українську класичну музыку

українську класичну музыку

Десятки композиторів і сотні майстерних симфоній, концертів і творів – мобільний додаток ukrainian live classic пропонує широку ретроспективу класичної української музики від часів бароко до сучасності й перевертає уявлення про тяглість і традиції української культури. Для кого, передусім, створювався додаток, як відбирали твори та як проект сприйняли користувачі - ми розпитали у засновників проекту львів’ян директора ukrainian live classic тараса демко й диригента, композитора і арт - директора проекту івана остаповича. Ми працювали над ідеєю із кінця 2019 року.

Але, можливо, ця карантинна течія стали фактично поштовхом до того, що всі цифрові проекти стали дуже затребувані. 2020 рік дуже особливий, дуже непростий, і перед всіма нами постали такі виклики, як неможливість відвідувати масштабні велелюдні заходи, неможливість подорожувати. А з іншого боку, кожне обмеження дає багато свободи і дає багато нових поштовхів до реалізації нових проектів, на які ніколи раніше не було часу.

Таким чином, це стало для нас таким поштовхом, стимулом задуматися, що ми хотіли б зробити власне із нашими напрацюваннями, які в нас за років десять спільної роботи. А напрацювань було досить багато, це записи дуже унікальних музичних творів, прем єр, світових прем єр, творів, знайдених в архівах. і, звісно, також багато років роботи із професійним музичним середовищем, з явилося багато партнерів. і власне, це все дало поштовх створити додаток, тобто піти в такий прямий digital, і зробити проект без кордонів ukrainian live classic. Це наша стратегія у львівському органному залі, яку ми будуємо вже другий рік, - довгострокова промоція української класики у глобальному контексті. Проект ukrainian live classic реалізовується за підтримки українського культурного фонду.

Спеціально для цього проекту ми створили команду, яка найкраще за своїми професійними якостями могла допомогти в реалізації. Зокрема, це координатор проекту володимир ольшанський, людина, що має великий досвід у реалізації аудіо продуктів і має дуже хороше розуміння власне творення кожного окремого елементу нашого додатку.

Саме він був автором візуального стилю і одним з ініціаторів проекту, двигуна цього додатка. А також важливо сказати про нашу співпрацю із галицьким музичним товариством. Це історична спільнота музикантів, яка зародилася у львові ще 1838 року, а минулого року ми відновили товариство на базі львівського органного залу.

і фахівці, експерти, музикознавці товариства проводили консультаційну допомогу.

Саме вони писали біографії композиторів. Ми зіткнулись із великою проблемою відсутності упорядкованих біографій українських композиторів. А також із проблемою відсутності візуального ряду – портретів композиторів. Тобто якщо деякі композитори 20 - го століття мають фотографії, то інші композитори доби бароко не мають навіть портрета. Коли ми проговорювали концепцію і наповнення, логіка була дуже проста. З часу, коли музика почала записуватись нотами, в україні це часи барокко, 17 століття, - до сучасності. і показати різноманітність стилів, різноманітність напрямків та мистецьких течій якомога ширше.

і західна, і центральна, і східна україна. Ми працюємо із записами української музики, ми працюємо із невідомими композиторами, працюємо із найкращими українськими виконавцями. Намагаємося виходити за межі україни в розумінні географічних кордонів. іван, як арт - директор проекту, насправді має великі зв язки із найкращими виконавцями, диригентами і колективами нашої країни, тому нам вдалося зібрати комплексну підбірку записів. Стосовно знаності класичної української музики, я б поділив це на два вектори. Те, наскільки добре її знають в україні, й те, наскільки вона представлена у світі. Й обидва вектори потребують суттєвого поліпшення. А якщо говорити про репрезентацію на світових сценах, із цим питання ще гірше.

