значення і охорона грунтів 3 клас
Природознавство) мета. Обладнання попереднього уроку; таблиці, на яких зображена поливна система ґрунтів, оброблення полів отрутохімікатами, змивання водами пагорбів. Перевірка домашнього завдання 1. Фронтальне опитування — чому землю називають годувальницею. — із чого складається ґрунт. — який ґрунт називають родючим. — від чого залежить його родючість. індивідуальне опитування завдання 1. Що беруть із ґрунту рослини. Актуалізація опорних знань учнів — в україні багато родючих чорноземів. Чи можна сказати, що україна — багата країна. Учень висловлює свою думку, пояснює, у чому полягає його точка зору.
Завершує висловлювання. Повідомлення теми і завдань уроку бесіда вчителя (із використанням таблиць). • вирощування різноманітних рослин на ґрунті. • зниження родючості ґрунту.
• руйнування ґрунтів. — чому руйнується ґрунт. — як потрібно охороняти ґрунт. Первинне сприйняття й усвідомлення нового матеріалу 1. Робота з текстом підручника (с. Бесіда з метою усвідомлення прочитаного матеріалу — для чого людина використовує ґрунт. — за яких причин знижується родючість ґрунту.
Закріплення та осмислення знань — для чого роблять снігозатримання на полях. — чому землю називають годувальницею. — як ви розумієте прислів’я. Узагальнення та систематизація знань пояснення змісту прислів’їв. • земля — наша мати, всіх годує. • земля турботу любить. • квітами милуйся, а землею радуйся. 2) підготуватися до відповіді на запитання. Чому не можна спалювати листя і суху траву в садах, парках, на берегах річок. ґрунт можна порівняти з тоненькою плівкою, що вкрила сушу нашої величезної планети, але без цієї плівки не було б на суші ні рослин, ні тварин, ні людини. Ви пам’ятаєте, що основна частина ґрунту — перегній. З нього під дією мікроорганізмів утворюються солі. Вони розчиняються у воді, яка є в ґрунті. А тоді їх використовують рослини. Рослинами живляться тварини. Коли рослини і тварини помирають, їхні рештки потрапляють у ґрунт і під дією мікроорганізмів перетворюються на перегній. З перегною знов утворюються солі. їх використовують нові рослини. А рослинами живляться нові тварини. Ось так речовини і подорожують у природі ніби по кругу.
із ґрунту — в рослини, із рослин — в тіла тварин, а з рештками рослин і тварин — знову в ґрунт. Учені називають це явище кругообігом речовин. Уявіть собі, що ґрунту раптом не стало. Кругообіг речовин зупинився. Зникли рослини і тварини. Отже, не зможуть жити на землі і люди. Актуальність та шляхи вирішення проблеми. ґрунт - основний компонент наземних екосистем, що утворився протягом геологічних епох в результаті постійної взаємодії біотичних і абіотичних факторів. Як складний біоорганомінеральний комплекс ґрунти є природною основою функціонування екологічних систем біосфери. Важливою властивістю ґрунтів є їх родючість. Завдяки їй ґрунти є основним засобом виробництва в сільському та лісовому господарствах, головним джерелом сільськогосподарських продуктів та інших рослинних ресурсів, основою забезпечення добробуту населення. Світові продовольчі ресурси складаються з рослинних продуктів, продуктів тваринництва і біологічних запасів морів. Збільшення продуктів перших двох груп можливе лише при раціональному землекористуванні. Тим часом людство використовує для сільського господарства лише 1, 43 млрд. Га орних земель, що становить близько 10, 4% суші, або 2, 95% всієї поверхні земної кулі. Нагадаємо, що пустині (гарячі і холодні) займають 45% суші. За агрикультурний період втрати земельних ресурсів внаслідок ерозії, засолення, будівництва міст і населених пунктів, доріг і промислових комплексів досягли в світі величезних розмірів - до 2 млрд. Га, тобто вони набагато перевищують сучасну орну площу планети. Зараз щороку з обороту випадає 5 - 7 млн. Га різних земельних угідь. Основоположником вчення про ґрунти є відомий російський учений в. Він сформулював основні закони ґрунтоутворення, встановив географічні закономірності поширення ґрунтів. Створив науку про раціональне використання ґрунтів для потреб землеробства. (головними факторами ґрунтоутворення є материнська порода, кліматичні умови, рослинні і тваринні організми, рельєф і вік країни та господарська діяльність людини. Материнська, або ґрунтоутворююча порода, входить до складу ґрунту як його мінеральна частина, впливаючи тим самим на процес ґрунтоутворення, на наявність поживних речовин, на фізичні й хімічні властивості ґрунтів. На багатих на зольні речовини материнських породах - продуктах звітрювання доломітів, діабазів, глинистих сланців, вапняків - формуються родючі ґрунти, на пісковиках, кремнистих породах - ґрунти, бідні на поживні речовини. Клімат впливає на процес ґрунтоутворення дією температури і вологи. Температура діє на фізичні, хімічні, біохімічні і біологічні процеси ґрунтів. Вона зумовлює також фізичне звітрювання материнських порід, впливає на режим випаровування вологи з ґрунту.
Опади впливають на ґрунт як механічно, так і хімічно. Вони руйнують структуру ґрунту, вимивають з ґрунту органічні та інші поживні речовини, зумовлюють процес опідзолення. Підземна волога також впливає на процес ґрунтоутворення. Високий рівень ґрунтових вод спричиняє утворення горизонту, несприятливого за своїми фізико - хімічними та біологічними особливостями для росту рослин. Рослини і тварини внаслідок активного біологічного впливу є найважливішим фактором ґрунтоутворення. В цьому процесі беруть участь як вищі, так і нижчі рослини й тварини - бактерії, водорості, гриби, дощові черви та інші представники ґрунтової флори і фауни. На процес ґрунтоутворення впливають органічні рештки рослин, за рахунок яких утворюється гумусовий - найбільш родючий шар ґрунтового профілю, діяльність кореневих систем. Останні спричиняють біологічне вивітрювання материнських порід і є важливим фактором, що впливає на структуру ґрунту.
За допомогою рослинного покриву можна поліпшувати фізико - хімічні властивості ґрунтів, впливати на їхню родючість. Рельєф місцевості впливає на процес ґрунтоутворення дією експозиції та висоти над рівнем моря. На схилах звичайно формуються менш потужні ґрунти, ніж у підніжжі гір. Характер рельєфу впливає на поверхневий геохімічний стік. Так, на крутих схилах ґрунт змивається інтенсивніше, ніж на рівнинах. Важливим фактором ґрунтоутворення є вік країни. Багато тисячоліть минуло відтоді, як утворилися основні типи ґрунтів, адже процес ґрунтоутворення в природі відбувається надзвичайно повільно. ґрунтознавці встановили, що при доброму рослинному покриві й за сприятливих кліматичних умов для утворення шару ґрунту завтовшки 2 - 3 см у різних кліматичних зонах потрібно від 200 до 700 років. На твердих материнських породах процес ґрунтоутворення відбувається повільніше, ніж на таких, що швидко вивітрюються. На процес ґрунтоутворення значною мірою впливає господарська діяльність людини. Цей вплив може бути як безпосередній - спосіб обробітку ґрунту, меліоративні заходи, збирання лісової підстилки тощо, так і побічний, наприклад вирубування лісів на крутосхилах, що веде до ерозії, безсистемне випасання худоби, вогнева система землеробства тощо. Господарська діяльність людини має спрямовуватися на раціональне використання земель, підтримання й збільшення їхньої продуктивності. При всіх способах землекористування найбільшої шкоди сільському господарству завдає ерозія ґрунтів. Неправильне землекористування посилює дію еродуючи факторів. Ерозія ґрунтів відбувається на всіх континентах світу.
Залежно від характеру й тривалості процесів руйнування верхніх шарів ґрунту та материнської породи розрізняють геологічну ерозію і ерозію прискорену.
Остання часто посилюється в зв язку з господарською діяльністю людини. Геологічна ерозія - це природний процес, який відбувається протягом геологічних епох і завдяки якому сформувався сучасний характер земної поверхні. Головні фактори, що зумовлюють геологічну ерозію - опади, вітер, крутизна схилу, температурні коливання, фізичні властивості порід, часткове підняття земної кори і землетруси. В наших широтах ця ерозія не є небезпечною для сільського чи лісового господарства, бо швидкість процесу руйнування ґрунту дорівнює швидкості процесу ґрунтоутворення. Більш небезпечний цей вид ерозії в пустинях, де відсутній рослинний покрив, і ніщо не може перешкодити вітру, який зносить верхні шари ґрунту.
