мова ділового спілкування публічне спілкування-це
Сучасна людина проводить в усному спілкуванні 65% свого робочого часу.
Витрата чистого часу на бесіди у пересічного мешканця землі складає 2, 5 року.
Це означає, що кожен протягом свого життя встигає “наговорити” близько 400 томів обсягом по 1000 сторінок. Отже, люди багато розмовляють, але часто роблять це неефективно. Приблизно 50% інформації втрачається при передачі. Принципи риторичної педагогіки були визначені ще стародавніми мислителями. “говори, аби я міг пізнати тебе” (сократ), “якщо хочеш стати добрим оратором, стань спочатку доброю людиною” (квінтиліан). Риторика (від давньогрец. “говорю, ллю, течу”) – наука переконання засобами мови. Потреба людини у спілкуванні зумовлена суспільним способом її буття та необхідністю взаємодії у процесі діяльності. Будь - яка спільна діяльність, і в першу чергу трудова, не може здійснюватися успішно, якщо між тими, хто її виконує, не будуть налагоджені відповідні контакти та взаєморозуміння. інформаційно - комунікативна; перцептивно - комунікативна; регулятивно - комунікативна (інтерактивна); емоційно - комунікативна. інформаційно - комунікативна функція – це різні форми та засоби обміну і передавання інформації, завдяки яким стають можливими збагачення досвіду, накопичення знань, оволодіння діяльністю, узгодження дій та взаєморозуміння людей. Комунікація може відбутися, коли інформація прийнята, зрозуміла та осмислена. Обмін інформацією передбачає також психологічний вплив одного партнера на поведінку іншого з метою її зміни. А це можливо тільки тоді, коли партнери “спілкуються однією мовою”. Перцептивно - комунікативна функція – виявляється в сприйнятті і пізнанні партнерами в процесі комунікації один одного та встановленні на цій основі взаєморозуміння. Регулятивно - комунікативна (інтерактивна) функція – передбачає не лише обмін інформацією, пізнання суб’єктами комунікації один одного, а й взаємодію між ними, регуляцію поведінки суб’єктів та їхньої спільної діяльності. Це відбувається через переконання, навіювання, наслідування, обмін діями та ін. Визначають два види взаємодії. А) співробітництво (кооперація); б) суперництво або конкуренція. Емоційно - комунікативна функція – належить до емоційної сфери людини. Організація спільної діяльності; пізнання людьми одне одного; формування та розвиток міжособистісних взаємин та ін. В соціальній психології також виокремлюють комунікацію вербальну (словесну) та невербальну.
Засобом першої є мова, другої – оптико - кінестичні системи знаків (жести, міміка, пантоміміка), пара - та екстралінгвістична система (інтонація, паузи тощо), система організації простору та часу комунікації, а також система “контакту очима”. Основні поняття і ключові слова. Воно включає обмін інформацією, пропозицією, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв’язання конкретних проблем як всередині організації, так і за її межами, а також укладення контрактів, договорів, угод чи встановлення інших відносин між підприємствами, фірмами, організаціями. Наявність певного офіційного статусу об’єктів; спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів та підтримку зв’язків між представниками взаємозацікавлених організацій; передбачуваність ділових контактів, які попередньо плануються, визначається їх мета, зміст і можливі наслідки; конструктивність характеру взаємовідносин, їх спрямування на розв’язання конкретних завдань; взаємоузгодженість рішень, домовленість та подальша організація взаємодії партнерів; значущість кожного партнера як особистості; безпосередня діяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що бентежать внутрішній світ. Це зміцнення взаємодовіри, постійне інформування партнера щодо своїх намірів і дій, запобігання обману та невиконанню взятих зобов’язань. Так у багатьох фірмах є розробленим кодекс честі для службовців. Бізнес, який має моральну основу, є вигіднішим і прогресивнішим. Цінності – об’єкти, явища та їх властивості, абстрактні ідеї, які втілюють у собі узагальнені ідеали, виступаючи завдяки цьому еталоном належного. Суть його полягає в дотриманні співрозмовниками прийнятих для певних ситуацій етикету, формальних і неформальних правил та норм поведінки. Партнери ставляться один до одного, як до засобу досягнення мети. Маніпулятивно впливаючи одне на одного, вони намагаються вирішити свої питання. У професійному спілкуванні стиль проявляється у взаємовідносинах між керівником і підлеглими, у так званому лідерстві. Запобіглива, звинувачувальна, розважлива, віддалена, врівноважена. Один із співрозмовників намагається догодити іншим, вибачається, не вступає в суперечки. Не отримавши схвалення інших, погоджується з будь - якою критикою на свою адресу.
