обов язки особового складу механізованого відділення бмп

обов язки особового складу механізованого відділення бмп

Механізований взвод на бмп. Главная > курсовая работа >военная кафедра. Механізовані війська, маючи високу бойову самостійність та універсальність, здатні виконувати вказані завдання в різних умовах місцевості та за будь - якої погоди, на головних або другорядних напрямках, у першому або другому ешелоні, у складі резерву, морських і повітряних десантів. До управління взводу входить командир взводу, заступник командира взводу, кулеметник пк; номер розрахунку.

Накази віддає голосом або, перебуваючи у своїй бойовій машині піхоти (бмп), сигналами за допомогою переносної радіостанції (рації). Mb — механік - водій бмп. Основне завдання — утримувати у технічно справному стані бойову машину і вміло водити її за будь - яких обставин. Пгм — помічник гранатометника. Основне завдання — переносити гранати, допомагати гранатометникові, прикривати його від вогню противника. Озброєні автоматами, що мають підствольні протипіхотні гранатомети. Основне завдання — знищувати живу силу противника. Бмп - 2 – це бойова гусенична плаваюча машина, що має озброєння, броньований захист й високу маневреність. Вона підвищує мобільність, озброєність та захищеність механізованих підрозділів, що діють на полі бою в умовах можливого застосування ракетно - ядерної зброї. Бмп - 2 здатна слідувати за танками, з ходу долати окопи, траншеї й водні перешкоди, обладнана 10 - ма посадочними місцями для розташування й роботи бойового розрахунку у складі. Машина озброєна 30 - мм автоматичною гарматою 2а - 42 з 2 - х стрічковим живленням, що стабілізована у 2 - х площинах й спареним з нею 7, 62 - мм кулеметом пкт, пусковою установкою для боротьби з броньованими цілями з машини й поза неї. Озброєння дозволяє вести боротьбу з танками, вертольотами та іншими цілями. Машина може долати водні перешкоди на плаву, використовуючи для пересування гусеничний рух; також пристосована для авіадесантування на парашутах. Десант, що розташований у кормовому (десантному) відсіку, може вести прицільний вогонь з особистої зброї через амбразури, що розташовані у корпусі відсіків управління (за механіком - водієм) й десантного. Наступ - основний вид бою, що ведеться з метою розгрому противника й оволодіння важливими районами (рубежами, об єктами) місцевості. Він полягає в поразці противника всіма наявними способами рішучій атаці, стрімкому просуванні військ у глибину його розташування, знищенні й полоні живої сили, захопленні зброї, військової техніки й намічених районів (рубежів) місцевості. Особовий склад взводу, використовуючи результати ядерної й вогневої поразки противника, повинен вести наступ з повною напругою сил, безупинно вдень і вночі, у будь - яку погоду й у тісній взаємодії з іншими підрозділами знищувати противника, що обороняється. Атака полягає в стрімкому й невпинному русі механізованих підрозділів у бойовому порядку в сполученні з інтенсивним вогнем з бойових машин піхоти а в міру зближення із противником і з інших видів зброї з метою його знищення (розгрому). Механізований взвод наступає в складі роти, у штурмовій групі й у бойовому розвідувальному дозорі може діяти й самостійно. Механізований взвод, крім того, може діяти в передовій групі від тактичного повітряного десанту.

Механізованому взводу у наступі вказуються об єкт атаки й напрямок подальшого наступ. іноді, особливо при постановці бойового завдання по радіо, а також при діях уночі й у лісі, взводу може бути зазначений тільки азимут напрямку наступу.

Для зручності ведення вогню й кращого застосування до місцевості солдати в ланцюзі можуть висуватися трохи вперед або убік, не порушуючи загального напрямку фронту наступу ланцюга й не заважаючи діям сусідів. При атаці на бойових машинах піхоти механізований, кулеметний (протитанково - кулеметний) взводи діють у бойовій лінії за танками на віддалі 100 - 200м. При атаці в пішому порядку особовий склад цих взводів діє в ланцюзі безпосередньо за бойовою лінією танків на віддалі, що забезпечує його безпеку від розривів снарядів своєї артилерії й підтримку просування танків вогнем стрілецької зброї. Механізований і кулеметний (протитанково - кулеметний) взводи атакують противника, а гранатометний взвод підтримує атаку, діючи на бойових машинах піхоти або в пішому порядку.

До початку наступу з ходу механізований і кулеметний (протитанково - кулеметний) взводи потай розташовуються в зазначеному командиром роти, а гранатометний взвод - у зазначеному командиром батальйону місці. Основи загальновійськового бою - основної форми тактичних дій військ, що являє собою організовані і узгоджені за метою, місцем, часом удари, вогонь і маневр з єднань, частин і підрозділів з метою знищення противника. Соглашение об использовании материалов сайта. Просим использовать работы, опубликованные на сайте, исключительно в личных целях. Публикация материалов на других сайтах запрещена. Данная работа (и все другие) доступна для скачивания совершенно быстро. Мысленно можете поблагодарить ее автора и коллектив сайта. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Підготовка навчальної матеріально - технічної бази. Загальна оцінка польового виходу підрозділів. Призначення варт охорони та оборони об єктів, їх підпорядкування. Права та обов’язки начальника варти, розвідного, чатового. Дії варти при нападі на об єкти. Склад і задачі груп самоприв’язки, їх приладне обладнання та основні задачі. Початкові напрямки і кути, що застосовуються в артилерії, та взаємозв’язок між ними. Етапи створення, розвиток та перспективи аеромобільних та повітрянодесантних військ, основи їх бойового застосування, повітрянодесантна підготовка. Методика розрахунку коштів на організацію тренувань та проведення заходів повітрянодесантної підготовки. Основні положення нормативно - правової бази в сфері цивільної оборони, захисту населенні і територій від надзвичайних ситуацій. Система, задачі та керівництво цивільної оборони. Права та обов’язки працівників, службовців та населення по цивільній обороні. Позиційна оборона як основний вид оборони. Побудова оборони мотострілкового (танкового) батальйону.

Бойовий порядок, система опорних пунктів і вогневих позицій, вогню та інженерних загороджень. Батальйонні райони оборони в основі оборонної позиції. Методики керівників нато по веденню спеціальних операцій (бойових дій). Класифікація спеціальних операцій та їх відмінні риси, умови використання. Сутність принципу децентралізованого застосування військ. Рейдові дії та війська, що використовуються. Організація несення служби. Постовий на фасаді пожежної частини. інструкція постового біля фасаду.

Особи, які несуть службу і внутрішньому наряді підпорядковуються начальнику чергового караулу.

Склад внутрішнього наряду пожежної частини визначається начальником гпо по узгодженню з упо і залежить від штатної кількості караулу.

Для несення служби в внутрішньому наряді призначаються особи. Втому числі з урахуванням виду наряду і почерговості змін. Як правило передбачається наступний склад внутрішнього наряду; черговий по караулу; днювальний по гаражу пожежної частини; постовий біля фасаду частини. Особи внутрішнього наряду по тривозі виїжджають в складі караулу.

Порядок охорони службових приміщень пожежної частини на час виїзду караулу по тривозі встановлюється начальником пожежної частини. Зміна осіб (внутрішнього наряду проводиться в встановлений час начальником караулу або черговим по караулу в порядку встановленим дійсним уставом. Приймати від громадян повідомлення про пожежі і аварії. Не допускати зупинки будь - якого транспорту перед воротами гаража. Стежити за дотриманням мір пожежної безпеки на території частини. При зміні перевіряти стан замків, печаток на складських приміщеннях частини. По прибутті до розташування частини вищестоящого керівництва представлятися. Постовий по фасаду петров та викликати начальника чергового караулу або чергового по караулу.

Залишати пост без дозволу начальника чергового караулу.

