прямий порядок слів вживання інфінітивних конструкцій

прямий порядок слів вживання інфінітивних конструкцій

Загальна грамотність документа, що виражається в чіткості й логічності викладу дотриманні правописних норм, а також дотриманні правил, обов язкових для ділових паперів, досягається, зокрема, за рахунок синтаксису.

Вставні слова, які пояснюють окремі поняття чи систематизують виклад, переважно стоять на початку речення. Щодо структури речень ділових документів, то майже всі присудки вживаються в теперішньому часі. Поширеними є пасивні структури типу.

Закон приймається; наказ виконується; вимога ставиться. Поїхати у відрядження; написати листа; відбудувати споруду.

Важливою ознакою ділових паперів є і часте використання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів, що надають діловим документам стислості. Крім того, в діловому листуванні переважає непряма мова, а пряма вживається лише в тих випадках, коли є необхідність дослівно передати зміст деяких законодавчих актів. Стислість викладу інформації визначає і специфіку синтаксису.

Найчастіше надається перевага простим реченням. Якщо ж використовуються складні, то вони невеликі. Одне - два підрядних речення чи дієприкметниковий або дієприслівниковий звороти. Він полягає ось у чому.

Підмет ставиться перед присудком; узгоджене означення – перед означуваним словом, неузгоджене – одразу ж після нього; вставні слова ставляться на початку речення; вони вказують на висловлене раніше, систематизують виклад, служать для пояснення окремих слів і словосполучень, відсилають до джерел та ін. Типова ознака ділового стилю - використання віддієслівних іменників. Вони створюють загальне уявлення про дію. Провести технічний огляд службових автомобілів в установлений строк; подати звіт до 20 серпня поточного року.

Віддієслівні іменники забезпечують однозначність, узагальненість змісту і надають документам певної офіційності. У ділових документах вживають розщеплені присудки, це мотивується тим. Що вони конкретніші за дієслівні відповідники. Пропонуємо проводити змагання за містом; рекомендуемо надавати перевагу одягу з натураіьної сировини. У мові ділових документів є такі словосполучення дієслівного типу, які багато разів використовуються у конкретній виробничій чи адміністративно - виробничій ситуаціях, зокрема. Взяти за основу; взяти до уваги; взяти на себе обов язок; зобов язання. із метою економності вислову й точності відтворення думки в документах часто вживають дієприкметникові та дієприслівникові звороти. Дієприслівниковим зворотом не можна висловити значення часу, причини, умови. Не рекомендується розпочинати речення або абзац дієприслівниковими зворотами, бо це збільшує його обсяг і надає сухого, трафаретного, канцелярського звучання усьому текстові. Оскільки смислова близькість дієприслівникових зворотів до підрядних речень менша, ніж у прикметникових зворотів, при заміні – якщо є можливість вибору – про це слід пам’ятати. До прямої мови в діловому стилі звертаються тільки в тих випадках, коли дослівна передача тексту необхідна (цитування розпо­рядчих документів, законодавчих актів тощо). Місце в реченні вставних слів та словосполучень у діловому мовленні. Слова і словосполучення, введені в речення з метою внесення в нього того чи іншого пояснення або надання йому різних модальних значень, називаються вставними. Вони не пов язані з членами речення способами узгодження, керування чи прилягання, але за смислом поєднані з реченням. Тому виключення вставних слів і словосполучень із речення змінює його зміст, але не порушує синтаксичної будови. Вставні слова і словосполучення часто використовуються у діловому мовленні, при складанні ділових паперів, ними розпочинаються речення, абзаци. Але рекомендується вживати їх обмежено. Вставні конструкції в сучасному мовознавстві піддаються класифікаціям з різних боків. Найважливіші з них — за складом компонентів і за семантикою. інші класифікації сполучаються з цими двома. За складом, наприклад, розглядаються вставні слова, словосполучення і речення у зв язках з вираженням компонентів різними частинами мови та частками. За складом виділяються вставні слова, словосполучення і речення. У ролі вставних слів найчастіше виступають модальні слова. Мабуть, певно, безперечно, можливо, безсумнівно та ін. Більшість із них співвідноситься з прислівниками. Звичайно, нарешті, власне, імовірно, взагалі, навпаки тощо. Або просто прислівники, утворені від інших частин мови, у тексті стають вставними словами. По - моєму, по - твоєму, по - перше, по - друге, по - двадцяте, зрештою, наприклад, без сумніву, по суті (прислівникові сполучення) та ін. Деякі сполучники, частки відіграють роль вставних слів. Проте, однак, власне, мовляв, мов (рідко), отже, втім тощо. Слова однак і проте бувають вставними і надають значення модальної протиставності тільки тоді, коли вони стоять у середині речення. На початку речення це звичайні протиставні сполучники сурядності і після них не треба ставити кому.