Всі знають чайковського, але на великій світовій арені українські імена майже не виникають. Хто як не ми повинні робити це зараз. Ми розуміємо, де є архіви, хто записував, хто що виконував. Додаток пріоритетно – англомовний, потім – українськомовний. Саме це було ключовим фактором. Спочатку у світ, а потім українці потягнуться. Найбільша проблема була у тому, що ми зараз в цей історичний проміжок часу відбудовуємо повну ретроспективу історії української музики, вставляємо цеглинку за цеглинкою. Тому що складалось враження, що ніби у нас того чи того не було, що в нас не було важливих композиторів, які змінили світ. Ні, вони були, просто це пригноблювалось, свідомо замовчувалось, затиралось, тому що ми мали бути в радянському союзі меншовартісними. Цього постколоніального синдрому треба позбуватись зараз. Тобто якщо в українській літературі вже є хронологія, науковий дискурс, то у класичній музиці цей дискурс, ця тяглість традицій української музики лише поновлюється. і зараз ми лише починаємо усвідомлювати повноту своєї музики. Ми маємо велике щастя жити в час, коли можливо знаходити сенсаційні факти. Наприклад, можемо сказати, що, на жаль, україна втратила багато століть, будучи під окупантами, будучи такою не вільною і незалежно. Але з іншого боку це нам дуже багато плюсів, це означає, що попереду нас є відкриття, багато відкриттів, багато яскравих аплодисментів щойно відкритим творам, багато можливостей для роботи. Не кожна країна світу може зараз цим похвалитися. Тобто україна зараз є у своєму такому часі, який дозволяє розкривати за допомогою інноваційних методів весь той потенціал, який був схований. Це робить нашу країну дуже цікавою зараз для світу.

Ми вже не є екзотикою, але ми й справді серйозним гравцем на ринку культури, культурних індустрій. Тому мені здається, що інноваційність у нашій сфері – це той фактор, який може допомогти нашій країні зміцнити свої позиції, а нашій культурі – зайняти місце серед інших культур. Тому що наша культура є створена високо професійними діячами культури. Це й композитори, і письменники, і поети, і філософи. Власне, це й є філософією нашого проекту.

У глобальному світовому вимірі – наша українська культура і наша ідентичність. Коли я навчався в консерваторії, я, як українець, як композитор, дивився, на що я маю опертися. Я дивлюсь ці хрестоматії, яким по 60 - 70 років і по яких вчать фахових українських музикантів, і я розумів. Чогось тут немає, чогось не вистачає. А це тільки брак інформації. Й цим додатком ми хочемо показати і для професійного середовища, наскільки широка історія української музики, так і на загал показати, що нам є чим пишатись, і є дуже багато тенденцій, які згодом у 20 - му столітті дали новий поштовх для розвитку нових стилів. Таким чином, наш додаток має дві функції. Перша – просто слухати гарну якісну музику у хорошому виконанні. Без жодних нав’язливих текстів, інформаційних шумів. інколи хочеться просто відволіктись від цих шумів і просто слухати якісну музику.

Наш додаток можна використовувати на замкненому екрані смартфона, транслювати на різноманітні пристрої, - просто у навушниках і їхати у транспорті. Але не всі люди хочуть просто прослухати. є такі допитливі слухачі, любителі класики, які хочуть відкривати, читати, дізнаватися такі історії як іван розказує, різні детективні історії, хочуть розглядати обкладинки, - і це освітня частина нашого проекту.

і дизайн інтерфейсу ми створили таким чином, щоб можна було зайти, клацнути на композитора, читати про нього інформацію, дивитися на його обкладинки, обкладинки альбомів, до речі, дизайн яких також не є випадковим. Насправді, наш проект універсальний. є твори, які є дуже інтелектуальні, вимагають великої концентрації, приваблюють своєю елітарністю. Це великі симфонічні полотна, громіздка, гарна музика. Але у нас є дуже різна музика. є твори, які ми поділили на плейлисти, що об єднують стильово однакові або схожі твори різних композиторів. Ми знаємо, що в українській культурі є дуже часто такий момент суму, іноді ми любимо сумувати, скаржитись, казати, що у нас все так погано. Любимо інколи себе жаліти, і відповідно дуже багато композиторів пишуть таку музику, коли десь там щемить. і тоді стає від цього співпереживання вселенського людського болю трошки легше.

Або, наприклад, такий плейлист brilliant classic, така просто супер крута концентрована музика, яка не викличе жодних двозначностей, вона просто класна. Наприклад, камерна музика якогось романтичного композитора. Вона просто бездоганна. Просто слухаєте – і насолоджуєтесь. Дійсно, коли просто маєш перелік композиторів, то, може, знаєш щось таке, може, щось попаде, може, щось сподобається, може не сподобається. Але коли ми збираємо це у певний плейлист, ми намагаємося зібрати з української музики певні точкові речі. У 19 столітті більшість, майже всі композитори писали твори, один чи два, який є про сум, чи про недолю, чи про неволю. Ну такий це вид романтизму.