Допускати в приміщення осіб, не пов язаних із перевіркою. Приймати їжу, палити, сидіти, читати, писати, спати на посту.

Дозволяти виносити із приміщень частини речі без дозволу начальника чергового караулу.

Допускати на територію частини сторонні транспортні засоби для зупинки. Тренування у складі взводу та роти. індивідуальна екіпіровка солдата. Комплексне тренування у складі роти. Відпрацювання питань збору роти і виконання функціональних обов’язків згідно бойового розрахунку та плану приведення у бойову готовність у парку, на складах та пункті збору.

Комплексне тренування у складі батальйону.

^ дії солдата в обороні. Характеристика загальновійсько­вого бою. Обов язки солдата в бою. Поведінка солдата в бою. Правила, що захищають осіб, які не беруть участі в бойових діях. Статус військовополоненого, поводження з військовополоненими. Захист культурних цінностей та цивільних осіб. Обов язки спостерігача. Прийоми спостереження за противником і місцевістю, діями сусі­дів і за сигналами командира на місцевості та під час руху.

Вироблення спостережливості. Демаскуючі ознаки різних цілей, їх виявлення і знищення. Підготовка і ведення бою вночі. Вибір місця для стрільби у світлий час, підготовка зброї до ведення вогню вночі. Прийоми спостереження, підслуховування і ведення вогню вночі. Визначення місця цілі та її характеру за звуками і спалахами пострілів. Знищення противника прицільним вогнем при освітленій місцевості та вогнем упритул (н - т - 1а). Пересування на полі бою. Вибір місця і потайне розташування на ньому для спостереження і ведення вогню; самоокопування і маскування. Прийоми і способи пересування на полі бою на різній місцевості (у зріст, пригнувшись, перебіжками, переповзанням). Подолання природних перешкод та інженерних загороджень. Використання у ході пересування простору, який не уражається, місцевих предметів і укриттів для спостереження і ведення вогню. Самоокопування під вогнем противника. Спостереження за полем бою і доповідь про результати спостереження. (н - т - 7, 10; н - і - 1, 6) заняття 6. Підготовка до оборони. Вибір і обладнання окопу для стрільби і його маскування, пристосування місцевих предметів до оборони. Підготовка до ведення вогню вдень і вночі. Вивчення місцевості, визначення відстані до орієнтирів, особливо добре видимих вночі, ділянок місцевості, закритих і які не прострілюються, імовірних шляхів руху противника, способів ведення вогню вдень і вночі. Спостереження за полем бою. Доповідь про результати спостереження (н - т - 6; н - і - 12; н - м - 8). Дії в обороні під час відбиття атаки противника. Дії під час артилерійського (мінометного) обстрілу з боку противника. Ведення вогню за командою командира і самостійно, оцінка і вибір цілі, прицілу і точки прицілювання. Знищення про­тивника, що атакує, вогнем зі стрілецької зброї і гранатою. Бій з противником, що увірвався в траншею, допомога товаришу вогнем і гранатою. Зміна вогневої позиції (місця для стрільби), самодопомога при пораненнях (н - т - 5, 7, 11). Виживання солдата в різноманітних умовах. Вибір місця розташування для відпочинку.

Обладнання нічлігу, установка намету.

Готування їжі в казанку в різноманітних умовах на підручних засобах. Засоби добування води, її знезаражування і вживання. Розведення (добування) вогню. Порядок і засоби збору рослин, ловлі риби і піймання диких тварин для харчування. Обігрівання в зимових умовах. Знищення слідів свого перебування. Засоби евакуації, укриття, позначення місць перебування поранених улітку і взимку.

Правила транспортування поранених на носилках і на підручних засобах. Взаємне впізнання під час виходу в розташування своїх військ (н - м - 7, 8). ^ заняття відпрацьовуються під час проведення батальйонного польового виходу за рахунок часу на його проведення. Дії солдата у наступі. Підготовка і рух в атаку.

Зайняття вихідної позиції для атаки і маскування. Рух в атаку по пересіченій місцевості зі стрільбою на ходу з подоланням інженерних загороджень і штучних перешкод. Знищення противника вогнем, гранатами, багнетом і прикладом. Підтримка сусіда вогнем для його просування вперед. (н - т - 13, 14) заняття 2. Підготовка до атаки і атака з положення безпосереднього зіткнення з противником. Підго­товка до атаки. Поповнення боєприпасів, зарядження зброї, спо­рядження гранат, вибір шляху руху в атаку, спостереження за сигналами командира і дій за ними. Вистрибування з траншеї. Рух в атаку, ураження відкритих цілей про­тивника вогнем на ходу, використання вогню сусіда, кулеметів, гранатометів, мінометів та артилерії для просування вперед, по­долання різних загороджень і перешкод, закидання противника гранатами. Бій у траншеї, ході сполучення, взаємодія з сусідом, знищення противника гранатою, вогнем упритул і в рукопашному бою. (н - т - 5, 6, 15) заняття 3. Наступ у глибині оборони. Просування вперед різними способами в поєднанні з вогнем. Вибір місця для стрільби. Знищення вогневих, особливо протитанкових, засобів противника. Здійснення маневру, забезпечення атаки вогнем і атака об єкта у фланг або тил. Заходи щодо збереження прихованого пересування. Перехід в атаку з ходу.

Зайняття місця в бмп (бтр). Підготовка зброї і гранат до дії. Висування до рубежу переходу в атаку, спішування, подолання мін­но - вибухових загороджень, ведення вогню на ходу, атака переднього краю і знищення противника в першій траншеї гранатами, вогнем упритул і в рукопашному бою. Швидке просування вперед. (н - т - 16, 17, 25) заняття 5. Дії солдата в сторожовій охороні. Вибір, обладнання і маскування позиції. Організація спостереження за підступами до підрозділу, що охороняється. Під­готовка до ведення вогню. Дії солдата щодо запобігання проник­ненню противника в розташування підрозділу.

Ведення бою на позиції, яку займає підрозділ. Обов язки зв язківця. Отримання усного (письмового) наказу або донесення. Вивчення маршруту руху.

Дії під час зустрічі з противником. Повернення і доповідь командирові після виконання завдання. Дії солдата під час виконання завдань у складі миротворчих контингентів. Сигнали і команди, які подаються в бойовій обстановці. Сигнали управління та оповіщення, визначені стройовим статутом і додаткові (установлені командиром). Сигнальними ракетами, димами, рукою, прапорцями, променем світла (прожектором, ліхтарем), звуковими засобами (стрільбою, свистом, сигнальною трубою, ударами в металеві предмети). Команди і сигнали, що подаються голосом і засобами зв язку.

Тренування в діях за сигналами і командами вдень і вночі. Дії солдата в складі патруля. Вивчення обстановки в зоні дій патруля. Дії солдата у складі патруля в разі вчинення опору з боку порушників. Способи їх затримання, догляд техніки та затриманих, супроводження їх у штаб зони. Правила ведення переговорів за допомогою засобів зв’язку.

Підтримка зв’язку та взаємодії із сусідніми патрулями, контрольно - перепускним пунктом (кпп). Доповідь результатів несення служби патрулем. Дії солдата на рухомому кпп. Висування за вказаним маршрутом, вибір та підготовка місця для розташування рухомого кпп. Організація служби на рухомому кпп. Перевірка людей та огляд транспортних засобів. Затримання осіб, які порушують встановлені правила. Організація взаємодії та підтримання зв’язку з підрозділом, сусідніми кпп, сп, патрулями і представниками місцевої влади. Відбиття раптового нападу на кпп. Боротьба зі снайперами незаконних збройних формувань. Передислокація рухомого кпп на інше місце.