У другу групу умовно можна виділити вставні словосполучення і сполучення слів. Чого доброго, коротше кажучи, кажучи відверто, з дозволу сказати, чесно кажучи, з одного боку, як правило, як звичайно, як відомо, на щастя, на лихо, на диво, за словами. Словосполучення бувають вільні і фразеологічні (дієслівні та іменні). До вільних належать такі. На мою думку, сказати по правді, за словами (переказами) чиїмись тощо. До фразеологічних — в усякому разі, таким чином, власне кажучи, так би мовити, хвалити бога (долю), пробачте на слові та ін. Характер відношень між вставним словом і словосполученням, з одного боку, і словом речення, з яким вони пов язані, зовсім інший, ніж у звичайному синтаксичному словосполученні при вільному сполученні слів. Тут нема граматичної злитості, семантичної єдності компонентів, які дозволяють словосполученню виконувати номінативну функцію. Віднесеність вставного слова либонь до присудка зумовлена метою, характером та обстановкою висловлювання в цілому, а не необхідністю семантичного розкриття присудка. Вставними можуть бути й цілі речення, переважно односкладні — означено - , неозначено - та узагальнено - особові, безособові. Основні групи вставних конструкцій за значенням виділяються такі групи вставних конструкцій. Ті, що виражають ступінь вірогідності повідомлюваного. Безперечно, безумовно, справді, очевидно, можливо, може, розуміється, певно, звичайно, мабуть, здається та ін. Ті, що вказують на зв’язок думок, послідовність викладу чи його завершення. По - перше, по - друге, між іншим, до речі, втім, проте, однак, отже, значить, словом, таким чином тощо. Вставні конструкції, які виражають почуття мовця. На жаль, на лихо, на щастя, на диво, чого доброго, на біду превелику тощо. Ті, що вказують на характер висловлення або спроби оформлення думок. Сказати по правді, коротше кажучи, іншими словами, так би мовити та ін. Вставні конструкції, які вказують на джерело повідомлення. Як кажуть, признатися, думаю, каже, за повідомленням. На наш погляд, по - моєму тощо. Вставні конструкції, звернені до співбесідника, щоб привернути увагу.

Розумієте, бач, бачте, чуєш, пам’ятаєте, уявіть собі, даруйте, пробачте на слові та ін. інші групи менш виразні і не дуже численні. Місце розташування вставних конструкцій в основному реченні довільне, проте найчастіше розміщуються вони на початку і в середині речення. Рідше зустрічаються в кінці його. З розділових знаків, що виділяють вставні конструкції в реченні відокремлюють їх від інших членів, переважають коми. Якщо вставні конструкції входять до складу відокремлених членів речення, то вони, як правило, не виділяються комами. В текстах ділової мови здебільше використовуються такі вставні слова і словосполучення. Вставні слова і словосполучення, що вказують на ставлення мовця до висловленої ним думки. Звичайно, напевно, безумовно, та ін. Вставні слова і словосполучення, що вказують на те, кому належить висловлена думка (самому мовцеві чи комусь іншому). По - моєму, по - нашому, по - вашому, тощо. Вставні слова і словосполучення, що вказують на зв язок висловлюваного з контекстом. Отже, наприклад, значить, виходить, до речі, нарешті, та ін. Явище вставленості, або вставності, тлумачиться в українському мовознавстві неоднозначне через його змістову неоднорідність. Вставним конструкціям приписується суб єктивно - оцінне значення, вставленим — додатково інформаційне.

Психологічна ж основа для вставних і вставлених конструкцій та сама. Синтаксичний підхід до вставних конструкцій означає розгляд їх із погляду місця і ролі в структурі речення. Загальна грамотність документа, а, отже, рівень кваліфікованості спеціаліста, виражається і через володіння ним синтаксичними нормами сучасної української літературної мови, тому знання з теми необхідні для формування культури усного та писемного мовлення фахівця. Синтаксичні аспекти професійного мовлення, основні форми викладу матеріалу, структуру речень і словосполучень, труднощі координування підмета з присудком, складні випадки керування та узгодження. Опрацюйте рекомендовану літературу.

