інтеграційні форми підприємств та організацій

інтеграційні форми підприємств та організацій

Відмінні риси горизонтальних, вертикальних, конгломератних інтеграційних процесів. Аналіз типів інтеграційних об єднань. Асоціації, концерни, консорціуми, синдикати, пули. Нажав на кнопку скачать архив, вы скачаете нужный вам файл совершенно быстро. Перед скачиванием данного файла вспомните о тех хороших рефератах, контрольных, курсовых, дипломных работах, статьях и других документах, которые лежат невостребованными в вашем компьютере.

Это ваш труд, он должен участвовать в развитии общества и приносить пользу людям. Найдите эти работы и отправьте в базу знаний. Мы и все студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будем вам очень благодарны. Участь аграрного сектору національної економіки в сучасних реаліях інтеграційних процесів. Функціонування зони вільної торгівлі між україною та єс. Тенденції змін експорту та імпорту продукції сільського господарства після відкриття європейського ринку.

Особливості формування та функціонування господарських об єднань, їх види та класифікація. Договірні, статутні, технопарки, віртуальна мережна організація. Розрахунок собівартості та відпускної ціни умовного виробу.

Нормативно - правові акти в галузі діяльності асоціацій. Функції та компетенція господарських об’єднань. Пощук більш ефективних форм організації їх з метою розвитку і змінення форми. Характеристика програми, як принципу діяльності економічних агентів. Аналіз інституціональних форм інтеграції у світове господарство. європейська інтеграція в формі європейського союзу.

Етапи інтеграційного процесу й основні типи інтеграційних об єднань. Ознаки, функції та класифікаці. Главная > реферат >экономика. Пошук ефективно організованих форм об єднань є однією з головних проблем світового економічного розвитку.

У світовій практиці склалися різні типи інтеграційних об єднань, які різняться залежно від цілей співпраці, характеру господарських відносин між учасниками, ступеня самостійності. Це асоціації, концерни, консорціуми, синдикати, корпорації, холдинги, вільні зони, промислово - фінансові групи, пули тощо. Законодавство україни називає чотири види господарських об єднань. Асоціації, корпорації, консорціуми і концерни. У законодавстві зазначено можливість створення інших об єднань за галузевими, територіальними та іншими принципами. Вертикальна інтеграція передбачає, що стадії виробництва і розподілу охоплено однією ієрархічною системою корпорації. Вертикальна інтеграція дає змогу замінити ринковий механізм внутрішніми операціями. У цьому разі основна компанія поширює свою діяльність або на попередні або на наступні виробничі стадії. У більшості випадків в об єднаннях вертикального типу намагаються досягти економії за рахунок вертикальної економічної інтеграції. Великі промислові компанії ставлять перед собою завдання розширення контролю над виробничим процесом, джерелами сировини, а водночас і кінцевим споживачем. На відміну від горизонтальної і вертикальної інтеграції ця стратегія здебільшого не передбачає забезпечення синергетичних ефектів. Основні цілі в цьому разі пов язані з підвищенням фінансової результативності корпорації. Найбільш типові мотиви створення конгломератних об єднань такі. Це пояснюється тим, що ініціатори поглинання доходять висновку, що вільні грошові кошти являють собою унікальні активи; ці ситуації можуть використовуватися і для балансування грошових потоків. Так, з метою зменшення залежності від зовнішнього фінансування компанія може придбати фірму, конкурентні позиції якої дають змогу отримувати стабільні грошові потоки; раціональніше використання фінансових ресурсів, коли грошові потоки, які надходять від галузей, що перебувають у стагнації, можуть бути використані новими зростаючими підрозділами корпорації; можливості придбання нового бізнесу за низькою ціною, — це ситуація, характерна для сучасного стану розвитку нашої промисловості. Такі можливості існують у галузях, які перебувають на стадії спаду, коли фірми намагаються вийти з бізнесу для мінімізації витрат у майбутньому.