Звинувачувальний тип. Особа цього типу шукає винних, нерідко поводиться зухвало, говорить різко й жорстко і в такий спосіб прагне завоювати авторитет, владу над іншими. Поведінка такої особи послідовна, гармонійна, до співрозмовників ставиться відкрито, чесно, не принижує інших. Munico – спілкуюсь з кимось) – смисловий та індивідуально - змістовий аспект соціальної взаємодії; обмін інформацією в різноманітних процесах соціальної взаємодії. Мотиваційні (виникають, коли співрозмовнику не цікаві висловлені думки, коли один із співрозмовників для іншого стає способом досягнення утилітарних цілей). Емоційні (неприємні емоції послаблюють здатність сприймати і правильно оцінювати вагомі аргументи на користь тої чи іншої точки зору). Лідерство й керівництво, згуртованість і конфліктність, міжособистісні взаємини та ін. Кожний з нас народжується людиною, а особистістю, тобто мислячою істотою зі своєю точкою зору, стає в соціумі. Вміння спілкуватися з людьми це товар, який можна придбати так само, як ми купуємо чай або каву.
Але я плачу за таке вміння більше ніж за будь - що інше у світі. Напевно він мав сенс так казати, тому що сама сфера бізнесу побудована на вмінні продуктивно спілкуватися, від цього вміння залежать прибутки і навпаки - невміння спілкуватися веде до збитків. Фахівці - маркетологи повинні вивчати запити та побажання споживачів безпосередньо, так би мовити з перших рук. А для цього необхідно зустрічатися з клієнтами особисто. Кожен із них має свої психологічні особливості, характер, темперамент, звички тощо, до кожного треба знайти свій підхід. Психологія народів (м. Психологія натовпу (г. Теорія інстинктів соціальної поведінки (у.
Теорія механізмів психологічного захисту (3. Торансакційний аналіз (е.
Базується на нормах, що визначаються станом суспільства, його історією, традиціями, національною своєрідністю, загальнолюдськими цінностями кожної історичної епохи розвитку людства. Ці норми встановлюються в певному суспільстві на певному етапі його розвитку, вони є своєрідним взірцем поведінки та обов’язкові для дотримання. Проте, як зазначає в. Воно передбачає здатність людини відчувати і співчувати, переживати і співпереживати, вміння розрізняти добро і зло, справедливість і несправедливість. Це вияв таких її якостей, як милосердя, порядність, доброчесність і совість. Це морально - етичні потреби, смаки, оцінки, ідеали, мотиви, вчинки. Китайський філософ конфуцій зазначав, що різні люди у своїй поведінці та спілкуванні дотримуються різних моральних норм і правил. На його думку нерозумна людина робить три помилки. Це вміння вести переговори, йти на компроміси, втрачаючи іноді власну вигоду, але зберігаючи доброзичливі стосунки. У цьому контексті доречною є згадка про історію створення та розвитку відомої американської компанії ibm, яка своїми успіхами значною мірою зобов’язана морально - етичним ідеям її засновника т. Уотсона - старшого (1914 p. Він розробив кодекс поведінки працівників компанії, принципи якого дуже прості. Кожний, з ким ви маєте справу, повинен розраховувати на справедливе і неупереджене ставлення до себе з вашого боку.