Підготуйтеся до висвітлення на практичному занятті контрольних питань. За потребою зробіть нотатки (тезовий конспект) 1. Синтаксичні структури у професійному мовленні. Місце в реченні вставних слів та словосполучень у діловому мовленні (підручник медвідь а. Практикум з ділової української мови. 204) синтаксичні структури у професійному мовленні. Синтаксис наукової прози, і зокрема, медичний, призначений логічно, послідовно й аргументовано викладати хід думки, уникаючи при цьому надмірної інформації. Синтаксичні зв язки формуються залежно від логічних зв язків. У мові наукової літератури спостерігаються принципи лінійного надання інформації згідно з яким спочатку в речення вводиться додаткова інформація, а потім основна (до і після присудка). У лабораторії працювало 10 студентів…(скільки студентів працювало), а в речення 10 студентів працювало влабораторії. Повідомляється, де ці студенти працювали. дієслівно - іменникові конструкції з десемантизованим дієсловом, що фактично виступає в ролі зв язки (конструкції типу мати значення). У фахових текстах широко використовується й так звана умовна мова, що є засобом передання інформації, - це одиниці вимірювання, маси, довжини тощо, формули, графіки, ілюстрації, схеми, діаграми та інші екстралінгвістичні (немовні) засоби. Синтаксичні конструкції, що часто зустрічаються в медичних текстах, потребують спеціального розгляду через свою надзвичайну чутливість до чужомовних впливів. 2) усталені конструкції різних типів. Относительно – щодо, дает о себе знать – дається взнаки, главним образом – переважно. 3) конструкції з прийменниками, що відповідають російському по. Лікар за фахом, матеріали з питань, на тему, відпустка через хворобу.

Загальна грамотність документа, що виявляється в чіткій послідовності й логічності викладу матеріалу, дотриманні правописних норм, а також дотриманні правил обов язкових для ділових паперів, досягається, зокрема, завдяки правильному синтаксису.

), розщепленого присудка (виявити увагу, вести переговори та ін. У діловій документації переважає розповідна форма викладу.

Розповідь про події, явища, факти в їх хронологічній послідовності (так, як вони відбуваються в реальній дійсності) використовується в автобіографіях, протоколах, звітах тощо. Послідовність викладу в розповіді підпорядковується найчастіше саме зовнішньому, хронологічному принципу, а не внутрішньому, причинно - наслідковому.

Відступ від цього принципу можливий лише тоді, коли необхідно, наприклад, підкреслити залежність роз єднаних у часі, але внутрішньо пов язаних подій. Проте такі відступи повинні бути вмотивовані й логічно виправдані. Опис — це принцип характеристики явища через перерахування ознак, властивостей та ін. Частини опису, які розкривають ті чи інші риси предмета чи аспекти питання, звуться елементами опису.

Звичайно опис включає загальну характеристику явища; елементи ж опису лише обґрунтовують і конкретизують її. Використовується цей спосіб викладу у звітах, актах, наказах, постановах. Міркування — це спосіб викладу, за якого логічно послідовний ряд визначень, суджень і висновків розкриває внутрішній зв язок явищ і, як правило, доводить певне положення через причинно - наслідкові зв язки, через зіставлення, порівняння, розкриття змісту цих зв язків. У міркуваннях найчастіше щось доводиться; саме тут знаходить своє втілення така логічна форма думки, як доказ. Послідовність викладу визначається побудовою конкретного доказу — дедуктивного (від загального до часткового) або індуктивного (від фактів до узагальнень). Використання синтаксичних конструкцій у діловому мовленні характеризується певними особливостями. Для документів властивий розповідний характер висловлювання. Спеціальний стаж іноді підтверджується показаннями свідків. У діловому стилі допускається розташування присудка перед підметом у словах автора, які розривають пряму мову або стоять після неї, а також у реченнях, на початку яких є обставинні слова, напр. “ у вінниці працює сьогодні 4 пожежно - рятувальних частини”, – інформує міський голова володимир гройсман; на території україни діють норми безплатної видачі робітникам спеціального одягу.