Водна ерозія буває внаслідок змивання й вимивання частин ґрунту опадами, талими та проточними водами. Вона залежить від кількості й інтенсивності опадів, рельєфу, властивостей ґрунту, рослинного покриву.
Небезпека водної ерозії полягає не лише в зниженні родючості орного горизонту, а й замулюванні річок, ставків, водойм, заплавних земель. Цей вид ерозії поширений на схилах, переважно розораних, і найбільш небезпечний у гірських ландшафтах, в яких знищений лісовий покрив. Дуже небезпечна яружна ерозія. Ліквідувати її можна лише залісненням та будівництвом спеціальних гідротехнічних споруд. Значних успіхів у боротьбі з яружною ерозією досягла ржищівська гідролісомеліоративна станція в київській області, яка застосувала комплекс агротехнічних, гідротехнічних і лісомеліоративних заходів. Захисні лісонасадження, спорудження водорегулюючих і водозатримуючих валів, донних загат. Завдяки застосуванню науково обґрунтованої системи захисних заходів вдалося припинити дальше розмивання багатьох ярів і зберегти таким чином великі площі орних земель. При річковій ерозії внаслідок швидкої течії води зноситься ґрунт з дна річок і незакріплених берегів. Щоб запобігти цьому, треба оберігати лісові насадження в прирусловій смузі, закріплювати береги за допомогою спеціальних гідротехнічних прийомів. Захисна роль лісів, особливо на гірських схилах, винятково важлива, її не можна замінити ніякими гідротехнічними спорудами. Отже, збереження ґрунту, рослинного покриву й вологи тісно зв язані між собою. Рослинність переводить поверхневий стік вологи у внутрішньоґрунтовий і тим самим сприяє кращому збереженню й використанню вологи, нормалізує гідрологічний режим водних артерій, перешкоджає виникненню ерозійних процесів. У районах з мало порушеним рослинним покривом руйнівна дія водної ерозії незначна. Вітрова ерозія поширена там, де немає перешкод сильним вітрам, і де відсутній природний рослинний покрив, що захищає поверхневі шари ґрунту, розораного на великих площах. Локальна вітрова ерозія спостерігається і на безструктурних піщаних ґрунтах. Особливо небезпечні піски біля озер та на узбережжях морів, де часто дмуть сильні вітри. Причиною вітрової ерозії, крім несприятливих кліматичних умов, є руйнування зернистої структури ґрунту внаслідок неправильного обробітку та відсутності надійного його захисту.
Надмірне випасання худоби в посушливих степах, яке призводить до знищення дернини, теж може спричинити вітрову ерозію. Залежно від швидкості вітер видуває різної величини дрібнозем (іноді діаметром до 1 мм) і переносить його на значну відстань. При інтенсивній вітровій ерозії виникають так звані чорні бурі, під час яких у повітря піднімаються мільйони тонн ґрунту.
Чорні бурі катастрофічне знижують родючість ґрунту не тільки в тих місцях, де вони виникають, а й завдають шкоди сільському господарству в тих районах, де відкладаються пилові маси. На україні найбільш небезпечні щодо виникнення вітрової ерозії степові та деякі лісостепові райони. Причини цих ерозійних процесів не лише в несприятливих породних умовах, а й у знищенні в минулому ґрунто - закріплюючої рослинності, руйнуванні структури ґрунтів, зменшенні загальної лісистості. Крім водної та вітрової ерозії, іноді на схилах різної крутості спостерігається спливна ерозія. ґрунтовий покрив перенасичений ґрунтовими або талими водами, може поступово або й раптово спливати, внаслідок чого зносяться його родючі шари. Пізніше це може призвести до яружної ерозії. Останнім часом у деяких районах зрошування спостерігається іригаційна ерозія від зрошування ґрунту напуском води й, зокрема, від його дощування. Неправильне зрошування може призвести до засолювання ґрунтів. ґрунтові води піднімаються до поверхні. Після випаровування води розчинні солі, що містяться в ній, залишаються в приповерхневих шарах, що зумовлює їх засолення. Щоб запобігти цим явищам, треба проводити хімічний аналіз вод і відповідно визначати спосіб зрошування. Завдання охорони ґрунтів полягають у втіленні в життя науково обґрунтованої системи організаційно - господарських, агротехнічних лісомеліоративних та гідротехнічних заходів, спрямованих на раціональне використання земельних ресурсів, збереження й підвищення родючості ґрунтів, відтворення їхньої продуктивності з метою найкращого використання всіх біологічних можливостей наземних екосистем. Ефективність цих заходів залежить від глибини якісних змін у ґрунтовому покриві, викликаних стихійним або антропічним впливом, а також від фізико - географічних і насамперед ґрунтово - кліматичних умов. Організаційно - господарські заходи передбачають вирощування на крутосхилах лісів, які їх надійно захищають, або садів. На схилах з малопотужним ґрунтом, що легко руйнується, не можна вирощувати просапні культури, не допускається випас худоби на легких, слабко закріплених дерниною ґрунтах. Агротехнічні заходи визначаються видом ерозії ґрунтів і типом ландшафту.
Так, на землях, які зазнають водної ерозії, оранку, сівбу, культивацію ґрунту проводять поперек схилу.
Така оранка зменшує в 3 - 4 і більше раз поверхневий стік. Ефективним способом боротьби з водною ерозією є розміщення борозен і рядів рослин під прямим кутом до поверхневого стоку.
З цією метою в умовах слабо - розсіченого рельєфу застосовують контурний обробіток ґрунту.
Добрі протиерозійні результати дають ґрунтозахисні сівозміни, розміщення сільськогосподарських культур смугами, поперек схилу, залуження ґрунтів на схилах. Дуже еродовані землі треба переводити з орних на луки. У районах поширення вітрової ерозії застосовують ґрунтозахисні сівозміни, розміщують смугами посіви й пари, висівають буферні смуги з багаторічних трав, проводять снігозатримання, безвідвальний обробіток ґрунту із залишенням стерні на поверхні полів, залуження еродованих земель. Для боротьби з водною або вітровою ерозіями з успіхом застосовують мульчування ґрунтів. Матеріалом для мульчі може бути стерня, післяжнивні та післязбиральні рештки, стружка, тирса, спеціальний папір, пластмасова плівка тощо. Для охорони ґрунтів від вітрової ерозії останнім часом застосовують і хімічні методи, які полягають у захисті поверхневого шару спеціальними хімічними речовинами. У гірських районах протиерозійні заходи полягають у терасуванні схилів, їх залуженні (в посушливих районах), будівництві протисельових споруд, регулюванні випасання худоби. На роль полезахисного лісорозведення в боротьбі із засухою та ерозійними процесами вказував ще в. За радянський період у країні створено систему полезахисних лісових смуг, яка захищає посіви від суховіїв і чорних бур, поліпшує водний режим ґрунтів і запобігає ерозії. Щоб зменшити руйнівну дію зливових і талих вод на полях, що прилягають до балок і ярів, створюють прибалкові і прияружні лісові смуги. Яружні системи заліснюються кущовими породами, які своїм корінням захищають ґрунт від дальшого розмивання. Гідротехнічні споруди для боротьби з ерозією ґрунтів застосовують у тих випадках, коли інші заходи не дають належного ефекту.
Вони створюються в комплексі з протиерозійними насадженнями. Для перехоплення зливових вод споруджуються спеціальні колектори, які відводять поверхневий стік. У руслах річок, де швидка течія води руйнує береги, використовують берегозакріплюючі бетонні плити, блоки тощо. Виховувати дбайливе ставлення ставлення до природи. Актуалізація знань учнів та повідомлення теми уроку.
пригадайте, які умови потрібні для життя рослин. (вода, повітря, грунт, світло, тепло). сьогодні ми з вами будемо вести мову про одну із цих умов. А про яку саме, ви дізнаєтесь, коли розгадаєте ребус. Вивчення нового матеріалу.