Така концепція характерна для більшості сучасних фірм і корпорацій заходу, це надає їм змогу не тільки витримувати жорстку конкуренцію, а й отримувати стабільні прибутки. Кожен спеціаліст повинен оволодівати мистецтвом публічного виступу хоча б його основами, тому що в процесі роботи доведеться виголошувати перед співпрацівниками лекції, промови чи доповіді, робити повідомлення. — лекція викладача для студентів або відомого науковця (спеціаліста) для фахівців; — мітинг чи збори, присвячені висуненню кандидатів у народні депутати тощо. Це особливе уміння, якому потрібно вчитися упродовж усього життя. Ще стародавні мудреці казали, що слово наполовину належить тому, хто говорить, і наполовину тому, хто слухає. Він повинен мати нахил до цієї діяльності, бути психологічно готовим до виступу, не боятися аудиторії, уміти своїм словом змусити слухачів емоційно співпереживати, хвилюватися вирішенням тих чи інших проблем. Учені застерігають, що згідно із законом психічного зараження, емоційний стан слухачів може стати таким сильним, що з ним можна не справитися і втратити контакт з людьми. Щоб зацікавити людей, промовець повинен бути добре ерудова - ним, досконало розбиратися в проблемі, про яку говорить. Слухачі стають співучасниками процесу мислення промовця. Між ними встановлюється інтелектуальний контакт (свідченням цього є погляди та жести схвалення, тиша або мовчання під час паузи) та ін. Це свідчить про те, що слухачі включились у спільну з ним мислительну діяльність. Це творча робота промовця перед слухачами. При результативній взаємодії підготовлений та розроблений змістовний матеріал лекції стає дієвим засобом впливу на установки, знання, вміння слухачів, формування їхніх переконань; — посткомунікативний — визначення результативності зустрічі зі слухачами. Цей етап іноді ігнорують, проте він потребує уваги, бо дає змогу визначити, чи досяг промовець мети, чи задовольнили свій інтерес і свої цілі слухачі. Це допоможе наступного разу усунути припущені помилки, краще врахувати запити людей. — готувати повний текст публічного виступу; — надрукувати його; — прочитати для себе вголос, пам ятаючи, що читання однієї сторінки продовжується в середньому 2 хвилини. Це дасть змогу, по - перше, упорядкувати матеріал і не заплутатися в ньому, а по - друге, орієнтуватися в його обсязі та часі; — підкреслювати найважливіші думки; — виокремлювати основні смислові блоки так, щоб перехід від одного до другого був природнім; — визначити основні думки в кожному блоці, їхню аргументацію, відповіді на можливі запитання і т. Текст виступу має бути логічним і послідовним. Його можна легко запам ятати, а згодом обходитися і без нього. Промовець зможе говорити спокійно, невимушено, більше апелювати до слухачів, спостерігати за їхньою реакцією. — жарт (але вміло); — цікаву оповідку (робити це доречно); — наочні матеріали, технічні засоби (якщо лектор уміє ними користуватися). Презентація — одна з цікавих і переконливих форм інформації про. — визначити її цілі; - персональний склад запрошених. Керівник організації; особа, відповідальна за підготовчу роботу; спеціаліст із предмета презентації; спеціаліст із запрошеної аудиторії; - визначити, в якому приміщенні буде проходити презентація; - підготувати допоміжні матеріали, сувеніри. Організаторам презентації рекомендують не шкодувати зусиль при підготовці. Це допоможе зацікавити присутніх фірмою, її продукцією тощо. Які ви знаєте різновиди публічних виступів. Чим повинен володіти кожен виступаючий. Яке значення для промовців має вміння слухати. Як потрібно готуватися до виступу.
Чим можна зацікавити слухачів. Чому доповідач має весь час демонструвати глибоку повагу до слухачів. Чому і як потрібно готувати презентацію. Хто має бути присутнім на презентації. Для кого вона призначена. До публічних виступів відносяться. Публічний виступ складається з таких етапів. Під час докомунікативного етапу.
