конспект уроку з географії води суходолу південної америки найбільші річкові системи
Найбільші річкові системи. В яких кліматичних поясах розташована південна америка. Який океан відіграє найважливішу роль у зволоженні клімату материка. Від чого залежить їх поширення. Найповноводніша річка земної кулі, що розташована в південній америці, називається… iii. Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення теми, мети та завдання уроку.
Вам відомо, що південна америка за запасами внутрішніх вод займає перше місце у світі. Найбільші запаси внутрішніх вод материка припадають на річки. Вам вже відомо, що в південній америці протікає найповноводніша річка світу — амазонка. Загальновідомою є така думка. Південна америка має густу розгалужену річкову сітку, що обумовлено особливостями рельєфу та клімату материка. Ці особливості сприяють формуванню великих річкових систем, зокрема найбільшого басейну найповноводнішої річки амазонки. Це обумовлено, насамперед, винятково вологим кліматом. інші великі річки – оріноко, парана, уругвай. У низинах річки материка судноплавні. Розглянемо докладніше великі водойми материка. Формування диференційованих узагальнюючих знань. Повідомлення учнів про найбільші річки, озера та водоспади материка, використовуючи ілюстрації, відеоматеріали та учнівські презентації. Творче застосування знань, навичок та умінь в умовах, які постійно змінюються. (учні на контурних картах наносять географічні об’єкти, зазначені програмою). чому всі річки амазонської низовини несуть їй в оду.
(річки амазонської низовини несуть амазонці свої води завдяки рельєфу.
Поверхня низовини нагадує корито, на дні якого тече найповноводніша річка світу.
Його особливості зумовили напрям течії великих річок у бік атлантичного океану.
Гори анди є вододілом між басейнами річок тихого й атлантичного океанів. У тихий океан потрапляють лише води тих порівняно коротких річок, які стікають із західних схилів гір. ) підсумовуючи роботу учнів, учитель нагадує очікувані навчальні результати, наведені на початку уроку, і пропонує переконатися, чи досягли вони їх. Основні річкові системи. Великі озера, їх походження обладнання. Стінні фізична карта світу та фізична карта північної америки, підручники та атласи для 7 - го класу, проектор (телевізор. Ознайомити з основними зональними типами ґрунтів, характерними представниками рослинності. Умови розвитку рослин. Ознайомлення з умовами розвитку рослин уроку.
Географічне положення і досліждення африки. Практична робота № визначення географічних координат крайніх точок та протяжності. Підручник, зошит, фотографії, малюнки, плакати, схеми, що дозволяють ілюструвати органи й системи органів. 7 клас мета обладнання. Практична робота (продовження роботи №8) цілі. Пропливемо безкрайніми просторами найповноводнішої річки материка – амазонкою, піднімемося на найвищий водоспад світу – анхель, подолаємо скелясті береги високогірних озер, побуваємо в гостях у індіанців уру, спробуємо відчути радість туристичної подорожі, переживемо всі труднощі першовідкривачів. До складу експедицій входять фахівці різних професій. Звіт кожної експедиції супроводжується демонстрацією презентації з відповідними назвами) вчитель. Найвологіша з усіх материків південна америка має густу мережу внутрішніх вод, що зумовлено особливостями рельєфу та клімату.
Води материка представлені великою кількістю річок, озерами, болотами, вічними снігами та льодовиками, що ними вкриті вершини анд та деякі високогірні долини. Сучасне зледеніння на материку не має великого поширення. Вони зосереджені в прогинах платформи на низовинах. Головним вододілом між басейном тихого й атлантичного океанів є анди, тому всі великі річки материка сформувалися на рівнинному сході материка і впадають в атлантичний океан. Загальними особливостями річок атлантичного басейну є великі площі їхніх басейнів і повноводність. У тихий океан несуть води лише короткі гірські річки анд, непридатні для судноплавства. Області внутрішнього стоку сформувалися на посушливих плоскогір’ях центральних анд і займають невеликі площі (всього 6%). Вологість клімату й регулярні значні опади на основній території материка, широкі рівнинні простори сприяють формуванню на материку великих й повноводних рік. Під впливом вологих вітрів з атлантики південна америка отримує в два рази більше опадів, ніж в середньому весь суходіл землі. Лише деякі ріки отримують додаткове живлення за рахунок ґрунтових вод, танення снігу й льоду в горах. Найбільш чисельна експедиція була відправлена до річки амазонки. Прошу ознайомити присутніх із зібраною інформацією. Восени 1499 року від берегів іспанії відпливла флотилія з чотирьох каравел і взяла курс на південний захід. Нею командував вісенте яньєс пінсон, який брав участь у першому поході колумба. Пізнавши смак подорожей, він вирушив шукати в далеких країнах золото і коштовності. Одного разу флотилія збилася з дороги і втратила землю з поля зору.