Перехід до оборони у відсутності зіткнення з противником і ведення бою. Розташування вогневих засобів. Підготовка озброєння та вихідних даних для стрільби з урахуванням впливу місцевості. Створення системи вогню. Обладнання окопів та укриттів. Ведення спостереження, розчищення смуги огляду та обстрілу, вивчення підступів до позиції з фронту, флангів і тилу, врахування мертвого простору поблизу позиції і підготовка по ньому вогню. Установлення малопомітних загороджень. Знищення атакуючих танків, броньованих машин і піхоти противника. Рятування екіпажів “пошкоджених” бмп (бтр) (н - м - 7). Перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником і ведення бою. (н - і - 4, 6) ведення спостереження. Відбиття атак піхоти та танків противника перед переднім краєм. (н - т - 4, 5) знищення вертольотів противника. Оборона будинку (поверху будинку). Пристосування будинку (поверху) до оборони. Обладнання вогневих позицій з використанням цегли, мішків з піском і землею. Встановлення інженерних загороджень на підступах до будинку.

Підготовка флангового та перехресного вогню. Відбиття атаки противника вогнем усіх засобів. Знищення противника вогнем упритул та в рукопашному бою в будинку.

Заходи щодо створення запасів води, пального, контроль за їх витрачанням, дотриманням режиму пиття та санітарно - гігієнічного стану.

Вихід в тил противника з використанням підземних комунікацій для його знищення. Боротьба зі снайперами. Завдання, прийоми і способи дій військовослужбовців у складі бойових груп в обороні. Особливості дій військовослужбовців у складі бойових груп в умовах ближнього бою вдень та вночі. Склад бойових груп (двійок, трійок) в механізованому відділенні. Розподіл обов’язків між військовослужбовцями у бойовій групі. Взаємодія військовослужбовців у бойовій групі та бойових груп у відділенні. Сигнали управління і оповіщення. Сигнальними ракетами, димами, руками, прапорцями, ліхтариком, звуковими засобами (стрільбою, ударами в металеві предмети). Його завдання - мобільно й ефективно боротися з особовим складом противника, його броньованими цілями, проводити розвідку, пересуватися з однією одиницею техніки й оберігати її. Озброєний автоматом (ак). Накази віддає голосом або, перебуваючи у своїй бойовій машині піхоти (бмп) чи бронетранспортері (бтр), сигналами за допомогою переносної радіостанції (рації). Mb - механік - водій бмп. Основне завдання - утримувати у технічно справному стані бойову машину і вміло водити її за будь - яких обставин. На бойовій машині є рація, прилад для визначення зараженості місцевості, система колективного захисту від зброї масового знищення (змз). На бмп - із протитанкових керованих ракет, що здатні уражати броньовані цілі на відстані понад 8, 5 км; із 30 - міліметрової автоматичної гармати, що здатна знищувати не тільки наземні цілі, а й повітряні; зі спареного з гарматою кулемета 7, 62 мм; на бтр - із великокаліберного кулемета 14, 5 мм, що здатний пробивати легкоброньовані цілі на відстані 2 км; зі спареного з ним кулемета 7, 62 мм. Озброєний ручним протитанковим гранатометом (рпг). Завдання - уражати броньовані цілі противника на відстані до 500 м. Сгм - старший гранатометник. Пгм - помічник гранатометника. Основне завдання - переносити гранати, допомагати гранатометникові, прикривати його від вогню противника. Озброєний снайперською гвинтівкою (сг). Завдання - знищувати важливі цілі противника (офіцерів - спостерігачів, гранатометників). Озброєні автоматами, що мають під - ствольні протипіхотні гранатомети. Основне завдання - знищувати живу силу противника. Застосовується на марші, при розвитку наступу, переслідуванні противника, проведенні маневру.

Похідний стрій повинен забезпечувати високу швидкість руху, швидке розгортання в бойовий порядок, якомога меншу вразливість від вогню противника, підтримання стабільного управління. Він має відповідати поставленому завданню і забезпечувати. інтервали між солдатами в цепу – 6 - 8 м (8 - 12 кроків). Під час атаки (атака - це поєднання стрімкого руху в бойовому порядку підрозділів і частин з вогнем найвищої щільності з метою знищення противника в найвирішальніший момент наступу) цеп звичайно рухається за танками на такій відстані, щоб не постраждати від розривів снарядів своєї артилерії і при цьому забезпечувати надійну підтримку танків вогнем стрілецької зброї. Знання кожним солдатом свого місця у похідному і бойовому порядку, вміння швидко і чітко перешиковуватися забезпечують вирішальну перевагу над противником. Перед наступом солдат повинен. Механік - водій (водій) збільшує швидкість руху бойової машини і наздоганяє танк; у цей час солдат дістає зброю з бійниці, ставить її на запобіжник і готується до спішування. Механік - водій (водій) уповільнює хід або, якщо є укриття, робить коротку зупинку.

Атака повинна бути стрімкою. У цьому запорука успіху.

Солдат, який рухається поволі, - зручна мішень для противника. Знову займає своє місце в цепу і, ведучи вогонь по противнику на ходу, стрімко просувається до об єкта атаки. Кидає гранату в траншею і стрімким ривком, пригнувшись, із криком ура рішуче вривається на передній край, знищує противника вогнем в упор і невпинно продовжує атаку у вказаному напрямі. Якщо солдат змушений вести бій у траншеї чи у ходах сполучення, то йому потрібно рухатися якомога швидше.

Перед тим як увійти до траншеї чи ходів сполучення, солдат кидає туди гранату і робить 1 - 2 черги з автомата. Дротяне загородження у вигляді їжаків, рогаток тощо необхідно викинути нагору штиком або підірвати гранатою. Пересуваючись траншеєю противника, треба уважно дивитися, чи немає в ній мін - сюрпризів або інших вибухових пристроїв. Знищувати противника в таких умовах дуже складно. Солдат в основному змушений розраховувати на власну майстерність ведення рукопашного бою, на свою зброю і свої сили, вдаючись до таких прийомів, як уколи штиком, удари прикладом, магазином чи піхотною лопаткою, метання гранати, вогонь в упор. Знання солдатом свого завдання, вміння діяти в ході просування до переднього краю противника, здатність підтримати стрімку атаку, поєднувати вогонь рухом уперед, безстрашно вступати в рукопашний бій - запорука перемоги в наступальному бою. В обороні кожний солдат, уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні споруди, вигідні умови місцевості і постійно взаємодіючи із сусідами, може знищити велику кількість солдатів противника, а також успішно боротися з його наступаючими танками та іншими бронемашинами. Одержавши завдання на оборону, солдат займає зазначену позицію, швидко обладнує її в інженерному відношенні, замасковує підручними засобами, при цьому перебуває у постійній готовності до відбиття атаки наземного і повітряного противника. З початком вогневої підготовки солдат, якщо він не спостерігач, за командою (сигналом) командира ховається у щілині або в бліндажі, перебуваючи у стані готовності негайно зайняти вогневу позицію. Призначений спостерігачем солдат перебуває на своєму посту, спостерігає за діями противника і доповідає командирові про результати спостереження. При нанесенні противником ядерного удару солдат після вибуху вживає заходів щодо свого захисту.

