лексико-семантичні нормы укр мова

лексико-семантичні нормы укр мова

Лексико - семантична система мови істотно відрізняється від інших підсистем мови слабкістю і нечіткістю організації, меншою структурованістю, вона є найбільш відкритою, оскільки постійно поповнюється новими одиницями. Лексичний склад української мови має своє минуле, сучасне і майбутнє, і цей розвиток зумовлений як загальними властивостями мови, так і якісною специфікою слова. Для характеристики лексичної системи будь - якої мови важливими є низка ознак. Обсяг словарного фонду; семантико - тематична структура лексики; наявність стилістичної диференціації словника; джерела нових позначень та продуктивність різних засобів поповнення словникового запасу (морфемна, семантична деривації, запозичення, утворення стійких сполук). За даними сучасної діалектології та антропології лексичний мінімум мовної спільноти складає близько 10 тисяч слів. Приблизно таку ж кількість мають безписемні мови. Обсяг актуального лексичного запасу мови можна уявити за тлумачними словниками мов (великий тлумачний словник української мови налічує 170 тис. Мовознавці вважають, що приблизна кількість лексем розвиненої літературної мови коливається навколо позначки півмільйона. Значний обсяг і різноманітність словникового складу, його відкритість, динамізм, складність внутрішньої організації, дають певні підстави для сумнівів у правомірності системного тлумачення лексики і на віть повного його заперечення. існуванні лексико - семантичних груп, характерною ознакою яких, крім належності до однієї частини мови, є наявність спільних семантичних і, як наслідок, граматичних ознак; можливості тлумачення будь - якого слова іншими словами тієї ж мови; можливості опису всіх лексичних одиниць за допомогою компонентного аналізу.

Загалом лексико - семантичну систему можна розглядати як утворення з двох взаємопов язаних підсистем. По - перше, в аспекті відношень між складовими семантичного значення окремого слова (наявність лексико - семантичних варіантів та семний склад); по - друге, в аспекті міжлексемних зв язків в межах лексичної системи. Слово - двобічна одиниця, що має матеріальна форму (сукупність лінійно організованих фонем) та мовне значення. Мовне значення охоплює лексичне та граматичне значення. Слово виокремлюється з мовленнєвого потоку паузами та дискретним (окремим) значенням. Лексема - це сукупність усіх форм і значень (лексико - семантичних варіантів) слова. Слово - конкретний прояв лексеми, реалізований в граматичній формі в процесі мовлення. Слова належать до знаків - символів, дія яких полягає в довільному умовному зв язку між знаком та означуваним об єктом, тобто, план вираження не має нічого спільного с планом змісту.

Поняття лексико - семантичної системи. Слова в мові існують не ізольовано. Вони об єднані за спільністю значень у групи, мікросистеми. Кожне слово в своїй мікросистемі має певне місце, і його значеннєвість визначається цим місцем, бо семантичний зміст слова зумовлений відношеннями, які формуються в сітці протиставлень даного слова іншим словам цієї ж мікросистеми. Лексико - семантична система є найрухомішою серед усіх мовних рівнів. Однак, змінюючись, вона має здатність до саморегулювання, тобто такої перебудови, яка б не порушувала системності, що необхідно для постійної комунікативної придатності. Будь - яка зміна в лексичному складі мови позначається на системних відношеннях. Нерідко трапляються випадки, коли слово, набуваючи нового значення, впливає на появу подібних значень у всіх інших семантично пов язаних із ним слів. іншими словами, відбувається семантичне зараження слів певної мікросистеми, внаслідок чого у системних об єднаннях виникає паралелізм значень, а нерідко й форм. Так, зокрема, коли якесь із слів, що позначало температуру, стало використовуватися для позначення почуттів, то згодом цей семантичний процес охопив усю лексико - семантичну групу.

Теплі стосунки, гаряче серце, палке кохання, вогонь душі, любові жар, холодний погляд, в його голосі чувся лід, вони зійшлися. Тьма і промінь, пісні і проза, лід і пломінь (о. Пушкін у перекладі м. Ще назви музичних інструментів і назви виконавців на цих інструментах. Він в оркестрі перша скрипка. Валторна, дайте звук контрабас, вас зовсім не чути. Деякі з лексико - семантичних об єднань мають дуже чітку, строгу системну організацію. Так, скажімо, дієслова, що означають переміщення (рух) - це струнка система, елементи якої розрізняються за трьома ознаками. 1) спосіб руху (йти, їхати, плисти, летіти тощо); 2) характер руху - самостійний, незалежний і несамостійний, залежний (йти, їхати і везти, нести, тягти тощо); 3) напрямок руху (в їхати, заїхати, з їхати, виїхати, від їхати тощо). Системність лексичного складу зумовлена не тільки комунікативними потребами (при формуванні фрази мовець спершу згадує лексико - семантичне об єднання, а вже потім відшукує в ньому необхідне йому найточніше слово), а й системністю об єктивного світу, який відображений у лексиці. Як будь - яка система, лексико - семантична система базується на відношеннях. Як і в фонології, тут відношення бувають парадигматичними й синтагматичними. Парадигматичні відношення - це відношення між словами на основі спільності або протилежності їх значень. Зокрема, тут можна виділити. 1) відношення смислової подібності (синонімія); 2) відношення смислового протиставлення (антонімія); 3) відношення смислового включення (гіпонімія); 4) відношення супідрядності (наприклад. Ялина, сосна, кедр, береза, дуб, вільха, осика, клен, явір перебувають між собою в сурядних відношеннях і в підрядному відношенні щодо гіпероніма дерево) і партитивності, тобто цілого та його частини (сосна - шишка, людина - рука, кінь - грива, лисиця - хвіст). Лексико - семантичне поле - сукупність парадигматично пов язаних лексичних одиниць, які об єднані спільністю змісту (іноді й спільністю формальних показників) і відображають поняттєву, предметну й функціональну подібність позначуваних явищ. Поле спорідненості, поле переміщення (руху), поле розумової діяльності (мислення), темпоральне (часове) поле, метеорологічне (погодне), поле сприймання, поле температури тощо. Кожне поле має у своєму складі спільну (інтегральну) ознаку, яка об єднує всі одиниці поля. Така ознака називається архісемою і виражається лексемою з узагальненим значенням. Щодо названих вище полів такими ознаками є спорідненість, мислення, темпоральність (час), погода, сприймання, температура. Кожна окрема одиниця лексико - семантичного поля повинна відрізнятися від інших одиниць цього ж поля хоча б однією диференцій - ною ознакою. Вони пов язані між собою. Одним із засобів міжпольових зв язків є багатозначні слова, які окремими своїми значеннями належать до різних полів. Так, скажімо, слово година значеннями час, пора, 60 хвилин належить до темпорального лексико - семантичного поля, а значенням гарна сонячна погода - до метеорологічного поля, слово підійти одним значенням належить до лексико - семантичного поля переміщення, а іншим - до поля розумової діяльності (підійти до висновку); уже згадувані слова теплий, холодний, гарячий тощо одними значеннями належать до поля температури, а іншими - до поля почуттів. Зв язок між полями забезпечує безперервність семантичного простору, об єднує всі поля в одну лексико - семантичну систему мови. Склад і структура лексико - семантичних полів у різних мовах не збігаються. Якщо уявити собі лексико - семантичне поле як певну мозаїку слів, то ця мозаїка в різних мовах буде неоднаковою, тобто поля матимуть різну кількість клітинок, не всі клітинки в одній із мов будуть заповненими і те, що в одній мові міститься в одній клітинці, в іншій може бути розподілене між двома чи кількома меншими клітинками. Спільний і загальний, укр. Watch наручний, кишеньковий годинник, clock (для всіх інших видів), укр. Hour 60 хвилин, o clock час за годинами, англ. Човен і пароплав, англ. Пальто і піджак, англ. Снитися і мріяти, англ. Пахнути і нюхати, рос. Любити й кохати - нім. Haben gern (про речі) і lieben (про людей) - англ. Like, love, adore (різний ступінь почуття); фр. Коли тепло, коли холодно тощо. Лексико - семантичне поле має ієрархічну будову.

Синонімічні ряди (час, пора; день, доба), антонімічні пари (день - ніч, літо - зима, вічність - мить). квіти; квіти, кущі, дерева. рослини; січень, лютий, березень. місяці; хвилини години, дні, місяці, роки. Вони притаманні всім пластам лексики і є найважливішими чинниками, які об єднують і структурують лексико - семантичну систему.