Формування поняття грунт методом розповіді з елементами бесіди та використання ілюстрацій. Не раз ви бачили перекопану темну поверхню землі. Якщо в ній викопати яму і розглянути її стінку, то зверху можна побачити темний пухкий шар, у якому ростуть рослини. як називається цей шар. (грунт - це верхній пухкий шар землі, на якому ростуть рослини. У нижній частині грунт поступово світлішає. Під шаром грунту залягає шар піску, глини і каміння. ) - розгляньте ілюстрацію із зображенням розрізу грунту.
Що в ньому знаходиться. Коріння рослин, відмерлі рештки рослин, черв яки, комахи та їхні личинки. Опале листя, відмерлі рослини і тварини потрапляють у грунт і під впливом мікроорганізмів перетворюються у перегній. Він дає грунту темного забарвлення. З перегною утворюються речовини, які разом із водою вбираються коренями рослин і без яких рослина не може жити. Від кількості перегною в грунті залежить його найважливіша властивість - родючість. ) - ви, напевно, чули вислів родючий грунт. Як ви його розумієте.
(родючий грунт - це такий, на якому добре ростуть і розвиваються рослини. Такий грунт містить багато перегною, воду і повітря. Найбільш родючим грунтом є чорнозем. Наша країна багата на чорноземи. Розповідь вчителя про процес утворення грунту.
Утворення грунту - складний і довготривалий процес. Ви вже знаєте, що з часом гори руйнуються і розсипаються на уламки каміння. На каміння спочатку селяться дуже невибагливі рослини - лишайники. Після їх відмирання між камінням накопичується трохи перегною. Якщо туди потрапляє насіння, з нього виростають рослини, селяться тварини. Уламки каміння з часом стають все меншими, а перегною стає все більше.
Так поступово з твердого каміння утворюється пухкий шар земної поверхні, на якому ростуть рослини. Значну роль в утворення грунту відіграють тварини, що в ньому живуть. Вони розпушують грунт. Дощові черви, наприклад, живляться рослинними рештками, що є в грунті, сприяють швидкому перетворенню їх у перегній, а отже - підвищенню родючості. Тому, щоб утворився грунт, потрібні рослини, тварини і мікроорганізми, які відмерлі рештки перетворюють у перегній. Учені підрахували, що для того щоб утворився шар грунту завтовшки 5 см, потрібно не менше 2000 років. А для нормального росту рослин потрібний шар грунту завтовшки хоча б 50 см. Полічіть, скільки ж років потрібно, щоб утворився грунт такої товщини. Візьмемо в бляшану банку грунт. Нагріємо на спиртівці. Над грунтом потримаємо шматок скла чи дзеркала. Чому це відбувається. який можна зробити висновок. (у грунті міститься вода. ) - як потрапляє вода в грунт. (вода в грунт надходить під час випадання дощу чи снігу.
) - для чого потрібна вода в грунті. (вода потрібна для життя рослин. З водою корені всмоктують необхідні речовини з грунту.
Візьмемо склянку з водою і кинемо в неї грудочку грунту.
(у грунті міститься повітря. Воно заповнює всі порожнини між частинками грунту.
У грунті, що складається з грудочок, є багато повітря. ) - для чого потрібне повітря в грунті. (повітря потрібне для дихання коренів. Щоб у грунті було більше повітря, його розпушують. ) у грунті є пісок і глина. Щоб у цьому переконатись, проведіть удома дослід. Киньте у банку з водою трохи грунту і розмішайте.
Коли вода встоїться, злийте її. На дні банки залишаться частинки піску і глини. У грунті може бути різна кількість піску і глини. Світлий грунт містить багато піску, він швидко пропускає воду і швидко висихає. Грунт, в якому багато глини, повільно пропускає воду.
А коли висихає, то поверхня покривається кіркою, яка не пропускає повітря. Курку легко зруйнувати, розпушивши грунт. Грунт можна порівняти з тоненькою плівкою, яка вкриває земну поверхню але без цієї плівки не було б ні рослин, що живуть на суші, ні тварин, ані людей. Давайте поміркуємо чому.
для чого грунт рослинам. (у грунті рослини закріплюються корінням і вбирають з нього воду з розчиненими в ній речовинами. ) - що дає грунт тваринам. (для багатьох тварин грунт є домівкою. У грунті живуть комахи та їхні личинки, черв яки, кроти, землерийки. Тварини живляться рослинами, що виросли в грунті. ) - чи потрібний грунт людям. (без грунту не стало б продуктів харчування. Недарма кажуть, що грунт дорожчий від золота. Без золота люди жили б, а без грунту - ні. ) - процес утворення грунту складний і довготривалий. Тому грунт треба охороняти. Що ж загрожує грунту.
(грунту загрожує руйнування, забруднення і виснаження. ) - поміркуйте, як і чим можуть руйнуватись грунти. (вода, що утворюється під час танення снігів і сильних злив, стікає по схилах розораних горбів і розмиває грунт. При цьому утворюються яри і змивається найродючіший верхній шар грунту.
) - як можна запобігти утворенню ярів. (похилі місцевості орють поперек схилів. На дуже крутих схилах засівають багаторічні трави, які корінням закріплюють грунт і захищають його від розмивання. ) - великої шкоди завдають грунту вітри. Дуючи з великою силою, вони здувають верхній родючий шар грунту.
чим забруднюються грунти. (отрутохімікатами, які люди використовують для боротьби із шкідниками сільського господарства, відходами промисловості, сміттям. ) - що ще роблять люди, щоб підвищити родючість грунту.
(підвищення родючості грунту забезпечується його переорюванням, розпушуванням, поливом. Закріплення вивченого матеріалу.
Чому грунт темного кольору.
як і з чого утворюється перегній. який грунт називають родючим. який грунт найбільш родючий. як утворюється грунт. з чого складається грунт. чому грунт потрібно охороняти. як руйнуються грунти. поясніть прислів я. Хто про землю дбає, вона тому повертає. – разом з учителем нагрійте грунт на вогні в бляшанці. Потримайте над ним шматочок скла або дзеркало. Чому на склі або дзеркалі з’явилися краплини води. Який висновок можна зробити із цього досліду.
) – замісіть з грудочки грунту “тісто”. Розкачайте його і зробіть невеличке кільце діаметром 3 см. Якщо грунт складається тільки з піску, кільця з нього не вийде.
Що входить до складу грунту.
Яка основна властивість грунту.
Які грунти є найродючішими. Грунт – це верхній пухкий шар земної поверхні, у якому живуть організми (мал. Головна властивість грунту – родючість. Розширити і систематизувати знання учнів про їстівні та отруйні гриби; формувати уявлення про роль грибів в житті рослин і тварин лісу; розширювати світогляд учнів; виховувати екологічну культуру.
Фронтальне опитування – яку будову мають гриби. Наведіть приклади шапинкових грибів. Ознайомити учнів з найважливішими корисними копалинами, економним і раціональним їх використанням; розвивати спостережливість, уміння порівнювати; виховувати почуття гордості за багатство рідного краю, бажання економно використовувати корисні копалини. Актуалізація опорних знань – подивіться навколо. Вулицею мчать машини. З чого виготовлені деталі до них. Назви його основну властивість. Родючі грунти – ще одне багатство україни. Тобі відомо, що грунт – це особливе природне тіло, верхній пухкий родючий шар землі, де ростуть рослини і живуть живі організми. Чим грунти відрізняються від гірських порід мета. Формувати в учнів поняття про утворення грунту і його родючість; розвивати вміння спостерігати, узагальнювати; виховувати допитливість, самостійність. Актуалізація опорних знань – які види корисних копалин ви знаєте.
– розкажіть, як і коли використовує корисні копалини ваша родина. – обгрунтуйте необхідність охорони корисних копалин. Перевір, як ти вмієш застосовувати свої знання про гірські породи та грунти мета. Перевірити, як учні вміють застосовувати знання про гірські породи та грунти; розвивати пам’ять, мислення; виховувати дбайливе ставлення до природи, культуру оформлення письмових робіт. Актуалізація опорних знань (додаток) 1. Фронтальне опитування – чому на поля потрібно вносити добрива і перегній. – для чого між полями висаджують лісові смуги. Грунти розділ iii оболонки землі тема 4 біосфера та грунти §55. Грунти – пригадайте курсу природознавства, що таке грунт. – яка особливість відрізняє грунт від гірських порід. Землю називають годувальницею. Такою пробить верхній родючий шар земної кори – фунт. Світ неживої природи урок 21 що таке грунт. Дати учням уявлення про грунт, його склад; застосовуючи методи дослідницької діяльності, продемонструвати властивості грунту; розвивати загально – навчальні вміння учнів; виховувати пошану до землі. Організаційний момент ii. Повідомлення теми і мети уроку – відгадайте загадку.
