концепція розвитку заповідної справи передбачає розвиток та вдосконалення мережі природно - заповідних територій, системи керування ними та зростання їх суспільного значення для розвитку держави. Важливе значення має розробка і впровадження ефективного економічного механізму функціонування системи природно - заповідного фонду, що передбачає, зокрема, звільнення заповідників від оподаткування (плати за природні ресурси тощо) та впровадження єдиного порядку формування державного бюджету щодо виділення коштів на збереження і розвиток природно - заповідного фонду.
В основі природно - заповідної справи лежать такі принципи. Створення в заповідниках як своєрідних еталонах” природи умов, необхідних для збереження і розвитку всіх видів тварин і рослин; 3. Можливість вивчати еволюцію природних екосистем як у регіональному, так і в більш широкому біогеографічному плані; вирішувати багато аутекологічних і синекологічних питань; 4. Мережа природно - заповідних об єктів повинна відображати широтно - меридіанні, а в гірських регіонах - висотні закономірності поширення екосистем; 5. Включення в сферу діяльності заповідників соціально - економічних питань, пов язаних із задоволенням рекреаційних, краєзнавчих та інших потреб населення. Причини вимирання тварин. У відомому документі, розробленому мсоп (міжнародний союз охорони природи) за підтримки юнеп (програма оон з навколишнього середовища) і фао (продовольча і сільськогосподарська організація оон), який має назву всесвітня стратегія охорони природи”, разом з визначенням основних вимог щодо охорони природного навколишнього середовища, розглянуті основні фактори, які загрожують у наш час тваринам. Він загрожує 67 % загальної кількості всіх рідкісних і зникаючих видів тварин. До цього фактора відносяться інтенсифікація ведення сільського господарства; вирубування лісів; будівництво меліоративних споруд та осушувальна меліорація; випалювання рослинності та антропогенні лісові пожежі; розширення забудови; природні явища. Вирубування лісів, розорення степів, осушення боліт, спорудження водосховищ, каналів, прокладання автошляхів та залізниць, ліній електропередач, побудова міст, промислових об єктів, розробка корисних копалин відкритим способом тощо докорінно змінюють екосистеми. Дуже страждають від пестицидів і корисні безхребетні тварини, зокрема, дощові черви, комахи - запилювачі та ін. Забирання води для зрошення полів викликає загибель мальків риб. З поливних земель можуть зникнути сухолюбні тварини. Відомі численні випадки загибелі тварин від сільськогосподарськоїтехніки. Величезна кількість тварин гине під колесами автомобілів на великих автомагістралях, загрозою для птахів є літаки та різні високі споруди, високовольтні лінії електропередач. Спорудження гідротехнічних споруд ускладнює чи навіть зовсім унеможливлює існування багатьох видів цінних промислових риб, а також викликає інші негативні екологічні наслідки, які часто не враховуються під час проектування таких об єктів. Значної шкоди тваринам завдає їх пряме знищення. У результаті переслідування з боку людини були повністю знищені лісові слони, стеллерова корова, тури, нелітаючі голуби - дронти, птах додо, безкрилі гагарки, лабрадорські гаги, європейські ібіси, мандрівні голуби та багато інших. Тепер вони є лише представниками сумного чорного списку, опублікованого в 1973 р. Тільки ссавців починаючи з 1600 року зникло 63 види і 55 підвидів. З 1980 року зникло 74 види птахів. Близько 90 % зниклих видів тварин жили на островах. Вони не змогли вижити при вселенні інтродукованих людьми хижаків, нових видів рослин, захворювань і видів - конкурентів. На них полювали заради цінного м яса, красивого пір я, а місця перебування цих тварин необоротно змінювалися під антропогенним тиском. Зникнення видів вважається природним процесом, і за палеонтологічними даними середня швидкість цього процесу - один вид за століття. Але за останні 200 років швидкість зникнення видів зросла мінімум в 40 разів. У всіх життєвих форм масштаби вимирання в 100 - 1000 разів більше статистично очікуваних; ця швидкість зникнення видів прямо пов язана з деструктивним і мінливим впливом людства на природу землі. У різних частинах світу на межі повного зникнення перебувають багато видів - більше 1000. Горила, білий ведмідь, азіатські носороги, лев, тигр, гепард, багато видів птахів та інших тварин. Чисельність деяких видів оцінюється всього лише в декілька сот пар особин. У деяких країнах, наприклад, кількість видів птахів, що знаходяться під загрозою зникнення, дуже велика. Це, в першу чергу, держави америки і південно - східної азії; три країни - рекордсмени” - бразилія (111 видів під загрозою зникнення), індонезія (92 види) і колумбія (79 видів). Особливо цінними в кількісному відношенні є атлантичні ліси на сході бразилії, тоді як найбільша кількість видів птахів, яким загрожує повне зникнення, на одиницю площі відмічена на філіппінах. 