Але ми призадумались із тарасом і командою, що ми ніколи не дивимось на себе із погляду концепції, певного стилю, типу думки. Тобто ми і для себе відкриваємо ще чимало речей, які в українській музиці мають свою особливість. Тому що я не знаю, наприклад, у німецькій музиці, чи - то в бетховена, моцарта, штраусса, щоб була якась така чітка квінтесенція, от як у нас про сум. Лисенко, січинський, барокова музика - є певна концепція, національна концепції, яка прослідковується у багатьох композиторів, які навіть не знали одне одного. і таких різних світоглядних концепцій є дуже багато в українській музиці, це така ноосфера, яка витає в усіх композиторів. Тож певна територія, середовище впливають на людей, ідеї. Коли ми складали підбірку, ми виявили стільки цікавих речей, як, наприклад, стиль сентименталізму, якого немає як окремого у європейській класичній музиці. Або також те, що у світі немає такої кількості композиторів, які були священиками. Починаючи від михайла вербицького, який написав гімн, чи іван лаврівський, віктор матюк, остап нижанківський. Певний час в історії україни рушієм культури були священики. Тому що певний час освіту було дуже важко отримати, а священики – це був прогресивний клас, і вони всі любили музику, всі грали на музичних інструментах, у хорі співали у той час. Тому є така в україні особлива ніша – композитори - священики, і їхня стильова палітра була дуже різноманітна. Чи, скажімо, злам епох, початок 20 - го століття, це були дуже особливі течії української музики, які ідуть з європи, не з росії. Хоча раніше говорилось, що вони всі – велика російська традиція. і долаючи цей постколоніальний синдром, ми хотіли показати кожну різноманітну гілочку, ширину і глибину цієї тяглості української традиції. Також я не знаю іншої національної музичної культури, де композитор у концтаборі написав цілу симфонію. Був такий композитор борис кудрик, він жив на галичині, вчився у празі, відні, але повернувся у львів, бо відчував, що повинен повернутись. Тоді львів був містом польської окупації. Потім приходить радянська влада, і він стає ніби людиною нон - грата, його висилають на сибір. Він фактично у сибіру загинув, але під час свого заслання на уривках паперу він писав музику, ці твори були віднайдені, і виявилось, що він написав симфонію. А врятував цю музику інший композитор василь барвінський, який був у сусідньому концтаборі й вижив. Уявіть собі, що пережила людина, яка була у концтаборі і мала в собі сили писати високу високу академічну інтелектуальну музику.

Українська культура – це не лише культура шароварів і галушок, а це висока культура також. Стефанія туркевич – це донька священика, яка навчалася у чотирьох вищих навчальних закладах європи. Праги, відня, мюнхена, берліна. Це була людина космополітичних поглядів, вбирала у себе всі нові течії. Вона як стравінський для світової музики, тільки вона наша. Вона писала музику, орієнтовану на національний колорит, але виточену, майстерно зроблену на рівні всіх сучасних тоді авангардних технік 20 - го століття. і вона все життя писала це в шухляду.

Так середовище склалось, що вона ніколи не могла це почути. Але вона продовжила писати, була цілеспрямована і до кінця життя писала музику.

Тож нам передали її твори, відскановані, і ми виконали цю симфонію, яка ніколи не виконувалась. Це твір, який змінює уявлення про історію української музики. Такі твори є, ми їх знайшли й записали й презентуватимемо. Серед інших прем єр, записи яких ми здійснюємо. Симфонію романа придаткевича, фортепіанні концерти станіслава людкевича та симфонію антіна рудницького. Зокрема, для української діаспори це може бути цікаво, адже роман придаткевич – український композитор, організатор української консерваторії в нью - йорку.

У 20 - х роках він емігрував у штати, де працював в оркестрі філадельфії під керівництвом відомого диригента леопольда стоковського, викладав в університеті вест кентакі, відомий викладач і скрипаль. і цей його твір, симфонія номер 3, ніколи не виконувався в україні, українці не знають, що людина, яка все життя вважала себе українцем, в америці написала великий потужний твір, і ми повертаємо його на батьківщину.