Грунти і їх поширення тема. Грунти та земельні ресурси україни географія фізична географія україни загальна характеристика природних умов і природних ресурсів україни грунти та земельні ресурси україни грунти грунт – пухкий поверхневий шар земної кори, який сформувався в процесі тривалої взаємодії всіх природних компонентів і характеризується родючістю завдяки наявності органічної речовини – гумусу.
Досліджуємо склад і властивості грунту тема 2 природні та штучні екосистеми § 15. Досліджуємо склад і властивості грунту практична робота № 4 мета. Навчитися визначати склад та властивості грунту.
Практична робота 4 “дослідження складу та властивостей грунту” мета. Рослинний і тваринний світ україни мета. Узагальнити знання учнів про грунти, рослинний і тваринний світ україни; ознайомити з умовами аукціону, який все більше входить в економічну практику нашого суспільства; формувати екологічне мислення; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість, пізнавальні інтереси; виховувати почуття господаря своєї землі. Грунт, склад грунту природні та штучні системи в середовищі життя людини тема 2. Природні та штучні екосистеми §11. Грунт, склад грунту пригадайте, як вода, вітер, зміна температури та життєдіяльність організмів руйнують гірські породи, перетворюючи їх на грунт. Саме грунт забезпечує існування більшості рослин, багатьох тварин та інших живих організмів. Поняття про добрива мета. Як діяльність людини впливає на нього. Якими чинниками визначається розподіл рослинних угруповань по земній кулі. Саме рослині завдячує життям уся планета земля. Зелені рослини годують, одягають (усім відомі вироби з бавовни та льону) і зігрівають інших живих істот. Різноманітність рослин тема 3. Разом із рослинами інших відділів покритонасінні беруть участь в утворенні природних екосистем, пануючи у них скрізь, крім тайги та тундри. В усіх екосистемах покритонасінні є головною ланкою живлення для різноманітних травоїдних тварин. Кругообіг води – умови життя на планеті земля природознавство всесвіт як середовище життя людини умови життя на планеті земля роль води в природі. Кругообіг води гідросфера уся вода нашої планети утворює гідросферу – водну оболонку землі. До її складу належать світовий океан, водойми суходолу, льодовики, підземні води, водяна пара атмосфери. Роль води в живій природі вода – середовище існування водяних організмів. П’яте грудня на 68 - й сесії генеральної асамблеї оон було офіційно прийнято як всесвітній день ґрунтів. Сьогодні, у день ґрунту, саме час нагадати про функції ґрунтів. Адже ґрунти — не тільки головний чинник розвитку сільського господарства. Від них залежить і розвиток індустрії, транспорту, житла, дозвілля. із ґрунту людина черпає сировину і матеріал для своєї діяльності — промисловості, будівництва, архітектури, ремесел і мистецтва. Безумовно, пшеничне поле, що дозріває, або поле квітучого соняшнику створює незабутнє враження — родючості, сили ґрунту, упредметненої праці хлібороба, нарешті, його благополуччя, добробуту його родини, могутності країни. Але все це не більш ніж емоційні зовнішні атрибути, що мають мало спільного із цінністю ґрунту як тіла природи. В останні десятиліття у світі поступово утверджується нове розуміння ґрунту як найважливішого екологічного ресурсу.
Продуктивні (раніше загальноприйняті й зрозумілі) функції ґрунту доповнено екологічними функціями, згідно з якими ґрунт активно регулює водний, повітряний, тепловий режими всіх суміжних з ним середовищ — приземного шару атмосфери і ґрунтотворної породи, впливає на обмін речовин і енергії, служить середовищем для величезної кількості різних організмів. Одне слово, виконує низку життєво важливих функцій, від яких залежить стан агросфери, здоров’я і, в остаточному підсумку, благополуччя людини. ґрунт прямо або побічно сприяє створенню матеріальних багатств, відтворенню трудових ресурсів, підтримці умов існування людства і якості його життя. ґрунт використовується як засіб праці, джерело енергії, сировини й матеріалів, рекреації й навіть джерело інформації про навколишній світ. У разі залучення в господарську діяльність ґрунт фактично утворює потенціал для життя, підтримує біосферний баланс і забезпечує стабільне існування людства. ґрунт — це ресурс родючості й біопродуктивності, джерело елементів живлення, депо вологи, насіння, енергії, стимулятор і інгібітор біохімічних перетворень. ґрунт — це місце поселення людей і організмів, розміщення виробничих та інших об’єктів. ґрунт — середовище перебування, житла й притулку, механічної опори. Не повинно бути нерозуміння й применшення ролі ґрунтів в економіці країни на всіх рівнях керування, бездумної й хижацької системи його використання, допущення розвитку деградаційних процесів. У державі ґрунт повинен насамперед стати об’єктом охорони, а не тільки використання. ґрунт має одержати відповідну оцінку, а не тільки як ресурс родючості й місце розміщення господарських об’єктів. В україні поки що немає гармонії між господарськими й екосистемними функціями. Немає потрібної координації між основними землекористувачами — мінагрополітики україни і мінприроди україни. ґрунти надмірно розорюються, у тому числі в межах природоохоронних зон, випробовують надмірне антропогенне навантаження, заходи їхньої охорони зовсім недостатні, а причини деградації, як правило, недооцінюються. На жаль, дотепер в україні немає сучасної інформаційної системи про ґрунтові ресурси, на основі якої можна було б побудувати їхнє раціональне використання з урахуванням господарських і екосистемних функцій. Україна має унікальне багатство — майже 60 відсотків її площі зайнято чорноземними ґрунтами, які за своїми характеристиками кореневмісного шару, властивостями, потенціалом родючості, придатністю до вирощування багатьох польових культур не мають собі рівних. Разом з тим врожаї на чорноземах нижчі, ніж у країнах західної європи. Сьогодні досить зрозумілі причини цього. — нераціональна структура сільськогосподарських угідь, посівних площ, підвищений рівень розораності; — дефіцитний баланс біофільних елементів (особливо с, са, р, к та інших) через невеликі дози внесення органічних і мінеральних добрив; — недосконалість ґрунтообробних технологій (винятково велика кількість механічних операцій, розтягування в часі оранки, сівби, міжрядних обробітків, проведення їх за межами інтервалу оптимальної вологості); — дуже низький рівень захищеності орних земель лісомеліоративними, гідротехнічними, хімічними й агротехнічними заходами й поширеність із цієї причини різноманітних деградацій; — значна засміченість полів. В україні протягом останніх років домінувала незбалансована дефіцитна система землеробства. Невеликі дози внесення гною і туків не забезпечують відтворення родючості ґрунтів. Урожаї останніх років —здебільшого результат вичерпування винятково природної родючості, результат збіднення потенційної її частини. Зберігати і надалі такий підхід до родючості неприпустимо, бо це призведе до подальшого загострення проблеми. Основні проблеми, які стримують одержання більш високих урожаїв на ґрунтах україни, це — дефіцит продуктивної вологи (особливо легкодоступної для рослин вологи, що зростає від північно - західних ґрунтових провінцій до сходу й півдня й протягом вегетації культур), помірний, а щодо доступного фосфору недостатній запас і негативний баланс поживних елементів, а також деградаційні процеси переважно фізичного характеру.
Багато надій покладали на земельну реформу.
Вважалося, що зміна форми власності на землю (від державної до колективної, а в перспективі до приватної) автоматично сформує компетентного власника, що самостійно оберігатиме і збільшуватиме родючість чорнозему.