Комунікативний етап — це.
Презентація передбачає. У структурі виступу виділяють. Главная > лекция >менеджмент. Сфера використання усного літературного мовлення сьогодні надзвичайно розширюється – в суспільно - політичному житті, виробничій, науково - освітній, військовій, культурно - мистецькій галузях, дипломатії тощо. За кількістю учасників. За мірою офіційності. Постійне (у колективі, у сім ї), періодичне (кількаразові зустрічі), короткотривале (у транспорті, у черзі), довготривале (із друзями). За свободою вибору партнера. За соціальними чинниками. Особистісно зорієнтоване (встановлення особистісних стосунків, насамперед товариських) і соціально зорієнтоване (встановлення статусних, рольових стосунків - лікар - пацієнт). За результативністю спільної взаємодії та досягнутим ефектом. Необхідне (міжособистісні контакти, без яких спільна діяльність практично неможлива); бажане (міжособистісні контакти, що сприяють успішному вирішенню професійних, виробничих проблем); нейтральнне (міжособистісні контакти не заважають, але й не сприяють розв язанню проблеми); небажане (міжособистісні контакти, які заважають досягненню мети спільної взаємодії). За додержанням норм - нормативне (відповідно до літературних норм); ненормативне (порушуючи нормативні норми); етикетне і нестикстнс. Ми скористаємося тією класифікацією, в основу якої покладено організаційний аспект професійної взаємодії. індивідуальні й групові бесіди; телефонні розмови; наради; конференції; збори; дискусії; полеміка. Усний монолог – це безтекстові та зафіксовані форми, розраховані на усне відтворення. В ньому найповніше реалізовується система мисленнєво - мовленнєвих дій – уміле використання форм людського мислення та мовних засобів їх вираження. Доповідь, промова, виступ, повідомлення. З нею офіційні особи виступають на з’їздах, сесіях, міжнародних форумах. Ділова доповідь – виклад інформації і шляхів розв’язання різних практичних питань життя і діяльності певного колективу, організації. Своєрідним різновидом ділової бесіди можна вважати звітну доповідь, у якій робиться повідомлення про результат усієї роботи за певний період, тобто повідомляються не про одну чи декілька ділянок роботи, а про всю діяльність. Наукова доповідь – узагальнює наукову інформацію, досягнення, відкриття чи результати наукових досліджень. Заслуховується на наукових зібраннях – конференціях, симпозіумах, семінарах. Наукова доповідь, зроблена на основі критичного огляду і вивчення низки публікацій інших дослідників, називається рефератом. Промова – публічний виступ, присвячений злободенній, суспільно значущій темі. Виголошують на мітингах, масових зборах. Мета – розважити, інформувати, надихнути, переконати, закликати до дії. Розрізняють промови розважальні, інформаційні, агітаційні, вітальні. Виступ – це короткотривале усне мовлення з приводу одного чи кількох питань (на зборах, нарадах, ділових засіданнях, конференціях, сесіях, семінарах). Поширеним є виступ за доповіддю. Тези – це короткий виклад принципових положень, які не містять полеміки, фактів і мають бути роз’яснені та обґрунтовані під час виступу.
Текст – це повний розгорнутий виклад матеріалу з обраної теми. В основі його лежить логічна послідовність, якій підпорядкований і поділ тексту на частини. Виклад краще проводити дедуктивним методом, йдучи від загального положення до часткового докладного його розкриття. Зрештою, можна обрати й індуктивний шлях, коли на основі конкретних положень підводимо слухачів до засвоєння головної думки. Текст публічного мовлення відповідає тим вимогам, які ставляться до нього як до основного реквізиту будь - якого документа. Він має чіткий поділ на вступ, основну частину та висновки. Зачин – покликаний реалізувати насамперед психологічну мету – встановити контакт з аудиторією, заволодіти увагою слухачів, викликати інтерес до викладу, накреслити змістову перспективу, показати бажання повідомити щось нове.