Якщо перебуває в траншеї, то лягає на її дно долілиць, прикриваючи очі руками; якщо в бойовій машині піхоти, то зачиняє двері, бійниці, люки, жалюзі, а механік - водій вмикає систему захисту від зброї масового знищення. В разі застосування противником отруйних речовин солдат швидко одягає протигаз. Якщо противник пішов у атаку, то за сигналом спостерігача чи командою командира солдат займає вогневу позицію і готується до бою. Вогонь по атакуючій піхоті він відкриває за командою командира, коли піхота наближається на відстань прицільного вогню. До цього вогонь по противнику ведуть артилерія, танки, бмп, пткрс та інші вогневі засоби. У цей час солдат уважно спостерігає за діями противника, доповідає про важливі події командирові й обирає цілі, які він знищуватиме в міру їх наближення. Надалі, коли противник наблизиться, солдат веде вогонь самостійно. Головне завдання кожного солдата - не допустити противника на свої позиції. Якщо все ж він підійде до траншеї, то солдат знищує його вогнем в упор, гранатами чи в рукопашному бою. Одне з найважливіших завдань солдата - це відсікання піхоти противника від танків. Рядовий (матрос) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов язків і постав­­­лених йому завдань, а також за утримання своєї зброї та доруче­­­ної техніки у справному стані, за збереження виданого йому майна. За зразкове виконання обов`язків військової служби, успіхи у бойовій підготовці та зразкову дисципліну рядовому може бути надане військове звання старший солдат, а матросу - старший матрос. Внутрішній порядок - це суворе додержання визначених військовими статутами правил розміщення, повсякденної діяльності, побуту військовослужбовців у військовій частині (підрозділі) й несення служби добовим нарядом. Військовослужбовці, які проходять строкову службу, курсанти військових навчальних закладів, крім матросів і старшин, які перебувають на кораблях, розміщуються в казармах, а ті, що проходять службу за контрактом, - у гуртожит­­­ках у розташуванні військової частини (сімейні - у сімейних гуртожитках або з дозволу командира (начальника) на квартирах поза розташуванням військової частини). Сержанти строкової служби, які обіймають посаду старшини роти чи іншу посаду, яку комплектують з офіцерів і прапорщиків, можуть розташовуватися в окремому приміщенні (кімнаті) казарми. Усі житлові та нежитлові приміщення і територія війсь­­­кової частини розподіляються між підрозділами командиром військо­­­вої частини. Якщо у військовому містечку розташовано кілька військових частин, приміщення і територія між ними розподіляються начальни­­­ком гарнізону (старшим військового містечка). У кожному батальйоні відводяться кімнати для командира батальйону, його заступників, штабу батальйону, для підготовки до занять і проведення нарад. Метри на кожного війсь­­­ковослужбовця. При цьому об єм повітря має бути 9 - 12 куб. Метрів на одну особу.

Ліжка по­­­винні бути однаковими (стандартними) і розставляються не ближче 50 сантиметрів від зовнішніх стін із додержанням суворого рівняння. Ліжка у спальних приміщеннях можуть бути розміщені в один або два яруси. Тумбочка біля ліжка призначена для зберігання предметів туалету, комірців, носових хустинок та інших дрібних предметів осо­­­бистого користування. У тумбочці також можна зберігати книги й зошити. Постіль військовослужбовців, розміщених у казармі, має складатися з ковдри, двох простирадл, подушки з наволоч­­­кою, матраца й підстилки. Біля кожного ліжка мають бути тапоч­­­ки, килимки чи доріжки. Забороняється сідати й лягати на постіль в обмундируванні, за винятком чергового роти під час відпочинку (сну). Рушники для обличчя складаються вдвоє за довжиною і вішаються на спинках ліжок у головах, а рушники для ніг - на нижніх поперечинах ліжок у ногах і підгортаються під матраци. Польові утеплені куртки, брюки та головні убори збері­­­гаються в шафах, установлених у приміщеннях казарми. Парадно - ви­­­хідне обмундирування та спортивний одяг зберігаються на вішалках у шафах кімнати для зберігання майна. Спеціальне обмундирування, призначене для роботи, зберігається поза спальним приміщенням ро­­­ти у спеціальних шафах, на окремих стелажах і вішалках. Місця для зберігання всіх видів обмундирування закріплюються за військовослужбовцями й позначаються ярликами із зазначенням військового звання, прізвища та ініціалів військовослужбовця. Повсякденне обмундирування і ремінь поясний перед сном охай­­­но і в певному порядку складаються на табуретку, взуття ставиться в ногах біля ліжка. Одяг, білизна і взуття за потреби просушуються у сушар­­­нях. Укомплектовані речові мішки, сталеві шоломи та індивідуальні засоби захисту зберігаються в спальному чи іншому приміщенні в шафах чи на стелажах. Порядок зберігання й користування фотоапаратами, магнітофонами, радіоприймачами та іншою побутовою радіоелектрон­­­ною технікою для військовослужбовців строкової служби встановлюєть­­­ся командиром частини. У підрозділах (на кораблях) стрілецька зброя, в тому числі навчальна, та боєпри­­­паси до неї зберігаються у кімнаті для зберігання зброї з металевими гратами на вікнах, з чарунками не більш як 150 х 150 міліметрів і з діаметром грат не менш як 10 міліметрів. Кімната має бути обладнана електрозвуковою і світловою сигналізацією, яка має працювати і у разі відключення промислової електромережі, з прихованим виводом сигнальних пристроїв до чергового части­­­ни. У кімнаті для зберігання зброї вивішується опис ма­­­теріальних засобів, де зазначається кількість ставниць, шаф, ящиків, стендів та іншого майна, що зберігається у цій кімнаті, а також інвентарні номери шаф і номер печатки, якою їх запечатують. На кожну ставницю (шафу, ящик) прикріплюється ярлик із зазначенням підрозділу, військового звання, прізвища та ініціалів відповідальної особи, номера ставниці (шафи, ящика) та номера пе­­­чатки, якою їх запечатують. У разі зберігання в одній кімнаті зброї та боєпри­­­пасів з кількох підрозділів наказом по військовій частині приз­­­начається відповідальний за порядок розміщення, збереження й цілісність зброї та боєприпасів, який підписує опис майна в кімнаті. У ставниці (шафі, ящику) вивішується опис із зазначенням ви­­­ду та кількості зброї, яка тут зберігається. Біля кожного гнізда ставниці (шафи) повинен бути ярлик із зазначенням виду, номера зброї, військового звання, прізвища та ініціалів особи, за якою вона закріплена. Автомати, карабіни, гвинтівки, кулемети й ручні грана­­­томети, а також запасні стволи до кулеметів, багнети зберігаються у ставницях, боєприпаси до зброї - в металевих замкнених шафах або ящиках. Особиста зброя офіцерів і прапорщиків управління частини зберігається у чергового військової частини в металевій замкненій шафі. Патрони до пістолетів зберігаються у шафі разом з пісто­­­летами, але в окремому металевому замкненому ящику.

Ключі від ша­­­фи та ящика з боєприпасами зберігаються у чергового частини, пе­­­редавати їх іншим особам заборонено. Ящик з боєприпасами запе­­­чатується печаткою посадової особи, призначеної наказом командира військової частини. Особиста зброя офіцерів та прапорщиків батальйону і патрони до неї зберігаються у чергового частини в металевій замкненій шафі разом з пістолетами офіцерів і прапорщиків штабу, але в ок­­­ремому металевому замкненому ящику.

Пістолети солдатів і сержантів підрозділу зберігаються у ме­­­талевому замкненому, запечатаному ящику на складі частини та вида­­­ються в установленому командиром військової частини порядку.

Навчальна зброя та навчальні боєприпаси, за винятком пістолетів, зберігаються окремо від бойових. За відсутності ок­­­ремої ставниці дозволяється зберігати навчальну зброю разом з бойовою, при цьому місце її зберігання позначається написом нав­­чальна зброя і відокремлюється перегородкою. Спортивна зброя зберігається разом з бойовою. Місце її збе­­­рігання позначається написом спортивна зброя. Патрони до спор­­­тивної зброї зберігаються разом з бойовими патронами. Видача навчальної і спортивної зброї, навчальних патронів здійснюється у такому ж порядку, що й видача бойової зброї та бойових патронів. Ставниці зі зброєю, шафи і ящики з боєприпасами, а та­­­кож кімната для зберігання зброї мають замикатися й запечатува­­­тися мастиковими печатками. Ставниці - печаткою чергового роти, шафи і ящики з боєприпасами - ­­­печаткою старшини роти, кімната для зберігання зброї - печаткою чергового роти та командира роти (за його відсутності - старшини роти). Ключі від ставниць і кімнати для зберігання зброї мають бути постійно у чергового роти, а ключі від шаф і ящиків з боєприпасами - у старшини роти. Передавати ключі іншим особам заборонено. Запасні ключі в пеналі, запечатаному коман­­­диром роти, зберігаються у чергового частини в замкненому метале­­­вому ящику.