Однак у реальному виробництві цього не трапилося. Через незавершеність земельної реформи, майже повну безвідповідальність нових землекористувачів, що орендують земельні ділянки, неповноцінний земельний кадастр, неефективний рівень правового захисту родючості ґрунтів, недостатність і практичну недосконалість державного контролю стану ґрунтової родючості — у країні фактично функціонує хаотичний тип землекористування з очевидними негативними (продуктивними, екологічними, соціальними) наслідками для наступних поколінь. — проведення повторного суцільного ґрунтового обстеження, тому що матеріали попереднього, здійсненого понад 50 років тому, застаріли; — організації моніторингу ґрунтового покриву з урахуванням європейського досвіду, національної системи агрохімічної паспортизації, що діє у державі з 60 - х років минулого століття, і із залученням засобів дистанційного зондування, можливості якого в країні досить досліджено; — законодавчого забезпечення охорони ґрунтів; — поліпшення інформаційного обслуговування за рахунок формування баз ґрунтових даних з розширеними оцінювальними, картографічними й прогностичними можливостями; — істотної зміни управління використанням і охороною ґрунтів за рахунок створення служби охорони і моніторингу ґрунтів. Отже, сформулюємо найактуальніші питання, без вирішення яких подолати негативні тенденції у розвитку орних ґрунтів неможливо. Зменшення розораності; нормування механічного навантаження; мінімізація технологій обробітку; новітні ґрунтозахисні (антидеградаційні) технології; конструювання ґрунтозахисних знарядь обробітку; підтримання бездефіцитного балансу органічної речовини; удосконалення структури сівозмін; мульчування поверхні ґрунту рослинними залишками. Головним заходом для виправлення ситуації, що склалася, повинно стати відновлення державної програми раціонального використання і охорони ґрунтового покриву і надання їй статусу національної. Метою програми є створення передумов для збалансованого розвитку ґрунтового покриву та призупинення негативних процесів, що відбуваються у ґрунтах країни. Програма передбачатиме принципово новий для країни тип сталого (ощадливого) землекористування, який забезпечить гармонійне співвідношення між антропогенним навантаженням і природним потенціалом ґрунту до відновлення і повноцінного продуктивного і екологічного функціонування. Наголос у програмі треба зробити на призупиненні ґрунтово - деградаційних процесів, зокрема дегуміфікації, ерозійних явищ, знеструктурення, переущільнення, збіднення ґрунтів на поживні елементи. Крім того, треба відвернути екологічні ризики, що виникають за рахунок підкислення, засолення, осолонцювання, зменшення біорізноманіття, забруднення. Обов’язково треба покращити природне середовище, умови праці та життя сільського населення, і взагалі, привабливість агросфери, особливо для молоді. Сьогодні у світі зароджується новий напрямок у землеробстві. У зв’язку із цим одержали розвиток роботи, спрямовані на встановлення оптимальних параметрів і моделей ґрунтів для конкретних культур, розробки наземних і дистанційних засобів контролю властивостей ґрунтів у режимі on - line, безпілотні роботизовані механізми. Якщо донедавна ознакою високої культури землеробства була якісна оранка й очищене від бур’янів поле, то тепер часте використання глибокої оранки, витратного й не дуже ефективного прийому з окультурення ґрунтів, інших численних проходів переважно важкої техніки по полю не може вважатися ознакою високої культури землеробства. Саме навпаки, ґрунтоощадні технології, мінімізація механічного й хімічного впливу на ґрунт у більшій мірі відповідають високій культурі, тому що тут проявляється турбота про ґрунт, а не бездумне руйнування його основи — агрономічно корисної структури. Для реалізації принципів високої культури землеробства у виробництві потрібно прийняти й неухильно виконувати агротехнічні, технічні й організаційні нормативи. В останні роки в землеробстві формується альтернатива деградаційним процесам, поступово утверджуються принципово нові підходи до агротехнологій. Основний їхній напрямок — мінімізація механічного й хімічного впливу на ґрунт аж до повної відмови від проведення більшості прийомів, якщо властивості ґрунтів наближені до вимог вирощуваних рослин. Кількість проходів техніки істотно зменшується. Уже давно щорічно не здійснюється оранка, глибоке приорювання гною з таким же результатом заміняється рослинними залишками, мінеральні добрива й засоби захисту вносяться в ґрунт одночасно із сівбою, є можливість повністю відмовитися від міжрядних розпушувань, і навіть бур’яни можна ефективно видалити з поля без обробітку, якщо підтримувати постійний рослинний покрив на поверхні ґрунту, як це передбачено нульовою технологією. Сьогодні стає надактуальним освоєння і наслідування екологічному імперативу, що повинен стати усвідомленим вибором землекористувача. Екологічний імператив стосовно ґрунту означає систему поглядів, відповідно до яких дбайливе і турботливе ставлення до ґрунту стає внутрішньою потребою, основою високоморальної та етичної поведінки. У діяльності людини, що має відношення до ґрунту, повинні бути виключені будь - які дії, що шкодять йому.
Це стосується фермера, керівника, і тим більше вченого, який розробляє рекомендації з використання ґрунту.
Ці люди повинні добровільно керуватися системою заборон і обмежень, не переступати граничні норми, здатні послабити функціонування ґрунту і привести його до необоротних змін. імператив вимагає, щоб екологічній оцінці завжди віддавали перевагу, така оцінка є своєрідним параметром оптимізації, заради якого варто підкорити всі свої дії. Саме ця оцінка повинна стати провідною, тому що вона сприяє стійкості ґрунту як тіла природи, відповідального за стійку продуктивну, екологічну і соціальну функції. Особливо важливе розуміння екологічного імперативу для політичних лідерів, від дій яких часто залежать долі ґрунтів і людей, котрі проживають на них. Ці на диво точні слова о. Соколовського насамперед означають необхідність ставлення до ґрунту як до живого тіла. Часто, на жаль, дуже часто, господарська діяльність людини вступає в протиріччя із принципами екологічного імперативу.
Лише екологічно правильна свідомість, тобто розуміння закономірностей розвитку ґрунтів, повинна зупинити непомірне бажання землекористувача домогтися високого результату за рахунок майбутнього добробуту ґрунту.
На закони природи необхідно зважати. Використовувати ґрунт можна лише так, щоб не порушити його здатність підтримувати свої характерні (модальні) характеристики. Всі випадки необоротних змін ґрунтів, пов’язані з погіршенням властивостей і режимів, є результатом порушення екологічного імперативу.
Наслідком недотримання екологічного імперативу служать численні негативні прояви в орному ґрунті, що призводять до його деградації. Прикладів тому в давній і сучасній історії маса. Основна їхня причина — антропогенна діяльність. і якщо за давніх часів вторинне засолення зрошуваних ґрунтів близького сходу, або спустелення пасовищ північної африки внаслідок надмірного випасу пояснювалося незнанням механізмів цих явищ, то сьогодні з деградацією ґрунтів миритися не можна. Адже наука досить детально прояснила її причини, типи, поширення, способи усунення. Екологічний імператив повинен стати турботою хліборобів. Наука доводить, що можна одержати високий врожай і не тільки не допустити падіння родючості ґрунту, а й навпаки примножити її. Не можна тільки одного — жити за рахунок ґрунту, бути його боржником. Для цього країні вкрай потрібна програма збереження родючості ґрунту, яка повинна стати національною, пріоритетною. ґрунт як незамінний і безмовний годувальник заслуговує на це.
Останніми роками в більшості європейських країн поступово були сформульовані принципові основи нової аграрної політики. До його складу входять пісок, глина, вода, повітря, мінеральні солі, перегній. Основна властивість грунту – родючість, тобто здатність забезпечувати рослини поживними речовинами. Родючість грунту залежить від. У природі грунти мають різний колір, який залежить від кількості в них перегною. Чим більший вміст гумусу, тим темніший колір верхнього шару грунту тим він родючіший. Найбільше перегною в чорноземах. Це найродючіші грунти у світі. Чорноземи легко пропускають воду й повітря, у них добре зберігається волога. Грунти, в яких багато глини, повільно пропускають воду, але довго зберігають її. Якщо вологи багато, глинистий грунт стає в’язким, а після висихання вкривається щільною кіркою. У ньому мало повітря. Поширені в україні також підзолисті, сірі лісові та торф’яні грунти. Вони містять мало перегною, а тому малородючі. Солончаки – це неродючі грунти, що містять багато солей. Грунти – найбільше багатство нашої країни. За площею чорноземів україна посідає перше місце в світі. Утворюється грунт упродовж століть, а зруйнувати його можна украй швидко. Вода, вітер, господарська діяльність людини – його руйнівники. Людина руйнує грунт, будуючи будинки й дороги, заводи і фабрики, видобуваючи корисні копалини. Вирубування лісів, парків і скверів, надмірне випасання худоби на одному і тому ж місці також ведуть до його руйнування. Люди забруднюють грунти сміттям, отрутохімікатами, застосуванням великої кількості мінеральних добрив. Надмірне поливання рослин спричиняє засолення грунту.