У реченнях вживаються пасивні структури з дієсловами на - ться, наказові форми дієслів, безособові форми на - но, - то, напр. Проект обговорюється, затверджено на засіданні, взято участь…, відправлено листи з вимогою…, взяти на себе зобов’язання, створити комісію під керівництвом… тощо. Зважаючи на відзначене, хочемо висловити думку; питання, розглянуте на зборах, підтвердило …, беручи це до уваги. Відповідаючи на ваш запит. не рекомендується розпочинати речення або абзац дієприслівниковими зворотами, бо це збільшує його обсяг і надає сухого, трафаретного, канцелярського звучання усьому текстові. оскільки смислова близькість дієприслівникових зворотів до підрядних речень менша, ніж у прикметникових зворотів, при заміні – якщо є можливість вибору – про це слід пам’ятати. У діловому мовленні, як і в науковому стилі, переважають складні синтаксичні конструкції, які найточніше передають зміст ділових паперів. Складні синтаксичні одиниці сприяють розвитку мислення і є найзручнішим типом вираження думки одним реченням. Звідси й наявність у ділових паперах складнопідрядних речень з кількома підрядними, вставними словами, реченнями. Ланцюговий займенниковий зв язок тісніше єднає речення, ніж інші види зв язку.

Лексичний повтор чи синоніміка. Крім того, займенниковий зв язок, як правило, стилістично нейтральний, що є однією з ознак ділового мовлення і відповідає його призначенню. Діловий сталь мови характеризується не лише широким використанням складних синтаксичних одиниць, а й особливим порядком слів у реченні. Так, більшість речень починається не з підмета, а з другорядного члена. Обставини, додатка, вставного словосполучення або речення, дієприкметникового чи дієприслівникового звороту, підрядного речення. У сучасній діловій документації широко представлені зворотні дієслова, пасивні звороти, різні типи складного присудка, безособові речення. А серед дієслівних форм часто використовується перша особа множини теперішнього й майбутнього часу, наприклад. Розглянемо, пропонуємо, визначимо, звернемося і т. У мові ділових документів є такі словосполучення дієслівного типу, які багато разів використовуються у конкретній виробничій чи адміністративно - виробничій ситуації, зокрема. Взяти за основу; взяти до уваги; брати на себе обов язок, зобов язання тощо. Специфіка синтаксису.

Характерною особливістю синтаксису документів є - стислість викладу інформації. Застосування мовних засобів. Ділові документи вирізняються особливими засобами, що відповідають нормам загальнолітературної мови, які не пов язані з особливостями різних специфічних стилів. Основною вимогою до мовних засобів є їх доступність широкому читачеві. Це загальновживані слова, терміни з різних галузей народного господарства, значення яких зафіксоване у словнику, поруч з якими існують також професіоналізми, що не мають відношення до вузького кола спеціалістів. Особливості перекладу професійних тексів українською мовою. Знати особливості граматичних форм іменників у професійному мовленні; правильно використовувати граматичні форми іменників. Написати конспект за планом. іменники на означення статусу, професій, посад, звань. Рід відміню вальних іменників. Варіанти відміню вальних іменників. Правопис прізвищ, імен, по батькові. Виконати вправу 32 (1). Самостійна робота № 13. Особливості використання граматичних форм прикметників у професійному мовленні. Знати особливості використання граматичних форм прикметників у професійному мовленні; доречно вживати аналітичні форми ступенів порівняння прикметників. Написати конспект за планом використання аналітичних форм прикметників. Ступені порівняння прикметників. Узгодження прикметника з іменником на означення повних професій. Особливості використання прикметників у ділових паперах. Самостійна робота № 14. Проблема родових відмінків іменників та займенників. Відмінювання займенників. Провідміняти іменники та займенники. Скласти з ними речення. Успіх, добродій, секретар, комп’ютер, програма, він, сам, моя, весь, хто. Самостійна робота № 15. Особливості використання дієслівних форм у професійному мовленні. Користування додатковою літературою. Дієслова, дієприкметники, дієприслівники у професійному мовленні. Використання книжних дієслів та їх форм. Перевага активних конструкцій з дієслівними формами на - но, - то. Синонімія форм, способів дієслова. Самостійна робота № 16. Найуживаніші прийменникові конструкції. Переклад російського прийменника. Вміти правильно вживати прийменникові конструкції у професійних текстах, знати особливості використання прийменників у професійному мовленні. Дати відповіді на запитання; виконати вправу.