і також антін рудницький – це теж українець, який разом зі своєю дружиною, співачкою марією сокіл у кінці 20 - х років емігрував у штати. Зараз в америці живе його син, роман рудницький, піаніст, який нам люб язно скопіював і надав партитуру свого батька, й ми зараз його виконуємо. Тож так ми інколи буквально виловлюємо в нащадків чи спадкоємців, в архівах чи музеях певні твори, які виконувались чи десь її хтось згадував побіжно, але коли музика не виконується, а просто згадка, то ми хочемо це показати, і цим самим змінювати історію української музики, показувати, що вона набагато більша, ніж ми знаємо. Так, додаток безкоштовний, він створений за підтримки українського культурного фонду.

і ми командою цей проект офіційно творили півроку.

Зараз проект офіційно завершений, але ми, як керівники львівського органного залу і члени правління галицького медичного товариства, офіційно заявили, що ми беремо на підтримку цей проект і насправді гордимося причетністю до нього, тому органний зал і товариство у найближчі місяці продовжують творити цей проект. У нас є багато музики і ми маємо власний план, маркетингову стратегію з публікацій цих творів. Власне, поки що ми не бачимо того ліміту, коли закінчиться музика. Так, монетизація є в планах, система пожертв – це дуже важливо, і за кілька місяців ми плануємо її розробити, запустити, і ми готуємо спільноту.

Коли ми запускали цей проект, продумували і розробляли його, ми, звісно, планували приблизні короткострокові і довгострокові результати. Дуже важко було оцінити потребу такого додатка, тому що всі ми знаємо добре інші додатки з музикою. Але наш додаток є принципово інший. Він має дуже ключову унікальність. У світі немає жодного музичного додатку, який презентує національну музику якоїсь країни. Чи потрібно це робити. Чи не простіше створити канали на якихось великих хостингах. У нас ці канали є, але нам потрібно було створити щось принципово інше.

Ми хотіли зробити окреме місце української медіації, медитації, для того щоб я міг прийти до когось в гості, колег з інших країн чи будь - кого і сказати. Ось перелік українських композиторів. і проскролити, і там буде 50, 60, 70, 100, 150 імен, фотографій і картинок. Це така міні - енциклопедія, яка перетворюється у плеєр і плейлист. Проект справді є витратний і потребує великої кількості ресурсів. Тому так, спільнота – це важливо, і ми будемо гуртувати її довкола цієї ідеї. Частина записів, що розміщені чи будуть розміщені, - це наш власний продукт, який ми записували протягом років, наш власний архів, той, що ми робимо зараз. Частина – записи, які надали нам, згідно із договорами, відомі українські колективи. Національний оркестр з києва, оркестр з одеси, львівської філармонії та інших. Частина – професійні записи, які нам надавали композитори. і насправді в україні є ціла когорта музикантів - виконавців, справді ентузіастів, які протягом десятиліть робили записи, що у багатьох випадках залишались на полицях цих виконавців після концертів. і там було дуже багато цінних записів. і наша робота також полягала у тому, щоб знайти потрібних музикантів, через одну людину – іншу, знайти тих людей, які щось записували. Зараз у додатку приблизно 350 композицій приблизно 45 композиторів. Але також щотижня ми відкриваємо нові й нові твори, адже у нас в базі даних опрацьовано близько 800 творів, і до літа чи осені наступного року щотижня виходитимуть нові твори. Коли ми порахували показники, скільки в нас буде завантажень, ми спочатку рахували їх сотнями. Тобто ми очікували, що, можливо, назбирається до тисячі скачувань цього додатку за перші кілька місяців. Мені було важко повірити, що за два місяці після релізу додатку у нас зараз близько 10 тисяч завантажень і встановлень. Для нас це неочікувано, це перевищило найсміливіші очікування мінімум 10 разів. Ми хочемо, щоб проект супроводжував наших підписників протягом їхнього дня, їхнього тижня, тому ми інколи дуже делікатно надсилаємо push - notification, що у нас щось там новеньке з явилося, поспішайте послухати. Те, що у нас дійсно така кількість скачувань, дає привід задуматись, що це справді потрібно. і що ми повинні далі робити це, не зупиняючись. Але в принципі культурні проекти – не спрямовані на заробіток. Показником ефективності культурної індустрії є не здатність до монетизації прямому сенсі. Культура – те, що визначити дуже важко. По - перше, культура дуже збагачує внутрішній світ, а по - друге, це дуже потужний такий рекламний, репутаційний рупор, шалений поштовх, це те, що залишається, коли руйнується все, залишається пам ять, культура, надбудова, інтелектуальне досягнення. Це те, заради чого потрібно боротись. Для кого, передусім, створювався додаток, як відбирали твори та як проєкт сприйняли користувачі – ми розпитали у засновників проєкту львів’ян директора ukrainian live classic тараса демко й диригента, композитора і арт - директора проєкту івана остаповича. Ми працювали над ідеєю з кінця 2019 року.