Особиста зброя офіцерів і прапорщиків та патрони до неї видаються черговим частини згідно з порядком, встановленим коман­­­диром військової частини. Зброя та боєприпаси особовому складові для навчання, занять, а також для чищення видаються під особисту розписку в книзі видачі зброї та боєприпасів. Зброя особовому складові варти видається під особисту розписку, а боєприпаси - під підпис начальника варти в книзі видачі зброї та боєприпасів. У разі оголошення тривоги в частині особисту зброю та бо­­­єприпаси офіцерам і прапорщикам дозволяється видавати за картка­­­ми, при цьому запис у книзі видачі зброї та боєприпасів не ро­­­биться. Зброя особовому складові підрозділів видається черговим підрозділу за командою чергового частини під особисту розписку кожного військовослужбовця в книзі видачі зброї та боєприпасів. Шафи з особистою зброєю у чергового частини оснащуються електрозвуковою сигналізацією, яка має працювати і у разі відключення промислової електромережі, з прихованим виводом сиг­­­нальних пристроїв до начальника варти. Патрони чергового підрозділу зберігаються у чергового частини в окремих металевих ящиках, замкнених і запечатаних печат­­­кою начальника штабу військової частини, ключі від яких зберіга­­­ються у чергового військової частини. У кожному ящику має бу­­­ти опис наявних боєприпасів. Боєприпаси черговий частини видає командирові чергового підрозділу під особисту розписку.

Умивальники обладнуються з розрахунку один кран на 5 - 7 осіб, не менше двох ножних ванн з проточною водою на роту; душо­­­ва обладнується з розрахунку один кран (душова сітка) на 15 - 20 осіб. При майстернях, парках, хлібопекарнях, хлібозаводах та їдальнях, крім того, має бути обладнана душова з теплою водою, а біля умивальників повинні бути мило і рушники. Кімната побутового обслуговування обладнується місцем для ремонту обмундирування, місцем для прасування речового майна, місцем для гоління, місцем для шевця, місцем для перукаря. Зазначені місця комплектуються необхідними меблями, інструментом, інвентарем, приладдям та ремонтними матеріалами. На особистих предметах обмундирування, взуття та спо­­­рядження військовослужбовців строкової служби ставиться номер їхнього військового квитка. На всіх військовослужбовців роти, які мешкають поза частиною, повинні бути іменні списки із зазначенням адреси, номера теле­­­фону й способу виклику кожного. Ці списки зберігаються у команди­­­ра і чергового роти. Список військовослужбовців управління військової частини, які проживають за межами військової частини, із зазначенням їхніх адрес, номерів телефонів і способу виклику мають бути в штабі частини і у чергового штабу частини. Усі будівлі й приміщення, а також територія військової частини повинні завжди утримуватися в чистоті та порядку.

Кожен начальник відповідає за правильне використання будівель і приміщень, збереження обладнання, інвентаря, меблів і засобів по­­­жежогасіння, а також за переведення будівель і споруд на режим весняно - літньої та осінньо - зимової експлуатації. Усі кімнати мають бути пронумеровані. На зовнішній стороні вхідних дверей кожної кімнати вивішується табличка із зазначенням номера кімнати та її призначення, а всередині кожної кімнати на стіні - опис наявного в ній майна. Меблів, інвентаря й обладнання (згідно з додатком 16 до цього статуту). Меблі, інвентар та обладнання приміщення нумеруються і записуються до книги обліку, яка зберігається у старшини роти, а вогнегасники реєструються начальником пожежної служби частини. Меблі, інвентар та обладнання закріплюються за приміщенням і без дозволу командира військової частини не можуть переноситися з приміщення одного підрозділу до іншого. Переносити меблі, обладнання та інвентар з приміщення однієї військової частини до іншої заборо­­­нено. Вивішені в кімнатах (приміщеннях) картини, плакати та інші наочні посібники мають бути в рамках. На вікнах дозволяється вивішувати однотонні фіранки чи штори. У приміщеннях дозволяється тримати квіти. Шибки у вікнах нижніх поверхів, що виходять на міські вулиці, до визначеної висоти мають бути матові, а вікна - обладнані гратами. Вхідні двері до казарми за потреби обладнуються оглядовим вічком, надійним засувом зсередини і звуковою сигналізацією з ви­­­водом до днювального підрозділу.

У всіх приміщеннях, що мають водопровід, для пиття води обладнуються фонтанчики, а в приміщеннях, де немає во­­­допроводу, встановлюються закриті на замок бачки з питною водою, які також обладнуються фонтанчиками. Бачки щоденно під наглядом чергового роти прополіскуються і поповнюються свіжою питною во­­­дою. Один раз на тиждень здійснюється їх дезінфекція. Ключі від бачків зберігаються у чергового роти. Приміщення щоденно прибираються черговими прибиральни­­­ками під безпосереднім наглядом чергового роти. Від занять чер­­­гові прибиральники не звільняються. Чергові прибиральники по­­­винні вимести сміття з - під ліжок і тумбочок, підмести в проходах між рядами ліжок, протерти підлогу щіткою чи вологою ганчіркою, винести сміття в призначене місце, витерти пил з вікон, дверей, тумбочок, ставниць, шаф та інших предметів, вичистити урни, а в місцях для куріння, крім того, налити в урни воду чи дезінфікуючу речовину.

Крім щоденного прибирання, один раз на тиждень прибираються всі приміщення під керівництвом старшини роти. Під час такого прибирання вся постіль (матраци, подушки, простирадла, ковдри) виноситься з приміщень, старанно вибивається і провітрюється. Перед натиранням мастикою підлога старанно очищається від бруду й витирається ганчіркою. Якщо підлога не натирається мастикою, її миють не менше ніж один раз на тиждень. Мити підлогу, обливаючи водою чи легкозай­­­мистими рідинами й нафтопродуктами, забороняється. В їдальнях і пекарнях усе обладнання та інвентар утри­­­мують у чистоті та порядку; посуд після використання старанно миють, ошпарюють окропом, висушують і зберігають на сте­­­лажах чи у спеціальних шафах. Горища, підвали та сушарні замикаються, запечатуються, ключі від них зберігаються у чергового того підрозділу, на який покладено утримання цих приміщень. Туалети обладнуються з розрахунку одна кабіна з уніта­­­зом (очком) та один пісуар на 10 - 12 осіб. Туалети слід утримувати в чистоті, своєчасно дезінфікувати, забезпечувати їх вентиляцію та освітлення. Нагляд за їх утриманням покладається на старшин під­­­розділів, санітарних інструкторів і чергових рот. інвентар для їх прибирання зберігається у спеціально визначеному місці (шафі). Зовнішні туалети влаштовуються з водонепроникними вигрібни­­­ми ямами не ближче 100 метрів від житлових приміщень, їдалень і пека­­­рень. Доріжки до зовнішніх туалетів уночі освітлюються. Перепланування приміщень, перенесення і розбирання існуючих і спорудження нових будівель, прокладення внутрішніх електромереж, ліній зв язку, сигналізації та входів те­­­левізійних антен, встановлення тимчасових і побудова нових печей без дозволу квартирно - експлуатаційних органів і органів пожежної охорони забороняється. Ремонт обладнання, електричних, газових мереж та центрального опалення, проведення га­­­зоелектрозварювальних робіт особами, які не мають спеціальної підготовки й дозволу на виконання цих робіт, забороняється. Район розташування військової частини, територія війсь­­­кового містечка й прилеглі до нього вулиці мають бути озелене­­­ні, утримуватися в чистоті та порядку, а з настанням темноти ос­­­вітлюватися. Територія військового містечка огороджується. Район розташування військової частини для прибирання роз­­­поділяється на ділянки між підрозділами. Сміття збирається у кон­­­тейнери, які закриваються кришками, і регулярно вивозиться. Контейнери встановлюються на площадці з твердим покриттям. Не менше ніж один раз на тиждень контейнери очищаються і дезінфікуються. Початок і кінець опалювального періоду оголошується на­­­казом начальника гарнізону.

