пішов шелест по діброві гдз укр.мова 3 клас

пішов шелест по діброві гдз укр.мова 3 клас

Васильківської 3 клас - 2013 рік. Підмет відповідає на питання хто. і вказує, про кого або про що мовиться в реченні. У реченні підмет підкреслюють так. Присудок відповідає на питання що робить. і вказує на дію підмета. У реченні присудок підкреслюють так. Лягло сонце за горою. Вже вечір із повної жмені зірки розсипає зелені. ) червона; співати (що. ) чисте; зачарувалися (чим. ) в полі; перейшли (що. ) місток; виписав (з чого. Речення — це слово, або кілька слів, поєднаних між собою так, що виражають закінчену думку.

Окремі слова закінчену думку не виражають. Сергійко гуляв коло ставка. Це не є речення, а окреме слово. За метою висловлювання речення бувають розповідні, питальні та спонукальні. Мені наснився чарівний сон. У кінці розповідного і спонукального речення ставиться крапка. З неба сіється сніжок. Передай мені, будь ласка, книжку.

Якщо речення з особливим почуттям, то вони стають окличними. Окличними можуть бути розповідні, питальні і спонукальні речення. У кінці окличних речень ставиться знак оклику.

Невже ти не розумієш. Звертання на письмі виділяються комами. Якщо звертання вимовляється з окличною інтонацією, після нього ставиться знак оклику.

Основою речення є підмет і присудок. Підмет вказує, про кого або про що мовиться в реченні, відповідає на питання хто. Член речення, який вказує, що мовиться про підмет, називається присудком. Присудок відповідає на питання. Питання між головними членами речення можна ставити від підмета до присудка і навпаки — від присудка до підмета. ) злітає, злітає (що. Мова 3 клас контрольна робота 5. Безсполучникове складне речення. Укажіть безсполучникове складне речення. В таїса з михайлом кинулися наввипередки, ось обоє зникли між деревами. Укажіть безсполучникове складне речення, частини якого синтаксично рівноправні. Укажіть безсполучникове складне речення, частини якого передають одночасність дій або явищ. Г свистів вітер, копита тупотіли тупо, снігові вихори здіймалися обабіч саней. Укажіть безсполучникове складне речення, синонімічне складнопідрядному реченню. Б здобудеш освіту — побачиш більше світу.

Укажіть безсполучникове складне речення, у якому ставиться крапка з комою (розділові знаки пропущено). Г небо над києвом висіло похмуре беззоряне принишкле воно теж ждало чогось лихого тяжко дихалося під таким небом город був наче накритий ним здавалося все має тут задихнутися ще до ранку.

«небо над києвом висіло похмуре, беззоряне, принишкле, воно теж ждало чогось лихого, тяжко дихалося під таким небом, город був наче накритий ним, — здавалося, все має тут задихнутися ще до ранку.

Укажіть безсполучникове складне речення, у якому на місці пропуску треба поставити двокрапку.

В раптом моє серце тенькнуло, опустилося трохи вниз і радісно завмерло. Невдалік від отруйного стебла воронячого ока стоять два близнюки — червоноголовці. Укажіть, безсполучникове складне речення, у якому на місці пропуску треба поставити тире.

А сій хліб у годину — будеш їсти кожну днину.

Установіть відповідність між безсполучниковим складним реченням і визначенням смислового — зв’язку, наявного між його частинами. 2 друга частина розкриває причину дії, про яку йдеться в першій частині. В перед досвітком вовк насторожився. Здалеку почувся скрип коліс. Друга частина називає наслідок дії, про яку йдеться в першій частині у безсполучниковому складному реченні а першому.

Б в осінній час сім погод у нас. Сіє, віє, туманіє, шумить, гудить, мете і зверху йде.

Б сьогодні особливо звабно темніли на приполах оскубини гречки, легка наморозь пирію стелилась у долинах, молода конюшина між карачкуватих дубків кликала в лісосмугу.

В свистів вітер, копита тупотіли тупо, снігові вихори здіймались обабіч саней. Г хочеш багацько жати — треба мало спати. В за суздальцями йшли володимирці, у високих гостроверхих залізних шоломах, в мідяно — червоних калантарях, з широкими мечами на поясах; коні у всіх були невеличкі, але жваві, широкогруді, твердо копиті. Укажіть безсполучникове складне речення, у якому на місці пропуску треба поставили двокрапку.