Невдовзі стався дивовижний випадок. Океан, по якому пливли каравели, був повен. Порадившись, моряки дійшли висновку, що перебувають у районі впадіння в океан якоїсь величезної річки, їхні припущення підтвердилися. Знайшовши один із рукавів гирла, іспанці піднялися по ньому вгору на кілька кілометрів. По дорозі їм зустрілося кілька індіанських селищ, їхні жителі привітно зустріли прибульців, однак ті мали зовсім не мирні наміри. Висаджувались на берег і влаштовували полювання на індіанців. їм удалося захопити в полон понад тридцять чоловік. Та одного разу, немовби з метою помститись за вчинені злочини, на каравели піднялася величезної сили хвиля, яка прийшла з океану.
Вона пошкодила і порозкидала судна іспанців. Приголомшені моряки не могли прийти до тями. Тільки вода спала, уцілілі каравели з’єдналися і поквапилися піти з небезпечного місця. Не знайшовши ні золота, ні коштовностей, втративши половину флотилії і частину екіпажу, пінсон у вересні 1500 року повернувся на батьківщину.
В трюмах уцілілих кораблів було трохи сандалового дерева, цукрової тростини, та полонені напівживі індіанці. Пізніше, у 1542 році, іспанці знову попрямували на пошуки золота та коштовностей. Мандрівники безшумно пристали до одного із селищ, маючи намір поповнити запаси провіанту.
Довкола панувала тиша, та щойно люди зійшли на берег, як на них посипався град списів і стріл. Натовп індіанців атакував прибульців залпами із мушкетів. Незваним гостям довелося відступити. Після бою іспанці розповідали, що їм довелося битися із лютими індіанцями, які спритно володіли списами і луками довге волосся вкривало їхні плечі і спини, а на стегнах вони мали короткі спіднички. По – перше, велику ріку назвали рікою амазонок, а пізніше переінакшили в амазонку.
Витоками амазонки є річки мараньйон та укаялі, які беруть початок у перуанських андах, де переважають скелясті гори, а клімат суворий і несприятливий для людини. На висоті 5100 м над рівнем моря, лежить маленьке озеро ніньокоча. З гір в нього спускається льодовик, з якого бере початок джерело – це і є один з витоків амазонки - мараньйон. Мараньйон довго тече в горах по дну глибокої гірської складки. Перетворившись на могутній потік, він починає боротьбу з гірськими кряжами і виривається на простір із тісних обіймів анд. Місце прориву мараньйону – одне з найчудовіших на всій земній кулі. Місцевість дика й надзвичайно мальовнича. Буйна й розкішна рослинність та багатий і різноманітний тваринний світ. На ділянці прориву мараньйон утворює 27 скелястих каньйонів, таких вузьких, що по їх дну немає місця навіть для стежки. У кожному каньйоні мараньйон кипить, шаленно мчить свої води, стиснені прямовисними скелястими стінами ущелин. Після злиття мараньйону з укаялі, річка виходить на рівнину під назвою амазонка. Амазонка – типова рівнинна річка. Площа басейну річки 7 млн км 2; довжина — близько 6500 км, ширина основного річища у середній течії — 5 км, у нижній — до 20 км, у гирлі — до 80 км; глибина коливається в межах 70—100 м; рівень води під час повені підвищується на 6—20 м. Річка багатоводна протягом усього року, завдяки повноводним правим і лівим притокам. Річка розливається, затоплює великі площі, утворюючи непрохідні болота. Середньорічна витрата амазонки – 5000 км 3, що складає 15% стоку всіх річок земної кулі. З усіх великих річок землі природа особливо щедро нагородила басейн амазонки. В ньому є все необхідне, щоб забезпечити життєві потреби населення майже всієї нашої планети. Тут зосереджена третина всіх наявних на землі видів рослин і тварин. Жодна річка в світі не має такої багатої і різноманітної фауни прісноводних риб. Амазонка – рай для рибалок. У басейні широко розвинена рибна ловля, видобуток креветок і водяних рослин. У басейні досліджено близько 1700 видів риби з наявних 3000. Тут водяться такі рідкісні види, як піранья, рожевий дельфін і гігантська річкова черепаха. Тільки у водах самої амазонки, не рахуючи приток, налічується близько 750 видів риб, більше третини того, що взагалі зустрічається на земній кулі. У перуанській амазонії на душу населення за рік у містах споживають 36 кг риби і 101 кг – у сільській місцевості. На тлі багатьох найбільших річок світу, що перебувають у катастрофічному стані, амазонка збереглася майже в первісному вигляді. У сучасному вигляді екосистема амазонки склалася близько 24 млн. Років амазонка не має собі рівних за кількістю і розмаїттям біопродукції. Площу басейну поділяють бразілія, перу, болівія, колумбія, еквадор і венесуела. Країни з недостатньо розвинутою економікою мають свої пріоритети розвитку.
їм не до гідробудівництва, і найближчим часом тут бурхливого економічного розвитку не передбачається. На річці зовсім не багато гребель, русло не зарегульване.