Всі котельні, системи центрального опалення, печі й димарі до початку опалювального сезону старанно перевіряються, а несправні - ремонтуються, димарі очищаються у визначені строки. При пічному опаленні порядок і час опалення приміщень, приймання й видачі палива встановлюються команди­­­ром військової частини. Опалення закінчується не пізніше ніж за дві години до відбою. У навчальних і службових приміщеннях опалення проводиться вранці і закінчується за годину до початку занять (робіт). У сильні морози й у дні, визначені для миття підлоги, опалення печей проводиться двічі на добу.

На опалювальний період наказом по військовій частині призначаються опалювачі, які попередньо вивча­­­ють правила опалення та пожежної безпеки. Опалювачі від занять не звільняються. На опалювальний сезон вони звільняються від виконання всіх нарядів та робіт, не пов’язаних з опаленням приміщень. Нагляд за пічним опаленням у підрозділах покладається на старшину й чергового роти, а в штабі частини - на чергового штабу частини. Термометри вивішуються у приміщеннях на внутрішніх стінах, подалі від печей та нагрівальних пристроїв на висоті 1, 5 метра від підлоги. Користуватися несправними печами, застосовува­­­ти для розпалювання печей запалювальні рідини, залишати без нагляду печі, що топляться, зберігати паливо в житлових приміщеннях, коридо­­­рах забороняється. Після закінчення опалювального періоду всі печі й димарі чистяться, оглядаються старшиною роти разом з начальником квартирно - експлуатаційної служби військової частини, запломбовуються або запечатуються дверцята печей. Приміщення в казармах провітрюються днювальними під наглядом чергового роти. У спальних кімнатах - перед сном і після сну, в класах - перед заняттями і в перервах між ними. Кватирки вікон (фрамуги) в холодний час, а вікна в літній час відчиняються тоді, коли люди перебувають поза приміщенням. Якщо люди з приміщень не виходять, кватирки (фрамуги) чи вікна відчиняються з одного боку приміщення. Відчинені кватирки й вікна неодмінно закріплюються гачками. У літній час вікна їдалень, ме­­­дичних пунктів, туалетів обладнуються дрібновічковими сітками для захисту від комах. Вентиляційні пристрої мають бути в справному стані. Припливно - витяжна вентиляція вмикається на час, визначений коман­­­диром військової частини. Порядок освітлення приміщень встановлюється командиром військової частини і має відповідати вимогам гігієнічних норм. Освітлення в казармі буває повне й чергове (неяскраве темно - синє світло). У спальних приміщеннях у години сну залишається чергове освітлення. Біля входу до казарм, у кімнатах для зберігання зброї, коридорах, на сходах і в туалетах з настанням темряви й до світанку підтримується повне освітлення. Нагляд за підтриман­­­ням встановленого освітлення та своєчасним увімкненням і вимкнен­­­ням світла покладається на чергових і днювальних. Електричне освітлення в районі розташування військової частини, як правило, на ніч не вимикається і підтримується у черго­­­вому режимі. На випадок аварії, тимчасового вимкнення електричного освітлення або непередбачених обставин чергові рот та інших підрозділів повинні мати резервні ліхтарі (гасові лампи), місця зберігання яких встановлюються командиром військової частини. Військові частини (підрозділи військових частин) розміщуються у на­­­селених пунктах за письмовим розпорядженням міністра оборони україни, його заступників та командувачів військ оперативних командувань в адміністративних будинках, а у разі їх відсутності - у придатних для житла будівлях (приміщеннях)на умовах визначених законодавством. Населені пункти, які призначаються для тимчасового розміщення військових частин (підрозділів), за розпорядженням стар­­­шого командира попередньо підлягають санітарно - епідеміологічному обстеженню. Розміщення в населених пунктах, несприятливих у санітарно - епідеміологічному відношенні, забороняється. Озброєння, бойова та інша техніка розміщуються у складі під­­­розділів, поза будівлями, на прихованих (замаскованих) майданчиках чи під накриттям. Для кожної роти встановлюється межа розташування, відво­­­дяться приміщення та ділянки місцевості для проведення занять, а також призначається пункт збору на випадок тривоги. Для розміщення складів відводяться окремі приміщення, які відповідають правилам пожежної безпеки і забезпечують збереження майна. Кухні, пекарні та лазні, якщо для них не виділено окремих приміщень, повинні знаходитися на такій відстані від житлових та інших будівель, щоб вони не могли спричинити пожежі. Вода для пиття й приготування їжі береться лише з визначених колодязів (або інших джерел). Для за­­­побігання їх забрудненню вживаються відповідні заходи, а біля них виставляється цілодо­­­бова охорона. У кожному приміщенні призначається старший, який відповідає за поведінку військовослужбовців, внутрішній порядок і цілісність майна в приміщенні, чистоту території, що прилягає до приміщення, та додержання правил пожежної безпеки. У разі тимчасового розміщення в населеному пункті зброя та боєприпаси зберігаються в сухому, віддаленому від две­­­рей, печей, обігрівальних приладів місці та постійно охороняються добовим нарядом. Обмундирування і спорядження розміщуються у пристосованих для цього місцях. Особисті речі та білизна зберіга­­­ються у речових мішках. інші вимоги, що стосуються внутрішнього порядку й звіль­­­нення військовослужбовців строкової служби, слід виконувати за правилами, визначеними для роз­­­міщення в казармах. Пожежна безпека в збройних силах україни забезпечується здійсненням комплексу організаційних і технічних заходів, спрямованих на запобігання виникненню пожежі, та системою пожежного захисту.

Усі військовослужбовці повинні знати й виконувати вимоги по­­­жежної безпеки (додаток 19) і вміти користувати­­­ся засобами пожежогасіння. У разі виникнення пожежі військовослужбовець повинен вжити заходів для виклику пожежного підрозділу та гасіння пожежі всіма наявними засобами, а також для рятування людей, озб­­­роєння, бойової та іншої техніки і матеріальних засобів. У кожній військовій частині розробляється план пожежної безпеки, який затверджується командиром військової частини та узгоджується з органами пожежної охорони і доводиться до усіх посадо­вих осіб. Не менше ніж один раз на три місяці перевіряти стан пожежної безпеки та організацію пожежної охорони і не менше ніж двічі на рік прово­­­дити відпрацювання плану пожежної безпеки із залученням усіх необхідних сил та засобів; забезпечити додержання протипожежних вимог, визначених стандартами, нормами і правилами, а також виконання вимог приписів пожежної безпе­­­ки; 190. Заступник командира військової частини і начальник полігону відповідають за виконання вимог пожежної безпеки на території, закріпленій за військовою частиною, полігоном, на навчальних об єктах бойової підготовки. Командири підрозділів, начальники служб, майстерень, цехів, клубів, лабораторій та інших об єктів відповідають за ви­­­конання вимог пожежної безпеки в підпорядкованих їм підрозділах, службах, на об єктах та за справний стан засобів пожежо­­­гасіння. Виконанням робіт з пожежної безпеки військової частини ке­­­рує начальник служби пожежної безпеки або командир пожежного під­­­розділу, а там, де він не передбачений за штатом, його обов язки покладаються на одного з офіцерів (прапорщиків) за сумісництвом. У військовій частині, яка не має штатного пожежного підрозділу, створюється пожежна команда чисельністю від 5 до 18 осіб. Від команди виділяється пожежний наряд, який забезпечує чергування на по­­­жежних постах цілодобово чи протягом визначеного часу згідно з табелем постів, затвердженим командиром військової частини. Офіцери, прапорщики органів пожежної охорони та особовий склад пожежних підрозділів військових частин звіль­­­няються від нарядів, не пов язаних з виконанням завдань служби пожежної охорони. Командир військової частини відповідає за стан екологічної безпеки військової частини. Кожен військовослужбовець повинен дбати про раціональне користування природними ресурсами (природокористування) та охорону довкілля, утримуватися від дій, які можуть спричинити забруднення землі, водних ресурсів та повітря або заподіяти шкоду рослинному чи тваринному світу.