Б проходячи мимо, очам своїм не повірив. Кругла крона горобини геть чисто вся основана тілами великих пташок. Укажіть безсполучникове складне речення, у якому на місці пропуску треба поставити тире.

А більше землю удобряй — будеш мати урожай. Укажіть речення, у якому правильно розставлено розділові знаки. Г тільки став, задер голову — птаха вже занепокоїлась, заворушилась. Установіть відповідність між безсполучниковим складним реченням і визначенням зв’язку, наявного між смислового його частинами. 2 друга частина розкриває причину дії, про яку йдеться в першій частині д чумаки не могли оминути кременчука. Тут була переправа з лівого берега на правий. 3 друга частина розкриває, пояснює чи уточнює зміст першої частини в у корови були різні роги. Один, довгий, красиво вигнутий, стримів угору, другий, скручений у бійці, ліз прямо в око. Мова 3 клас українська мова 9 клас - готові домашні завдання до підручника в. Заболотного - 2017 рік. Відра подзвонюють над степовою кр и ницею, сонце с п и няєт ь ся в прошумілих кленах (м. Я з квітами прийшов тебе зустріти і дуже довго ждав — зів ’ яли квіти (д. Зайде сонце — катерина по садочку ходить (т. Він раніше розуму говорить (нар. Ген від моря до гаю нал и лися жита, знову пісню співає сосна золота (а. Вийшов з хати — на селі світ и т ь ся. Про вирій знав я із дитячих літ. Птахи л е тять у теплий дальній світ (о. Вишиває і співає, і піхто не зна, де узор вона кінчає, де ту пісню почила (м. Повертало на обід, але здавалося, що день ще й не починався (с. Коли гілки покидає останній листочок, верба шукає забуття й покори в холодах, у снігах, але ці речі для життя неприйнятні (в. Біла скатертина снігу зійшла з полів і лугів, але очам бузьків показалися широкополі лапи, що зеленіли густою рунню озимини, жита - пшениць (т. На вогонь можна дивитися нескінченно й щоразу бачити в ньому щось нове, але потім настає мить, що вже ні про що не думаєш (о. Усього - на - всього, де не де, кінець кінцем, час від часу, рік у рік, день у день, сам на сам, по - юнацьки, тяжко - важко, без кінця - краю, до речі, позаторік, но суті, в основному, в цілому, щоразу, по - французьки, по латині. Море так невпинно голубіє під стінами скель і сонце так світить ласкаво, що аж каміння сміється (м. Я слухав рідну пісню, рідну мову, і вона лилася струмком, у якому переплелися запахи калини, чебрецю, лепехи (ю. Довго слухав того вечора валерій іванович сповідь архітектора, і боляче було чути, як раз у раз зривається в стражданні голос цієї мужньої людини (олесь гончар). Село звеселіло і яблуневі садки подобрішали, коли розпочалися жнива (о. Забравшися на тин, я трусонув гілляку, і на стежку, у картоплю, бадилля якої вже темніло й жухло важко, смачно загупали яблука (в. Сади осипалися милі, що чарували так мене, і знов дніпра чекають хвилі, коли їх крига одягне (в. Я вимкну світло й запалю свічу, і принесу із саду пізні квіти, і дощ до ранку буде шепотіти святі слова, які я промовчу (м. Поле все далі розстеляло свою одежу, і коли він зійшов на горбок, перед ним встали в повній красі всі ниви (м. Ми, українці, - нація, яка споконвіку прагне багато знати, а це утверджує нашу віру, що вічно будемо на цій землі (я. Яким би не ішов я шляхом, якою б думкою не йшов, ім’я твоє любистком пахне, а душу пеленає шовк (п. Щойно сонце зайшло за гору, завмер усякий рух і помовк пташиний спів (о. Узагалі котигорошко був проти того, щоб лазити по чужих садках, але, по - перше, сливи були дуже солодкі, а по - друге, у вітьки горобця бракувало грошей на шоколад (в. Бо пам’ятайте, що на цій планеті, відколи сотворив її пан бог, ще не було епохи для поетів, але пости для епох (л. Нижнє селище мовби вимерло, і коли б не дим, то можна було б мати ці оселі за втечища безтілесних лісових духів (п. Навіть зринала було думка, що вже ніколи з ними не зустрінеться, що він або загинув під час облоги києва, або, якщо вижив, пішов далі з батиєм (в. Цілі сузір’я, у яких кипіло торік турботливе життя, тепер начебто являють закодовану шифрограму, яку нікому не прочитати, крім птахів, коли вони повернуться но домівках, де їх чекають (є. Наслідки вашої праці оцінять інші, дбайте тільки про те, щоб серце ваше було чисте й справедливе (д. Жито вже кинуло колос і змінило барву стебел та листків. До зеленавості влилася сивина, ніби його хтось попелом притрусив (м. Упав мороз на листя посіріле, яри заслало сиве полотно, збирають ночі зорі у рядно, і сонце в хмарах ніжиться без діла (б. Як хочеться, щоб всі на світі люди не забували. Птицю вабить рідний берег, і лишає вирій птиця, лиш дихне весна із півдня, лиш набруняться сади (і. Зацвіли, забуяли вишні, забіліло кругом вночі, і кантату весни одвічну замузичили знов дощі (в. Сніг па землю падав і припадав до мерзлої землі, а батько вносив яблуко із саду, останнє, що сховалось у гіллі (г. Я навік той день запам’ятав. З буйних яблунь білий цвіт злітав, тихо - тихо надав білий цвіт, наче мрія неповторних літ (гр. Якби моя воля, видали б закон. Заборонити нещасливі фінали в казках (м. Тут проходили бої і вороги ломились в ці ворота (в. Рожевий пил спадав, синіло все кругом, і коси золоті роса вилітала в трави (в. і легко дишеться, і груди знов охочі вдихати сум квіток, що линув від роси (м. Завжди мене чекає мати. Для неї я — мале дитя, що перший крок пройшло від хати, іще не знаючи життя (р. Мова - це доля народу, і вона залежить від того, як ревно всі ми плекатимемо її (олесь гончар). Сонечко встає, і в росі трава, біля школи в нас зацвітають віти (а. Цвітуть березневі сніги, співають струмочками — все довкола озивається мотивом радості, й найдужче її чути в світлі сонця, яке й творить священну, нетлінну красу весни (є. Цього літа не чути на десні свистків пароплавів, не гримить сердитий окрик плотового і не в’ється синій димок рибалки на кручі (олекса десняк). Мова 3 клас причинна. Реве та стогне дніпр широкий, сердитий вітер завива, додолу верби гне високі, горами хвилю підійма. і блідний місяць на ту пору із хмари де - де виглядав, неначе човен в синім морі, то виринав, то потопав. Ще треті півні не співали, ніхто нігде не гомонів, сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів. В таку добу під горою, біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає. Може, вийшла русалонька матері шукати, а може, жде козаченька, щоб залоскотати. Не русалонька блукає. То дівчина ходить, й сама не зна (бо причинна), що такеє робить. Так ворожка поробила, щоб менше скучала, щоб, бач, ходя опівночі, спала й виглядала козаченька молодого, що торік покинув. Обіщався вернутися, та, мабуть, і згинув. Не китайкою покрились козацькії очі, не вимили біле личко слізоньки дівочі. Орел вийняв карі очі на чужому полі, біле тіло вовки з їли, — така його доля. Дарма щоніч дівчинонька його виглядає. Не вернеться чорнобривий та й не привітає, не розплете довгу косу, хустку не зав яже, не на ліжко — в домовину сиротою ляже.