У паводки вода вільно розтікається. Та деякі греблі перешкоджають міграції деяких видів риби. Завдяки віддаленості басейну від центрів цивілізації промисловість тут стала розвиватися порівняно пізно і не встигла заподіяти річці значної шкоди. Хоча є специфічні проблеми. У районах водозабору можливе забруднення металами в шахтах. У шлаках містяться ціаніди, цинк, мишяк, свинець, ртуть. Особливо відмічається забруднення вод ртуттю золотодобувних шахт в пониззі амазонки. У грунтах басейну також багато ртуті. Забруднення ртуттю поки що не викликало серйозних захворювань, хоча її вміст у кістках риби й волоссі людей перевищує гдк. Водна система басейну цілком забезпечує потреби населення у воді. Але питну воду тут майже не обробляють, що викликає різні захворювання. Недостатнє й очищення комунальних стоків у містах. Треба відмітити також забруднення вод нафтою, яке повязане з вибухами нафтопроводів та потрапляння продуктів нафтопереробки у басейн річки. Епоха великих відкриттів у басейні амазонки ще не завершена. Вона триватиме доти, доки казково багаті скарби корисних копалин амазонського басейну і могутні сили її річок не будуть поставлені на службу людині. На відміну від амазонки вони мають яскраво виражену сезонність стоку.
Підйом рівня води припадає на літній сезон, а зимою вони сильно міліють. Річки і їх притоки у верхній течії протікають по схилах бразильського й гвіанського нагір’їв, тут вони мають багато порогів і водоспадів. Витоками річки є річки паранаібу та ріу – гранді. Разом з притоками вона перетинає бразильське плоскогір’я, утворюючи численні пороги і кілька великих водоспадів. Прийнявши води річки парагвай, парана стає ще могутнішою, її ширина досягає 2 км. Разом з річкою уругвай вона утворює естуарій ла – плата – мілководну затоку.
У нижній течії парана – типова рівнинна і надто повноводна річка, що здатна прийняти великі океанічні судна. Вона перетинає кілька кліматичних поясів тому в сезон дощів, весною, на початку жовтня, коли йдуть тропічні дощі, рівень парани сильно піднімається, що викликає значні паводки. Ширина затопленої площі сягає 50 км. Тому необхідно скоріше розпочати будівництво дамб, які б керували паводками і сприяли освоєнню заплав. В сухий період річка сильно міліє. Річка судноплавна і є важливою транспортною артерією. По річці часто пропливають острівки утворені водяною рослиною агуа – пе.
Густо переплетені одна з одною, ці рослини заважають судноплавству.
А утворені сплетіння, по річці долають тисячі кілометрів, даючи життя новим заростям. На притоці парани, річці ігуасу, знаходиться великий водоспад з однойменною назвою ігуасу.
Водоспад вперше став відомим європейцям в середині xvi ст коли його відкрив іспанський конкістадор альваро нуньєс кабеса де вака. Водоспад знаходиться на 28 км вище того місця, де ігуасу впадає в парану, на кордоні бразілії та аргентини, але значна його частина належить аргентині. Величезну масу води скидає ігуасу.
Витрати води – 12766 т в секунду.
300 потоків у системі водоспаду.
Більшість потоків мають свої назви. Охопити оком весь водоспад неможливо, мішають скелі і тропічний ліс. На перший погляд ця річка здається невеликою, її довжина 2730 км, з яких 1500 км – судноплавні. Витоки річки лежать у глибині вологих і похмурих джунглів на схилах гвіанського плоскогір’я, тому на річці знаходиться велика кількість порогів, лише на заболоченій орінокській низовині у період дощів річка стає судноплавною. її ширина сягає 1 – 3 км, глибина 10 – 20 м. Надзвичайно повноводна річка. За 150 км до впадіня в атлантичний океан, оріноко розпадається на рукави й утворює велику заболочену дельту, площею 18 тис. Режим живлення сезонний. На одній із приток оріноко розташований найвищий водоспад світу анхель, висота якого становить 1054 м. В басейні оріноко, на річці чурун, знаходиться найвищий водоспад світу – анхель, його висота 1054 м. Проте побачити його вдалося тільки в 1937 р. Під час польоту венесуельському льотчику джеммі анхелю (енджел). Пролітаючи над басейном оріноко, відхилився від курсу і серед джунглів помітив невеличку річку.
Розглядаючи її, він звернув увагу, що летить уже не над рівниною, а між високими горами в ущелині, що дедалі вужчала і закінчилась високими прямовисними скелями невідомого плоскогір’я; не із самої верхівки, а приблизно метрів на 80 нижче, наче виверження якоїсь підземної річки, з гуркотом падав униз величезний стовп води. Літак потрапив у болото і вийшов з ладу.