Синтагматичні відношення - лінійні зв язки слова, його сполучуваність, контекст. Кожне слово поєднується не з будь - яким іншим словом, а тільки з певними словами. Так, наприклад, слова гайнувати. Розтринькувати поєднуються тільки з одним словом - відповідно час і гроші, слово безпробудний - із двома лексемами - сон і п яниця. Між значеннями слова та його сполучуваністю існує тісний зв язок. Значенням слова зумовлюється його сполучуваність, а розширення чи зміна сполучуваності слова (вживання слова в незвичайних контекстах) призводить до зміни його значення. Так, зокрема, вважають, що рос. Слово предать мало значення передати, але оскільки воно часто вживалося в словосполученнях і фразах типу предать христа, иуда предал иисуса, то згодом набуло значення зрадити. Як і лексична парадигматика, лексична синтагматика є специфічною для кожної мови. Насипати борщу - рос. Принимать участие; укр. Brown коричневий bread. Через стійкість опозицій між словами, стійкість полів, сполучуваності слів, іншими словами через стійкість парадигматики і синтагматики, лексико - семантична система кожної мови є унікальною, неповторною. Вона відображає національний менталітет, глибокі традиції культури і сама стає фактом духовної культури народу.

Вибираючи слова в процесі комунікації, мовець свідомо чи мимовільно враховує їх парадигматичні й синтагматичні зв язки, які є в його мовній свідомості. Мовознавчий аналіз релігійної лексики на прикладі найменувань церковних свят. Обґрунтування статусу мовних одиниць, які на лексичному рівні структуруються у тематичну групу.

Розуміння морфологічного варіювання номінативів та їх кількісного складу.

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Християнство, яке виникло 2000 років тому, сформувало не тільки свою особливу методологію, поняттєвий апарат, але й багату та своєрідну лексику і фразеологію. Християнські релігійні й народні свята активно вивчалися релігієзнавцями (с. і лише останнім часом до них приєдналися мовознавці (с. Яворська), які усвідомили необхідність комплексного вивчення зазначених одиниць, що суттєво збагатить наукові уявлення про матеріальну і духовну культуру українського етносу.

Ці одиниці розглядаються як практиканти мовного коду народної культури і потребують ґрунтовного лінгвістичного осмислення. Назви релігійних свят (нрс) відображають поняття, сформовані носіями мови у процесі їх пізнавальної діяльності, і є позначеннями, або номінативними знаками, подій, що пов язані з релігійним віруванням і відбуваються у визначеній релігійним календарем точці на осі часу.

Отже, лексеми на позначення релігійних свят мають подій темпоральну семантику.

Найдетальніше у мовознавстві досліджена граматична категорія часу дієслова - ядро функціонально - семантичного поля фспт (о. ), а також синтаксична категорія часу простого речення і проблема часової співвіднесеності частин складного речення (а. У східнослов янському мовознавстві детально вивчалися лексико - граматичні засоби вираження часу.

Каращук), прислівники (п. Упродовж останніх років активно вивчається сюжетний час (н. Час отримав статус категорії, яка в мові має польову структуру.

Цей сегмент мовної картини світу, а також суміжні з ним функціонально - семантичні поля простору, подій тощо достатньо вивчені в їх ядерній частині. Периферії цих полів утворюють аплікативні зони, одну з яких заповнюють лексеми на позначення релігійних свят, що до цього часу не були об єктом спеціального лінгвістичного дослідження. Як подій темпоральні номінативи, ці одиниці вирізняються особливостями семантики, морфологічних ознак та синтаксичних функцій, що і зумовлює потребу їх між рівнів аналізу.

Актуальність дослідження. Подій - темпоральні найменування становлять клас таких мовних одиниць, які мають специфічне сигніфікативне значення внаслідок властивої їм бінарної денотативної віднесеності. Це робить актуальним їх розгляд і як парадигматичне структурованих лексем, і з позиції теорії фсп, тобто визначення їх місця в ієрархії конституентів фсп з урахуванням властивих їм зв язків і відношень з одиницями різних мовних рівнів у процесі функціонування. Найменування релігійних свят потребують лінгвістичного осмислення і як одиниці вияву двох концептів (подія, час), і як системні елементи мови, що мають додаткову дистрибуцію в різних конотативних площинах. Актуальною є і гносеологічна спрямованість роботи, а саме - комплексний аналіз мовних фактів, який передбачає вияв між рівнів кореляції досліджуваних одиниць. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково - дослідної роботи кафедри української мови національного педагогічного університету імені м. Драгоманова і є складовою частиною комплексної теми кафедри “лінгводидактичний опис функціонування української мови”. визначити роль мовних одиниць з подій - темпоральною семантикою як реалізаторів категорії темпоральності і часової локалізованості; матеріалом дослідження стала спеціальна церковна література, що містить назви релігійних свят і відомості про них, етнографічні розробки з теми дисертації, тексти художніх творів різних жанрів кінця хiх - початку хх сторіччя, паремійні одиниці. Картотека дослідження складається з 3500 карток, в яких фіксуються назви релігійних свят як одиниці умовно словникові і текстові центричні. Методи і прийоми аналізу.

У дисертаційній роботі використано дескриптивний, трансформаційний, синхронно - зіставний методи, елементи компонентного, опозиційного аналізу, метод аналогії. Вперше було здійснено комплексний аналіз конфесійної лексики - назв релігійних свят як одиниць лексичного, морфологічного та синтаксичного мовних рівнів. Новими є висновки стосовно ролі аналізованих одиниць у формуванні синтаксичної і семантичної структури речення та закономірностей їх уживання в реченнях з різним комунікативним змістом. Вперше ці одиниці розглядаються як конституанти фспт української мови. Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вивчення мовних одиниць синкретичної семантики дає змогу поглибити теорію функціонально - семантичних полів, зокрема в плані співіснування аплікативних зон, які формуються одиницями бінарної семантики. Окремі етимологічні і етнічно - лінгвістичні спостереження можуть бути використані в лексикографічній практиці і в народознавчих дослідженнях. Основні результати дослідження висвітлено у доповідях на звітних наукових конференціях національного педагогічного університету імені м. Драгоманова (1996 р 1998 р 1999 р. Зміст роботи викладено в 4 публікаціях. Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, бібліографії, списку використаних джерел та додатка - реєстру використаних у дослідженні термінів. Обсяг дисертації - 189 сторінок. Список використаної літератури становить 219 найменувань. У “вступі” обґрунтовано актуальність і новизну дисертації, визначено її мету, завдання і методи дослідження, теоретичне й практичне значення роботи. У першому розділі - “лексично - семантичний аналіз культових геортонімів” - досліджувані одиниці розглядаються як номінативні одиниці мови і мовлення, які об єднуються однаковою типовою ситуацією або однією темою, тобто складають тематичну групу.

Усі аналізовані мовні одиниці об єднані за семантичними ознаками `свято, `релігійне, які експлікуються переважно у повних (офіційно - церковних) назвах лексемами свято (свята) (свято різдва христового, зелені свята), день (день георгія побідоносця), назвами днів тижня та одиниць виміру часу з прикметниками, що маркують належність до релігійного свята (великодня субота, хрестопоклонна неділя), а також словами пам ять (пам ять преподобної марії єгипетської), спомин (спомин святих спасенних страстей господа нашого ісуса христа), собор (собор кримських святих). Аналіз реєстру релігійних свят свідчить, що вони завжди присвячені певній священній особі. їх офіційні назви співвідносяться з конкретною особою (пророка самуїла), з культовим предметом, що має стосунок до цієї особи (свято покрова пресвятої богородиці), з дією. При систематизації назв враховувалося паралельне функціонування офіційно - церковних і побутових назв, напр. День хрещення господа (офіційно церк. ) та богоявлення, водохреща (побут. У семантиці нрс виділені семантичні ознаки, з яких декотрі зумовлені екстралінгвістичними чинниками, а саме.