Для запобігання негативному впливові військ на довкілля у військовій частині щорічно складається план екологічного забезпечення, у якому відображаються заходи раціонального природокористування та охорони довкілля в пункті постійної дислокації, в районах розташування, проведення занять, навчань, маневрів та на маршрутах пересування підрозділів (військ), а також заходи виховного та освітнього характеру з питань екологічної безпеки. Обов`язки щодо планування заходів екологічного забезпечення, організації та контролю за їх виконанням покладаються на начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту - начальника служби екологічної безпеки, а за відсутності цієї посади за штатом - на посадову особу, яка призначається наказом командира військової частини. Корінні зміни відбуваються в організації, озброєнні сучасного війська. При чому роль оборонних дій відділень в загально - військовому бою не скільки не зменшується. Оборона повинна бути завзятою й активною, здатною протистояти зброї масового ураження, масованим атакам піхоти і танків, ударам авіації і вогню артилерії противника. Вона повинна бути нездоланною. Нездоланність оборони забезпечується її стійкістю, глибокою побудовою бойового порядку і активним веденням оборони. Тому оборона повинна бути протиатомною, протитанковою, протиповітряною, протихімічною і протидесантною. Активність оборони полягає в утриманні ініціативи бою у своїх руках, постійному нав язуванні противнику своєї волі, митецьким маневром сил і засобів із глибини. Вона повинна утримувати противника в напрузі, ставлячи перед ним все нові і нові несподівані завдання, які належить йому вирішувати. Стійкість оборони досягається вмілим інженерним обладнанням місцевості і усіляким використанням її захисних властивостей, стійкістю, завзятістю і активністю військ при веденні оборонного бою. Це може бути досягнуто, якщо кожен солдат буде завзято утримувати свою вогневу позицію під будь - яким вогнем противника, якщо він буде вміло, холоднокровно використовувати свою зброю, а якщо противнику вдасться ввірватися на позицію, то рішуче знищити його в рукопашній сутичці. Успіх оборони досягається витримкою, стійкістю і завзятістю військ, що обороняються, при відбитті атак противника, особливо танків, умілим використанням місцевості, її інженерним обладнанням і ретельним маскуванням, мистецькою організацією системи вогню, твердим керуванням підрозділами й умінням тривалий час діяти на зараженій місцевості. Під час ведення оборонного бою відділенню може додаватись рпг - 18, як додатковий пт засіб кулемет рпк - 74 - 2 шт гранатомет рпг - 7 - 1 шт пістолет апс - 1шт свд - 1 шт; бмп або бтр - 1 шт. Водій бтр озброєний тільки ак - 74. У 2 відділенні - 8 чоловік; автоматів ак - 74 - 5 шт бмп або бтр - 1 шт. У 3 відділенні - 9 чоловік; автоматів ак - 74 - 6 шт. В більшості випадків воно буде переходити до оборони і організовувати її під вогнем противника. В інших випадках, коли противник не буде діяти на нього, перехід до оборони буде здійснюватися завчасно. В зв язку з цим перехід до оборони у першому випадку буде називатися переходом в умовах безпосереднього зіткнення з противником, а в другому випадку - поза зіткненням з ним. Труднощі та складність такого переходу до оборони полягає в тому, що потрібно продовжувати бій, і в той же час вибирати місце, обладнувати його в інженерному відношенні, ставити завдання підлеглим, організовувати систему вогню. Застосування різноманітної землерийної техніки при цьому значно обмежено. При організації оборони поза зіткненням з противником є можливість ретельно вивчити підступи до оборони, організувати систему вогню, більш повно обладнати вказане місце в інженерному відношенні, поставити різні загородження перед переднім краєм, при необхідності провести розчистку секторів обстрілу та виконати інші роботи. Вона може бути до 100 м по фронту і повинна мати криволінійне або ламане зображення. Прямолінійна ділянка окопу називається фасом. Його довжина може досягати 15 - 20 м. Як правило, він розташовується по центру позиції, поряд з ним знаходяться кулеметник і гранатометник. Вони повинні мати добрі сектори обстрілу і по можливості скриті шляхи підходу і висування. За призначенням вогневі позиції поділяються. основні - для виконання основних вогневих задач; - тимчасові - для виконання окремих приватних задач; - запасні - на випадок необхідності здійснення маневру або змушеного залишення основної позиції; - несправжні - для введення противника в оману.

Вогневі позиції вибираються з врахуванням виконуваних задач та умов місцевості, обладнуються в інженерному відношенні і ретельно маскуються. її вогнева позиція може обладнуватися в центрі позиції, на фланзі або позаду позиції на віддалі до 50 м. Бмп без десанту в обороні може виділятися для дій у вогневій засаді; як кочуючий вогневий засіб і у складі бронегрупи батальйону (роти). Для бмп (бтр) готується одна (дві) запасні позиції. Під час організації системи вогню відділенню вказуються смуга вогню і додатковий сектор обстрілу.

Досвід бойових дій показав, що для відбиття атаки піхоти противника обороняючийся повинен створити щільність вогню перед фронтом оборони і на флангах не менше 3 - 5 куль на 1 м фронту.

Така щільність забезпечує 50% знищення атакуючої піхоти противника. Розрахунок можливостей по боротьбі з танками базується на використанні коефіцієнту бойової ефективності зброї. Для бмп - 1 він рівний 2. 3) біля двох танків противника. За досвідом війн, для зриву атаки противника достатньо знищити 50% його атакуючих танків. В обороні кожен солдат, який уміло використовує свою зброю і стоїть насмерть, може знищити велику кількість солдатів противника, а також його наступаючі танки й інші броньовані машини. Оборона повинна забезпечувати можливість маневру вогнем на напрямок, що загрожує і ведення його вночі, а також в інших умовах обмеженої видимості. Організація бойових дій в обороні складається з ряду заходів. З ясування завдання, оцінки обстановки й прийняття рішення, підготовки підрозділу до бою, постановки бойових завдань, організації розвідки, взаємодії, зв язку, бойового і матеріального забезпечення, заходів охорони і питань, що забезпечують підтримку постійної бойової готовності. Перехід до оборони в ході наступального бою; під вогнем противника, в умовах безпосереднього зіткнення з ним; при відсутності безпосереднього зіткнення із противником і в тилу бойових порядків наших військ. Визначаючи місце позиції, командир повинен постійно пам ятати, що вона повинна відповідати наступним вимогам. Розташовуватися на місцевості, що забезпечує хороший огляд і обстріл місцевості, що лежить попереду і надійне укриття від спостереження і вогню противника; проходити по рубежах природних протипіхотних і протитанкових перешкод, забезпечувати надійний захист від вражаючих факторів ядерної зброї; не виділятися на навколишній місцевості, чим утруднити ведення вогню по позиції. Усім вогневим засобам повинні призначатися, крім основних, запасні вогневі позиції з метою їхнього переміщення і зосередження вогню в потрібному напрямку.