75 % зникаючих видів птахів живуть у тропічних лісах. Взагалі на грані зникнення знаходиться майже чверть ссавців і восьма частина птахів (інформація лише про ті види, за якими ведеться спостереження). Переексплуатація тваринних ресурсів виникає тоді, коли промисел перевищує їх здатність до відновлення. Щоб зникли тварини, не потрібне їх повне знищення. Достатньо порушити структуру популяції. існує норма чисельності кожного виду, нижче якої він не може існувати. Однією з форм скорочення видів є браконьєрство. Браконьєрство - це незаконне добування тварин, у тому числі риби. Форми браконьєрства можуть бути різними, найчастіше це добування риби забороненими засобами і знаряддями виловлювання. Формами браконьєрства є виловлювання риби в заборонених місцях, виловлювання нестатевозрілої риби та під час її розмноження (нересту); добування тварин, що занесені до червоної книги україни. Соціальна небезпека браконьєрства дуже велика. Воно завдає шкоди охороні природи і ресурсам промислових тварин, підриває процеси їх відтворення, знижує економічний потенціал мисливського і рибного господарств. Зниження обсягів вилову риби в україні пов язане з багатьма факторами. Серед них можна виділити такі. Перевилов риби, тобто виловлюється вона в більшій кількості, ніж відтворюється; забруднення водойм, що викликає зміну кисневого режиму, режиму живлення, отруєння та загибель риби; негативний вплив гідротехнічних споруд, який виявляється у зміні режиму стоку річок, розподілі біогенних речовин, у перекритті шляхів до місць нересту прохідних риб та ін обміління річок, погіршення умов життя риб, зниження рівня та підвищення засоленості води у внутрішніх морях. Найбільше значення серед відтворюючих заходів має штучне розведення риб - одна з основних галузей рибного господарства. Важливе значення має ставкове риборозведення - так розводять коропа, сазана, карася, далекосхідного білого амура, товстолобика. Підприємства, установи та організації зобов язані виконувати вимоги, передбачені ст. 26 закону україни, а також здійснювати за погодженням з органами міністерства охорони навколишнього середовища україни та державного комітету україни з рибного господарства і рибної промисловості рибоохоронні та меморативно - технічні заходи, що забезпечують поліпшення стану водойм і умов відтворення риби та інших водних організацій. Загальна характеристика лісів україни. Роль лісів у природі. Використання лісових ресурсів. Першочергові заходи і напрями лісоохорони та відновлення лісів. Розташування та характеристика лісів закрпатської області. Хвойні, листяні, приполонинні. Природно - екологічна характеристика чернігівської області. Структура лісових насаджень області. Стан лісів чернігівської області. Природне поновлення лісових насаджень на непридатних для сільськогосподарського виробництва землях чернігівського полісся. Водні ресурси україни і основні напрями їх раціонального використання. Головні річкові системи україни. Живлення і режим річок. Аналіз існуючої законодавчої бази щодо охорони екології та відтворення водних ресурсів. Стан природних ресурсів та екологічна ситуація в закарпатської області. Раціональне використання земельних ресурсів. Джерела забруднення ґрунтів та проблема відходів. Стан лісових насаджень та місць рекреації у регіоні. Заповідні території регіону.
Тваринний і рослинний світ україни. Тваринний світ україни відрізняється розмаїтим видовим складом і нараховує майже 45 тис. На території україни - багато унікальних природних місцевостей, де водяться рідкісні реліктові тварини. Для лісової зони характерні лось, козуля, кабан, олень благородний, білка; є чимало лисиць і вовків. Зустрічаються бурий ведмідь, рись. З птахів найбільше тетеруків, рябчиків, глухарів, шпаків, синиць, дроздів, лелек. У степовій зоні водяться ховрахи, хом’яки, тушканчики, польові миші, байбаки; з птахів – жайворонок, перепілка, рожевий шпак, степовий орел. Деяких хутрових звірів (нутрія, норка, сріблясто - чорна лисиця, ондатра) завезено з інших районів, і вони добре акліматизувалися. Дуже різноманітний тваринний світ на азово - чорноморському узбережжі в дельтах річок. Особливо багато птахів – мартини, норці, качки, чаплі, бугаї, пелікани, чайки, баклани. У чорному та азовському морях є осетер, скумбрія, ставрида, кефаль, оселедці, бички. У річках, озерах і штучних водоймах водяться окунь, лящ, судак, щука, карась, сазан, у карпатських річках є форель. На південному березі криму та гірській частині півострова, де кліматичні умови близькі до середземномор’я, поширені такі тварини як кримська і скальна ящірки, леопардовий полоз, південний соловей, чорний гриф, благородний олень, муфлон. На території україни також поширені мисливські тварини – копитні, хутряні, а також перната дичина. У заповідно - мисливських господарствах, що є практично у всіх областях україни, організовується полювання на лося, оленя, дикого кабана, зайця, лисицю, диких гусаків, качок і т. В україні створено 11 національних природних парків, 4 біосферних заповідники, 16 природних заповідників, численні дендропарки, є багато пам яток садово - паркового мистецтва. Найбільш відомими є асканія - нова (херсонська область, кінець хіх ст. ), шацький національний природний парк (волинська область), дендрологічні парки – „софіївка” (черкаська область), „олександрія” (київська область), тростянецький дендропарк (чернігівська область), а також пам ятки природи – скелі довбуша на івано - франківщині і львівщині, кам яні могили в донецькій і запорізькій областях, великий каньйон у криму.