Нерухомі свята, які з язичницьких часів відзначаються в один і той самий час, напр. Різдво господа бога і спаса нашого ісуса христа, та рухомі свята, які кожного року святкують у різні дні, напр. Вхід господа до єрусалима (трійця). Залежно від кількості часу, відведеного на святкування (один день, кілька днів або тижнів), вони поділяються на одноденні (монотемпори) (святої великомучениці катерини) та багатоденні (мультитемпори) (пасха). Релігійні свята як факт об єктивної реальності впорядковуються з огляду на значущість для церкви кожної священної особи. Врахування ієрархічності кола святих дозволило виділити такі геортоніми. З цієї групи виокремлюються назви свят на честь пророка іоанна предтечі, оскільки в їх основу покладено події земного життя і буття після смерті, що є специфічною ознакою “христово - богородицьких свят”, напр. Різдво чесного славного пророка та хрестителя господнього іоанна, усікновення глави пророка, предтечі й хрестителя господнього іоанна. До складу “подвижницьких” геортонімів входить власне ім я як обов язковий компонент, а віднесеність його до агіонімів маркується словами святий або пророк, апостол, мученик тощо, що мають у собі сему `святий, напр. День святого миколая, святих апостолів петра і павла, святого славного пророка іллі, святого великомученика пантелеймона. Блаженної ольги (єлени), жінки князя ігоря, і на честь ангелів (архангелів), напр. Собор архангела гавриїла. Геортоніми “людських” свят за часовою ознакою і ознакою `приділення поділяються на пророцькі (пророка іони) і апостольські (апостола та євангеліста іоанна богослова). За кількістю осіб, які вшановуються, подвижницькі геортоніми поділяються на одноособові (мученика созонта), парні (святителів петра і павла), колективні (мучеників іллі, зонтика, лукіана та валеріана), комутативні (пророка даниїла та 3 отроків. Ананії, азарії та мисаїла). Деяким окремим частинам багатоденних і одноденних свят нерідко надавалися самостійні назви. Серед них виокремлюються геортоніми на позначення частини свята (події) - подійнопартитивні (страсна седмиця), частини тижня (великодня п ятниця) та частини доби - добові (надвечір я богоявлення). Оскільки всі пости стосуються свят на честь певних святих, лексему піст зараховано до аналізованих одиниць, напр. Великий піст, петрівський піст, успенський та різдвяний пости. Різними способами передавалася значущість свята або зверхність одного щодо іншого (післяуспення, передандрія, пів - івана, миколин батько). В основі номінації багатьох назв стає атрибутика події (водохреща, громниці). Співіснування двох календарів - народного і церковного - стало одним з чинників появи нових, синонімічних геортонімів або розширення лексико - семантичного обсягу існуючих. У складі геортоніма з явилися слова, які експлікують периферійну ознаку нрс, звичайно прагматичну.

Головною ознакою, яка есплікується, стає час, напр пора року (весняний микола, напівзимник). іноді у назві відображаються головні ознаки пір року (весногрія, пархома теплогрія), погодні умови тієї чи іншої пори (ілля - громовик, євфимія - болотиха), об єкти навколишнього світу (явдоха - сіногнійка, ірина - розсадниця, єфросинія - капусниця). Як елементи лексичної системи нрс вступають у синонімічні відношення (алоніми певного свята - різдво пресвятої владичиці та друга пречиста); синонімічний ряд утворюють синоніми - геортоніми (святий вечір, багатий вечір, багата кутя). “на явдохи вода, то на юрія трава”. В аналізованій підсистемі має місце полісемія, яка простежується, якщо в календарі є декілька свят на честь певного святого і кожне з цих свят у побуті названо за його ім ям, напр. Предтечі, івана предтечі те ж саме, що і зачаття чесного, славного пророка й хрестителя господнього іоанна (23. 10), усікновення глави пророка, предтечі й хрестителя господнього іоанна (29. 09), собор предтечі та хрестителя господнього іоанна (07. Багатозначним може бути і парний геортонім, напр свято бориса і гліба, яким позначено і день смерті бориса (24. 08), і день перенесення мощей бориса і гліба (02. Омонімічні відношення виникають, коли антропоморфні агіоніми, маючи однакове звучання, позначають різні об єкти номінації. Так, геортонім параскеви виступає омонімом на позначення свят трьох різних святих, напр. Преподобної мучениці параскеви (26. 08), преподобної параскеви сербської (14. 10), мучениці параскеви, нареченої п ятниця (28. Паронімічні відношення встановлюються внаслідок народної етимологізації геортонімів, напр. Обретіння глави іоанна хрестителя - обретіння - обертіння. Однією з форм парадигматичного угруповання нрс є кореневі гнізда. Від назв релігійних свят регулярно утворюються прикметники (миколаєві свята, водохрещенська вода); непродуктивними є утворення іменників (купала - купалля) та дієслів (євдохи - євдошити). На морфологічному рівні можливе варіювання за категорією числа (маковея - маккавеї), роду (йордан - йордань), відмінка (після ілля купається лише свиня). Словотвірні варіанти побутових антропологічних агіонімів представлено гіпокористичними (юрій - юр, юрь, євдокія - явдока) і демінутивними іменами (юрика, купалочка, варка), складними геортонімами (оксани і дороти - оксани - дороти, святий вечір - святвечір), зміною префікса у похідних геортонімах (воздвиження - здвиження, преполовення - переполовення), кодериватами з синонімічними суфіксами (стрічання - стрічення, успення - успіння), словами з варіативними флексіями і чергуванням фонем (водохреща - водохрищі), ускладненням словотвірної основи (купало - купайло). Геортоніми мають фонетичні варіанти, зумовлені зміною наголосу (водохрйщі - водухреща), усіченням (акилини - килини, опанас - панас, гликерія - ликерія), випадінням звуків (касьян - касян, юр їв - юрів), історичними фонетичними процесами (покровонька - покрівонька, тройця - трійця), транслітерацією (фалалей - талалей, фомина - томина). У другому розділі - “морфолого - синтаксична специфіка геортонімів” - здійснено аналіз структурних типів досліджуваних одиниць, який дав змогу відтворити типові структурні одиниці - інваріантні структурні типи (іст), що визначаються за семантико - граматичною основою геортонімів. інваріантні структурні типи мають функціональну парадигму, репрезентовану в мовленні структурними моделями нрс, які розглядаються як синтаксичні варіації і варіанти іст (мовна варіація - це зміна кількісного складу без морфолого - синтаксичних змін, напр. Різдво чесного і славного пророка та хрестителя іоанна і різдво пророка предтечі, різдво хрестителя іоанна, івана предтечі, мовленнєвий варіант - іст або його варіація у функції з можливою зміною морфолого - синтаксичного складу, напр. На івана предтечі тулися до печі). Таким чином, у межах тематичної групи нрс визначені іменниково - іменникові (успіння богородиці), іменниково - прикметникові (вознесіння господнє) та прикметниково - іменникові (зелені свята) типи. Кількісний склад морфолого - синтаксичної структури назв релігійних свят зумовлений їх номінативною функцією і залежить від ступеня експлікації семантичних ознак номінанта, напр. Перенесення нерукотворного образа господнього з едеси до царгорода, з явлення чудотворної ікони божої матері в казані. У прислівній позиції темпоральні синтаксеми нрс (тс нрс) поширюють один з елементів синтаксичної структури речення. У роботі визначено присубстантивну та придієслівну позиції. Присубстантивні тс нрс, виконуючи синтаксичну функцію означення, виступають у ролі відокремленої прикладки. при іменниках подійної семантики, напр. От і свято, різдво (панас мирний) та темпоральної, напр. Се був день відпусту, день святого чудотворного івана (о. Кобилянська); також виділено підгрупу синтаксем у позиції синкретичного члена речення, а саме означення або обставини, напр. Сірки святкували його, як з діда - прадіда велося. З кутею на святвечір… (і. виконують синтаксичну функцію обставини або додатка. Тс нрс обставини займають позицію невідокремленої одиничної обставини, напр. і місяць травень, коли наростає трава на сіно й на ліки, розквітав після юрієвого дня (ю. Яновський), та позицію відокремленого уточнюючого члена речення, напр. То було в свято, саме на івана… (г. іноді тс нрс обставини вживаються як вставлені конструкції, напр. Коли це - перед другою пречистою - ведуть хруща у ланцюгах через піски (панас мирний); - утворюють не членовані (неподільні) обставинні комплекси, напр. На третій день різдва мотря витягла з скрині нову спідницю, привезену од батька (і. Нечуй - левицький); - входять до складу порівняльних зворотів, напр. Прибрано, як на великдень (а. Головко), підрядних порівняльних речень, напр. Помчимо, як дядько сич на великдень (з. Тулуб) та прикомпаративних речень, напр. Вода трохи тепліша, ніж на водохреща (м. У придієслівній позиції тс нрс вживаються у синтаксичній функції як прямого додатка, напр. А то діждала неділеньки святої… (а. Тесленко), так і непрямого, напр. З святою неділею будьте здорові. сказав балабуха… (і. Як темпоральні детермінанти тс нрс в семантичному відношенні зазнають впливу з боку основи висловлення, виступаючи водночас носіями інформації про ситуації побічного або зумовлюючого порядку щодо тієї ситуації, яка становить зміст решти висловлення. У вищезазначеній позиції тс нрс можуть реалізовувати лише темпоральну семантику - тоді вони виступають одиницею на позначення календарного відліку часу, напр. На різдво іноді таке мете, що й світа божого не видно (панас мирний). Якщо тс нрс актуалізують значення події, семантика речення ілюструється діями, притаманними релігійному святу, напр. На великдень церкви в огнях (у.

