пісня рідна мова м катричко
Розширювати знання дітей про рідну мову, про її значення у житті кожного із нас. Виховувати любов до мами, пісні; прагнення досконало знати правильну літературну мову.
Навкруги вишиті рушники, серветки, зразки українського одягу, старовинні ужиткові речі, малюнки верби і калини. На землі, яку сходив тарас малими босими ногами, яку скропив тарас дрібними росами – сльозами, пробуджуємо серця людей пристрасним, полум’яним словом геніального поета - земляка. Живучи в сім’ї єдиній, вольній, новій, ми до землі вклоняємось і кажемо йому.
Ми живемо в україні, любимо її гарну співочу соловейкову мову, її прекрасних людей, її пишну природу.
Часто можна почути, що мова наша – калинова. Калину оспівано у багатьох піснях, складено про неї казки, вірші, легенди, прислів’я. Калина – це символ україни, дівочої краси, матері. Це такий символ, що пам’ять людську береже, символ безсмертя. Але й маринка була смертельно поранена. Де її кров змочила землю, там проросла калина. Мова завжди живе поряд з піснею, сестрою її рідною. Бо наша мова, як і чарівна пісня – вміщує в собі палку любов до батьківщини, до рідної землі – україни. Не випадково великий кобзар, перебуваючи на засланні в орській фортеці, висадив в пустелі саме вербову гілочку, прижив її, виходив. Вона нагадувала йому рідну україну.
і знов етап, і муштри знову у місто, степом ідучи, перлинами української мови, народної творчості є скоромовки. Вони сприяють виробленню дикції, правильної артикуляції. Позмагаймося, хто краще промовить скоромовки. Стриб, стриб, підстрибує по стерні рідня. Перепілка, перепел, перепеленя. Бігли коні під мостами з золотими копитами. Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка. Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка. Дід у руки кухлик взяв і насупив брови. В україні живете й не знаєте мови. Продавщиця теж була гостра та бідова. У мене єсть свой язик, ні к чєму мнє мова. і сказав їй мудрий дід. Багата наша мова і на загадки. Я на дереві гойдаюсь, я в конверті посилаюсь, пісня рідна мова м катричко мета. Я на дереві гойдаюсь, я в конверті посилаюсь, пісня рідна мова м катричко урок № українські народні жартівливі пісні. Ми познайомилися з одним із жанрів української народної пісенної творчості - жниварськими піснями, які оспівують працелюбність нашого народу, прославляють ниву, врожай, сонце, господаря та трудівників. Але зв’язок музики і життя цим не обмежується. Сьогодні за допомогою музики ми розглянемо ще одну рису українського народу, яка втілена в піснях і танцях. Розповідь про жартівливі пісні. Жарти властиві українському народові. Жартують дід із бабою, чоловік із жінкою, хлопці з дівчатами. Люди весело кепкують з надмірно боязких хлопців, які навіть не насміляться порозмовляти з дівчиною; з розсіяних, неуважних, скупих чи лінивих людей, адже жарт робить життя цікавішим. Показати свій розум, дотепність і спритність допомагає людям музика. Пісні такої направленості називають жартівливими. Демонстрація української народної пісні „сіяв мужик просо” послухайте одну з жартівливих пісень. Зверніть увагу на її зміст, поміркуйте над характером твору, засобами музичної виразності, які сприяли розкриттю образу пісні. Розучування пісні „сіяв мужик просо” у пісні „сіяв мужик просо” жінка в’їдливо глузує над чоловіком. Музиці характерна жвавість, простота мелодії, чіткість ритму, навіть танцювальність. Музика другої половини кожного куплету повторюється, тому в нотному записі використовують знак „реприза”. Пісня „сіяв мужик просо” прослухайте українську народну пісню „дівка в сінях стояла”, поміркуйте, над чим жартує народ, що висміюється у творі. Аналіз прослуханого твору.
У пісні „дівка в сінях стояла” у формі діалогу передано побутову сценку між дотепною дівчиною і парубком - боягузом, що не хоче виходити на побачення, бо в дівчини і батько лихий, і мати лиха, …і миші лихі. Ii частина є майстерною симфонічною розробкою цієї пісні. Сьогодні ми познайомилися ще з одним жанром української пісенної творчості – жартівливими піснями. У піснях цього жанру знайшов вияв природний гумор, відобразилися кращі якості людини праці – розум, спритність, дотепність. Цим творам притаманні жвавість, грайливість, повторення деяких уривків і танцювальність. Перенесімося на західні землі україни, до мальовничого карпатського краю. Надзвичайно своєрідними тут є природа, побут народу, його звичаї, національне вбрання і, звичайно ж музика. її колорит і музичні інструменти. Надзвичайно популярними в україні є невеликі задерикувато - веселі й сатирично - жартівливі пісні, в яких стисло, але водночас дотепно й образно, змальовується життя народу, його морально - естетичні погляди. їх називають коломийками. Коломийка – це українська народна гуцульська пісня типу частівки. До речі, ця назва походить від міста коломия, що на івано - франківщині. Коломийки виконують переважно з інструментальним супроводом. Причому спів нерідко поєднується з танцем, тому коломийки можна віднести до вокально - танцювального жанру.