Рослинний світ україни — багатий та різноманітний. Флора країни налічує понад 25 тисяч видів, у т. Судинних рослин — понад 4, 5 тисячі, мохоподібних — майже 800, водоростей — близько 4 тисяч, лишайників — понад 1000, грибів — понад 15 тисяч. Під впливом господарської діяльності людини рослинний покрив україни дуже змінився. Поспіль (за винятком кількох заповідних ділянок) розорано степи, ліси на значних площах викорчувано і замінено на сільськогосподарські угіддя, осушено багато боліт тощо. Наукове узагальнення інформації в галузі охорони популяцій окремих видів рослин і грибів відображається в червоних книгах — міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів (мсоп), європейського червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі (1991), а також окремих країн. Постановою верховної ради україни від 29 жовтня 1992 р. Вона містить узагальнені відомості про сучасний стан тварин і рослин країни, які перебувають під загрозою зникнення, і заходи щодо їх збереження та науково обгрунтованого відтворення. До червоної книги заносяться види, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території україни, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, і знаходяться під загрозою зникнення. Вперше червона книга україни була випущена в 1980 р. Протягом часу, що минув після виходу книги, продовжувалось дослідження фітобіоти та її видового складу в зв язку з дедалі зростаючим антропогенним впливом на неї, вивчався стан популяцій рослин, нагромаджувалися нові відомості про динаміку чисельності видів, темпи відновлення або скорочення ареалів, життєвість тощо. “червона книга україни. Рослинний світ” складається з 5 розділів, що включають статті про 541 вид (підвид, різновидність, форма) рослин і грибів. Судинні рослини (439 видів), мохоподібні (28), водорості (17), лишайники (27), гриби (30). Основними науковими критеріями відбору видів для занесення їх до червоної книги є. Хорологічний — поширення і стан популяцій ендемічних видів (тобто характерних лише для певних регіонів), диз юнктивно - ареальних (з розірваними ареалами), погранично - ареальних і рідкісних видів у складі флори; флорогенезний — реліктові види (тобто представники різних геологічних періодів) і ті, що зникають з природних причин; еколого - ценотичний — види різних рідкісних і таких, що зникають, фітоценозів та специфічних екологічних ніш; прагматичний — практичне використання видів та їхнє відношення до родичів культурних сортів; естетичний — включення гарноквітучих та інших декоративних дикорослих видів, які стають рідкісними або зникають внаслідок масового винищення цих рослин у природному середовищі тощо. Статті про кожний вид рослин і грибів розміщено в систематичному порядку за загальноприйнятою класифікацією; матеріал викладено за такою схемою. Назва рослини або гриба (українська і латинська з найвідомішими синонімами), назва родини, до якої належить вид, наукове значення, статус, прийнятий з урахуванням червоної книги мсоп та європейського червоного списку, поширення в україні та за її межами (характеризується загальноприйнятими ботаніко - географічними або фізико - географічними регіонами, а для уточнення — назвами окремих країн), місця зростання, чисельність і причини її зміни, у т. Антропогенні — промислове будівництво, меліорація, тощо, загальна (морфологічна та біологічна) характеристика, заходи охорони (здійснені, рекомендовані, необхідні для врятування виду), джерела інформації (література). В кінці статті зазначено прізвище автора або укладача. Стаття супроводжується ілюстрацією (малюнком) і картосхемою поширення виду в україні. Подані на картосхемах знаки містять відповідну інформацію. Залежно від стану і ступеня загрози для популяцій видів рослин і грибів, занесених до червоної книги україни, вони поділяються на такі категорії. Зниклі (0), зникаючі (i), вразливі (ii), рідкісні (iii), невизначені (iv), недостатньо відомі (v), відновлені (vi). Характеристика кожної категорії подана в положенні про червону книгу україни. Книга є результатом праці колективу вчених інституту ботаніки ім. Холодного нан україни (київ), інституту екології карпат нан україни (львів), інституту біології південних морів ім. Ковалевського нан україни (севастополь), інституту клітинної біології та генетичної інженерії (київ), львівського та ужгородського університетів, українського педагогічного університету, херсонського педінституту, центрального (київ) і донецького ботанічних садів нан україни та інших науково - дослідних установ і навчальних закладів україни. Списки рослин і грибів, відібраних для включення до червоної книги україни, було розповсюджено серед відповідних установ і фахівців. Зауваження і пропозиції узагальнювались на засіданнях спеціально створеної ботанічної підкомісії міжвідомчої комісії з питань підготовки червоної книги україни (з 1992 