Набір певних обрядів, ритуалів, властивих святу, є визначальним для вживання того чи іншого тс нрс - гіпоніма, напр. На великдень одного стьопку підпускала до руки похристосатись (панас мирний) (свято - гіперонім, великдень - гіпонім). У ролі “специфічного” члена речення деякі тс нрс - детермінанти мають підрядні частини, що реалізують або подійну семантику, напр. На свят - вечір, коли криничанські діди виходять кликати мороза вечеряти, мати з вутанькою посилають надвір і данька (о. Гончар), або темпоральну, напр. На сорок святих, коли день порівняється з ніччю, у школу вчительці треба нести сорок бубликів (ю. Залежно від кількісної та морфолого - синтаксичної характеристики геортонімів виділено 7 інваріантних структурних типів (деякі з них мають квантитативні або позиційні варіації). інваріантні структурні типи мають конкретні комунікативні реалізації у вигляді структурних моделей, які у синтаксичних позиціях можуть. доповнюватися ситуативно обов язковими поширювачами, напр. Цього різдва вирішили одвідати онисю (і. Нечуй - левицький) - (adj 2)n 2 v (модифікація іст №2 - n 1 v (adj 1) і факультативними поширювачами, напр. і так до самого спаса (панас мирний) - prep(pronom 2)n 2 (модифікація іст №3 - n 1); у третьому розділі - “семантико - синтаксична характеристика нрс” - здійснено аналіз смислової та формальної організації досліджуваних одиниць. Нрс функціонують у вигляді прийменникових і безприйменникових форм, трансформація яких маніфестує їх статус як предикатних одиниць. Вони можуть розгортатися. у просте елементарне речення, напр. Був сонячний ранок провідної неділі (м. Була провідна неділя. Був сонячний ранок; - у підрядну частину складної структури, напр. Маруся з нетерпінням чекала зелених свят (а. Маруся з нетерпінням чекала, коли прийдуть зелені свята; - у просте елементарне речення і у підрядну частину складнопідрядного речення, напр. На великдень саме зацвіли сади (м. Коли був великдень, саме зацвіли сади. Предикатні темпоральні синтаксеми нрс (тс нрс) іноді функціонують також у складі порівняльних конструкцій, напр. …і не крути мені головою, наче кобила в спасівку (м. і не крути мені головою, наче кобила, коли спасівка починається) та уточнюючих компонентів, напр. Отак раз, на клечальній неділі, була маруся у своєї подруги у дружках на весіллі і сиділа за столом (г. Квітка - основ яненко) (пор. Була клечальна неділя. Отак була маруся у своєї подруги у дружках, отак раз, коли була клечальна неділя, була маруся у своєї подруги у дружках… аналізований матеріал засвідчує, що трансформуються як безприйменникові форми тс нрс, напр. Купайлівської ночі козак тихо викликав мар яну до саду (м. Була купайлівська ніч. Козак тихо викликав мар яну до саду.

На різдвяні свята дістану, може, відпустку і приїду (о. Прийдуть різдвяні свята. Дістану, може, відпустку і приїду.

У петрівку упали зими (панас мирний), пор. Коли прийшла петрівка, упали зими. Кошовий скликав велику раду зараз по великодні (а. Кошовий зараз скликав велику раду.

Як тільки пройшов великдень, кошовий зараз скликав велику раду - після. Після покрови пішли дощі (панас мирний), пор. Пішли дощі; коли пройшла покрова, пішли дощі. Як синтаксичний суб єкт нрс функціонує у різних за складом реченнях. Двоскладних повних і неповних та односкладних. У двоскладних реченнях залежно від семантики присудка геортонім набуває значення суб єкта властивої йому дії, напр. Минули великодні свята (і. Франко), суб єкта ознаки, напр. День був погідний, хоч великдень був дуже ранній (о. Маковей) або суб єкта тотожності, напр. А без цього різдво - не різдво (і. У односкладних реченнях тс нрс може виступати також у нехарактерній для нього функції заголовка, напр. Бровченка) та суб єкта датування, напр. Різдво христове 1992 року, село заболотне на поділлі (підпис під повістю м. Рябого “умерти в мертвому селі”). У структурі речення нрс виражають атрибутивні відношення між субстантивами і кваліфікуються як атрибутивно - предметні, що виконують функцію уточнення зі значенням додаткового повідомлення, напр. Настало свято, різдво (і. Між елементами вербально - субстантивних словосполучень, де опорними виступають дієслова з об єктною спрямованістю, а залежними - тс нрс, виникають власне - об єктні та об єктно - обставинні семантико - синтаксичні відношення. Власне - об єктні тс нрс виражені іменниками у формі родового та знахідного відмінків без прийменників. Вони виступають у ролі граматичного об єкта вияву дії (форма знахідного відмінка), напр. …відсвяткували й водохрище.