Асоціація визначається в законодавстві як договірне об єднання, створене з метою постійної координації діяльності. Якщо за рішенням учасників асоціації доручається здійснення підприємницької діяльності, така асоціація має бути перетворена на господарське товариство. Одним із різновидів асоціації може бути торговельна асоціація — структура з обміну інформацією між компаніями певної галузі та лобіювання загальних інтересів в уряді і законодавчих органах. Асоціація набула значного поширення як один із провідних видів об єднань. Це пояснюється універсальним характером здійснення спільної діяльності. Управління в асоціації може здійснюватися як спеціально створеним органом, так і головною юридичною особою за узгодженням з її членами. Члени асоціації зберігають свою юридичну самостійність і можуть поєднувати свою діяльність у ній з участю в інших асоціаціях і господарських об єднаннях. У межах асоціації їх учасники координують виконання окремих спільних завдань чи спільно здійснюють частину неосновних функцій. Обмеженість зв язків між членами асоціації робить неможливою взаємну майнову відповідальність за боргами учасників і асоціації в цілому.

Найбільш характерними рисами координаційної діяльності і функціями асоціації, які не суперечать антимонопольному законодавству, можуть бути такі. Корпорація вирізняється ступенем централізації окремих функцій. Делегування окремих повноважень для централізованого їх виконання у корпорації протиставляється повній централізації. Це означає, що виконання однієї функції корпорацією передбачає неучасть і невтручання в інші сфери виробничо - комерційної діяльності її учасників. Вони мають право повертати делеговані повноваження в порядку, зумовленому засновницькими документами, добровільно вийти з корпорації, мати інші права, закріплені законом або засновницьким договором. Корпорація користується господарськими правами і правами юридичної особи, має самостійний баланс, рахунки в банківських і кредитних установах, печатку зі своїм найменуванням і т. Вона має власне майно, одержане від учасників, несе самостійну майнову відповідальність за своїми зобов язаннями. Кошти корпорації формуються із вступних і членських внесків її учасників, цільових фондів і коштів, об єднаних членами корпорації для фінансування спільних заходів. Одержаний прибуток використовується для створення фондів корпорації. Резервного фонду, фонду розвитку виробництва, соціального розвитку та інших — для подальшого використання і досягнення спільних цілей корпорації. Діяльність корпорації базується на принципах добровільного вступу і безперешкодного виходу з неї, рівноправності її членів, самофінансування, гласності і повноти інформації. Цілі і напрямки діяльності, а також повноваження корпорації в цілому та її центру визначаються засновницьким договором. При цьому визначаються двоякого роду функції. Виробничо - комерційної діяльності та управління справами корпорації в межах наданих їй повноважень. Консорціум створюється на основі тимчасової угоди учасників об єднання ресурсів та зусиль з метою фінансування здійснення певних завдань. Визначення законом консорціуму як самостійного виду об єднання дає підстави вважати його юридичною особою. Це об єднання створюється для розв язання конкретних завдань реалізації великих цільових програм і проектів. Після виконання цих завдань консорціум ліквідується чи перетворюється на інший вид об єднання. Таким чином, консорціуми не передбачають високого ступеня централізації і концентрації управління. Консорціуми створюються для високоякісного виконання термінових і дорогих замовлень і проектів, які вимагають консолідації зусиль і можливостей науково - технічних, виробничих, обслуговуючих і фінансових компаній, спроможних спільно вирішити певну задачу.

Консорціуми можуть бути закриті і відкриті. В закритому консорціумі компанія - замовник узгоджує контракт окремо з кожним учасником. При створенні відкритого консорціуму всі його учасники стосовно цілей консорціуму підлеглі спільному лідеру і несуть солідарну відповідність за зобов язаннями консорціуму в межах своєї дольової участі. Лідер консорціуму координує спільну діяльність учасників і отримує за це відрахування від інших членів. Замовник укладає контракт виключно з лідером, який відповідає за виконання проекту особисто. Таким чином, лідер представляє інтереси консорціуму перед замовником і третіми особами, але діє в межах наданих повноважень. Кожний член консорціуму забезпечує фінансування своєї частини робіт і бере на себе комерційні і технічні ризики, пов язані з виконанням своєї частини зобов язань. Суттєвою рисою цієї форми інтеграції компанії стає їх інтернаціоналізація. Концерни являють собою найбільш розповсюджену і розвинуту в світі форму інтеграції компаній. Концерну притаманна централізація значної частини виробничо - господарських функцій і здійснення всіма його учасниками єдиної політики в рамках концерну.

Наслідком цього є наділення його широким колом повноважень із здійснення виробничої діяльності, створення централізованих фінансових фондів, нових суб єктів господарської діяльності в інтересах учасників концерну.