Місцевість довкола була так порізана глибокими тріщинами та урвищами, що вдалося просунутися вперед лише на кілька сотень метрів. Удалині зеленіли високі ліси, галявини, над якими кружляли птахи, але дістатися ні до них, ні до водоспаду мандрівники не могли. З великими труднощами, за допомогою вірьовок і тросів ледве вирвалися з цього небезпечного місця. Тільки в 1948 році спеціальна експедиція на човнах пробилася до підніжжя водоспаду, названого іменем хороброго пілота. Було з’ясовано, що масив розташований на шляху постійних північних і південних вітрів і являється своєрідним конденсатором вологи. Протягом року у цьому регіоні випадає понад 7500 мм опадів. А у надрах гвіанського нагір’я тече багато підземних (вод) річок, їхня вода, піднімаючись догори під тиском, проривається на поверхню й падає у вигляді стовпа води. Ними і живиться найвищий водоспад земної кулі. Першовідкривач цього визначного географічного об’єкта д. Анхель загинув у 1956 році під час авіаційної катастрофи. За бажанням відважного пілота його прах був розвіяний над водоспадом. У липні 1965 року син льотчика ролан, очоливши велику експедицію, після важкого семиденного сходження нарешті дістався до батьківського літака, що так і стояв у болоті. Експедиція встановила на ньому меморіальну дошку і провела дослідження ауян тепуї. У південній америці великих озер мало, але серед них є дуже своєрідні. Найбільше озер у центральній частині анд. Решта озер зосереджені переважно на півдні анд і мають льодовикове походження. На півночі материка зустрічаються озера – лагуни. В історії є відкриття, які пов’язані з пошуками таємничої країни ельдорадо. Поштовхом до пошуків було золото, саме це магічне слово гнало іспанців через атлантичний океан до америки. Та пошуки були марними, а ось географічна наука мала величезну користь. В андах розташоване одне з найбільших найвисокогірніших озер світу — тітікака. Свинцева гора, ягуарова гора, порожниста гора. Озеро тітікака інки вважали священним. За легендами, на його дні стоять затоплені храми, в яких поховано золото. Це спонукало відомого французького океанолога жака – іва кусто за допомогою підводного апарата дослідити дно. Дослідження тривали два місяці. Проте ні храмів, ні золота він не знайшов. Натомість виявив понад 1 млн жаб, які живуть під водою і дихають усією шкірою. В усіх випадках у назві беруть участь гори, бо озеро лежить на висоті 3812 м. У темно - синіх водах озера, подібно гігантському дзеркалу, відображаються вершини анд. Колір води в ньому змінюється тричі на день. Уранці воно яскраво – блакитне, удень сіро – сталеве, увечері – темно – багряне.
На озері трапляються справжні бурі, коли хвилі перевертають човни. Максимальна глибина озера – 304 м. В нього впадає багато річок, а витікає тільки одна, тому вода в озері прісна. Береги круті і порізані. С, ніколи не замерзає. Має стік у залишкове озеро поопо. Поопо – це унікальне безстічне солоне озеро. Воно є частиною льодовикового озера баллів’ян, яке існувало 13 тис. Років тому в андах, під час льодовикового періоду.
До складу цього озера входили солонці та озеро тітікака. Площа цього озера непостійна і складає 1. Озеро знаходиться на висоті 3686 м. Його глибина біля трьох метрів. Тому сухий клімат і сильне випаровування, незначна глибина і незначні зміни в кількості опадів можуть дуже впливати на рівень води солоного озера поопо. Останнім часом рівень води в озері постійно падає. В озеро поопо впадає річка, назва якої десагуадеро, це єдина річка, що витікає з озера тітікака. Річка протікає через гірські породи насичені сіллю, тому в озеро приносить солону воду.
З озера витікає єдине джерело, що тече на захід. Поопо - місце відпочинку багатьох перелітних птахів, в тому числі фламінго. Береги озера заболочені, зарощі очеретом тотора. Подорожуючи берегами озера поопо нам пощастило зустрітися з жителями цього мальовничого краю – індіанцями уру.
Чоловіки і жінки одягнені у білі, так звані, сорочки, що складаються з двох полотен та скріплені голками кактуса. Відрізнити чоловіків від жінок можна було по орнаментах на тканині. А ще нашу увагу привернули зачіски жінок. У незаміжніх дівчат заплетено 70 косичок, а заміжні заплітали тільки дві. Мова нам була незрозуміла, уру говорили на діалектах мови урукил’я, але пізніше з’ясувалося, що вони розуміють і іспанську мову.
Завдяки перекладачеві нам вдалося поспілкуватися з індіанцями уру.
Не знаю як вам (звертається до учасників експедиції), а мене це озеро зацікавило. Погляньте, що це за споруди плавають по озеру.
А біля них темношкірі люди. А ще погляньте, вони щось кричать і махають руками. Але ж до вас дістатися незручно. Ця рослина (показує на зарості тотору) ніби стіна відокремлює нас, та й заболоченість яка. Ось по всьому узбережжю озера поопо та долині річки десагуадеро росте американський очерет – тотор. З нього ми і виготовляємо човни. (мандрівники влаштовуються на човні і підпливають до незвичайної трав’яної споруди овальної форми з куполоподібним дахом). Погляньте, на озерних мілководдях росте тростина. Ця рослина має високе стебло, широке листя, та міцний корінь. Рослини зростаючись кореневою системою утворюють щось схоже на пружну платформу.