Написання прийменників разом та через дефіс. Самостійна робота № 17. Яку роль відіграють інфінітивні конструкції в ділових паперах. Яка роль віддієслівних іменників у ділових паперах. Самостійна робота № 18. Складні випадки керування і узгодження. Переклад текстів з використанням специфічних мовленнєвих зворотів та словосполучень. Вміти користуватися специфічними мовленнєвими зворотами та словосполученнями, використовувати додаткову літературу при перекладі українською мовою, а також знати складні випадки при перекладі. Дати відповіді на запитання, розкриваючи дужки, правильно записати подані нижче словосполучення. Побудова словосполучень із підрядним зв’язком керування. Оволодіти (ситуація) - література. Самостійна робота № 19. Вимоги до оформлення текстів документів. Зразки службових листів. Етикет ділового листування. Опрацювати вимоги до оформлення текстів документів; ознайомитися з етикетом ділового спілкування. Що таке службові листи. Реквізити службових листів. Основні вимоги етикету ділового спілкування. Скласти офіційний лист. Самостійна робота № 20. Укладання документів з господарсько договірної діяльності. Правильне використання синтаксичних конструкцій при складанні цих документів. Вміти грамотно і правильно складати документи з господарсько - договірної діяльності. Правила укладання договору.

Правила укладання трудової угоди. Що таке договір, трудова угода. Реквізити договору, трудової угоди. Документ microsoft word (2). У багатьох випадках можлива синонімічна взаємозаміна безприйменникових словосполучень прийменниковими, одним словом і навпаки, напр. Книжкова крамниця, крамниця з книжками, книгарня. Для ділового стилю української мови характерні часто повторювані усталені словосполучення дієслівного типу, у яких вибір прийменників неможливий, напр. Витрати на, відрахування на, винагорода за, покладатися на, у відповідь на, у відповідності з, відповідно до, у зв’язку з, згідно з, на додаток до тощо. Вставними можуть бути слова, словосполучення й речення. Вони відрізняються між собою лише обсягом, ступенем поширеності й структурою. Може, мій вчинок - суцільна легковажність. Загребель - ний); найважливіше, здається мені, для письменника протягом усього життя не втратити чуття єдності, спільності своєї особистої долі з долею народною. Основними ознаками вставних слів і словосполучень є такі. Б) не з єднуються підрядним чи сурядним зв язком з ними; в) не є членами речення, не відповідають на жодне питания; г) займають будь - яке місце в реченні; г) не вносять у речення додаткових відомостей, а виражають ставлення мовця до висловленого; ґ) за змістом відносяться до частини речення або до всього речення; д) пов язуються з реченням за допомоги особливої інтонації - інтонації вставності. А) слова й словосполучення, що виражають оцінку повідомлюваного (упевненість або невпевненість). Безсумнівно, безперечно, без усякого сумніву, в усякому разі (випадку), напевно, дійсно, думаю, звичайно, зрозуміло, здається, очевидно, природно, припустимо, розуміється, само собою зрозуміло, слід гадати, скажімо, сподіваюся, скоріш за все.

Сюди ж належать слова. Було, буває, бувало, трапляється, як звичайно, як завжди, як водиться, які вказують на ступінь звичайності викладених фактів; б) вставні слова, що виражають почуття мовця, дають емоційну оцінку повідомлюваних фактів. По - перше, по - друге, з одного боку, з другого боку, отже, нарешті, словом, одним словом, власне кажучи, можна сказати, передусім, між іншим, наприклад, повторюю, підкреслюю, головним чином, проте, однак, крім того; г) слова й словосполучення, що вказують на джерело інформації. Кажуть, повідомляють, за повідомленням. По - моєму, по - твоєму, пам ятаю, на думку.

Пам ятається, як мені думається, за словами ґ) вставні слова, що вказують на способи оформлення думок або на характер висловлювання. Взагалі, вчасне кажучи, з дозволу сказати, між нами кажучи, одним словом, можна сказати, м яко кажучи, так би мовити, що називається, як кажуть, якщо говорити правду та ін д) вставні слова, звернені до співбесідника або до читача з метою активізації його уваги до повідомлюваного. Розумієте, бачиш, розумієш, уявіть, вірите, послухайте, погодьтеся, пробачте мені, дозвольте.