За що ж ти караєш її, молоду.

За те, що так щиро вона полюбила козацькії очі. Ні батька, ні неньки; одна, як та пташка в далекім краю. Пошли ж ти їй долю, — вона молоденька, бо люде чужії її засміють. Чи винна ж голубка, що голуба любить. Чи винен той голуб, що сокіл убив. Сумує, воркує, білим світом нудить, літає, шукає, дума — заблудив. Високо літає, полине до бога — милого питать. Кого ж сиротина, кого запитає, і хто їй розкаже, і хто теє знає, де милий ночує. Чи в темному гаю, чи в бистрім дунаю коня напува, чи, може, з другою, другую кохає, її, чорнобриву, уже забува. Якби - то далися орлинії крила, за синім би морем милого знайшла; живого б любила. Другу б задушила, а до неживого у яму б лягла. Не так серце любить, щоб з ким поділиться, не так воно хоче, як бог нам дає. Воно жить не хоче, не хоче журиться. Журись, — каже думка, жалю завдає. Така твоя воля, таке її щастя, така її доля. Вона все ходить, з уст ні пари. Широкий дніпр не гомонить. Розбивши вітер чорні хмари, ліг біля моря одпочить, а з неба місяць так і сяє; і над водою, і над гаєм, кругом, як в усі, все мовчить. Аж гульк — з дніпра повиринали малії діти, сміючись. З осоки коси, бо дівчата). Та пісеньку заспіваймо. Мене мати породила, нехрещену положила. Ходи до нас вечеряти. Світи довше в чистім полі, щоб нагулятись доволі. Поки відьми ще літають, поки півні не співають, посвіти нам. Он під дубом щось там робить. Зареготались нехрещені. Гай обізвався; галас, зик, орда мов ріже.