Коцюбинський) або називають об єкт чекання, напр. А він жде неділеньки святої (а. Тесленко) чи об єкт зустрічі (форма родового відмінка), напр. …діждались воскресенія… (г. Квітка - основ яненко). У семантиці таких тс нрс актуалізується значення події. Об єктно - обставинні тс нрс виражені прийменниково - відмінковими формами іменників. Такі тс нрс співвідносять дію з певним часовим моментом (форма знахідного відмінка); детермінація граматичної семантики дієслова розширює номінативну функцію тс нрс у формі родового відмінка, які можуть позначати і кінець дії, напр. Попасе до покрови, а там піде до школи (г. Косинка), і її циклічність, напр. Кабанчика годуємо до різдва (в. Підмогильний), внаслідок чого репрезентується категорія часової локалізованості. Тс нрс, формуючи адвербіальні відношення у семантичній структурі речення, визначають термін дії, яка позначається опорним дієсловом. У цій функції вони виступають і як окремі словоформи, напр. Усі гади на чесного христа ховаються до свого вирію (митрополит іларіон), і як складова частина обставинних комплексів, напр. Так звечора на маланки казала катря зайчиха своєму семилітньому синові пилипкові… (панас мирний). Тс нрс - словоформи можуть виконувати календарну функцію (переважно тс нрс - монотемпори), напр. У варшаві панський легат де торрес благословив короля в день івана хрестителя і вручив йому свячений прапор… (п. У складі прийменниково - іменникових сполук тс нрс або набувають значення векторного нуля і залежно від семантики прийменника надають дії значення загального передування точці відліку, напр. Батько перед йорданом ходив скроплювати свяченою водою хати селянські (о. Маковей), або позначають початкову межу цієї дії, напр. Чекай, по великодні поговоримо… (о. У складі синтаксичних обставинних комплексів тс нрс вказують на точковий час, виконують функцію векторного нуля, позначають кількість часу та циклічність дії. Серед обставинних комплексів зі значенням точкового часу, напр. Досвіта на воскресіння микола був одним із перших коло церкви (о. Маковей) виокремлюються конструкції, в яких до основного значення точкового часу додається квантитативне значення, і тому їх семантика визначається як кількісно - точкова, напр. На великдень цілий день гудуть дзвони (митрополит іларіон). В аналізованих обставинних комплексах нрс сполучаються з темпоральними лексемами - елементами лексико - семантичної групи “час”, здебільшого це “сезонні” слова та лексеми на позначення календарного відліку часу, з якими тс нрс перебувають у гіперо - гіпонімічних відношеннях, звужуючи часовий простір, у межах якого відбувається подія (явище). При цьому значення часу в їх семантиці стає ядерним. Обставинні комплекси, де тс нрс виконують функцію векторного нуля, поділяються на точково - векторні, що вказують на певний часовий момент здійснення дії до тс нрс, напр. Щось чотири дні перед святим михайлом скоїлося в івоніки нещастя (о. Кобилянська), та кількісно - векторні, що вказують на кількість часу тривання дії до тс нрс, напр. Циклічність як одна з важливих ознак тс нрс представлена циклічно - точковими обставинними комплексами, напр. Кайдан…кожен рік на спаса надсилав графині овочі (м. івченко) та циклічно - векторними, напр. Землі в них, сказати би, добрими штанами засядеш, хліба щороку не вистачає вже від пилипівки… (п. Компоненти аналізованих конструкцій розташовуються здебільшого відповідно до ієрархії одиниць лексико - семантичної групи “час”, напр. Жолду, що ще торік на іллі мали виплатити нам у києві, ви цілий рік не платили (о. Маковей), але існує й інверсійний порядок - від вужчих за семантикою до ширших, напр. На спаса торік чорний куцько никулків змайстрував щось із кладкою на потоці… (п. Між елементами субстантивних словосполучень, де опорними виступають слова з події та часовою семантикою, а маргінальними - тс нрс, формуються атрибутивно - адвербіальні відношення, напр. День напередодні різдва проводиться в спокої і мирі (митрополит іларіон). У компаративних конструкціях з тс нрс порівняння відбувається за ступенем вияву дії або ознаки. Якщо дія притаманна святу та його атрибутам, простежується, з одного боку, нівелювання темпоральної семантики, а з другого, - актуалізація ознаки свята, напр. Вдарило, задзвонило, як на великдень (м. Стельмах), хоча можливе і формування адвербіальних відношень. Коли ж дія притаманна істотам під час свята, то актуалізується події семантика тс нрс, і між елементами (дієсловом та порівняльним зворотом) формуються об єктні відношення, напр. Ми раділи, як великодню, цілій паляниці хліба (м. У разі позначення періоду, який зумовлює особливості поведінки істот та неістот, актуалізується темпоральна семантика, основою еквативності виступають два фактори. Порівняльно - зіставний - для дії, притаманної святу і його атрибутам, напр. До церкви люди посходилися, як на великдень (ю. Яновський), і асоціативний - для дії, притаманної істотам під час свята, напр. і не крути мені головою, наче кобила в спасівку (м. Для порівняння за ступенем вияву ознаки характерною є актуалізація події та темпоральної семантики, а основою еквативності стає асоціативно - порівняльно - зіставна семантика. Як мовний засіб відображення певного фрагменту об єктивної реальності лексеми тематичної групи назв релігійних свят характеризуються бінарною денотативною віднесеністю, що дає змогу розглядати їх і як ядерне угруповання семантичного поля події, і як периферійний сегмент функціонально - семантичного поля темпоральності. Темпоральна семантика геортонімів актуалізується за умови виконання ними календарної функції; 2. Релігійні геортоніми поділяються на офіційно - церковні і побутові. Характерною особливістю перших є максимальна експлікація ознак позначуваного предмета, вибір яких нерегламентований; 4. Лексична парадигма нрс формується офіційно - церковними геортонімами та їх діахронічними синонімами, що можуть виникати внаслідок нових формулювань, і побутовими назвами; 5. Творення народних назв, синонімічних офіційним геортонімам, супроводжується транслітерацією іншомовних власних імен, антропоморфізацією агіонімів, паронімічною атракцією, детермінологізацією, що спричиняє появу морфологічних, словотвірних і фонетичних варіантів нрс; 6. У побутових геортонімах може експлікуватися прагматичний компонент на рівні назви сезону, його температурного режиму або погодних умов, вегетаційних особливостей рослин і пов язаних з цим трудових процесів людини; 7. Геортоніми як одиниці лексичної системи утворюють синонімічні ряди, виявляють антонімічні відношення між словами - компонентами нрс, можуть бути полісемічними і омонімічними. Активним процесом у групі побутових геортонімів є паронімічна атракція; 9. Основу будь - якої нрс здебільшого складає непредикативне словосполучення, яке виступає його семантико - граматичним центром, що зумовлює визначення структурних типів геортонімів. За граматичною семантикою стрижневого іменника і за ступенем злиття компонентів словосполучень серед офіційно - церковних нрс, які функціонують як повні найменування, виділяються сім інваріантних структурних типів, які припускають кількісні варіації та варіанти; 10. У межах тематичних підгруп назв христових та богородиці свят в іменниково - іменникових та іменниково - прикметникових структурних типах підпорядковуючий іменник - девербатив має процесуальне значення і в разі редукції зазначених типів до одного слова утворює варіацію інваріантного структурного типа. Для підгруп подвижницьких свят продуктивним є іменниково - іменниковий тип, якому підпорядковується непохідний іменник не процесуальної семантики з можливою його редукцією. Тематична підгрупа партитивних геортонімів і геортонімоїдів представлена прикметниково - іменниковим структурним типом з неможливістю редукції його компонентів. Кількісний склад геортонімів зумовлений їх номінативною функцією і ступенем експлікації ознак денотата. В офіційно - церковних назвах семантичні ознаки представлені найповніше, що програмує двох і багатослівні одиниці, але трапляються й однослівні найменування. Тенденція до кількісного скорочення простих і складних геортонімів зафіксована у конструкціях іменниково - прикметникового типів. У перших вона зумовлена постпозицією означеного компонента, а у других - гіперо - гіпонімічними відношеннями між компонентами. Морфолого - синтаксичний склад семи виділених інваріантних структурних типів геортонімів варіюється у межах відмінкової парадигми, що призводить до утворення структурних моделей - мовленнєвих варіантів. Аналізовані одиниці мають неповну числову парадигму з флективною зміною головного компонента і вживаються тільки у формі однини або множини. Нрс - темпоратив може доповнюватися поширювачами або ускладнюватися частками; серед названих позицій виділяються присубстантивна та придієслівна. У присубстантивній позиції нрс виконує функцію означення, виступаючи у ролі відокремленої прикладки. Бінарна семантика нрс зумовила їх вживання у синкретичній функції додатка або обставини. У функції другорядного члена речення нрс займають синтаксичну позицію невідокремленої обставини, виступають відокремленими уточнюючими членами речення з часовим значенням, функціонують у складі не членованих обставинних комплексів і як компоненти детермінуючих часових комплексів. У функції поширювача граматичного центру речення нрс утворюють просторово - часові комплекси разом з локативними детермінантами, характеризуються наявністю підрядних частин - реалізаторів їх семантичної природи; 12. Тс нрс функціонують у вигляді прийменникових і безприйменникових форм, трансформація яких у просте речення чи підрядну частину складної структури або одночасно у просте речення і підрядну частину підтверджує їх предикативний статус. Здатність тс нрс до трансформації зумовлена семантикою прийменника у їх складі і завжди реалізується за його відсутністю; 13. Як компоненти значеннєвої організації речення нрс беруть участь у формуванні відношень семантико - синтаксичного характеру - суб єктних, об єктних, адвербіальних та компаративних. Адвербіальні тс нрс функціонують як окремі словоформи або входять до складу обставинних комплексів. Перші виступають одиницями датування і виражені прийменниково - відмінковими формами. За допомогою других утворюються точково - векторні та кількісно - векторні комплекси, де тс нрс виконують функцію векторного нуля. Репрезентація циклічності часового потоку передається циклічно - точковими та циклічно - векторними комплексами. У компаративних конструкціях з тс нрс порівняння здійснюється за ступенем вияву дії і за ступенем вияву ознаки; мовознавчий лексика найменування. Отже, нрс є мовним виявом двох концептів (подія і час), і їх подвійна денотативна віднесеність зумовлює характерне розташування у мовній картині світу, де вони посідають аплікативну зону фсп. Специфіка семантики аналізованих одиниць зумовила своєрідність їх лексичних, морфолого - та семантико - синтаксичних характеристик. Актуалізація темпоральної або подій семантики, яка залежить від контекстуального оточення, детермінує синтаксичну функцію тс нрс. Збірник наукових праць українського державного педагогічного університету імені м. Адвербіальні темпоративи. Семантико - синтаксичний аспект (на матеріалі художніх творів української літератури хiх - хх ст. Збірник наукових праць національного педагогічного університету імені м. Темпоративні синтаксеми - найменування релігійних свят (на матеріалі художніх творів української літератури хiх - хх ст. Компаративні темпоративи. Етимологічна характеристика словникового складу зіставних мов. Суфіксація дієслів переміщення. Територіальні відмінності мовних одиниць, поняття літературної мови та діалекту.

Класифікація, розвиток та становлення німецьких діалектів, вплив інших мов на розвиток мови. Проблеми словотвірної семантики та мотивації фемінітивів cучасної української мови. Лексико - семантична організація жіночих номінацій. Творення іменників зі значенням жіночої статі. Семантичні відношення між апелятивами на позначення назв жіночого роду.