Від вставних слів, словосполучень і речень слід відрізняти вставлені компоненти, які є ширшою й менш однорідною синтаксичною групою як щодо змісту, так і щодо синтаксичної будови 21. 3 погляду семантичного, вставлений компонент зумовлюється прагненням мовця до яскравішого підтвердження висловленої думки новими. Варіантами особливих сприймань, оцінок, зіставлень, спостережень, уточнень. Ті чи інші смислові навантаження вставлених компонентів здебільшого ситуативні; додаткові пояснення, зауваження зумовлюються обставинами мовлення і психологічним характером думок мовця. Тому найпоширенішою функцією вставлених речень є уточнення, роз яснення, доповнення змісту основного речення. Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів лихої долі, помер на панщині (т. Більшість вставлених компонентів зі значенням побіжних зауважень безпосереднього змістового зв язку зі змістом основного речення не мають. Вони можуть семантично співвідноситися як із членом основного речення або з його частиною, так і зі змістом речення загалом. Віктор глянув на батька, на його довгі вуса, на примружені очі (їх так мружив тільки тато), і серце огорнули тепло і ніжність (о. Донченко); іполи - нець під ногами сивіє, прогрітий сонцем, і деревій, це дике дитя степу, він теж сивий (чомусь більшість трав степових мають сизувато - сивий відтінок, від сонця чи від чого вони посивіли. Особливістю цих одиниць є те, що вони не можуть стояти на початку речення, оскільки особа, яка говорить, не може наперед уточнювати свої думки 22. Ці конструкції неоднорідні за своєю структурою. Вставлення може бути безсполучниковим. У свою чергу, вставлені конструкції, які включаються до основного речення без сполучника, можуть бути двоскладні й односкладні, прості й складні. Ділові документи потребують максимальної стислості й точності передавання інформації. Будь - які відступи від правил викладу змісту спричинюють помилки. Особливо уважно треба вживати дієслова, що можуть керувати різними відмінками. Найчастіше помиляються тоді, коли при дієсловах, які керують різними відмінками, вживають спільний додаток різної форми. Повідомляти новини сесії верховної ради україни, інформувати про новини сесії верховної ради україни. Поширеними є помилки у стійких словосполученнях, викликані змінами окремих слів. Довести для відома всіх громадян (замість довести до відома всіх громадян). На особливу увагу заслуговують близькі за значенням слова, що зумовлюють різні відмінкові форми. Наша земля багата на хліб. Наша земля славиться хлібом. Різних відмінкових форм потребують одні й ті самі дієслова в російській та українській мовах. Українською — підготуватися до чого. Російською — подготовиться к чему.

При складанні ділових документів треба звертати увагу і на відповідні прийменники, особливо під час використання усталених словосполучень типу покладається на…, схильні до…, відрахування на…. Коли автори документа намагаються під - креслити напрям дії, необхідно використовувати прийменнику^ або до. Летіти в літаку; зайти до зали. Дуже складним є використання прийменників для. Виділити кошти на підручники. Прийменникдля вжив ається тоді, коли слід підкреслити мету дії. Виділити кошти для придбання підручників. Прийменник проти вживається в діловому мовленні при порівнянні. Чисельність населення нашого міста збільшилась удвічі проти 1964 року.

Прийменники завдяки, всупереч потребують давального відмінка. Завдяки сумлінній праці, завдяки виконанню планів; всупереч прогнозам плани перевиконані. Перекладаючи з російської мови українською, треба бути уважним щодо усталених прийменникових конструкцій. Ввести в состав — ввести до складу; по учебной роботе — з навчальної роботи, по научной работе — з наукової роботи. Простим називається речення, в якому є тільки одна граматична основа (предикативний центр). У складному реченні таких основ може бути декілька. Просте речення може бути повним і неповним. Повними називаються речення, у яких наявні всі головні та другорядні члени речення, необхідні для завершеності будови й повноти вираження значення (в чагарниках низькорослих акацій посвистували червоногруді снігурі (ю. Неповними називаються такі речення, у яких пропущений головний або другорядний член речення, зрозумілий із контексту або ситуації мовлення (хвилини здаються тоді за години, години — за дні, дні — за роки (п. Прості речення можуть ускладнюватися відокремленими другорядними членами, однорідністю різних членів речення, звертанням, вставними і вставленими словами, сполученнями і реченнями. Між двома питальними, спонукальними або окличними реченнями, з єднаними сполучником і(й). Коли відбудеться лекція і хто її буде читати. Як пишно цвітуть каштани і який гарний київ у цей час. Між двома сурядними реченнями, коли вони мають спільний член, що стосується обох простих речень, або спільне підрядне речення. На селі хутенько, як сонечко закотилось, помовкли голоси і рух усякий замер. ) мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася. Якщо частини складносурядного речення дуже поширені, або мають уже всередині свої розділові знаки, або автор хоче підкреслити їх самостійність, або далекі за змістом, то замість коми ставиться крапка з комою. Ся розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак; але миритись, брати назад свої слова у мене не було бажання. Якщо сурядні речення, з єднані сполучником і(й), та(і) та й, виражають швидку або несподівану зміну подій або різке протиставлення, то перед сполучником ставиться тире.