Але, можливо, ця карантинна течія стала фактично поштовхом до того, що всі цифрові проєкти стали дуже затребувані. А з іншого боку, кожне обмеження дає багато свободи і дає багато нових поштовхів до реалізації нових проєктів, на які ніколи раніше не було часу.

і власне, це все дало поштовх створити додаток, тобто піти в такий прямий digital, і зробити проєкт без кордонів ukrainian live classic. Це наша стратегія у львівському органному залі, яку ми будуємо вже другий рік, – довгострокова промоція української класики у глобальному контексті. Проєкт ukrainian live classic реалізовується за підтримки українського культурного фонду.

Спеціально для цього проєкту ми створили команду, яка найкраще за своїми професійними якостями могла допомогти в реалізації. Зокрема, це координатор проєкту володимир ольшанський, людина, яка має великий досвід у реалізації аудіо продуктів і має дуже хороше розуміння, власне, творення кожного окремого елементу нашого додатку.

Саме він був автором візуального стилю й одним з ініціаторів проєкту, двигуна цього додатка. А також важливо сказати про нашу співпрацю з галицьким музичним товариством. Ми зіткнулися з великою проблемою відсутності упорядкованих біографій українських композиторів. Тобто якщо деякі композитори 20 століття мають фотографії, то інші композитори доби бароко не мають навіть портрета. З часу, коли музика почала записуватися нотами, в україні це часи барокко, 17 століття, – до сучасності. Ми працюємо із записами української музики, ми працюємо із невідомими композиторами, працюємо з найкращими українськими виконавцями. іван як артдиректор проєкту насправді має великі зв язки із найкращими виконавцями, диригентами і колективами нашої країни, тому нам вдалося зібрати комплексну підбірку записів. Хто, як не ми, повинні робити це зараз. Найбільша проблема була в тому, що ми зараз у цей історичний проміжок часу відбудовуємо повну ретроспективу історії української музики, вставляємо цеглинку за цеглинкою. Цього постколоніального синдрому треба позбуватися зараз. Наприклад, можемо сказати, що, на жаль, україна втратила багато століть, будучи під окупантами, будучи такою не вільною. Але з іншого боку, це нам дуже багато плюсів, це означає, що попереду нас є відкриття, багато відкриттів, багато яскравих аплодисментів щойно відкритим творам, багато можливостей для роботи. Ми вже не є екзотикою, але ми й справді є серйозним гравцем на ринку культури, культурних індустрій. Тому, мені здається, що інноваційність у нашій сфері – це той фактор, який може допомогти нашій країні зміцнити свої позиції, а нашій культурі – зайняти місце серед інших культур. Тому що наша культура створена високо професійними діячами культури. Власне, це й є філософією нашого проєкту.

В глобальному світовому вимірі – наша українська культура і наша ідентичність. Коли я навчався в консерваторії, я, як українець, як композитор, дивився, на що я маю спертися. Я дивлюся ці хрестоматії, яким по 60 - 70 років і за якими вчать фахових українських музикантів, і я розумію. А це тільки нестача інформації. Й цим додатком ми хочемо показати і для професійного середовища, наскільки широка історія української музики, так і на загал показати, що нам є чим пишатися, і є дуже багато тенденцій, які згодом у 20 столітті дали новий поштовх для розвитку нових стилів. Перша – просто слухати гарну якісну музику в хорошому виконанні. інколи хочеться просто відволіктися від цих шумів і просто слухати якісну музику.

Наш додаток можна використовувати на замкненому екрані смартфона, транслювати на різноманітні пристрої, – просто у навушниках і їхати у транспорті. є такі допитливі слухачі, любителі класики, які хочуть відкривати, читати, дізнаватися такі історії, як іван розказує, різні детективні історії, хочуть розглядати обкладинки, – і це освітня частина нашого проєкту.