Особливою рисою концерну стає централізована організаційна структура з жорсткими зв язками його учасників, які узгоджено здійснюють основну діяльність. Тому засновницькими документами концерн може заборонити його учасникам брати участь у роботі інших концернів, за винятком асоціацій. Жорстка система зв язків дає змогу до узгодження між членами концерну додаткової майнової відповідальності за зобов язаннями об єднання в цілому.

Високий ступінь централізації робить необхідним створення відокремленого апарата управління. Концерн являє собою єдиний виробничо - господарський комплекс, учасники якого тісно зв язані між собою технологічною і коопераційною спільністю. Вони передають концерну значно більше повноважень, ніж асоціації і корпорації, централізують виконання основних напрямків своєї діяльності (за винятком інвестиційної, наукової, зовнішньоекономічної тощо). Картельна угода може передбачати домовленості про ціни, особливості ринкового збуту, обсяги виробництва і реалізації продукції, асортимент і номенклатуру, обмін патентами, умови найму робочої сили та інше.

Слід відзначити, що угода стосовно створенню картелю не завжди може бути оформлена письмово. Фірми, які вступили в картельні угоди, зберігають за собою юридичну незалежність. У більшості країн антимонопольне законодавство забороняє картельні угоди, виключаючи окремі галузі, наприклад, сільське господарство. Як правило, законодавство забороняє картелі, пов язані з фіксуванням цін, обмеженням виробництва продукції, поділом ринку, тобто узгоджені дії по обмеженню конкуренції. За сучасних умов синдикат як форма обмежень галузевого профілю вичерпує своє значення, замінюючись більш складними і гнучкими формами. Стратегічний альянс передбачає домовленість незалежних фірм про досягнення певної комерційної мети для отримання синергетичного ефекту та розвитку взаємодоповнюючих ресурсних потенціалів компаній. Оформлення альянсів не потребує багато коштів і часу.

Воно дозволяє досягнути стратегічної домовленості в конкурентній боротьбі на ринку.

Фахівці прогнозують різке збільшення цього виду інтеграції в світовій практиці поточного століття. Особливо ця форма інтеграції опинилася в центрі уваги транснаціональних компаній в 90 - х роках. Головною особливістю такого роду об єднання стає необов язковість злиття компаній в єдину організаційну структуру.

Це передусім угода про спільне співробітництво між фірмами із стратегічними цілями, яка базується на довгострокових відносинах партнерів. У той же час існують і партнерські відносини контрактного типу, цей вид співробітництва існує обмежений період часу і використовується більше для виконання конкретних проектів і цілей. Об єднання в стратегічні альянси зменшує невизначеність у партнерських стосунках. Вони більш мобільні у відносинах між собою, націлені в майбутню діяльність, збільшують стабільність в забезпеченні ресурсами, розподілі продукції та послуг. У межах стратегічних союзів здійснюється спільна координація стратегічного використання та управління учасниками діяльності, що дозволяє їм отримати і більш ефективно використовувати свої ресурси. Крім стратегічного планування і управління, альянси передбачають поглиблення горизонтальних коопераційних зв язків з метою удосконалення організації виробництва продукції, підвищення рівня техніки і технології, обміну досвідом. Суттєвий вплив альянси здійснюють на конкуренцію, тому що за своєю природою вони більше передбачають спільні зусилля проти спільних конкурентів, чим один проти одного. Як правило, стратегічні альянси не є юридичними особами. Компанії можуть приймати участь у кількох альянсах. Цей тип господарських об єднань базується на укладенні середньострокових і довгострокових, двосторонніх чи багатосторонніх угод. Холдинги (холдингові компанії) – специфічна організаційна форма об’єднання капіталів. Об’єднувані у холдингу суб’єкти мають юридичну й господарську самостійність. Групи, координують усі сфери їхньої діяльності. Предыдущая 5 6 7 8910 11 12 13 14 следующая. Характерною рисою світових економічних процесів є інтеграція учасників ринку.

Формування інтегрованих структур перш за все пов’язане з безупинним зростанням конкуренції і якісних змін в її характері. 1) асоціації – найпростіша форма договірного об’єднання під - приємств (фірм, компаній, організацій) з метою постійної координації господарської діяльності. 2), - інституціональні. Виробничі, науково - виробничі, науково - технічні, виробничо - торговельні об’єднання (комплекси, центри). Для створення концерну потрібно провести серйозну підготовчу роботу.