Вогонь по напрямку може бути фронтальним (спрямованим до фронту цілі), фланговим (спрямованим у фланг цілі), перехресним (що ведеться з двох і більше напрямків по одній цілі), косоприцільним і кинджальним. Фронтальний вогонь ведеться перпендикулярно до фронту цілі. Він найбільш ефективний при обстрілі глибоко ешелонованої цілі і менш результативний при стрільбі по розосередженій цілі, наприклад що наступає. Фланговий вогоньвогонь, спрямований у фланг цілі, він, як правило, найбільш часто використовується при стрільбі автоматичної зброї (особливо кулеметів) по цепу піхоти противника, що наступає. Перехресний вогонь це вогонь, що ведеться по одній цілі з двох і більше напрямків. Він може об єднати будь - які види вогню. Фронтальний і фланговий, фронтальний і косоприцільний. Перехресний - найбільш діючий вогонь, особливо при раптовому його застосуванні, він може зробити сильний психологічний вплив і нанести противнику великі втрати. Косоприцільний вогонь ведеться під гострим кутом до фронту цілі. Під косим напрямком вогню стосовно фронту цілі зменшуються видимі проміжки між солдатами цепу, що наступає і ураженість цепу стає більшою. Кинджальний вогонь ведеться з кулемету або автомату, відкривається він з малих дистанцій раптово в одному визначеному напрямку.

Зосереджений вогонь це вогонь автоматів, гранатомету й озброєння бронетранспортера, що ведеться по одній цілі або частині бойового порядку противника. Зосереджений вогонь може готуватися завчасно по обмежених важливих ділянках місцевості, на шляху ймовірного руху противника або по найбільш важливих цілях (групі цілей) для знищення їх вогнем високої щільності в короткий час. Команда на відкриття такого вогню може бути наступною. ” розподіл вогню застосовується, коли необхідно і можна вразити або знищити декілька цілей. Для цього подається команда. “гранатометнику праворуч танкзнищити; кулеметнику прямо кулеметпридушити; автоматникам ліворуч група піхоти противника, 3, під ціль, вогонь”. Бій вимагає від воїна волі, зухвалих, впевнених і ініціативних дій, знання озброєння і техніки, непохитної стійкості в обороні і рішучості в досягненні успіху.

Володіючи цими якостями, воїн здатний здобути перемогу над сильним і хитрим противником у складній бойовій обстановці. При застосуванні противником отруйних речовин особовий склад швидко одягає протигази. Завдання в період атаки переднього краю оборони не допустити спільної атаки піхотою і танками противника. Треба відсікати піхоту від танків, змусити її залягти і роздільно знищувати їх. У період ведення бою із противником, що вклинився, особливо різко зростає роль дрібних підрозділів, що ведуть бойові дії самостійно у відриві від своїх підрозділів. Завзята оборона окремих дрібних підрозділів, що ведуть бій навіть у повному оточенні, змушує противника до розпилення своїх сил і засобів, затримує його просування і сприяє ефективному проведенню контратак. Контратака здійснюється, коли противник знекровлений, сила його першого ешелону ослабнула, а найближчі резерви витрачені або ще не підведені до ділянки вклинення (прориву). Правильний вибір моменту контратаки є однією з вирішальних умов її успіху.

Визначаючи час нанесення контратаки, командир зобов язаний врахувати завдання підрозділу, що контратакує, обстановку, що склалася до моменту її проведення, напрямок контратаки і побудову бойового порядку.

Вибір напрямку контратаки залежить від місцевості і завдання, поставленого перед тими, що контратакують. Найпоширенішою формою контратаки є удар по флангу.

Пояснюється це тим, що противник прагне, як правило, прорватися в глибину оборони і його основні сили знаходяться на вістрі клина. Тому удар по флангу, на даному етапі найбільш слабкому місцю угруповання противника, забезпечує тим, що контратакують перевагу в силах і засобах на напрямку, на якому контратакують. Досвід показує, що неодмінною умовою успіху контратаки є раптовість. Застосувавши військову хитрість, зробивши місцевість, час доби і погодні умови своїм союзником, той, що обороняється рішучою, раптовою контратакою може меншими силами завдати вирішальної поразки противнику, що переважає по силі. Успіх нічного бою багато в чому залежить від того, наскільки ретельно бій був підготовлений засвітла. Сучасні засоби висвітлення мають достатню яскравість і тривалість світіння. Сучасна оборона буде вестися в умовах широкого застосування противником, який наступає, зму, систем втз, авіації, вертольотів вогневої підтримки і масованого застосування танків та інших броньованих машин. Спостереження в бою являється одним з найбільш розповсюджених способів ведення розвідки противника і місцевості. Кожний солдат зобов язаний безперервно і цілеспрямовано вести спостереження за полем бою. Якщо траншея відрита землерийною машиною, командир організовує її дообладнання. Всі ходи сполучення обладнуються ячейками для стрільби з метою проведення маневру силами та вогнем. Вигини між фасадами траншеї повинні розташовуватися під кутом 120 - 160о. Особовий склад необхідно забезпечити достатньою кількістю шанцевого інструменту.

год саперною лопатою - 100 - 150. Відкладена до нього віддаль може служити масштабом при нанесенні інших орієнтирів, місцевих предметів і цілей. Завдання полягає в тому, щоб вчасно знайти розвідку і відбити її спроби розвідати нашу оборону, а одиночних солдатів і дрібні групи противника брати в полон для отримання даних про його наміри. В окремих випадках противник перед наступом у глибину нашої оборони може викинути десант для захоплення найбільш важливих об єктів або з диверсійною метою. Тому ми і говоримо, що оборона повинна бути протидесантною. Досвід великої вітчизняної війни і післявоєнних навчань вчить, що знищення десанту доцільно починати, коли десант знаходиться в повітрі. Поряд зі спеціальними зенітними засобами, не остання роль належить у цей момент стрілецькій зброї. Якщо противнику вдалося викинутися або висадитися, то механізований підрозділ повинен знищити його ще до зосередження. Атака повинна по можливості бути раптовою і обов язково стрімкою та рішучою, добре, якщо вона буде підтримана танками. Його впевнені і умілі дії викликають у підлеглих віру в командира та в успішне виконання бойового завдання. Хороша організація оборони, висока військова майстерність і ініціатива сприяють у складних умовах бою стійкості і мужності в оборонному бою. Велика вітчизняна війна повна безліччю прикладів, коли підрозділи, що значно уступають по силі ворогу, успішно утримували важливі рубежі. Як показує аналіз цих дій, успіх, як правило, супроводжував тим підрозділам, що уміло використовували місцевість, ретельно і продумано організовували оборону, найбільш повно здійснювали інженерне обладнання. Але вартувало командиру підрозділу, що обороняється, упустити з поля свого зору один з перерахованих вище критеріїв міцності оборони, як підрозділ утрачав перевагу перед тим що наступає, яким воно володіло ще до початку бою. Зміни, що відбулися в технічному оснащенні підрозділів за останній час, пред явили винятково високі вимоги до питань матеріально - технічного забезпечення бою. Сьогодні командири всіх ступенів, у тому числі і командири відділень, повинні собі чітко уявляти, які матеріальні витрати зажадає той чи інший бій. Під цим мається на увазі не тільки високий вишкіл сержанта, його ініціатива в пошуку і застосуванні всіх прийомів керування, але і висока навченість підлеглих. Від їхньої згуртованості, високої дисципліни, уміння розуміти свого командира з півслова, з одного його сигналу, жесту залежить багато чого в досягненні перемоги над ворогом. Велику роль відіграє особисте спілкування командира з підлеглими. Воно дозволяє оперативніше приймати рішення і відразу перетворювати його в життя. і, нарешті, не останню роль грає вибір місця командира в бою, воно залежить від обстановки. Командир повинен знаходитися там, де вирішується доля бою. Список використаної літератури. Боевой устав сухопутных войск, ч. Бойовий статут сухопутних військ, ч.