Щоб запобігти руйнуванню грунту водою й вітром, необхідно висаджувати лісові смуги, розорювати схили упоперек, помірно використовувати мінеральні добрива й отрутохімікати. Під час будівництва, добування корисних копалин верхній родючий шар землі потрібно знімати і вивозити на поля. Не можна забруднювати грунт сміттям, розпалювати на ньому багаття. Грунт – верхній родючий шар земної поверхні. Його родючість залежить від вмісту перегною. В україні є чорноземи, піщані, глинисті, підзолисті, сірі лісові, торф’яні грунти й солончаки. – що надає грунтам чорного забарвлення. Виявляються в морф, особливостях грунт, профілю, хім. Та мінералогічному складі, біол. (підзолисті, чорноземні, сірі лісові та ін. ), які утворюють цілі грунт, зони. Заслуховування повідомлень учнів 2. Природнича розминка “чи вірите ви. Земельні ресурси україни розділ 2. Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів уkpaїни тема 7. Земельні ресурси україни географічна розминка пригадайте з курсу географії 7 - го класу, на якому з материків грунти найрізноманітніші. Поміркуйте, чи можуть грунти повністю вичерпатися. Грунтовий покрив україни. Практична робота №5 “дослідження складу та властивостей грунту” мета уроку.
Вибір ділянки – як розпланувати сад сад і город (енциклопедія) як розпланувати сад вибір ділянки найчастіше при розплануванні саду на присадибній або дачній ділянці маємо досить обмежений вибір, адже рідко коли можна поладити сад без посереднього окультурення грунту, підготовки ділянки й інших агротехнічних заходів. Як поліпшити родючість грунту мета. Ознайомити учнів із засобами збереження та поліпшення родючості грунту; розвивати мислення, допитливість; виховувати дбайливе ставлення до природи. Фронтальне опитування – доведіть, що у грунті містяться повітря, вода, пісок, глина і перегній. – яка речовина “зафарбовує” грунти в чорний колір. існуючі системи землеробства недостатньо вирішують питання екол. Стійкості агроландшафтів. Особливо актуальним є питання о. Від ерозії, втрати гумусу, забруднення важкими металами, радіонуклідами, засолення тощо. Методи (без застосування легкорозчинних мін. Усі поживні речовини, які виносяться з урожаєм, мають бути знову повернені в грунт через компости, перегній, зелене добриво. Щоб запобігти ущільненню грунту, його ерозії, порушенню грунтової мікрофлори, при а. Фонове забруднення близьке до його природного складу.
Локальним вважається забруднення фунту поблизу одного або декількох джерел забруднення. Регіональним забруднення вважається при переносі забруднюючих речовин до 40 км від джерела забруднення, а глобальним - при забрудненні фунтів декількох регіонів (областей). У сильнозабруднених фунтах кількість забруднюючих речовин в декілька разів перевищує гдк. Вони мають низку біологічну продуктивність та істотні зміни фізико - хімічних, хімічних та біологічних характеристик, внаслідок чого вміст хімічних речовин у вирощуваних культурах перевищує норму.
За ступенем стійкості до хімічних забруднень та характером зворотної реакції грунти поділяють на дуже стійкі, середньостійкі, малостійкі. Ступінь стійкості ґрунтів до хімічних забруднень характеризується такими показниками, як гумусний склад грунту, кислотно - основні властивості, окислювально - відновлювальні властивості, катіонно - обмінні властивості, біологічна активність, рівень ґрунтових вод, частка речовин, що знаходяться в розчиненому стані. При оцінці стійкості ґрунтів до хімічних забруднень слід враховувати показники, що характеризують короткотермінові (2 - 5 років), довготермінові (5 - 10 років) зміни ґрунтів та показники ранньої діагностики розвитку змін у фунтах. Короткотермінові зміни властивостей фунтів діагностуються за динамічною вологістю, величиною водневого показника рн, складом фунтових розчинів, диханням фунтів, вмістом поживних речовин. Функціонування промислових підприємств, транспорту та енергетичних установок викликає регіональне і навіть глобальне забруднення фунтів. Регіональне забруднення фунтів може викликатися кислотними дощами, що випадають поблизу великих промислових підприємств, які викидають в атмосферу шкідливі гази. Природні процеси (міграція, перетворення, розклад, вимивання, вивітрювання, сонячна радіація, клімат) сприяють самоочищенню фунтів. Процес самоочищення фунтів триває від декількох днів до декількох років, а процес відновлення порушених земель - сотні років. Метою охорони земельних ресурсів є планомірне забезпечення науково обґрунтованого їх використання та найбільш сприятливого функціонування як елемента ландшафту при стабільному підвищенні біологічної продуктивності території, збереженні в природі процесів самоочищення та саморегуляції. Комплекс заходів з охорони раціонального використання земельних ресурсів розробляється в територіальних комплексних схемах (програмах) розвитку сільського господарства та охорони земельних ресурсів органами сільгоспуправління та охорони навколишнього середовища на перспективу 10 - 15 років і впроваджується за річними програмами. Програми враховують соціально - економічні особливості регіонів, містять обґрунтовані пропозиції щодо використання земельних, водних та інших природних ресурсів у зв язку з комплексом природоохоронних засобів. У першу чергу в комплексних схемах знаходить відображення система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на запобігання необґрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обороту, захист від шкідливих антропогенних впливів, відтворення родючості фунтів, продуктивності земель лісового фонду, захист ґрунтів від водної та вітрової ерозії тощо. організація території землекористування; - збереження і підвищення родючості ґрунтів, а також поліпшення інших корисних властивостей землі; - рекультивація порушених земель, заходи з підвищення їх родючості та поліпшення інших корисних властивостей землі; - знімання, використання і зберігання родючого шару фунту під час виконання робіт, пов язаних з порушенням земель; - захист від заростання сільськогосподарських угідь чагарниками і дрібноліссям, упередження процесів погіршення культурно - технічного стану земель; - захист земель від водної та вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочення, повторного засолення, висушування, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними й радіоактивними речовинами від інших процесів руйнування; - тимчасова консервація деградованих сільськогосподарських угідь (якщо інакше неможливо відновити родючість ґрунтів). Шкідливий антропогенний вплив на земельні ресурси, розгул стихій, розбуджених та посилених людиною, завдає ґрунтам величезної, часом непоправної шкоди. Це, насамперед, погіршення ґрунтової структури, механічне руйнування та ущільнення ґрунту, постійне збіднення на гумус та поживні речовини, водна та вітрова ерозії, забруднення ґрунту мінеральними добривами, отрутохімікатами, мастилом та пальним. Ситуація, яка склалася, зумовлена тим, що впродовж десятиріч екстенсивне використання земельних угідь, і особливо ріллі, не компенсувалося рівнозначними заходами з відтворенням родючості ґрунтів. У цьому основна причина низької ефективності засобів, спрямованих на інтенсифікацію землеробства, а деградаційні процеси виснажують грунтові виробничі ресурси, відтак знижуються врожаї сільськогосподарських культур. На значних площах сільськогосподарських угідь досягнуто меж екологічної збалансованості ґрунтових екосистем і агрофітоценозів. Найбільше збитків ґрунтам завдають водна й вітрова ерозії, невідтворні втрати гумусу й поживних речовин, засолення, висушення й перезволоження фунтів, забруднення промисловими відходами, викидами, отрутохімікатами, стилізація фунтів і опідзолювання. Високий рівень розвитку виробництва і сприятливі фунтово - кліматичні умови для веденні сільського господарства практично в кожному регіоні україни зумовили збільшення площі використовуваних земель. Тільки 8% території україни ще перебуває в природному стані. Це болота, озера, а також гірські масиви. Таким чином, всі придатні для землекористування території використовуються в різних сферах господарської діяльності. Наприклад, забезпеченість економіки україни землями - найважливішим природним ресурсом - у 5 - 6 разів перевищує цей показник у інших країнах європи. Нинішній стан землеробства характеризується величезними витратами енергії, яка міститься в органічній речовині грунту, і елементів живлення. З урахуванням дегуміфікації, втрати енергії в землеробстві майже втричі перевищують її відновлення за допомогою внесення органічних та мінеральних добрив. Стан використання наших земель, як показує практика, потребує вжиття нагальних науково обґрунтованих заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунтів та отримання екологічно чистих продуктів харчування. Заходи з охорони земельних ресурсів та їх раціонального використання різноманітні і різнопланові, але найефективніше діють в комплексі, єдиною системою, взаємодоповнюючи і посилюючи дію всіх інших. На раціональне використання і охорону земель зорієнтовано розроблений мінекоресурсами україни економічний механізм природокористування. формування системи екологічних обмежень по регіонах, територіях і екосистемах. Установлення лімітів викидів та скидів забруднюючих речовин у довкілля й лімітів припустимого використання (вилучення) природних ресурсів; - створення системи економічних важелів. Для раціонального використання земельних ресурсів та їх охорони необхідний моніторинг земель. Це система спостереження за станом земельного фонду, включаючи землі, розташовані в зоні радіоактивного забруднення, з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відтворення та ліквідації наслідків негативних процесів. Упровадження системи моніторингу забезпечує систематичне спостереження за станом земельного фонду.