Мов скажені, летять до дуба. Схаменулись нехреіцені, дивляться — мелькає, щось лізе вверх по стовбуру до самого краю. Ото ж тая дівчинонька, що сонна блудила. Отаку - то їй причину ворожка зробила. На самий верх на гіллячці стала. Подивилась на всі боки та й лізе додолу.

Кругом дуба русалоньки мовчки дожидали; взяли її, сердешную, та й залоскотали. Довго, довго дивовались на її уроду.

Защебетав жайворонок, угору летючи; закувала зозуленька, на дубу сидячи; защебетав соловейко — пішла луна гаєм; червоніє за горою; плугатар співає. А дівчина спить під дубом при битій дорозі. Знать, добре спить, що не чує, як кує зозуля, що не лічить, чи довго жить. Знать, добре заснула. А тим часом із діброви козак виїжджає; під ним коник вороненький насилу ступає. Близько хата, де дівчина ворота одчинить. А може, вже одчинила не мені, другому.

Швидше, коню, швидше, коню, поспішай додому.

Утомився вороненький, іде, спотикнеться, — коло серця козацького як гадина в ється. Ось і дуб той кучерявий. Бач, заснула виглядавши, моя сизокрила. Кинув коня та до неї. За що ж вони розлучили мене із тобою. Зареготавсь, розігнався — та в дуб головою. ідуть дівчата в поле жати та, знай, співають ідучи. Як проводжала сина мати, як бивсь татарин уночі. ідуть — під дубом зелененьким кінь замордований стоїть, а біля його молоденький козак та дівчина лежить. Цікаві (нігде правди діти) підкралися, щоб ізлякать; коли подивляться, що вбитий, — з переполоху ну втікать. Збиралися подруженьки, слізоньки втирають; збиралися товариші та ями копають; прийшли попи з корогвами, задзвонили дзвони. Поховали громадою як слід, по закону.

Насипали край дороги дві могили в житі. Нема кому запитати, за що їх убито. Посадили над козаком явір та ялину, а в головах у дівчини червону калину.

Прилітає зозуленька над ними кувати; прилітає соловейко щоніч щебетати; виспівує та щебече, поки місяць зійде, поки тії русалоньки з дніпра грітись вийдуть. Мова 3 клас члени речення. Головні і другорядні члени речення зв’язок слів у реченні. Речення – це слово, або кілька слів, поєднаних між собою так, що виражають закінчену думку.

Питання між головними членами речення можна ставити від підмета до присудка і навпаки – від присудка до підмета. Головні та другорядні члени речення. Зв’язок слів у реченні тема. Зв’язок слів у реченні мета. Формувати в учнів поняття “головні члени речення”, “другорядні члени речення”, “основа речення”; виробляти вміння знаходити основу речення; вдосконалювати вміння встановлювати зв’язок слів у реченні; виховувати любов до природи. Урок засвоєння нових знань (формування мовної компетенції). Зв’язок слів у реченні. Повторити поняття “члени речення”, “головні члени”, “підмет” і “присудок”, “основа речення”, “другорядні члени”; закріплювати вміння встановлювати зв’язок між словами у реченні. Розвивати спостережливість, вміння аналізувати навчальний матеріал, встановлювати головне.

Формувати вміння оцінювати результати роботи. Виховувати стриманість, почуття відповідальності. Зв’язок слів у реченні речення & 9. Зв’язок слів у реченні барви осіннього лісу 63. Прочитай вірш катрусі – твоєї ровесниці. Які почуття він пробуджує. Осінь мрійна, осінь мила все багрянцем притрусила. і сама – в барвистім листі, ще й калиновім намисті… 2. Головні та другорядні члени речення речення головні та другорядні члени речення 54. Стомлене сонечко повільно зачиняє за собою золоту браму.