Серед учасників фпг обов язкова наявність організацій, що діють у сфері виробництва товарів і послуг, а також банків чи інших кредитних організацій. Діяльність міжнародних економічних організацій в україні. Становлення професійних бухгалтерських організацій. Виникнення перших українських молодіжних організацій у діаспорі. Проблема вступу україни до міжнародних економічних організацій. Правовий статус політичних партій та громадських організацій в україні. Внесок громадських організацій, приватних осіб та асоціацій у розвиток дошкільного виховання на слобожанщині (друга половина хіх – початок хх століття). Типи і форми інтеграції. Досвід безлічі інтеграційних об єднань показує, що вони формуються на двох базових способах. Перший принцип - це потужна ініціативна роль держави (класичний приклад - створення та розвиток єс). інший принцип - переважна роль великого підприємництва, яке змушує державу стати на шлях зближення стій чи іншою країною. Економічна інтеграція реалізується в декількох формах. Объединяемые компанії немає ні технологічного, ні цільового єдності провідною сферою діяльності фирмы - интегратора. Але ця інтеграційної форми за кордоном свої особливості. Для прикладу конгломератів можна навести, зокрема, mitsubishi, raytheon, btr, hanson. Організація консорціуму оформляється угодою; консорціум може створюватися з і без утворення юридичної особи. Форми міжнародної інтеграції. Процес економічної інтеграції відбувається тоді, коли дві або більше країн об єднуються разом для створення ширшого економічного простору.

Економічна природа інтеграційних угруповань та взаємовідносин між країнами, що їх утворюють, зумовлюють логіку і наступність у становленні та розвитку форм міжнародної регіональної економічної інтеграції. Бібліографічний список. Господарський кодекс україни від 16 січня 2003 р. 1 визначення та цілі створення інтеграційних структур. 2 загальна характеристика різних форм інтеграційних утворень. До цієї групи належить переважна більшість суб’єктів господарювання; некомерційні організації, що не ставлять за мету отримання прибутку.

До них належать благодійні фонди, суспільні, наукові та інші організації невиробничої сфери господарства країни. За формою власності розрізняють. Стратегії інтеграції. Сутність, мотиви та еволюція інтеграційних процесів. Типи стратегій інтеграції. Способи захисту компаній від поглинання. Переваги та ризики стратегії інтеграції. Протидія акціонерів, які володіють певними пакетами акцій, рішенню про об’єднання організацій, якщо за це не сплачено справедливу ціну (її визначають за допомогою прийнятих процедур або формул). Випуск акцій з більшими правами голосу дає менеджерам компанії - мішені змогу отримати більшість голосів, не володіючи більшою частиною акцій. Проблемы интеграционных процессов предприятий мясоперерабатывающей отрасли. Дослідженням теоретичних, методичних та практичних питань розвитку інтеграційних процесів відображено у працях відомих зарубіжних та вітчизня - них науковців, таких як. 1) добровільні; 2) інституціональні. Договірні, що створюються на добровільних засадах, на основі багатостороннього договору, в якому визначають усі необхідні умови діяльності членів об’єднання; інституціональні – діяльність яких започатковується в директивному порядку міністерствами чи безпосередньо кабінетом міністрів україни. Державне (комунальне) господарське об єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об єднання. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів антимонопольного комітету україни. Державні і комунальні господарські об єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об єднання (комбінат, трест тощо). Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Надання учасникам централізованих послуг у вигляді юридичних консультацій, допомога в здійсненні експорту, кредитуванні, підготовці і перепідготовці кадрів. інформаційний пошук і забезпечення членів асоціації матеріалами по сучасних технічних розробках, промислових стандартах, промисловій статистиці. Організація консорціуму оформляється угодою; організаційно - правовою формою консорціуму у вигляді юридичної особи може бути акціонерне або інші типи господарських товариств. Метою створення консорціумів є об єднання зусиль для реалізації конкретного проекту, як правило, у сфері своєї основної діяльності, здійснення науко - і капіталомістких проектів, у тому числі міжнародних, чи спільне проведення великих фінансових операцій із розміщення позик, акцій. У межах концерну централізується фінансово - економічне управління, проведення науково - технічної політики, ціноутворення, використання виробничих потужностей, кадрової політики. Головна компанія концерну частіше за все організується у вигляді холдингової компанії чи на основі взаємодії переважаючих і залежних товариств. Холдинги (холдингові компанії) - специфічна організаційна форма об єднання капіталів. Об єднувані у холдингу суб єкти мають юридичну й господарську самостійність. інтеграція означає, що стадії виробництва і розподілу координуються на основі можливостей ієрархічної системи, тобто внутрішніми операціями і регламентами. Картель являє собою форму союзу підприємців на основі картельної угоди, у якій встановлюються обов язкові для всіх учасників умови, що стосуються обсягів виробництва, формування цін на товари і послуги, обміну патентами, частки квот на ринках збуту й ін. Учасники картелю зберігають юридичну і господарську самостійність і здійснюють свою діяльність відповідно до картельного договору.