Систематичний аналіз стану земельного фонду дасть можливість передбачити на перспективу заходи по кожному з регіонів щодо поліпшення стану земельних ресурсів і їх раціонального використання. Для забезпечення охорони земель, підвищення зацікавленості землекористувачів у збереженні та відтворенні родючості ґрунтів передбачається економічне стимулювання, яке включає. При цьому враховуються також витрати на поліпшення якості землі за час використання земельних ділянок. Відшкодування збитків землекористувачам здійснюється підприємствами, установами, організаціями та громадянами, діяльність яких спричинила вилучення або погіршення якості земельних ресурсів. Кошти, які надходять у порядку відшкодування витрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, використовуються виключно на освоєння нових земель, поліпшення родючості ґрунтів і продуктивності земель лісового фонду, земельних угідь та охорони земель. Ходові системи тракторів під час попереднього обробітку та посіву покривають слідами від зо до 80% поверхні поля, а деякі ділянки підпадають під дію землеробної техніки до 9 разів. Від багаторазової дії ходових систем тракторів ущільнюється як орний, так і нижчий прошарок грунту, причому, не тільки у вертикальному, а і в горизонтальному напрямку.
Опір оранці по слідах гусеничних тракторів зростає на 16 - 25%, а по слідах важких колісних тракторів та автомобілів - на 44 - 65%, транспортних агрегатів - на 72 - 90%. Ступінь ущільнення ґрунту під дією ходових систем техніки залежить від типу двигуна, шасі механізму, кількості проходів, а також характеристики ґрунтів (механічного складу, структури, вологоємності та щільності). Встановлено, що дія на ґрунти потужних колісних тракторів типу к - 700 значно більша, ніж гусеничних. Наприклад, колесами трактора кіровець - 700 ущільнюється в колії ґрунт на глибину 20 см і на ділянках між ними. Тільки за рахунок цього загальний урожай на полі зменшується на 20%. Особливо піддатливі ущільненню вологі суглинні ґрунти. Ступінь ущільнення ґрунтів у процесі роботи можна зменшити, застосовуючи колісні шини відповідної конструкції. Наприклад, у шарі ґрунту 10 - 20 см негативна дія ущільнення проявляється значно менше, коли працює техніка із здвоєними широкими колесами. Розробляючи виробничі схеми організації польових робіт, доцільно обирати насамперед ті, які до мінімуму зводять кількість проходів по полю автомобілів, транспортних і технологічних механізмів, комбайнів. Заправляти агрегати насінням, добривами, гербіцидами і паливом потрібно на краю поля. Зменшити переущільнення ґрунтів можна завдяки застосуванню нових способів обробки ґрунтів у комплексі з іншими агротехнічними заходами, у тому числі використанням органічних і мінеральних добрив, хімічних меліорантів, удосконаленням сівозмін. Природна якість земельних угідь забезпечує україні один з найвищих рейтингів серед інших країн світу за родючістю ґрунтів. Близько 42% її території вкрито найродючішими чорноземами і лужно - чорноземними фунтами. Тому однією з основних проблем охорони земельних ресурсів є збереження цього народного багатства - родючості фунтів, яку визначає передусім вміст гумусу.
Гумус відіграє провідну роль у формуванні фунту, його цінних агрономічних властивостей, забезпеченні поживними речовинами. Основна причина постійного зменшення вмісту гумусу - це споживацькій підхід до землі, намагання якнайбільше з неї взяти, не відшкодовуючи. Гумус витрачається на мінералізацію з вивільненням доступних для рослин поживних речовин, виносить з фунту в процесі ерозії, разом з коренеплодами, на колесах транспортних засобів. Підвищенню вмісту гумусу в ґрунтах сприяє фунтова фауна, яка бере участь у гуміфікації органічних решток, знижує побічну негативну дію мінеральних добрив, сприяє закріпленню їх надлишків і нейтралізує шкідливі домішки. Досліди показують, що при підвищенні вмісту гумусу в дерново - підзолистих ґрунтах з 1 до 2, 2% ефективність мінеральних добрив зростає втричі. Забруднення фунтів хімікатами пов язане з переходом сільськогосподарського виробництва в регіоні на індустріальні та інтенсивні технології, що передбачає широку хімізацію, застосування високих норм мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин. Але внесення високих норм мінеральних добрив супроводжується забрудненням фунту баластними речовинами - хлоридами, сульфатами, в грунтах та фунтових водах накопичуються рештки пестицидів. Одним з негативних наслідків перезбагачення фунтів і водойм різними хімікатами є евтрофікація водойм - підвищення їхньої біологічної продуктивності, спричинене накопиченням біологічних елементів, пов язаних з азотом, цвітінням водоростей, їх накопиченням, відмиранням, розкладом, інтенсивним поглинанням кисню з водойм, що спричиняє їхню задуху.
Щороку в сільському господарстві використовується понад 4 млн. Т мінеральних добрив. Однак складських приміщень для зберігання добрив замало (54% потреб в них), що призводить до значних втрат при зберіганні й нераціональному використанні. Негативні екологічні наслідки, пов язані з широким застосуванням мінеральних дорив, зумовлені також порушенням балансу хімічних речовин, що входять до складу добрив. Наприклад, надмірне застосування азотних добрив призводить до підвищення вмісту нітратного азоту в сільськогосподарських рослинах, а це збільшує можливість отруєння тварин і людей нітратами. Нагальною є проблема пестицидів. Площі угідь, забруднених залишками хімічних засобів захисту рослин, досягли 14 млн. Це третина всіх сільськогосподарських угідь. із 170 пестицидів, які застосовуються на території україни, 49 - особливо небезпечні, високотоксичні й стійкі. На сьогодні залишаються ще досить високими рівні забруднення земель стійкими хлорорганічними препаратами. Пестицидне навантаження становить у середньому 3 кг на 1 га, що в 6 разів вище від світового. За даними обстежень рослинної продукції, залишки пестицидів наявні фактично в кожній четвертій пробі. У середньому по україні у 8% проб продуктів харчування виявляються пестициди, а в дніпропетровській, полтавській, чернігівській, запорізькій областях та криму - в 10 - 27% проб. Щороку бракується 11 - 13% продукції, яка не відповідає вимогам стандарту на вміст нітратів. Альтернативою ультрахімізованому методові господарювання є органічно - біологічне землеробство, яке повністю виключає застосування отрутохімікатів і неякісних мінеральних добрив. Воно потребує високої агрокультури, дотримання всіх термінів і вимог до обробки фунту та догляду за рослинами, застосування біологічних методів захисту рослин від шкідників та бур янів. Така форма землеробства органічно взаємозв язана з добре поставленою насінницькою справою, застосуванням високоврожайного і стійкого проти вірусів і грибків гібридного матеріалу.
Використання органічних добрив, насамперед гною, торфу, сапропелів та інших ефективне, але органічних добрив поки що бракує. У деяких районах чорноземи десятки років не гніювались. Однією з причин того, що гній не потрапляв на поля, було захоплення величезними тваринницькими комплексами. Гній на таких фермах не підстилковий, а рідкий, нагромаджується у великих кількостях або просто витікає в ріки та водоймища, забруднює навколишнє середовище, ґрунтові й поверхневі води бактеріями та нітратами. Від техногенних забруднень у фунті залишаються сульфати, окиси азоту, важкі метали та інші сполуки. Щороку в поверхневих сховищах накопичується близько 0, 9 - 1, 0 млрд. Т твердих відходів, а загальне їх нагромадження на території україни, за мінімальними оцінками, перевищило 15 млрд. Під відходами зайнято понад 150 тис. Згоряння териконів, пилоутворення над поверхнею шмалосховищ, мінералізація підземних вод згубно діють на довкілля. Спотворюються природні ландшафти, деградує земля, погіршується здоров я людей. Наприклад, навантаження території твердими відходами досягло в придніпров ї та донбасі 8 - 18 тис. Значних збитків земельним ресурсам завдає промислове, громадське та військове будівництво, розвідка та видобування корисних копалин. Раніше ці види діяльності здійснювалися без аналізу екологічної ситуації, що негативно впливало на природу й зокрема земельні ресурси. Нині практично кожний проект на реконструкцію підприємств і їх будівництво проходить екологічну експертизу.