Його ще бачать пташки з верховіть дерев. А це що за щебетання у дворі. Це ластів’ята повертаються до свого гнізда. Двоє сіло на вишневій гілці, сидять і тріпочуть крильцями. Головні та другорядні однорідні члени речення речення & 10. Головні та другорядні однорідні члени речення вийся, віночку, гладко… з народного 74. Прочитай народну пісню в музичному супроводі. Правопис яких слів треба пояснити. Йдуть дівоньки у садочок, зів’ють собі віночок з рутоньки, з м’ятоньки, з хрещатого барвіночку, з запашного василечку.

Спиши речення і підкресли в ньому головні члени. Тематичне тестування (тема. Словосполучення, речення) відомості з синтаксису і пунктуації урок № 27 тема. Словосполучення, речення) мета. Закріплювати знання учнів про підмет, присудок як граматичну основу речення; розвивати вміння визначати в реченні його основу та встановлювати зв’язок між словами в реченні, знаходити у тексті речення, що відповідають схемі; здійснити перевірку діалогічного мовлення; виховувати бережливе ставлення до природи. Хід уроку організаційний момент актуалізація опорних знань перевірка домашнього завдання (вправа 53. Другорядні члени речення. Речення поширені і непоширень порядок слів у реченні синтаксис. Речення поширені і непоширень порядок слів у реченні 132. Покажіть зв’язок між членами речення за зразком. Київ – найстаріше і найвідоміше українське місто. Воно побудоване дуже давно. Про київ згадують у своїх книжках давні греки. Грецькі купці заїздили колись за товарами до української столиці (3 календаря). Просте і складне речення повторення, узагальнення та поглиблення вивченого ключові слова та поняття. – словосполучення; речення, граматична основа речення, члени речення; звертання, вставні слова; текст, тема тексту, головна думка тексту, заголовок § 1. Утворіть словосполучення з поданих парами слів і запишіть їх. Члени речення українська мова синтаксис члени речення головні члени речення. ) – те, про що йдеться у реченні. – присудок (що робить предмет. ) – те, що говориться про підмет. Підмет і присудок складають граматику основу речення. Прямий та зворотний порядок слів у реченні – речення словосполучення речення прямий та зворотний порядок слів у реченні при прямому (звичайному) порядку слів у реченні спочатку йде підмет, потім – присудок; означення, потім – означуване слово; додаток стоїть після слова, яке ним керує, а обставина – перед присудком. Головні члени речення – просте речення словосполучення просте речення двоскладне речення. Головні члени речення головні члени речення – це підмет і присудок, які ще називаються граматичною основою речення. Головні та другорядні однорідні члени речення тема. Головні та другорядні однорідні члени речення. Продовжити формувати поняття про члени речення – головні і другорядні, про однорідні члени речення; вчити визначати однорідні члени речення. Розвивати мовлення, вчити складати речення з однорідними членами. Виховувати повагу до народних традицій. Диск до підручника, підручник, зошит. Способи його вираження – члени речення українська мова. Підготовка до зно синтаксис і пунктуація члени речення залежно від ролі у структурі речення всі слова виступають як головні (підмет і присудок) або другорядні (додаток, означення, обставина) його члени. Головні члени речення є його граматичною основою. Другорядні слугують для поширення граматичної основи, конкретизації, уточнення змісту.

Послідовність розбору простого (двоскладного та односкладного) речення – другорядні члени речення українська мова. Підготовка до зно синтаксис і пунктуація другорядні члени речення послідовність розбору простого (двоскладного та односкладного) речення 1. Визначити граматичну основу, чим виражені підмет і присудок. Однорідні члени речення. Головні та другорядні однорідні члени речення речення однорідні члени речення. Головні та другорядні однорідні члени речення 67. Жила колись дівчинка. Тато її був лісником. Мама допомагала йому в роботі. Проте почалася жорстока війна. Лісник пішов боронити рідний край. Мама з донькою замість нього доглядала ліс. Якось потрапили вони під холодний березневий дощ. Застудилася дівчинка й занедужала. Поняття про однорідні члени речення. Головні і другорядні члени речення. Формувати поняття про однорідні члени речення, вчити визначати основні члени, самостійно складати речення з однорідними членами; розвивати чуття слова. Таблиця “однорідні члени речення”, індивідуальні картки, репродукції картин марії приймаченко. Перевірка домашнього завдання. Загальне питальне речення – interrogative sentence. Питальне речення – sentence structure. Порядок слів у реченні англійська мова sentence structure. Порядок слів у реченні interrogative sentence. Питальне речення в англійській мові розрізняють такі типи питальних речень. Загальне, спеціальне, розділове, альтернативне.