Насправді, наш проєкт універсальний. Тому що я не знаю, наприклад, у німецькій музиці, чи - то в бетховена, моцарта, штрауса, щоб була якась така чітка квінтесенція, от як у нас про сум. Лисенко, січинський, барокова музика – є певна концепція, національна концепції, яка прослідковується у багатьох композиторів, які навіть не знали одне одного. Або також те, що у світі немає такої кількості композиторів, які були священниками. Певний час в історії україни рушієм культури були священники. Тому що певний час освіту було дуже важко отримати, а священники – це був прогресивний клас, і вони всі любили музику, всі грали на музичних інструментах, у хорі співали у той час. Тому є така в україні особлива ніша – композитори - священники, і їхня стильова палітра була дуже різноманітна. Чи, скажімо, злам епох, початок 20 - го століття, це були дуже особливі течії української музики, які йдуть з європи, не з росії. Потім приходить радянська влада, і він стає ніби людиною нон - грата, його висилають у сибір. Уявіть собі, що пережила людина, яка була у концтаборі і мала в собі сили писати високу академічну інтелектуальну музику.

Стефанія туркевич – це донька священника, яка навчалася у чотирьох вищих навчальних закладах європи. Вон, як стравінський для світової музики, тільки вона наша. Вона писала музику, орієнтовану на національний колорит, але виточену, майстерно зроблену на рівні всіх сучасних тоді авангардних технік 20 століття. і також антін рудницький – це теж українець, який разом зі своєю дружиною, співачкою марією сокіл наприкінці 20 - х років емігрував у штати. і ми командою цей проєкт офіційно творили пів року.

Зараз проєкт офіційно завершений, але ми, як керівники львівського органного залу і члени правління галицького медичного товариства, офіційно заявили, що ми беремо на підтримку цей проєкт і насправді пишаємося причетністю до нього, тому органний зал і товариство у найближчі місяці продовжують творити цей проєкт. У нас є багато музики, і ми маємо власний план, маркетингову стратегію з публікацій цих творів. Коли ми запускали цей проєкт, продумували і розробляли його, ми, звісно, планували приблизні короткострокові і довгострокові результати. Проєкт справді є витратний і потребує великої кількості ресурсів. Ми хочемо, щоб проєкт супроводжував наших підписників протягом їхнього дня, їхнього тижня, тому ми інколи дуже делікатно надсилаємо push - notification, що у нас щось там новеньке з явилося, поспішайте послухати. По - перше, культура дуже збагачує внутрішній світ, а, по - друге, це дуже потужний такий рекламний, репутаційний рупор, шалений поштовх, це те, що залишається, коли руйнується все, залишається пам ять, культура, надбудова, інтелектуальне досягнення. Вы на странице загрузки музыкального альбома через торрент украинские хиты vol 3 из категории музыка 2018 года онлайн. Рекомендуем также не отказаться. Best car xmas edition 2019 найти через торрент и после прослушать музыку в онлайне после загрузки торрентом быстро для мобильных устройств, смартфон, андроид, планшет, ios, apple, iphone, ipad различных версий на максимальной скорости без рейтинга и регистрации. Украинские хиты vol 3 торрентом. Русские и украинские клипы оригинальное название.

Русские и украинские клипы (2020) год выхода. Клипы, концерты битрейт аудио. 128 kbps формат - кодек. Русские и украинские клипы - 2020 оригинальное название.

Сборник битрейт аудио. 320 kbps формат - кодек. Мастер караоке - украинские народные песни оригинальное название.

Мастер караоке - украинские народные песни год выхода. Караоке битрейт аудио. Украинские хиты оригинальное название.

Украинские хиты год выхода. Музыканты петр айду и григорий кротенко и искусствовед константин дудаков - кашуро — о том, что мешает нам наслаждаться классической музыкой и что нужно знать, чтобы ее полюбить. Граница между шумом и музыкой субъективна. Люди, которые любят классику, называют шумом поп - музыку, и наоборот — те, кто любит легкую музыку, воспринимают академические произведения как непонятный шум. Если мы представим себе оба типа звуков на плоскости, то музыкальный звук, тон, будет выглядеть как строго периодическое колебание, а шум — хаотически. В природе же шум и звук соседствуют друг с другом; только человек их классифицирует. Ближе к xix веку, в эпоху романтизма, шумовые звуки начинают внедряться в европейскую классическую музыку как музыкальные краски. К началу xx века, когда существующий музыкальный язык зашел в тупик, художники - новаторы увидели в шуме возможность общения с окружающим миром для современного человека. В среде русского футуризма выросли идеи введения, с одной стороны, музыки в производство (таким образом, чтобы она оказывала стимулирующее влияние на трудящихся), с другой — машин в музыку (создавая, например, симфонии на основе звуков заводов). С середины 1920 - х годов уже даже в среде школьников, пионеров большую популярность приобрели шумовые оркестры, где зазвучал весь окружающий быт. В начале 1930 - х годов, с приходом звукового кино, эксперименты с шумами появляются и в кинематографе.