На початку виступу треба чітку назвати тему доповіді та окреслити проблему, яку пропонуєте обговорити. Яскравий епізод; цікавий факт; афоризм; цитата; питання до аудиторії. Виклад – висвітлення основних положень доповіді, суть справи. Текст складається з кількох положень, тому необхідно подбати про логічний перехід, про зв’язки між частинами. Завершення – повідомлення про закінчення виступу повинне бути образним. Завершуючи, ніколи не кажіть, що ви завершуєте.
Резюмуйте, зробіть поетичне закінчення, цитуйте.
Ділова бесіда - це розмова, в якій бере участь небагато учасників. Мета ділової бесіди - отримання інформації, розв язання важливих виробничих проблем, вирішення певних завдань. Як і будь - яка розмова, це - „будівля, яку зводять спільними зусиллями (андре моруа). Відбувається обмін репліками, питаннями і відповідями, думками й оцінками. У діловій бесіді є конкретні правила дотримання комунікативної етики. Треба бути уважним і тактовним до співрозмовника, вміти слухати його думку, враховувати погляд і докази, висловлювати свої думки точно, логічно, переконливо, стежити за реакцією партнера і відповідно коригувати свої дії, стимулювати зацікавленість розмовою. Успіх ділової бесіди залежить від ступеня готовності до теми розмови, психологічно сприятливої атмосфери, коректної мовної поведінки співрозмовників. Під час ділової бесіди радять ставити запитання по суті, відповідати спокійно, виявляючи знання справи, аргументувати свою позицію, говорити докладно, але не багатослівно, створювати довірливу атмосферу, зацікавлювати співрозмовника, не втрачати у розмові ініціативи, уникати полеміки. „ділова бесіда - це мистецтво, а починати потрібно з одягу та ерудиції, - одна з порад. Ось, до прикладу, перелік того, чого не слід робити під час бесід. Не нав язувати розмови, не втручатися, не дорікати, не робити натяків, не зводити рахунки, не бути надто допитливим, не говорити про зв язки, не давати порад про здоров я, не дивитися впритул, не відводити очей убік. Яких саме помилок припускаються найчастіше співрозмовники під час ділової бесіди. Виявляють авторитарність; не зважають на погляди інших; ігнорують стан співрозмовника; не враховують мотиви поведінки співрозмовника; не виявляють інтересу до проблем співрозмовника; перебивають мовців; говорять, не впевнившись, що їх слухають; говорять довго; обмежуються однією пропозицією. Правило необхідності і достатності інформації, правило якості інформації, правило відповідності темі і правило дотримання стилю. Звичайно, під час ділової бесіди потрібно виявляти вихованість, а це передбачає ввічливість, привітність, доброзичливість, тактовність, стриманість, повагу до співрозмовника. Під час розмови з відвідувачами керівник має дотримуватись низки вимог щодо культури усного мовлення, зокрема. Темп мовлення узгоджувати з тематикою і ситуацією розмови, індивідуальними рисами мовця. Він повинен бути неспішним, але не надто млявим і байдужим; робити порівняно невелику кількість пауз. Кожна пауза має увиразнювати сказане, створювати психологічний підтекст. Вона, звичайно, може бути викликана потребою знайти влучне потрібне слово; слова вимовляти виразно, але менш старанно, ніж при публічному мовленні. Окремі звуки можуть послаблюватися. Надмірну ретельність в артикуляції сприймають як вияв агресивності, нетерпимості, бажання якнайшвидше „виставити відвідувача за двері; мовлення керівника має відзначатися багатством слів та виразів (можна використовувати крилаті вислови та фразеологізми). Перевагу слід надавати загальновживаній та стилістично нейтральній лексиці. Абсолютно відсутні образливі, просторічні слова, жаргонізми та діалектизми.
Коментарі
Дописати коментар