Значення слова та його різновиди. Лексеми, які входять до лексико - семантичної групи слів на позначення транспортних засобів в англійській та українській мові. Системні відношення між найменуваннями транспортних засобів, спільні та відмінні риси. Освоєння іншомовної лексики та особливості переймання її елементів під впливом зовнішніх чинників. Питома вага генетичних та історичних джерел слов янських запозичень. Особливості функціонування іншомовних лексем у сучасній українській літературній мові. Лексико - семантична система — одна з найскладніших мовних систем, що зумовлено багатовимірністю її структури, неоднорідністю її одиниць, різноманітністю відображень. Парадигматичні, синтагматичні, епідигматичні відношення лексико - семантичної системи. Своєрідність її також в тому, що вона на відміну від інших мовних систем (фонологічної і гра - матичної) безпосередньо пов язана з об єктивною дійс - ністю, віддзеркаленням якої вона є. Усе це утруднює її вивчення. Якщо системність фонологічного рівня і грамати - ки в мовознавців післясоссюрівського періоду не викликала сумнівів, то щодо системності лексики їхні погляди не збігалися. Так, скажімо, французький мовознавець а. Мартіне стверджував, що лексика не - системна, а англійський мовознавець к. Ульман допускав, що в лексиці системними є тільки деякі пласти. У вітчизняному мовознавстві про системність лек - сики було заявлено ще в минулому столітті. Українсь - кий мовознавець о. Потебня, який ґрунтовно опра - цював загальну теорію слова як у плані форми, так і в аспекті змісту (теорія внутрішньої форми слова, вчен - ня про ближче і дальше значення слова, його багато - значність та історичну змінність значень), закликав учених вивчати семантичні відношення між словами, закони і правила внутрішніх змін у групах семантич - но пов язаних слів. істотний внесок у теорію системності лексики зро - бив російський мовознавець м. На його думку, слова в своєму семантичному розвитку орієнтуються на своїх системно з ними пов язаних партнерів (синоніми, антоніми тощо). Таких прикладів, де розвиток значень слів зумов - люється не логікою речей, а лише системними зв язка - ми навіть усупереч логіці, є чимало в будь - якій мові. Опівночі на північній части - ні неба немає ні сонця, ні місяця. Батюшка і ма - тушка спочатку функціонували як пестлива форма на - зивання батька і матері. Згодом батюшкой стали ще називати попа. Це вмотивовано тим, що піп є пасто - ром, батьком для своєї пастви. Матушкой стали нази - вати дружину попа, хоч до пастви вона не має прямого стосунку.

Уже за життя сучасного покоління виникло словосполучення злоякісна пухлина, яким позначають дуже шкідливу, загрозливу для життя ракову пухли - ну.

Усі інші (не ракові) пухлини стали називати добро - якісними, хоч у них жодних добрих якостей немає. На системність лексики вказують такі факти. 1) вивідність одних одиниць із інших одиниць тієї самої мови, тобто можливість тлумачення будь - якого слова мови іншими словами тієї ж мови. На утвердження думки про системність лексики ве - ликий вплив мали дослідження німецьких лінгвістів г. Остгоф говорив про існування в мові системи значень. Мейєр, аналізую - чи прусську військову термінологію, дійшов висновку, що кожен термін отримує свою вартість із власної по - зиції в загальній номенклатурі. Шпербер прийшов до думки про існування полів значень. Трір вису - нув ідею про поняттєві поля, г. Оксар і о, духачек уводять поняття лексико - семантичне поле, в. Помітний внесок у розробку лексико - семантичної теорії зробили українські мово - знавці в. Як будь - яка система, лексико - семантична систе - ма базується на відношеннях, найголовнішими серед яких є парадигматичні, синтагматичні та епідигма - тичні. Значення слова, його цінність (значеннєвість) зале - жить тією чи іншою мірою від значень інших семан - тично пов язаних із ним слів, від місця слова в лекси - ко - семантичній парадигмі, тобто від його парадигма - тичних відношень. Найбільшим парадигматичним об єднанням є лек - сико - семантичне поле.

Це слова, пов язані з одним і тим самим фрагментом дійсності. Так, можна стверджувати про зв язок лексико - семантичних полів руху, мислення і говорін - ня; часу і погоди тощо. Дієслова руху використовують для називання мисленнєвих процесів (схопити думку, дійти висновку, наблизитися до розв язання проблеми та ін. ) і процесу говоріння (повернувся язик, смикнуло за язик, рос. Вертится на языке, болг. Темпоральні лексеми майже в усіх мовах світу використовують для номінації погод - них (метеорологічних) понять. Погода є похідним від год, болг. Час і погоду позначають також ісп. Графічно зга - дані тут поля можна зобразити так. Ця мозаїка не збігається в різ - них мовах, бо кожна мова по - своєму членує об єктив - ний світ. Національна специфіка лексико - семантичних полів виявляється в кількості наявних у полі слів і в характері опозиції між компонентами поля. Цю думку яскраво ілюструє спостереження л. єльмслева щодо позначення в деяких мовах дітей одних батьків. Хоч позначувані тут явища (стать дитини і послі - довність народження) є універсальними, але в різних мовах вони неоднаково розподілені між словами. Любити і кохати, болг. Lieben і haben gem, англ. Отже, семан - тичний простір по - різному членується в мовах, кіль - кість клітин у межах лексико - семантичного поля не збігається, а тому й не збігаються значення слів - відпо - відників. Лексико - семантичне поле має своє ядро і перифе - рію. У ядрі містяться найважливіші слова, вони пов язані між собою сильними семантичними відношення - ми й утворюють синонімічні, антонімічні і родо - видові групи. На периферії містяться функціонально менш важливі слова, які, як правило, належать і до іншого лексико - семантичного поля. У межах лексико - семантичного поля виділяють лек - сико - семантичні групи. Так, скажімо, в темпоральному лексико - семантичному полі виокремлюють. 1) назви не - точних часових відрізків (час, пора, період, епоха, ера то - що); 2) назви точних часових відрізків (секунда, хвили - на, година, доба, тиждень, місяць, рік, століття тощо); 3) назви пір року (весна, літо, осінь, зима); 4) назви частин доби (ранок, південь, вечір, ніч); 5) назви місяців (січень, лютий і т. ); 6) назви днів тижня (понеділок, вівторок і т. Сино - німія відображає в мові властивості об єктивного сві - ту, через що є лінгвістичною універсалією. У мовознавстві існує декілька підходів до вивчення синонімії. Ступінь синонімічності слів тим вищий, чим більше в них спільних позицій, у яких можуть нейтралізуватися їх семантичні відмінності. Близьким до антонімії є явище конверсії. Відображаючи одну й ту ж дію чи відно - шення, конверсиви вживаються в співвідносних конст - рукціях відповідно з прямою і зворотною рольовою структурою. На відміну від синонімів і антонімів один із кон - версивів уживається в тексті, а інший лише зберігаєть - ся в пам яті. Навмисне зіштовхування обох конверси - вів у тексті використовується у випадку потреби під - креслити чи виділити якусь думку.

Чесний програш достойніший від нечесного виграшу.

Так, наприклад, видові поняття яблуко, груша, апельсин, банан, ківі тощо (гіпоніми) об єднуються одним родовим поняттям (гіпе - ронімом) фрукти. Гіпонімія характеризується прива - тивною опозицією. Видові назви завжди є семантично багатші від родових. Саме тому на відміну від синонімії, яка допускає взаємозаміну, гіпонімія характеризується односторонньою заміною гіпоніма на гіперонім, але не навпаки. Під - твердженням цього є досвід укладання ідеографічних словників, серед яких одним з найдавніших (вийшов у 1852 р. Очевидно, до парадигматичних слід віднести і відно - шення між значеннями полісемантичного слова, в іншій термінології, внутріпіньослівні відношення, хоч у дея - ких лінгвістичних працях їх виділяють як окремі від - ношення на одному рівні з парадигматичними і синтаг - матичними (див. Внутренняя структура языка 1972. Значення полісемантичного слова утворюють певну структуру, елементи якої по - різному залежать один від одного і по - різному пов язані між собою. За характером організації (залежності, мотивації) лексико - семантичних варіантів у багатозначному слові виділяють три основні типи (структури) полісемії. Ра - діальну, ланцюжкову і радіально - ланцюжкову.

При радіальній полісемії всі похідні (непрямі) зна - чення походять безпосередньо від одного основного (пря - мого). Так, слово стіл має п ять значень. Друге, третє, четверте і п яте значення є похідними від першого. Схематично семантичну структуру цього слова можна зобразити так. Радіально - ланцюжкова полісемія поєднує в собі два названих вище типи, тобто паралельну підпоряд - кованість і послідовну залежність. Наприклад, у сло - ві зерно виділяють п ять значень. Наприклад, слово братство має два значення. Згодом дві лексичні одиниці злилися в одну, тобто стали сприйматися як одне багатозначне слово. У межах радіальної полісемії можна виділити зна - чення з однорідною і неоднорідною мотивацією. Так, у слові блиск всі його похідні значення, а саме.

Семантична структура полісемічного слова має польову будову з чітко вираженим центром і близькою та далекою периферією. Ядро поля містить головне (основне) значення. Воно завжди є прямим і найменшою мірою залежним від контексту.

Отже, кожне значення займає в семантичній струк - турі полісемічного слова певне місце залежно від його цінності для того чи іншого синхронного зрізу мови. Семантика слова, його змістовий обсяг визначається можливостями слова поєднуватися з іншими словами, тобто його синтагматичними відношеннями. У син - тагматиці здійснюється комбінаторика значень, і смисл словосполучення чи речення не дорівнює сумі значень слів, на що свого часу вказував л. Білорусь - кий драматург а. Яно нічога не азначае.