Одновременно на западе возникает экспериментальная музыка, прежде всего связанная с именами джона кейджа, пьера шеффера, эдгара вареза, — много рефлексирующая на тему шума. Продолжившись уже после войны в мекке современных авангардистов —германском дармштадте, эти эксперименты привели даже к своего рода табу на традиционные (в бытовом понимании) музыкальные звуки. Из инструментов стали извлекать любые звуки, кроме собственно музыкальных. Так, движение смычка поперек струны заменяется движением смычка вдоль струны или же сам смычок заменяется куском пенопласта; используются различные части инструмента для извлечения разного рода шумов и так далее.

Различия между инструментами и не инструментами стали стираться, и весь мир стал своего рода инструментом. Любой звук (в том числе и шумовой) для музыканта стал просто - напросто средством выразительности. Классика — это вершина музыки. Согласно этому мифу, европейская классическая музыка является вершиной эволюции музыкального искусства. На деле, помимо европейской, параллельно существует еще несколько великих музыкальных классических традиций. Иранская, арабская, китайская классика, — не меняющиеся на протяжении длительного времени. Классика записана раз и навсегда. Существование нотной записи как бы подразумевает, что музыка окончательно зафиксирована и может быть легко воспроизведена в любой момент. На самом деле нотная запись дает лишь условные указания, и, только хорошо понимая множество других обстоятельств создания музыки, музыкант может воспроизвести ее адекватно. Поэтому слушатели классической музыки ходят слушать не само произведение, а его интерпретацию. Иначе не было бы никакой разницы между учеником школы и прославленным маэстро. Классику надо слушать в концертном зале.

Этой традиции всего примерно двести лет, но она уже умирает. Когда она была действительно жива, бо. Льшую часть музыки люди играли для себя сами. Позже любители музыки стали составлять общества, нанимать оркестры и строить концертные залы. Так появились филармонии филармония — (от греч. Классику сложно понять. На самом деле в академической музыке присутствуют и несерьезные вещи. Чтобы слушать классику, нужны специальные навыки. Подразумевается, что исполнители не допускают ни одной фальшивой ноты, а у слушателей должен быть некий абсолютный слух. На деле абсолютный слух — всего - навсего вид памяти, способность запоминать высоты звуков. Другая разновидность музыкального слуха — относительный слух, когда человек запоминает интервалы между нотами; это просто навык, который развивается с помощью упражнений. Вся классика — это шедевры великих композиторов. В действительности бывает, что шедевр принадлежит вовсе не великому композитору, а произведение великого композитора, наоборот, довольно слабое.

Композиторам, которые стали великими, принято приписывать все самое выдающееся и новаторское.

Например, баху приписывается, что он изобрел и ввел так называемую равномерную темперацию и современную аппликатуру игры на клавишных инструментах. На самом деле это не так, и в свое время бах считался старомодным композитором. Если ограничиться в музыке только шедеврами, то невозможно будет понять, чем шедевр отличается от не шедевра и почему он — шедевр. Простой современный слушатель вряд ли отличит моцарта от сальери. Мысль реконструировать забытую музыку и вообще забытую культуру — это модернистская идея. В xvi–xvii веках не было такого понятия, как старинная музыка. Так, опера шла, как правило, несколько представлений, после чего писалась новая. Правда, если покопаться в документах прошлого, можно найти указания на то, что некоторые музыканты задумывались о том, что можно играть музыку, написанную прежде, на инструментах, современных этим произведениям. Но в целом история открытия старинной музыки началась в 1901 году, когда было основано первое концертное общество старинных музыкальных инструментов. В xx веке даже появилась мода на подделки под музыку эпохи барокко. Сама эта музыка открывалась постепенно. Так, вивальди стал знаменит только в 20 - х годах xx века. В 1960 - е годы начинает развиваться течение аутентичного исполнительства. Его лидеры — густав леонхардт, николаус арнонкур, братья кёйкен — выдвигают тезис о том, что музыку нужно исполнять на тех инструментах, для которых она была написана, и в соответствии с правилами той эпохи, когда музыка была сочинена. Они стали изучать теоретические труды, трактаты, авторские манускрипты с характерными особенностями записи. И вот вы берете текст, берете инструмент, на котором играл, скажем, моцарт, и язык композитора начинает оживать. Сам инструмент диктует, как произносить моцартовский текст. Постепенно аутентичное движение распространяется практически на всю музыку, не столько старинную, но и уже на классическую. На бетховена, чайковского, малера. Чтобы не нарушать внутренний баланс музыки, ее стали исполнять такими составами и на тех инструментах, для которых она была создана, таким образом, постепенно отбирая репертуар у традиционного симфонического оркестра. Кажется, что в оркестре должен быть дирижер, так же как в автомобиле должен быть водитель. Однако дирижер в оркестре появился только в xix веке.