р. — національна комісія з питань червоної книги україни). Рішення про занесення видів рослин до червоної книги україни приймається міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки україни. Вміщено список видів судинних рослин флори україни, занесених до європейського червоного списку, алфавітні покажчики українських та латинських назв рослин і грибів, українсько - російський словник назв рослин і грибів, занесених до червоної книги україни. Академік нан україни, доктор біологічних наук ю. Шеляг - сосонко (відповідальний редактор видання), доктор біологічних наук, професор. Заверуха (заступник відповідального редактора, розділ судинні рослини), кандидат біологічних наук л. Партика (мохоподібні), кандидат біологічних наук в. Юнгер (водорості), кандидат біологічних наук о. Блюм (лишайники), член - кореспондент нан україни, доктор біологічних наук с. Вассер та доктор біологічних наук і. Значну роботу виконав спеціаліст міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки україни п. Загальна характеристика. Вічнозелений півкущик заввишки 2 - 10 см, зі сланким, дуже розгалуженим стеблом. Листки завдовжки 2 - 5 см, шкірясті, блискучі, зісподу волохатоопушені, яйцевидно - еліптичні, великозубчасті. Квітки білі, завдовжки до 3, 5 см, одиничні. Плід - сім`янка завдовжки 2, 5 - 4 мм. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується вегетативно та насінням. Занесено до червоної книги української рср (1980). Охороняється в карпатському національному природному парку.
Слід контролювати стан популяцій. Перелік видів рослин та тварин, що потребують охорони, наводять в так званих червоних книгах. Перша червона книга була видана у 1966 році за ініціативою міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів (мсоп). Крім того, наукове узагальнення інформації в галузі охорони окремих видів рослин, грибів, тварин, відображено в європейському червоному списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі (1991), червоних книгах окремих країн. Червона книга україни - основний державний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних рослин і тварин у країні, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання. Він складається з 5 розділів, що включають статті про 541 вид (підвид, різновидність, форма) рослин і грибів. Стаття 10 законопроекту містить перелік заходів з охорони та відтворення тварин і рослин, види яких занесені до червоної книги україни. Червона книга україни про кожний із видів тварин і рослин містить такі відомості. Основні місця знаходження. Чисельність у природі. Відомості про розмноження або розведення в штучних умовах. Заходи, що вжиті та які необхідно здійснити для їх охорони. Картосхеми поширення на території україни. Фотографії (малюнки); занесені до червоної книги україни види тварин і рослин поділяються на такі категорії. Ведення червоної книги україни покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Ведення червоної книги україни фінансується за рахунок державного бюджету україни. Розділ vi законопроекту встановлює відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони, використання та відтворення тварин і рослин, види яких занесені до червоної книги україни. Відтворення об єктів червоної книги україни забезпечується шляхом. Здійснення необхідних наукових досліджень з метою розроблення наукових засад їх охорони та відтворення; установлення підвищеної адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності за знищення чи пошкодження об єктів червоної книги україни, заподіяння шкоди середовищу їх перебування (зростання); проведення освітньої та виховної роботи серед населення; здійснення інших заходів відповідно до законодавства. Для забезпечення вирішення транскордонних та інших проблем охорони і відтворення об єктів червоної книги україни здійснюється міжнародне співробітництво в цій сфері шляхом укладання і виконання відповідних двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів, організації біосферних заповідників, створення на територіях, суміжних з іншими державами, міждержавних заповідників, національних парків, заказників та інших територій і об єктів природно - заповідного фонду, проведення спільних наукових досліджень, обміну їх результатами. Отже, червона книга україни – це основний державний документ, який узагальнює відомості про сучасний стан видів тварин і рослин україни, що перебувають під загрозою зникнення та заходи щодо їх збереження і відтворення на науково обґрунтованих засадах. Об’єктами червоної книги україни є тварини і рослини на всіх стадіях розвитку, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах у межах території україни, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, види яких є рідкісними і перебувають під загрозою зникнення, а також гнізда, частини та інші продукти цих тварин і рослин.
Коментарі
Дописати коментар