Поступово утворюються тростинові острови, на яких ми будуємо свої житла. іноді вітри і хвилі відривають такий острів від дна, і він стає плаваючим. Ми додаємо на поверхню нові шари свіжонарізаної тростини, підтримуючи таким чином плавучість острова. Наш народ довгий час проживав на узбережжях та в долинах озера. Та коли у ці місця завітали прибульці – народ індійців аймара, ми втратили свої родючі землі, переселились на тростинні острови що знаходилися на озері поопо. Тут ми відчули себе в небезпеці. А залишилося нас дуже мало – близько тисячі. Я не дуже з вами погоджуюсь. Основним нашим заняттям є риболовля, мисливство на водоплаваючих птахів, збір пташиних яєць і, навіть, землеробство. А кожна сім’я біля свого земельного наділу має ще одне житло, створене з дернини та соломи. Як добре, що ми з вами зустрілися і познайомилися з вашим життям, мовою, традиціями. Дякуємо за гостинність, за чудову екскурсію по озеру.
А на згадку про нашу зустріч візьміть наш український рушничок, і нехай він вам нагадує про нашу зустріч. Вздовж берегів атлантичного океану розташовані великі озера - лагуни. Найбільше з них – озеро маракайбо. Маракайбо – земля мари, ім’я вождя який правив у xvi ст. Озеро розташоване на півночі материка, на узбережжі карибського моря і сполучене з ним венесуельською затокою. Під час припливів в озеро можуть заходити морські судна. Вода в озері прісна, лише під час припливів дещо осолонюється. Береги низькі, заболочені. Його площа 16300 км а максимальна глибина 250 м. Учасники експедицій ознайомили присутніх з головними річками та озерами материка, їх особливостями, практичним використанням та екологічними проблемами. Що спричинило порожистість річок, що протікають бразільським, гвіанським плоскогір’ями та наявність на них численних водоспадів. Аріка, що у чілі, є річка, яка тече лише вночі. Вона живиться снігами анд, які тануть під сонячними променями. Вода потрапляє у річку лише надвечір, а вдень річище пересихає. А в еквадорському порту гуалякіль можна спостерігати за течією річки гуак, яка уповільнюється, зупиняється, а потім повертається назад (через припливи). Це повторюється двічі на добу.
Практична робота 10 “складання комплексної характеристики однієї з річок материка” навчальна мета. Північна америка багата на поверхневі і підземні води. Територією материка протікає безліч великих річок, багато озер різноманітного походження, в тому числі всесвітньо відома система великих озер – найбільшого скупчення прісної води на землі, є й льодовики – гірські та покривні, значні площі зайняті багаторічною мерзлотою. Вам вже відомо, що особливості внутрішніх вод материка залежать від клімату та рельєфу.
Тож спробуємо провести детальне дослідження особливостей внутрішніх вод північної америки. Складний рельєф, геологічна будова, різноманітний клімат північної америки створюють умови для формування розгалуженої річкової мережі та озерних систем. Річки басейну північного льодовитого океану протікають територією давнього заледеніння, через озера і мають неширокі долини зі скелястими берегами і численними порогами. Річки мають переважно снігове живлення і надовго замерзають. Річки басейну тихого океану короткі, бурхливі, багатоводні, багаті на гідроенергію. Долини річок вузькі й глибокі. Танення снігів і льодовиків у горах підтримує високий рівень води, особливо в літній період. Найважливішу роль у забезпеченні населення материка водними ресурсами відіграють річки басейну атлантичного океану.
Найбільша річкова система на материку – міссісіпі з міссурі та іншими притоками. У північній америці багато озер. Сучасне заледеніння (загальна площа – понад 2 млн. Км2, покривні льодовики гренландії, канадського арктичного архіпелагу і гірські льодовики кордільєр). Багаторічна мерзлота. Запаси підземних вод. Міссісіпі – одна з найдовших річок на землі, найбільш повноводна річка північної америки. Має змішане снігово - дощове живлення, паводки частіше бувають навесні, але іноді й улітку в результаті зливових дощів. Маккензі – найбільша річка басейну північного льодовитого океану.
За виток маккензі приймають річку атабаску, яка починається в скелястих горах. Основне живлення маккензі одержує за рахунок танення снігу.
Багато води їй віддають болота й озера. Більшу частину року річка вкрита кригою. Озера північної америки відрізняються різноманітним походженням улоговин. На півночі переважають озера, що утворилися в льодовикових улоговинах. У кордільєрах багато кратерних і карстових озер, а на внутрішніх плоскогір’ях – дрібних залишкових, як, наприклад, велике солоне.