Слід звернути увагу на характерні для цього жанру особливості. Чіткий і гострий ритм, швидкий темп, своєрідну метро - ритмічну формулу, яка весь час повторюється. Вона є майже незмінною для всіх коломийок. Сьогодні ми познайомимося з іще одним жанром української народної пісенної творчості – колисковими піснями. Не злічити, напевне, цих пісень. У них – серце і душа народу, ніжність і ласка материнської мови. Розповідь про особливості жанру колискових пісень. Колискові пісні – цей своєрідний фольклорний жанр позначений високим поетичним світосприйманням, глибиною мелодійного звучання, багатством образів. Усю ніжність, любов, бажання бачити свою дитину щасливою, розумною, здоровою і гарною мати вкладає у невибагливі слова і просту мелодію, організовану ритмом гойдання колиски. Монотонний тихесенький наспів і пестливі лагідні слова мають заспокоїти, приспати дитину.
Прослухайте її та спробуйте перейнятися настроєм цього твору.
Співаючи, уявіть, що ви заколисуєте маленького братика чи сестричку.
Пісня „ой ходить сон” він був ще зовсім маленький і дуже пухнастий – такий собі світло - сірий клубочок, але оченята вже блищали пустотливими зеленими вогниками і маленькі лапки міцно трималися за іграшки, скатертини і долоні великих людей у його новому домі. Мабуть, тому кошеня і назвали дряпушком. Ще в будинку жила дівчинка. Вона була маленька, але здавалася дряпушкові (та й собі) цілком дорослою. і поводилася відповідно, особливо щодо кошеняти. Навіть колискову йому співала. Так, так, справжню колискову пісню. Дівчинка склала її сама, бо серед маминих колисанок потрібної не знайшлося. Дівчинка підросла і стала готуватися до школи. її життя сповнилося новими думками і справами, але колискова пісенька дряпушкові залишилася обов‘язковою. і великий зеленоокий пухнастий красень - кіт не міг заснути, не почувши знайомої мелодії. Добра і лагідна бабуся одразу ж погодилася співати колискову.
Демонстрація колискової з казки „колискова дряпушкові” розучування колискової з казки „колискова дряпушкові” заспівайте колискову з казки „колискова дряпушкові” спочатку всі разом, а потім розділіться на дві групи і виконайте її каноном. Канон – це багатоголосний твір, в якому всі голоси виконують одну мелодію, вступаючи почергово. Виконуйте колискову ніжно і лагідно, ніби заколисуючи дряпушка. Сьогодні ми познайомилися ще з одним жанром української народної пісенної творчості – колисковими піснями – і вивчили кілька з них. Вокальна й інструментальна музика вступ. Ми вже знаємо що українську музику можна класифікувати на різні групи. Наприклад, професійні і народні, а також за жанровими особливостями, наприклад, жартівливі, колискові тощо. Прикладом вокальних творів є пісня „рідна мова”. Послухайте її і поміркуйте, які засоби музичної виразності сприяють створенню саме такого характеру музики. Прослухайте його і пригадайте, як він називається. Пісня складається з широкого протяжного заспіву і швидкої коломийки. Тепер ця мелодія зазвучала більш насичено, глибоко у виконанні різних інструментів симфонічного оркестру.
Рапсодія – це п’єса на теми народних пісень і танців. Прослухайте твір, спробуйте помітити нові якості знайомої мелодії. Вокальна музика – основа для інструментальної. В інструментальному творі „гуцульська рапсодія” у вільному розвитку кількох контрастних тем композитор розгортає картини життя і природи карпатського краю. Ми звикли, що пісні потрібно співати, однак інколи зустрічаються інструментальні твори пісенного плану, тобто в них мелодія ллється як у пісні. В „елегії” ряд широких мелодичних хвиль приводить до кульмінації – драматичного спалаху.
Ці нагнітання, як і наступні хвилі – спади, виростають з однієї дуже виразної мелодичної фрази. Елегіями називають твори журливо - задумливого характеру.