При цьому визначають на перспективу ступінь майбутніх екологічних змін і шкоди природному середовищу, розробляють відповідні заходи щодо мінімізації негативного впливу на природу.
Реконструкція підприємства чи нове будівництво забороняється, якщо в майбутньому загрожує довкіллю значними негативними змінами. При розміщенні, проектуванні, будівництві та веденні в дію нових та реконструйованих об єктів, а також при впровадженні нових технологій обов язково передбачаються екологічні та санітарно - технічні вимоги щодо охорони земельних ресурсів. Екологічна експертиза проектів реконструкцій та будівництва об єктів дає можливість відібрати найкращі варіанти як із засад нових технологій, так в екологічної безпеки. Винятково гострою і актуальною проблемою є відчуження сільськогосподарських земель, особливо ріллі, під будівництво, розміщення відкритих гірничих розробок, доріг. Під різні види будівництва виділяються рівні території, на яких, як правило, розміщені найродючіші грунти. Га родючих земель затоплено водоймищами на дніпрі. Внаслідок радіоактивного забруднення, спричиненого чорнобильською катастрофою, з господарського обігу вилучено, відмежовано від суміжних територій та переведено до категорії радіаційно небезпечних 46, 6 тис. На сьогодні обмежені сільгоспугіддя для кожного господарства, згідно з рекомендаціями по веденню сільськогосподарського виробництва на забруднених територіях складені картограми щільності забруднення з розподілом по зонах. Як показує практика, рівень забруднення радіонуклідами сільськогосподарських культур значною мірою залежить від біологічних і сортових особливостей рослин. З аналізу закономірностей міграції радіонуклідів у ланцюгу фунт - рослина видно, що зниження кислотності ґрунтового розчину сприяє зменшенню рухомості радіонуклідів у грунтах та нагромадженню їх в урожаї сільськогосподарських культур. У зв язку з цим на потерпілих від радіоактивного забруднення територіях проводилося вапнування фунтів. Результати наукових досліджень і виробничий досвід дають підстави для висновків і рекомендацій щодо раціонального використання земель в зоні високого радіоактивного забруднення. Дослідження показали, що захист фунтів від ерозії та можливості підвищення родючості еродованих земель залежить від багатьох факторів, серед яких найважливішими є організація території, розміщення сільгоспугідь, сівозмінних масивів, полів, лісозахисних насаджень, доріг тощо. Організація територій без урахування рельєфу і стоку призводить до розвитку ерозійних процесів і низької ефективності ґрунтозахисних заходів. Вадою організації території сільгоспугідь на сьогодні є практика прямолінійно - прямокутного землеустрою. Проектування прямих кордонів полів і робочих ділянок угідь в умовах складного рельєфу не завжди раціональне.
При прямих кордонах зручно використовувати сільськогосподарську техніку, але менше можливостей для запобігання ерозійним процесам. Найефективнішою є контурна організація території. Вона повніше враховує смугові структури ґрунтового покриву і доповнюється водорегулюючими гідротехнічними заходами в поєднанні з межами полів, дорогами, водостоками та лісосмугами. ґрунтозахисна система землеробства повинна охоплювати не тільки землі на схилах, а всю територію землекористування. Управління водним режимом в агроландшафтах потрібно здійснювати з водозбірних площ. Не менш важливим заходом системи є організація і дотримання польових, кормових, протиерозійних та інших сівозмін, оптимізація розмірів полів у сівозмінах, перехід до нарізування полів сівозмін по контурах ґрунтових відмін. Не слід розбивати різногрунтові ділянки на правильні прямокутники задля зручності механізованого обробітку, оскільки фунтові відміни дозрівають для обробітку не одночасно, отже, потребують різних форм і обробітку, і внесення добрив. Для збереження фізичних властивостей фунтів - їх структури, оптимального водно - повітряного режиму подібно різко скоротити повторність обробітку фунтів, перейти на прогресивні його форми, застосовувати ефективні, легкі машини і механізми. Обробка фунту та догляд за посівами мають бути комплексними, здійснюватися за допомогою повного набору якісних навісних та причіпних знарядь. Поліпшенню природних умов фунтів, їх родючості, а також охороні земель і їх раціональному використанню сприяє меліорація. За дією на фунт і рослини меліорації поділяються на такі види. Га і трансформування їх у природні кормові угіддя, під заліснення, заповідники та рекреаційні об єкти. Вилучення землі з обробки поліпшує екологічні умови, оскільки при цьому дещо відновлюється порушене співвідношення між природними комплексами - площами лісу, води, лук тощо, стабілізується екологічна рівновага в агроландшафтах. Розширення площ природних кормових угідь сприятиме оздоровленню та збереженню оптимальної кількості поголів я худоби, тенденція до скорочення якого зростає. Крім того, при переведенні ріллі в природні кормові угіддя освоєння ґрунтозахисної системи землеробства з кон юнктурною організацією території запобігатиме величезним втратам енергії. Зменшаться втрати ґрунту від ерозії та втрати енергії, яка міститься в фунті і елементах живлення, поліпшиться вологозабезпеченість рослин, оскільки площинний стік води при застосуванні ґрунтозахисної системи зменшується втричі. Проводячи ці роботи важливо враховувати регіональні особливості, а також умови господарювання, які історично склалися, інфраструктуру та інше.
Збільшення площ кормових угідь дає можливість створювати ефективні селянські і фермерські господарства м ясо - молочно спрямування, де худоба утримувалася б на дешевих пасовищних кормах, господарства, які практично не потребують додаткових матеріально - технічних затрат чи інвестицій держави. Переорієнтація землекористування в окремих районах та частинах ландшафту на постійну рослинність також допоможе захистити річки та озера, значно розширити ареал, проживання тварин і стимулювати подальше заліснення територій. Такі заходи сприятимуть поліпшенню окремих ділянок землі, розміщених на схилах у лісі та чагарниках, відновленню флори й фауни. Насадження чагарників також захистить ґрунти від ерозії. Ці проблеми ефективніше вирішуються в системі ґрунтозахисного контурно - меліоративного землеробства, яка потребує диференційованого використання земельних ресурсів, повного врахування структури природних комплексів, контурної організації території землекористування, створення польової гідрографічної мережі введенням в агроекосистему заходів постійної дії (різного типу земляних валів, лісосмуг тощо), застосування ґрунтозахисних способів обробки ґрунтів, оптимізації співвідношення в агроландшафтах інтенсивного і біологічного землеробства. При диференційованому використанні земельних ресурсів у системі контурно - меліоративного землеробства доцільно здійснювати такі заходи. всі землі, що є в обробітку, поділити на три технологічні групи за тилом їх використання - рівнинні землі і схили до 3°; землі з ухилом 3 - 7°; еродовані схили крутизною понад 7°; - скласти проект контурної організації території з урахуванням смугової структури природних комплексів і кордонів між технологічними групами земель; - зафіксувати на місцевості ці кордони за допомогою заходів постійної дії у вигляді водорегулюючих земельних валів різних типів або лісосмуг; - впроваджувати ґрунтозахисні технології обробітку всіх культур, які базуються на різноглибинному обробітку; - дбати про засипання ярів, які ускладнюють контурну організацію території; - відновити фітомеліоративні, в тому числі лісозахисні зони джерел, малих річок; - використовувати круті схили (понад 10 - 20°) під насадження садів у разі необхідності після терасування; - у разі потреби замкнути створи окремих водозабірних площ протиерозійними ставками. Впровадження такої ґрунтозахисної системи землеробства з контурно - меліоративною організацією території дало можливість останнім часом значну площу малопродуктивної ріллі, а також тих ділянок, які розміщені на крутих схилах і по долинах річок, перевести в інші види угідь.
Коментарі
Дописати коментар