На рівнинах, у широких річкових долинах, багато озер - стариць. Великі озера – найбільший у світі прісноводний басейн. П’ять озер – верхнє, гурон, мічиган, ері й онтаріо – розташовані на різних висотних рівнях і являють собою каскад природних водоймищ, з’єднаних короткими порожистими річками. Км2) – найбільше прісноводне озеро у світі. Великі озера мають льодовиково - тектонічне походження. На найнижчому ступені лежить озеро онтаріо, яке з’єднано з озером ері короткою (58 км) річкою ніагарою. Зриваючись із крутого уступу, вона утворює всесвітньо відомий ніагарський водоспад – грандіозне природне утворення на кордоні сша й канади. Виконання практичної роботи 10 “складання комплексної характеристики однієї з річок материка за планом”. (рекомендується виконувати в зошитах для практичних робіт на друкованій основі. ) – випереджальне (групам). Підготувати розповідь про певну природну зону, принести ілюстрації представників органічного світу та ландшафту вказаної природної зони. Великі озера та їх походження розділ ii материки урок № 45 тема. Великі озера та їх походження мета. Найбільші річкові системи розділ ii материки урок № 34 тема. Найбільші річкові системи мета. Найбільші річкові системи навчальна мета. Значення для природи та населення розділ ii материки урок № 20 тема. Значення для природи та населення мета. Практична робота 3 (продовження) мета. Сформувати уявлення про внутрішні води материка, особливості існування та нерівномірність поширення залежно від рельєфу та клімату; охарактеризувати головні басейни стоку та річкові системи, типи озер; розвивальна. Повторити, поглибити та систематизувати знання про внутрішні води материка; формувати систему знань про найбільші озера євразії, їх походження, особливості природи, господарське значення; розвивальна. Розвивати вміння встановлювати причиново - наслідкові зв’язки, володіти основами само – та взаємоконтролю; змістовного читання; виховна. Формувати ціннісне ставлення до природи; розвивати екологічне мислення. Узагальнення та систематизація знань навчальна мета. Узагальнення та систематизація знань учнів за вивченими темами; вдосконалення навичок та вмінь роботи з картами атласа; визначення рівня засвоєння учнями навчального матеріалу.
Атласи, підручники, зошити для практичних робіт з друкованою основою. Сучасне зледеніння розділ ii материки урок № 58 тема. Сучасне зледеніння мета. Річки розділ vi материки північної півкулі тема 2. Як впливає клімат на поширення річок. Як залежать від кліматичних умов живлення та режим річок. За яким планом характеризують річку.
Північна америка & 35. Що таке внутрішні води. Які з вивчених материків багаті на внутрішні води. Які з них потерпають від нестачі води. Від чого залежить розподіл внутрішніх вод по території материків. Загальна характеристика внутрішніх вод. Північна америка багата на внутрішні води. Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів австралії (продовження) мета. Ознайомити з особливостями формування клімату австралії, поглибити і систематизувати знання учнів про кліматотвірні чинники; закріпити вміння визначати за допомогою кліматичних карт основні ознаки клімату на різних територіях материка; сформувати загальне уявлення про розподіл та закономірності внутрішніх вод материка; розвивальна. Розвивати аналітичне мислення, уміння робити висновки, працювати з додатковими джерелами інформації; виховна. Практична робота № 4 тема. Річкові системи дніпра, сіверського дінця, південного бугу, дністра, дунаю, тиси. Сіверський донець – донбас, дніпро – кривий ріг, дніпро – донбас, північно - кримський. Практична робота № 4 (початок). Як впливає клімат на розподіл водойм на материках. Що таке річковий басейн і де проходить його вододіл. Як впливає клімат на живлення та режим річки. Як утворюються тектонічні, реліктові, льодовикові та вулканічні озера. Материки тропічних широт тема 2. Південна америка & 22. Як клімат впливає на живлення та режим річок. Як формуються льодовики. Найбільші річки мета. Сформувати загальні уявлення про внутрішні води материка, особливості існування та нерівномірність поширення залежно від рельєфу та клімату; удосконалювати уміння складати характеристику головних басейнів річкового стоку та річкових систем; розвивальна. Вдосконалювати практичні уміння та навички складати комплексну характеристику річки за картами атласу та текстом підручника; – розвивати вміння самостійно визначати способи навчальних дій у рамках запропонованих умов та вимог; свідомо виконувати способи раціональної навчальної діяльності. Використання водних ресурсів розділ ii. Використання водних ресурсів пригадайте.
Що таке річковий басейн, вододіл, річкова система, режим річки. Які великі річки африки ви знаєте.
Річкові басейни материка. Територія африки розподіляється між басейнами тихого й атлантичного океанів. Озера і лимани; їх типи; особливості гідрологічного режиму.
Практична робота № 4 (продовження). Позначення на контурній карті річок, озер, водосховищ, каналів, боліт. Аналіз забезпеченості водними ресурсами різних територій україни. Якщо у південній америці випадає багато опадів, цілком логічно зробити висновок, що на материку утворилася густа мережа річок і вони повноводні. Знаючи особливості рельєфу материка, можна зробити висновки, що всі найбільші річки материка належать до басейну атлантичного океану.
До тихого океану несуть свої води лише стрімкі гірські річки з невеликої площі західних схилів анд. Багато з них мають льодовикове живлення. Усі ж великі річки живляться переважно за рахунок дощів. Лише у верхів’ях річки, що беруть свій початок на східних схилах анд, живляться водами гірських льодовиків. Це річки південних анд, які течуть у патагонію. Звідси ще один логічний висновок. В екваторіальному поясі, де дощів багато і вони йдуть увесь рік, річки протягом усього року повноводні. Якщо ж дощі випадають в один сезон, а в інший їх немає, отже, річки то широко розливаються, то міліють. У південній америці знаходиться найбільша за площею басейну (понад 7 млн км 2) і водністю річка світу амазонка. Вона бере свій початок від злиття річок мараньйон (витікає з гірського озера паткоча) та укаялі (утворюється після злиття річок апурімак та урубамба). Обидві річки живляться у верхів’ях талими водами андських льодовиків. Довжина амазонки від витоків річки мараньйон дорівнює 6992 км. Амазонка — рівнинна річка з малим схилом її долини на схід, вражає своєю шириною. У середній течії вона дорівнює 20 км. З півночі та півдня до неї несуть воду численні ліві й праві притоки. Окремі з них довші за річку дунай, а їхній басейн більший від басейну найбільшої річки європи волги. Перебуваючи в екваторіальному кліматичному цоясі, амазонка повноводна протягом усього року.