Загальне питальне речення загальними називають такі питальні речення, на які можна відповісти так або ні. Вони починаються з допоміжного чи модального дієслова, після якого стоїть підмет, потім – основне дієслово. Головні та другорядні однорідні члени речення мета. Вчити учнів виявляти в реченні однорідні члени речення (головні та другорядні); розвивати вміння визначати однорідні члени речення і виконувати навчальні вправи із ними; розвивати увагу, мовлення школярів; виховувати бережливе ставлення до природи. Хід уроку організаційний момент ii. Актуалізація опорних знань перевірка домашнього завдання (вправа 66. Односкладні прості речення – другорядні члени речення українська мова синтаксис другорядні члени речення односкладні прості речення з головним членом – підметом. З головним членом – присудком. – означено - особові (присудок – дієслово у формі 1 - ї чи 2 - ї особи). – неозначено - особові (присудок – дієслово у формі 3 - ї особи множини). Десь тут знайшли снаряд. – узагальнено - особові (прислів’я та приказки. Причинна думка (тече вода в синє море…) думка (вітре буйний, вітре буйний. ) думка (тяжко - важко в світі жити…) думка (нащо мені чорні брови…) на вічну пам ять котляревському катерина тарасова ніч думи мої, думи мої… перебендя тополя до основ яненка іван підкова. Маркевичу на незабудь штернбергові вітер з гаєм розмовляє… мар яна - черниця утоплена песня караульного у тюрьмы (из драмы невеста) слепая (поэма) гамалія тризна розрита могила чигрине, чигрине… сова дівичії ночі сон (у всякого своя доля…) (комедія) у неділю не гуляла… чого мені тяжко, чого мені нудно… заворожи мені, волхве… гоголю не завидуй багатому… не женися на багатій… єретик невольник (поема) великий льох (містерія) три душі три ворони три лірники стоїть в селі суботові… наймичка кавказ і мертвим, і живим, і ненарожденним. Холодний яр псалми давидові 1. (блаженний муж на лукаву…) 12. (чи ти мене, боже милий…) 43. (боже, нашими ушима…) 52. (пребезумний в серці скаже…) 53. (боже, спаси, суди мене…) 81. (між царями й судіями…) 93. (господь бог лихих карає…) 132. (чи є що краще, лучче в світі…) 136. (на ріках круг вавілона…) 149. (псалом новий господеві…) г. (немає гірше, як в неволі…) якби зустрілися ми знову… марина (неначе цвяшок, в серце вбитий…) пророк сичі (на ниву в жито уночі…) меж скалами, неначе злодій… і небо невмите, і заспані хвилі… і виріс я на чужині… не для людей, тієї слави… коло гаю в чистім полі… якби мені черевики… і багата я… полюбилася я… породила мене мати… ой, я свого чоловіка… ой, я свого чоловіка… по улиці вітер віє… ой, сяду я під хатою… закувала зозуленька… швачка ой, не п ються пива - меди… на улиці невесело… у тієї катерини… із - за гаю сонце сходить… ой, пішла я у яр за водою… не так тії вороги… ой, люлі, люлі, моя дитино… ой, чого ти почорніло… туман, туман долиною… у неділеньку у святую… у перетику ходила… у неділеньку та ранесенько… не тополю високую… утоптала стежечку… і широкую долину… на вгороді коло броду… якби мені, мамо, намисто… не хочу я женитися… чума і знов мені не привезла в неволі, в самоті немає… ой, умер старий батько… не вернувся із походу… у вільні, городі преславнім… заступила чорна хмара… не додому вночі йдучи… неначе степом чумаки… сотник (у оглаві…чи по знаку…) за сонцем хмаронька пливе… як маю я журитися… нащо мені женитися. Ой, крикнули сірії гуси… якби тобі довелося… заросли шляхи тернами… зацвіла в долині… у нашім раї на землі… на великдень, на соломі… було, роблю що, чи гуляю… буває, іноді старий… хіба самому написать… і золотої й дорогої… і золотої й дорогої… ми вкупочці колись росли… готово. Парус розпустили… ми восени таки похожі… лічу в неволі дні і ночі… (1850) лічу в неволі дні і ночі… (1850 - 1858) ми заспівали, розійшлись… не молилася за мене… петрусь (поема) мені здається, я не знаю… якби ви пішли, паничі… буває, в неволі іноді згадаю… і станом гнучким, і красою… огні горять, музика грає… чи то недоля та неволя… на батька бісового я трачу… і досі сниться. Під горою… мій боже милий, знову лихо. Неофіти (поема) юродивий доля муза слава сон (на панщині пшеницю жала…) я не нездужаю нівроку… подражаніє 11 псалму марку вовчку ісаія. Глава 35 (подражаніє) n. (така, як ти, колись лілея…) ой, по горі роман цвіте… ой, маю, маю я оченята… сестрі колись дурною головою… во іудеї во дні они… марія (поема) подражаніє едуарду сові подражаніє ієзекіїлю (глава 19) осії. Глава xiv (подражаніє) дівча любе, чорнобриве… ой, діброво — темний гаю. Подражаніє сербському молитва колись - то ще, во время оно… тим неситим очам… плач ярославни з передсвіта до вечора… умре муж велій в власяниці гімн черничий над дніпровою сагою… росли укупочці, зросли… світе ясний. ) барвінок цвів і зеленів… і архімед, і галілей… л. (поставлю хату і кімнату…) не нарікаю я на бога… саул минули літа молодії… титарівна хоча лежачого й не б ють і тут, і всюди — скрізь погано о, люди. Якби з ким сісти хліба з їсти… і день іде, і ніч іде тече вода з - під явора… якось - то йдучи уночі… бували войни й військовії свари…. (великомученице кумо. ) зійшлись, побрались, поєднались… кума моя і я… чи не покинуть нам небого… за що ми любимо богдана… якби - то ти, богдане п яний… інші редакції москалева криниця (перша редакція) тарасова ніч (друга редакція) гамалія (друга редакція) лічу в неволі дні і ночі… (друга редакція) dubia (авторство не доведене) не журюсь я, а не спиться… вип єш перву — стрепенешся… реве та стогне дніпр широкий, сердитий вітер завива, додолу верби гне високі, горами хвилю підійма. і блідий місяць на ту пору із хмари де - де виглядав, неначе човен в синім морі, то виринав, то потопав. Не русалонька блукає — то дівчина ходить, й сама не зна (бо причинна), що такеє робить. Так ворожка поробила, щоб меньше скучала, щоб, бач, ходя опівночі, спала й виглядала козаченька молодого, що торік покинув. Така її доля… о боже мій милий. Ні батька, ні неньки, одна, як та пташка в далекім краю. Чи винна голубка, що голуба любить. Чи в темному гаю, чи в бистрім дунаю коня напова, чи, може, з другою, другую кохає, її, чорнобриву, уже забува. Якби - то далися орлинії крила, за синім би морем милого знайшла; живого б любила, другу б задушила, а до неживого у яму б лягла. Розбивши, вітер, чорні хмари, ліг біля моря одпочить, а з неба місяць так і сяє; і над водою, і над гаєм, кругом, як в усі, все мовчить. (голі скрізь; з осоки коси, бо дівчата). — ходім шукати вечерять. Пограємось, погуляймо та пісеньку заспіваймо. Поки відьми ще літають, посвіти нам… он щось ходить. Зареготались нехрещені… гай обізвався; галас, зик, орда мов ріже.