Учасники синдикату втрачають при цьому комерційну незалежність, зберігаючи юридичну і виробничу.

Ця форма досить активно поширюється в україні на початку ііі - го тисячоліття іноземними фірмами. Концентруючи в єдиних органах збуту визначений вид продукції, синдикат отримує можливість регулювати умови продажу на ринку.

іншим різновидом об єднання на основі картельної угоди є пул, що одержав поширення в царині виконання проектів. Учасники була приходять до взаємовигідних угод про форму передачі патентів і ліцензій. Прибуток розподіляється відповідно до квоти, обумовленої при вступі в пул. В цьому контексті можна виділити п ять напрямків у системі мотиваційного механізму на користь створення концерну, серед яких. Науково - технічний, виробничий, організаційний, фінансовий і соціальний. Змістове наповнення наведено в табл. Основною умовою ефективного функціонування концернів є створення адаптаційного механізму внутрішнього економічного регулювання взаємовідносин учасників з метою найефективнішої реалізації можливостей всіх учасників. У цих господарських структурах акумулюються інтегровані можливості фінансового, промислового і торгового капіталу.

Фпг можуть багато в чому сприяти стабілізації економіки в нашій країні. Акумулювання на центральному рахунку відрахувань для спільної діяльності і надання допомоги в науково - виробничому і соціальному розвитку.

Учасниками фпг вважаються юридичні особи, що підписали договір про створення фінансово - промислової групи, і заснована ними центральна компанія фпг, або основні і дочірні товариства, що утворять фінансово - промислову групу.

До складу учасників фпг можуть входити інвестиційні інститути, недержавні пенсійні й інші фонди, страхові організації, участь яких обумовлено їх роллю в забезпеченні інвестиційного процесу у фінансово - промисловій групі. Фпг, серед учасників яких є юридичні особи, що знаходяться під юрисдикцією держав - учасників співдружності незалежних держав, що мають відокремлені підрозділи на території зазначених держав або здійснюють на їхній території капітальні вкладення, реєструються як транснаціональні фінансово - промислові групи. В останні десятиліття минулого століття з появою ознак глобалізації світової економіки, таких як активізація транскордонного пересування чинників виробництва, розміщення виробництва в інших країнах, стандартизації форм міжнародних економічних відносин набувають дедалі більшого поширення різні форми інтеграційного процесу.

Так, наприклад, в 90 - х рр. В сша нараховувалось понад 80 тис. Найпоширеніший вид асоціацій - галузеві. існують також асоціації міжгалузеві, інжинірингових фірм, лізингових компаній, ризикового капіталу та ін. Американська асоціація радіоелектронної промисловості об єднує понад 1000 фірм - виробників радіоелектронної продукції; членські внески складають понад 30 млн. Американська радіоелектронна асоціація об єднує більше 3000 американських фірм. Асоціації займаються підвищенням кваліфікації персоналу, розробленням стандартів на продукцію галузі, проведенням конференцій та промислових виставок, дослідженням системи оплати праці, слідкують за дотриманням етичних норм в діловій практиці, лобіюють питання розвитку експорту, лібералізації податкової політики, розвитку зовнішньої та внутрішньої торгівлі і т. Спільною ознакою різних національних інтеграційних форм є захист національного виробника і національних інтересів шляхом введення засобів опосередкованого протекціонізму, стимулювання експорту, відміни кількісних обмежень експорту в різних країнах і т.