Сонце зійшло — і враз над києвом занялося ревище гудків. У документах з низьким рівнем стандартизації добір слів та словосполучень кожен раз залежить від конкретних ситуацій. За способом викладу документи з низьким різнем стандартизації прийнято поділяти на розповіді, описи, міркування. Запишіть іменники в потрібному відмінкуз числівниками півтора, півтори, півтораста, обидві, обоє, обидва. Поясніть особливості відмінювання цих числівників. В яких ділових паперах використовуються числівники. Складіть кілька речень з цією частиною мови. Як до цільніше записувати числівники — цифрами чи словами. Від чого залежить форма запису числівників у документах. Загальний — який стосується всіх, усього, поширюється на всіх; який містить тільки найголовніше, основне, без подробиць. Загальний вигляд, загальний фонд, загальна згода, загальна сума, загальне враження, загальні збори. Спільний — однаковий, схожий, один і той самий; властивий комусь. Одночасно з кимось іншим; взаємний. Спільні кухня, спіль­на мета, спільна назва, спільна робота, спільна розмова, спільна справа, спільне засідання, спільні дії, спільне життя. Здатний — (на що, до чого і що робити), який може, вміє здійснювати, виконувати, робити щось; придатний для когось, чо­гось. Здатні домогтися великих результатів, здатний до всякої роботи, здатний на подвиг. Знати синтаксичні аспекти професійного мовлення, основні форми викладу матеріалу, структуру речень і словосполучень, труднощі координування підмета з присудком;вміти правильно будувати синтаксичні конструкції при складанні професійних текстів. Розповідна форма викладу матеріалу.

Потебні; інститут української мови - стереотип, вид. кл наукова думка, 2003. Офіційно - діловий стиль, обслуговуючи сферу ділових, юридично - правових, виробничо - економічних та диплома­тичних стосунків, має характерні синтаксичні особливості. Службові документирозрізняють за найменуванням, походженням, місцем виникнення, призначенням. Використання непрямого порядку слів у ділових паперах виправдане лише в тому випадку, коли логічний наголос падає на присудок (тоді присудок ставиться перед підметом). Присудок ставиться переважно у формі теперішнього часу зі значенням позачасовості, постійності. Великого поширення набули пасивні конструкції, в яких вибір присудка часто буває досить обмеженим у зв язку з лексичним значенням підмета. Вимоги до якості задовольняються. Такі речення утворюються за певними моделями, доцільність яких перевірена тривалою практикою. Одним з характерних проявів ділового стилю є нанизування відмінків, тобто розміщення кількох слів підряд в одному відмінку, найчастіше в родовому або орудному.

Господарські об єднання можуть самостійно розв язувати важливі питання науки, техніки, управління. Довжина і складність будови простого речення збільшується також за рахунок віддієслівних іменників і тих зворотів, яких ці іменники вимагають після себе.

У розпорядчій документації рекомендується вживати дієслова інфінітивної форми (затвердити, попередити). Наказові форми дієслова (наказую, пропоную) вживаються лише в першій особі однини. З метою економічності вислову і точності відтворення думки в службових документах часто вживаються дієприкметникові і дієприслівникові звороти. До прямої мови в офіційно - діловому стилі мови звертаються тільки в тих випадках, коли дослівна передача тексту необхідна (цитування документів, актів). В офіційно - діловому стилі мови активно вживаються безособові речення (звертаємо вашу увагу), речення з однорідними членами, а також активно вживаються пасивні конструкції (комісією встановлено.