На цей час рівень річки підвищується до 15 метрів. Амазонка виносить в океан більше води, ніж найповноводніші річки інших материків, разом узяті. У верхній течії амазонки є водоспади, а в дельті — великі острови. Найбільша річка світу судноплавна протягом 4, 5 тис. Км, до міста ікітос можуть курсувати навіть морські судна. Могутня річка на сотні кілометрів виносить свої прісні води в океан. Але й океан не залишається в боргу.
Під час морських припливів хвиля - руйнувач чотириметрової висоти — поророк — із гуркотом несеться проти течії річки. А ще на глибині близько 4000 метрів учені знайшли найдовшу в світі підземну річку довжиною майже 6000 км. Вона тягнеться від анд до узбережжя атлантичного океану практично під басейном амазонки. Неофіційно річку назвали хамза на честь ученого - першовідкривача валія хамза, який народився в індії та присвятив 45 років вивченню амазонки. Про це відкриття стало відомо лише в серпні 2011 року.
Ця повноводна річка має довжину 2730 км. Вона тече в субекваторіальному кліматичному поясі і тому її водність зростає влітку, коли йдуть дощі. На одній із приток оріноко знаходиться найвищий у світі водоспад анхель. Його висота сягає 979 метрів. У верхній течії річка оріноко роздвоюється. Одна її частина плине до океану і називається оріноко, а друга — касік’яре впадає в ріу - негру — річку, яка є притокою амазонки. Це найкласичніший і найвідоміший у світі приклад біфуркації, тобто розподілу водного потоку річки на два рукави, які далі течуть як самостійні водотоки та впадають у різні басейни. Завдяки біфуркації басейни і долини двох різних річок об’єднуються між собою. З бразильського плоскогір’я бере початок одна з найбільших річок світу парана. її довжина досягає 4880 км. З півночі на південь річка та її притоки перетинають три кліматичні пояси. У період дощів парана широко розливається і судноплавна на чималому відрізку.
До міста санта - фе курсують навіть морські судна. У нижній течії лівої притоки парани, річці ігуасу, знаходяться численні водоспади. Найбільший із них — ігуасу — можна без перебільшення назвати наймальовничішим у світі, оскільки він вражає туристів своєю красою та величчю. Водоспад має висоту 72 м і ширину 2, 5 км. На материку багато й інших великих річок. У східній бразилії плоскогір’ям протікає річка сан - франсиску довжиною 2914 км і площею басейну 631 тис. Ця річка має численні пороги та водоспади. Майже таку саму довжину (2850 км) має річка токантинс. Площа її басейну дорівнює 840 тис. Річка тече з півдня на північ і, як і сан - франсиску, перетинає бразильське плоскогір’я. Попри те, що на ній також багато порогів, вона доступна для морських суден на відстань до 350 км від гирла. На відміну від африки, озер у південній америці мало. Найбільше серед них — прісноводне озеро тітікака — знаходиться в середній частині анд на висоті 3812 м. Це найбільше за площею, найвисокогірніше озеро світу.
Площа його — 8, 2 тис. Км 2, що дорівнює площі нашої чернівецької області. Глибина озера досягає 304 м. У нього впадає багато річок, а витікає лише одна. Вона несе свої води до іншого високогірного озера поопо. Це солоне озеро знаходиться в андах на висоті 3690 м. Його площа — 2, 5 тис. Озеро має незначну глибину (до 3 м) і заболочені береги. Воно лежить між двома високими хребтами анд і має площу 16, 3 тис. Глибина озера - лагуни до 250 м. Воно з’єднується вузькою протокою з карибським морем. Найбільше за обсягами водосховище тукуруї на річці токантіс у бразилії. Водні ресурси північної америки освітня. Познайомити школярів з найбільшими річковими системами північної америки, їх живленням та режимом, характером течії річок. Дати характеристику найбільшим озерам материка, акцентувавши увагу на походження їх улоговин. Дати загальні відомості про льодовики в кордильєрах. Звернути увагу на значення водойм північної америки у природи та господарській діяльності населення. Наголосити на екологічних проблемах міссісіпі та великих американських озер. Дати загальні уявлення про покривні та гірські льодовики у північній америці. Розвивати логічне мислення учнів, вміння обґрунтовувати свої погляди, робити висновки та порівняння. Розвивати вміння учнів вільно користуватися різними джерелами географічних знань (підручником, картами атласу, малюнками, схемами), аналізувати та зіставляти їх. Сприяти формуванню світоглядних ідей про взаємозв’язки та єдність компонентів природи на основі матеріалу про вплив кліматичних умов на живлення та режим річок, а рельєфу – на характер їх течії. Сприяти екологічному вихованню учнів, на основі матеріалу про екологічні проблеми внутрішніх водойм північної америки та необхідності їх охорони. Фізична карта північної америки, ілюстрації до теми, підручник пестушко в. Географія материків і океанів, 7 кл. – 288 с атласи 7 класу, контурні карти, відеоматеріали. Терміни, поняття, номенклатура. Міссісіпі, міссурі, колумбія, маккензі, юкон, колорадо, ніагарський водоспад, озера. Великі(верхнє, мічиган, гурон, ері, онтаріо), велике солоне.