Пісня рідна мова м катричко урок № українські народні жартівливі пісні. Пісня рідна мова м катричко мета. И тогда узнаешь вдруг, как звучит родное слово. Ведь оно не смысл и звук, а уто. К1 пережитого, колыбельная основа наших радостей и мук. Д о р о ж и т е родным, милым словом. М н о г о л и к и м - большим языком. Нашей жизни он - п е р в о о с н о в а - всем народам планеты - знаком. Мы гордимся своим языком, он богат на глаголы, наречья. В нем живет тайна древних веков, мы ее сохраним, это точно. Мы конечно же будем искать в каждом слове сокровища мира, тайны предков повествовать и беречь свой язык от погибели. В день родного языка мы станем ценить каждое слово, участь его была не легка, но мы сохраним наследье живое.
Прадеды наши и наши отцы нам передали красу неземную русского слова из русской души, что задевает всех нас за живое.
С праздником вас, весь российский народ мы поздравляем и смело желаем освободиться от бренных забот. И пусть страна зацветет, процветает. Но, побежден иль победитель, равно паду я пред тобой. Ты - мститель мой, ты - мой спаситель, твой мир - навек моя обитель, твой голос - небо надо мной. Наче з поля чи з лугівки, у розповні літа чую голос перепілки з чебреців чи жита. То говорить поле хлібне, луг, трава щовкова… найдзвінкіше слово рідне, найрідніша мова м. У просторах, яким немає меж, не згубишся, як на вітрах полова. Моря перелетиш і не впадеш, допоки буде в серці рідна мова. Рідна мова по - своєму кожна пташина співає, по - своєму кожен народ розмовляє. У мене й народу мого українська є мова чудова, своя, материнська. По світу її, як святиню, нестиму допоки живу, в чистоті берегтиму, з любов’ю сердечною, вірністю сина. Ця мова для мене, як мати, єдина. Хто як говорить все, що живе на світі, уміє розмовляти. Уміють говорити зайці і зайченята, по - своєму говорять і риби серед моря, і у садочку пташка, і у траві комашка. Говорять навіть квіти з блискучими зірками. — а як говорять діти. — так, як навчила мама. — прийми ж, матусю, слово подяки від дитини за нашу рідну мову, за мову україни. Рідна мова сію дитині в серденько ласку.
Колосися житом в полі, піснею в оселі, щоб зростали наші діти мудрі і веселі. Щоб на все життя з тобою ми запам ятали, як з колиски дорогої мовоньку кохали. Матусин заповіт раз казала мені мати. В серці ніжну і погідну збережу я мову рідну.
Що бринить нам чарівніш. Що нам ближче і миліш і дорожче в час недолі. Що в єдине нас злила, — перші матері слова, перша пісня колискова. Як розлучимось з тобою, як забудем голос твій і в вітчизні дорогій говоритимем чужою. Краще нам німими стати, легше гори нам нести, ніж тебе розіп ясти, наша мово, наша мати. В кім думка прагне слова. Хто в майбутнім хоче жить, той всім серцем закричить. — в рідній школі — рідна мова. і спасе того в недолі наша мрія золота, наше гасло і мета — рідна мова в рідній школі. Вона, як ніжна пісня колискова, заходить в серце й душу з ранніх літ, ця мова, наче пташка світанкова, що гордо лине в свій стрімкий політ. Українська мова золоте курчатко в золотій торбинці принесло сьогодні літери дитинці. А дитина з літер збудувала слово. і звучить, як пісня, українська мова. Рідне слово барвінково, волошково в небі світиться зоря. Рідне слово любить ненька, і співає. Так любив його шевченко, так і я його люблю. Рідна мова велична, щедра і прекрасна мова. Прозора й чиста, як гірська вода, це україни мова барвінкова, така багата й вічно молода. Вона, як ніжна пісня колискова, заходить в серце й думи з ранніх літ, це мова, наче пташка світанкова, що гордо лине у політ. Українська мова мово моя українська — батьківська, материнська, я тебе знаю не вивчену — просту, домашню, звичну, не з - за морів прикликану, не з словників насмикану.
Ти у мене із кореня — полем мені наговорена, дзвоном коси прокована, в чистій воді смакована. Болем очей продивлена, смутком багать продимлена, з хлібом у душу всмоктана, в поті людськім намокнута, з кров ю моєю змішана. і аж до скону залишена в серці моїм. 55571 ключевые слова. Вірші про рідну мову, стихи про родной язык, киев. 55572 ключевые слова.
Коментарі
Дописати коментар