Мов скажені, летять до дуба… нічичирк… схаменулись нехрещені, дивляться — мелькає, щось лізе вверх по стовбуру до самого краю. На самий верх на гіллячці стала… в серце коле.

Подивись на всі боки та й лізе додолу.

Довго, довго дивовались на її уроду… треті півні. Знать, добре спить, що не чує, як кує зозуля, що не лічить, чи довго жить… знать, добре заснула. А може, вже одчинила не мені, другому… швидче, коню, швидче, коню, поспішай додому.

Ось і дуб той кучерявий… вона. Кличе її та цілує… ні, вже не поможе.

ідуть — під дубом зеленеьким кінь замордований стоїть, а біля його молоденький козак та дівчина лежить. Збиралися подруженьки, слізоньки втирають; збиралися товариші та ями копають; пішли попи з корогвами, задзвонили дзвони. Пішов козак світ за очі; грає синє море, грає серце козацькеє, а думка говорить. Куди ти йдеш, не спитавшись. На кого покинув батька, неньку старенькую, молоду дівчину.

На чужині не ті люде, тяжко з ними жити. Ні з ким буде поплакати, ні поговорити. Сидить козак на тім боці, грає синє море.

Думав, доля зустрінеться, спіткалося горе.

А журавлі летять собі додому ключами. Плаче козак — шляхи биті заросли тернами. Ти з морем говориш, збуди його, заграй ти з ним, спитай синє море.

Воно знає, де мій милий, бо його носило, воно скаже, синє море, де його поділо. Коли милого втопило — розбий синє море; піду шукать миленького, втоплю своє горе, втоплю свою недоленьку, русалкою стану, пошукаю в чорних хвилях, на дно моря кану.

Найду його, пригорнуся, на серці зомлію. Тоді, хвиле, неси з милим, куди вітер віє. Коли ж милий на тім боці, буйнесенький, знаєш, де він ходить, що він робить, ти з ним розмовляєш. Коли плаче — то й я плачу, коли ні — співаю; коли ж згинув чорнобривий, — то й я погибаю. Тогді неси мою душу туди, де мій милий; червоною калиною постав на могилі. Буде легше в чужім полі сироті лежати — буде над ним його мила квіткою стояти. і квіткою й калиною цвісти над ним буду, щоб не пекло чуже сонце, не топтали люде.

Я ввечері посумую, а вранці поплачу.

Зійде сонце — утру сльози, ніхто й не побачить. Вітре буйний, вітре буйний. Нема куди прихилиться, хоч з гори та в воду.

Утопився б молоденький, щоб не нудить світом; утопився б, — тяжко жити, і нема де дітись. В того доля ходить полем — колоски збирає; а моя десь, ледащиця, за морем блукає. Його люди знають; а зо мною зустрінуться — мов недобачають. Багатого губатого дівчина шанує; надо мною, сиротою, сміється, кепкує. Чи я ж тобі не вродливий, чи не в тебе вдався, чи не люблю тебе щиро, чи з тебе сміявся. Люби ж собі, моє серце, люби, кого знаєш, та не смійся надо мною, як коли згадаєш. А я піду на край світа… на чужій сторонці найду кращу або згину, як той лист на сонці. Пішов козак сумуючи, нікого не кинув; шукав долі в чужім полі та там і загинув. Умираючи, дивився, де сонечко сяє… тяжко - важко умирати у чужому краю. Гатчина, 24 ноября 1838 року.

Нащо мені чорні брови, нащо карі очі, нащо літа молодії, веселі дівочі. Літа мої молодії марно пропадають, очі плачуть, чорні брови од вітру линяють. Серце в яне, нудить світом, як пташка без волі. Нащо ж мені краса моя, коли нема долі. Тяжко мені сиротою на сім світі жити; свої люде — як чужії, ні з ким говорити; нема кому розпитати, чого плачуть очі; нема кому розказати, чого серце хоче, чого серце, як голубка, день і ніч воркує; ніхто його не питає, не знає, не чує. Чужі люди не спитають — та й нащо питати. Нехай плаче сиротина, нехай літа тратить. Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули, голосніше, жалібніше, щоб вітри почули, щоб понесли буйнесенькі за синєє море чорнявому зрадливому на лютеє горе.

Згадай лихо — та й байдуже… минулось… пропало… згадай добре — серце в яне.

Отож гляну та згадаю. Було, як смеркає, защебече на калині — ніхто не минає. Чи багатий, кого доля, як мати дитину, убирає, доглядає, — не мине калину.

Чи сирота, що до світа встає працювати, опиниться, послухає; мов батько та мати розпитують, розмовляють, — серце б ється, любо… і світ божий як великдень, і люди як люди. Чи дівчина, що милого щодень виглядає, в яне, сохне сиротою, де дітись не знає; піде на шлях подивитись, поплакати в лози, — защебече соловейко — сохнуть дрібні сльози. Послухає, усміхнеться, піде темним гаєм… ніби з милим розмовляла… а він, знай, співає, та дрібно, та рівно, як бога благає, поки вийде злодій на шлях погулять з ножем у халайві, — піде руна гаєм, піде та замовкне — нащо щебетать. Запеклую душу злодія не спинить, тільки стратить голос, добру не навчить. Нехай же лютує, поки сам загине, поки безголов я ворон прокричить.