Чим пояснити той факт, що в межах помірного, субтропічного та тропічного кліматичних поясів виділяється кілька кліматичних областей. Ми ще раз зійдемо на високі гори, скелясті шпилі, увінчані білими шапками. Тут часто - густо творяться таємниці народження найбільших річок. Глибокими ущелинами річки поведуть нас у царство гір, і ми побачимо, як струмочки води, ледь зародившись, поступово ростимуть, мужнітимуть. Далі, залишивши гори, попливемо на хвилях могутніх, але вже дуже постарілих потоків до далеких морів і океанів. Крок за кроком ми простежимо життя річки від витоків до місця, де вона закінчує свій біг, розчинившись у лоні морських чи океанічних вод. Я хочу, щоб ви твердо запам’ятали. Усі річки землі – чудовий дар природи. їх треба берегти, про них треба турбуватися, бо без цих живих джерел дорогоцінної вологи неможливе життя на нашій планеті. Найбільші річкові системи північної америки. З усіх вивчених нами материків за густотою річкової сітки та кількістю річок, озер і боліт північна америка поступається тільки південній америці. Однак у зв’язку з неоднорідністю клімату поширені вони нерівномірно. • як впливає клімат на розподіл водойм на материках. Річки північної америки належать до басейнів атлантичного, тихого та північного льодовитого океанів. • що таке річковий басейн та де проходить його вододіл. • назвіть найбільші річки північної америки та з’ясуйте, до басейнів яких океанів вони належать. • поясніть, які джерела живлення переважають у річок кожного океанічного басейну.
Оскільки більша частина материка знаходиться в субарктичному та помірному кліматичних поясах, де існує постійний або сезонний сніговий покрив, живлення річок переважно снігове.
За довжиною (разом з міссурі) вона посідає третє місце в світі (6420 км), за площею басейну — четверте, за кількістю води, що скидає в атлантичний океан, — шосте.
При впадінні у мексиканську затоку утворює велику дельту.
Великою річкою басейну північного льодовитого океану й другою за протяжністю на материку є макензі (1770 км). Живиться макензі талими сніговими водами. Річки басейну тихого океану, за винятком юкону, короткі, порожисті й повноводні. Найбільшими серед них є колорадо (2740 км) та колумбія (2250 км). Вони течуть в глибоких ущелинах — каньйонах. Найглибший каньйон утворює річка колорадо, який приваблює своєю красою туристів. • за картами атласу дайте коротку характеристику річці юкон за планом. Де бере початок, куди впадає, характер течії, найбільші притоки, через які кліматичні пояси протікає, живлення, режим, можливості господарського використання. Північна америка – материк великих озер. Більшість озер зосереджена в північній частині материка. Це здебільшого тектонічні або льодовикові озера. Особливе місце серед озер за запасами прісної води, розміщенням, господарським та транспортним значенням посідають великі північноамериканські озера. Вони сполучені між собою короткими протоками і мають стік через річку святого лаврентія в атлантичний океан. Верхнє, гурон, мічиган, ері і онтаріо. Вони утворилися в тектонічних западинах земної кори, поглиблених льодовиком. Це найбільше в світі скупчення прісної води у рідкому стані. В цих озерах зосереджено близько 20 % прісної води планети. Верхнє – найбільше за площею прісне озеро світу.
Км2, глибина – до 393 м. Озера онтаріо і ері сполучає невелика річка ніагара, на якій знаходиться один з найвідоміших і найповноводніших в світі водоспадів — ніагарський. Його води спадають з висоти 51 м. Щоб організувати судноплавне сполучення з великих озер до атлантичного океану, було збудовано обхідний канал навколо ніагарського водоспаду до р. Гудзон, а далі до атлантичного океану.
Лаврентійська височина, яка зазнала впливу давнього зледеніння, багата на озера льодовикового походження. До льодовикових озер належать велике невільниче озеро, велике ведмеже озеро, вінніпег та інші. Вони вирізняються кришталево чистою водою й є місцем відпочинку жителів канади. В кордильєрах є озера вулканічного та реліктового походження. Вони невеликі за площею. В районі великого басейну та мексиканського нагір я — озера безстічні, солоні. Найбільше з них — велике солоне озеро, що розміщено на висоті 1282 м над рівнем моря.
Коментарі
Дописати коментар