Само ніякай сільї не має. і у той жа час яно можа начыста знішчьіць самае сільнае, самае ёмкае слова, калі іх паставіць радам. Разумны і амаль разумны. Вьіходіць, аднаразова яно і вялікае слова. У кишені він знайшов лише копієчку і будівництво двоповерхової дачі обійшлось йому в копі - єчку.

Зрозуміло, що в другому реченні слово копієчка не має абсолютно нічого спільного з його словниковим значенням. Кожне слово поєднується не з будь - якими, а тільки з певними словами. є слова з одиничною сполучуваністю, як, наприклад, укр. Згайнувати (час), розтринькати (гроші), скалити (зуби), вудити (рибу), проливний (дощ), рос. Закадычный (друг), уборис - тый (почерк), подножный (корм), трескучий (мороз), грецкий (орех), беспробудный (сон), окладистая (боро - да), испустить (дух), скоропостижно (скончаться). є також двовалентні, тривалентні, але є й слова з надзви - чайно широкою (необмеженою) сполучуваністю, як, на - приклад, гарний чи поганий (буквально все може бути гарним або поганим). Лексична синтагматика (сполучуваність) специфіч - на у кожній мові. Українці і чехи, скажімо, з мови на іншу мову текст перекладають (перекладати текст, prekladat); росіяни, болгари і серби переводять (перево - дить текст, превеждам, преводити); поляки тлумачать (tlumaczyc), німці пересаджують (iibersetzen), англійці передають, транслюють (to translate). Brown (eyes, boots, hair, horse) й укр. Коричневі черевики, але карі очі, каштанове волос - ся, карий, гнідий, каро - гнідий кінь; укр. Високий (буди - нок, гора, хлопець, дівчина) й англ. High building, high mountain, але tall boy, tall girl; англ. To wash (the face, the linen), укр. Умивати обличчя, але прати білизну; укр. Сполучуваність слова можна інтерпретувати як його контекст. Розрізняють також системний і несистемний кон - тексти. Наприклад, російські фрази оранжевая краска, зашто - пать чулки, писать стихи ямбом є нормальним (сис - темним) контекстом відповідно для слів краска, за штопать, писать (стихи), бо фарба насправді може бути оранжевою, панчохи за потреби штопають, а серед віршових розмірів є ямб. Несистемним є такий контекст, коли сполучува - ність слова не випливає з його семантики. Рождествен - ського про те, що в. Подібні фрази називають невідміченими. Як приклад невідміченої фрази наводять штучно скон - струйоване.

Однак будь - яка невідмічена фраза може стати відміченою. Крім словесного, існує ще ситуативний (побуто - вий) контекст (час, місце спілкування, учасники ко - мунікативного акту тощо). Класичною ілюстрацією си - туативного контексту може служити сконструйований л. Його смисл стане зрозумілим, якщо вказати, що роз - мова відбувається біля куща смородини. Парадигматичні та синтагматичні відношення про - низують усі рівні мови і є універсальними, тобто влас - тивими всім мовам світу.

Оскільки слово має форму і зміст, то й асоціативні його зв язки є двосторонніми. Асоціативно - дериваційні зв язки за формою мож - на проілюструвати таким прикладом. Асоціативно - дериваційні зв язки за змістом мають місце тоді, коли переносне значення слова семантично не мотивується прямим. Основне і переносне значення тут не мають спільних сем. Переносне значення в цьому разі має суто асоціативну природу (між цими двома значення - ми існують стійкі асоціації), бо ремісник не обов яз - ково позбавлений ініціативи і не завжди працює шаб - лонно, без натхнення, що засвідчує хоча б така фраза, як високе ремесло. Так, наприклад, уся лексика на означення температури виключно на асоціативній основі стала обслуговувати лексико - семантичне поле почуттів (гаряче серце, холод - ні стосунки, полум я кохання, жар серця, душа палає; серце гаряче, мов жар; гарячий поцілунок, холодний прийом тощо). Завдяки стійким асоціаціям розвива - ються регулярні типи змін лексичного значення слів у багатьох мовах, як то маємо у випадку метоніміч - них перенесень значень. Вмістилище і те, що в ньому наявне (випив одну чашку), матеріал і виріб з нього (ходить у шовку), населений пункт і його населення (все село вийшло на зустріч), дія і її результат (зу - пинка трамвая), форма і зміст (цікава книжка), ціле і частина (стадо зі ста голів), автор і його твори (чи - тати шевченка) та ін. Кочка зору, при - хватизація, домокради; рос. Видно птицу по помёту, сослить, головокрушение, гувернянька, метеролухи, кле - ветой, верояции, спинжак, гульвар, купиратив, копитал, опупеть, деръмократия тощо. Асоціативні процеси смислового зближення можуть закріпитися в мові. Swiadek, чеське svedek, сло - вацьк. Асоціативне збли - ження слів може призвести до помітних зрушень у семантиці одного з них. Дослідження асоціативних зв язків і відношень між словами важливі для характеристики розвитку лексики. Так, при творенні нових слів у сучасних слов янських мовах із різних способів вибирається той, який забезпечує або найвищу мотивованість но - вого слова, або повну немотивованість, щоб не було асоціацій, які призводять до спотворення змісту.

Саме цим вимогам відповідають складні найменування (генна інженерія, рідкий кристал, маятникова мігра - ція, трудовий семестр, масова культура) і запозичен - ня (пейджер, комп ютер, брокер, ваучер, інвестор, плеер, шоумен, хіт, електорат, рейтинг, імпічмент, консен - сус, спікер, саміт та ін. Отже, лексико - семантична система специфічна по - рівняно з фонологічною і граматичною, що пояснюєть - ся її безпосереднім зв язком з об єктивною дійсністю. Вона відкрита (весь час поповнюється новими елемен - тами) і найбільш динамічна. На противагу фонологіч - ній системі, яку нерідко називають диференціиним рівнем мови, лексико - семантична система є синтезом основних смислових елементів та їх зв язків і може бу - ти названою синтезувальним, інтегральним рівнем. Лексико - семантична система арабської мови. Прикметники в арабській мові, їх виділення та утворення. Парадигматичні відношення в мові, лексико - семантичне поле прикметників на позначення фізичного стану людини в їх аспекті. Основні підкласи прикметників. Поняття фразеологічної одиниці; історія вивчення української фразеології. Дослідження утворення фразеологізмів. Соматична лексика, її роль у пізнанні картини світу.

Лексико - семантична група соматизмів у фразеології. У роботі під соматизмами розуміються мовні засоби позначення явищ, що відносяться до сфери тілесності. Лексико - семантична група як мікросистема в системі мови. Аналіз лсп коштовне каміння в англійській мові в семантичному, мотиваційному та культурологічному аспектах. Дослідження його функціонування в англомовних художніх прозових та поетичних творах. Валентність та сполучуваність у лінгвістичних дослідженнях. Мова художньої літератури. Статистичні методи та прийоми у лінгвістиці. Лексико - семантичний аналіз сполучуваності прикметників streitbar з іменниками. Коефіцієнт взаємної спряженості. Українська мова належить до слов янських мов. Вона є єдиною національною мовою українського народу.

Українська національна мова існує. А) у вищій формі загальнонародної мови - сучасній українській літературній мові; б) у нижчих формах загальнонародної мови - її територіальних діалектах. Літературна мова - це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності. Державні й громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту, побут. Вона характеризується уніфі ковані стю, стандартизованістю, високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів. Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Обидві форми однаково поширені в сучасному мовленні, їм властиві основні загальномовні норми, проте кожна з них має свої особливості, зумовлені специфікою функціонування літературної мови в кожній з форм. Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно - східного наріччя, увібравши в себе окремі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був і. Котляревський - автор перших великих художніх творів українською мовою (енеїда, наталка полтавка, москаль - чарівник). Він першим використав народнорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору.

Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають тараса григоровича шевченка. Саме він уперше своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно - мовної і словесно - художньої культури, заклав підвалини для розвитку наукового, публіцистичного та інших стилів літературної мови. У мові творів шевченка знайшли глибоке відображення народнопоетична творчість, усно - розмовні форми народної мови 1. Шевченка у розвитку української літературної мови продовжували у своїй творчості і. Франко, леся українка, панас мирний, м. Коцюбинський та інші письменники. Українська літературна мова постійно розвивається та збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов язкових для всіх літературних норм. Українська літературна мова як вища форма загальнонародної національної мови, відшліфована майстрами слова, характеризується наявністю сталих норм, які є обов язковими для всіх її носіїв. Унормованість - головна ознака літературної мови. Норма літературної мови - це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації. Розрізняють різні типи норм. Орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень), графічні (передача звуків на письмі), орфографічні (написання слів), лексичні (слововживання), морфологічні (правильне вживання морфем), синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень), стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування), пунктуаційні (вживання розділових знаків). Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною зумовленістю, стабільністю. Проте з часом вони можуть змінюватися. Тому в межах норми співіснують мовні варіанти, під якими розуміють видозміни однієї й тієї самої мовної одиниці, наявні на різних мовних рівнях. Фонетичному, лексичному, морфологічному чи синтаксичному.

Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства у кодифікації написань і відображають тимчасове співіснування в мові старого й нового. У словниках українського літературного слововживання розрізняють варіанти акцентні (алфавіт і алфавіт), фонематичні (вогонь і огонь), морфологічні (н. У процесі розвитку літературної мови кількість і якість мовних варіантів змінюються. Мовні норми найповніше й у певній системі фіксуються у правописі, словниках, довідниках, підручниках і посібниках з української мови. Культура писемного й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало знати мовні норми й послідовно дотримуватися їх. Літературна мова як основа ділового та професійного спілкування. Стилістична диференціація української літературної мови. Літературна мова — варіант загальнонародної мови; загальнонаціональна мова, оброблена майстрами (письменниками, науковцями, митцями, учителями та ін. ), відзначається наявністю орфоепічної та граматичної норми й обслуговує багатоманітні культурні потреби народу.

Літературна мова — це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, яка в писемному та усному різновидах обслуговує культурне життя народу, всі сфери його суспільної діяльності. Формується вона на базі середньо наддніпрянських говорів. За функціональним призначенням літературна мова є мовою художньої літератури, освіти, науки, державних установ, засобів масової інформації, театру, кіно тощо. Літературна мова протиставляється діалектам, просторіччю, жаргонам. Вона має дві форми — усну й писемну, ряд функціональних стилів. Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно - східного наріччя, ввібравши в себе окремі діалектні риси інших наріч. Котляревський — автор перших великих художніх творів українською мовою (наталка полтавка, москаль - чарівник). Він першим використав народно - розмовні багатства полтавських говорів і фольклору.

Саме він уперше своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно - мовної і словесно - художньої культури, заклавши основи наукового, публіцистичного та інших стилів літературної мови. У мові творів шевченка знайшли глибоко відображення народнопоетична творчість, усно - розмовні норми традиції шевченка у розвитку української літературної мови провадили далі у своїй творчості і. Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням загальнообов язкових літературних норм. Літературна мова - це оброблена, унормована форма загально народної мови, яка в писемному та усному різновидах обслуговує культурне життя народу, всі сфери його суспільної діяльності. За функціональним призначення - це мова державного законодавства, засіб спілкування людей у виробничо - матеріальній і культурній сферах, мова освіти, науки, мистецтва, засобів масової інформації. і це гарантує конституція україни. Українська літературна мова як вища форма загальнонародної національної мови, відшліфована майстрами слова, характеризується наявністю сталих норм, які є обов язковими для всіх и носіїв. Унормованість — основна ознака літературної мови. Норма літературної мови — це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються в процесі суспільної комунікації. Розрізняють такі типи норм. Орфографічні (вимова звуків і звукосполучень), графічні (передача звуків на письмі), орфографічні (написання слів), лексичні (слововживання); морфологічні (правильне вживання морфем), синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень), стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування), пунктуаційні (вживання розділових знаків). Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною обумовленістю, стабільністю. Але разом з тим літературні норми можуть і змінюватися з часом. У зв язку з цим у межах норми співіснують мовні варіанти, під якими розуміють видозміни однієї й тієї ж мовної одиниці, наявні на різних мовних рівнях. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства в кодифікації написань і відображають тимчасове співіснування старого і нового в мові. У словниках українського літературного слововживання розрізнюють варіанти, акцептні (алфйвіт і алфавіт), фонематичні (вогонь і огонь), морфологічні (міст, р. У процесі розвитку літературної мови кількість і якість мовних варіантів змінюється. Розвиток мови особистості — непростий процес. Лише людина, яка наполегливо працює, над оволодінням мовою, повсякчас прагне правильно говорити, виявляти її усному та писемному мовленні свою індивідуальність, може наблизитися до мовної досконалості. Досягнути ж її — ілюзорна мрія, оскільки мова — це океан, який не має меж. Нерозумно вважати, що знаєш рідну мову досконало. Як мудро зауважено, іноземну (чужу) мову можна вивчити за півроку, а, свою треба вчити все життя. Упродовж віків випрацьовувалися певні нормативні правила та засади, які стали визначальними й обов язковими для сучасних носіїв літературної мови. Як зазначав ще 1936 р. Видатний діяч українського відродження проф. Головною ознакою літературної мови є унормованість, для якої обов язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність висловлювання. Будь - яке мовне явище може виступати мовною нормою. Зразком унормованості може бути звук і сполучення звуків, морфема, значення слова і його форма, словосполучення й будь - яке речення. Але слід пам ятати, що мовна норма — категорія історична, оскільки піддається змінам разом із розвитком суспільства. Сукупність загальноприйнятих, усталених правил, якими керуються мовці в усному та писемному мовленні, складає норми літературної мови, які с обов язковими для всіх її носіїв. Ці правила оберігають літературну мову від проникнення в неї суржику, сленгу, діалектизмів і всього того, що може розхитати, спотворити її структуру.

існують своєрідні мовні табу, які не можна порушувати. Лексико - фразеологічні — їх порушення переформатовує значеннєве наповнення слів і нерозкладених словосполучень. Спотворення значень слів, заміна компонентів стійких словосполучень. Синтаксичні — їх порушення ламають нормативну забудову мовних словосполучень і речень. Заміна звичайного порядку слів у реченні, пропуск семантичного ядра, змішування прямої та непрямої мови. Орфографічні — їх порушення суперечить вимогам сучасного правопису.

Відкидання великої літери, довільне її використання, відмова від дефісів. Пунктуаційні — їх порушення не відповідає чинним правилам уживання розділових знаків. Заміна позиції знака, повне або часткове нехтування засобами пунктуації. Застарілі слова — слова, а також їхні окр. Словосполучення, що на даному етапі розвитку мови вийшли із заг. За ступенем застарілості виділяють. 1) слова, що вже зовсім не вживаються в мовній практиці, напр такі назви спорідненості, як братучадо, братанич, братичич, синовець ‘ син брата’, сестричич, сестринець ‘ син сестри’, нетій ‘ племінник’; назви одиниць виміру — волока, корх, полуланок та ін 2) слова, що в сучас. Мові вживаються рідко (належать до пасивного словника), з певними, переважно стиліст, настановами і здебільшого зрозумілі мовцям. Брань ‘ битва’, вікторія ‘ перемога’, дука, панотець і паніматка як шанобливі назви батька і матері, ясновельможний і т. Значень лишається тільки в стійких словосполученнях. Три чисниці до смерті (чисниця — три нитки), не йняти віри, нашого полку прибуло (полк — у знач, ‘сукупність людей, натовп’). Виділяють історизми й архаїзми. історизми — це слова або їх окр. історизми), що вийшли з ужитку разом з позначуваними ними реаліями і не мають у сучас. Мові синонім, замінників. Це назви понять матеріальної культури (одягу, їжі, знарядь праці та зброї, грошей і т. Сфери, професій, звичаїв та обрядів і т. Кобеняк, саламаха, рало, гаківниця, злотий, боярин, соцький, волость, зборня, панщина, непман, мтс, дружина (військо князя), магдебурзьке право, кожум’яка, гувернер, досвітки, справляти колодія. Вони використовуються як засіб номінації при зображенні відповідної епохи. Архаїзми — це витіснені ін. Синонімами назви понять, що існують і в наш час (напр аероплан — літак, перст — палець). Розрізняються такі типи архаїзмів. 1) власне лексичні — слова, що застаріли в цілому (чадо, ректи, понеже); 2) лексико - фонетичні, що відрізняються від сучас. Варіантів тільки одним чи кількома звуками або місцем наголосу (сей, пашпорт, глас, піїт, філозоф); 3) лексико - морфологічні — застар. Словоформи та грамат. Характеристики слова (люде — сучас. Люди, авто — раніше ч. ); 4) лексико - словотвірні, що відрізняються від сучас. Значення (броня у знач, ‘зброя’, худий ‘ поганий’, машина ‘ паровоз, поїзд’, пор. Архаїзми використовуються в сучас. Мові тільки з певними стиліст, настановами. Можуть знову входити до активного словника як назви відроджених у нових умовах реалій (напр у військових званнях. Мічман, прапорщик), а також з набуттям нового значення (робітнича династія, яничар ‘ той, хто зрікся рідної мови, культури’), стиліст, забарвлення — піднесеного або, навпаки, жарт. Протиставляються неологізмам.