Можно считать, что только с бетховенской симфонической музыки началась эпоха дирижирования как отдельной профессии. Естественно, в любом ансамбле всегда был один лидер или несколько (обычно первая скрипка или клавесинист), и до поры не требовалось отдельно стоящего человека, вооруженного неслышимым инструментом в виде палочки. Но постепенно оркестры стали разрастаться — число участников концерта стало исчисляться сотнями. Одновременно в эпоху романтизма появился культ героя, который возносится над толпой. Так фигура, которой изначально отводилась техническая роль, получила исключительное право на интерпретацию. Вообще, вся симфоническая музыка романтизма устроена таким образом, что эта форма музицирования оказывается удобной и логичной. Однако симфонический оркестр без дирижера все - таки возможен. Таким был первый симфонический ансамбль, или персимфанс. Он был образован в москве в 1922 году и просуществовал больше десяти лет. Автором идеи был лев моисеевич цейтлин, выдающийся скрипач, — под его авторитет собрались музыканты из разных оркестров и театров и дали свой первый концерт. Персимфанс разработал систему, как коллектив без лидера может сыграть вместе партитуру.

Во - первых, особый способ посадки оркестрантов на сцене — по кругу, частично спиной к зрителю. Во - вторых, условные обозначения, которыми помечались в партитурах ключевые места. На самый первый концерт было потрачено шестнадцать репетиций, а дальше, с усовершенствованием метода работы, их становилось все меньше, и постепенно на каждую программу их приходилось уже около шести. Персимфанс вывел симфоническую музыку за пределы филармонических площадок и исполнял ее, например, в цехах заводов — это была новаторская идея в духе того времени. Работал он по принципу камерного ансамбля. Все участники процесса были равноправны, хотя существовал актив, отвечающий за выбор произведения, предварительное изучение партитуры и выработку концепции исполнения. Персимфанс издавал свой журнал с подробностями об исполняемой музыке, раздавал анкеты, в которых спрашивал мнение зрителей, — это была целая музыкальная организация со своей философией и стилем. В 1927 году именно персимфанс привез в советский союз прокофьева. Луначарский наградил ансамбль званием заслуженного коллектива республики, а правительство выделило денежный приз — первую и последнюю поддержку от государства. В 1929 году, когда луначарский был отправлен в отставку, партийные покровители ансамбля начинают один за другим терять посты. Получилось так, что сочувствующие персимфансу партийцы оказались противниками сталина в вопросе о земле.

В 1930 году все эти люди были отстранены от руководства, потом начались знаменитые процессы и стало ясно, что конец персимфанса не за горами. Кроме того, условия работы музыкантов на своих основных местах постепенно стали такими, что они просто не успевали репетировать и в конце концов приняли решение разойтись. іван карпенко - карий - український письменник, драматург, актор, ерудит. Коротка біографія, брати та сестра письменника. Найвідоміші твори драматурга. Комедія мартин боруля, сто тисяч, хазяїн, чумаки. Для более экономного использования дискового пространства на сервере работы запакованы в zip - архивы. Чтобы их распаковать и посмотреть, необходимо иметь установленный на вашем компьютере архиватор, например, winzip или winrar или другой, распаковывающий zip - архивы. Или после того, как архив вами был загружен на ваш компьютер, воспользуйтесь любым из онлайн - сервисов распаковки архивов, например, b1 кликаете по click here и выбираете на своем компьютере скачанный архив. Все - архив распакован, скачивайте файл с документом. Не забываете загружать на наш сайт ваши хорошие работы. ) будем признательны. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Вивчення життєвого шляху та літературної діяльності івана карпенко - карого – видатного українського письменника та драматурга. Особливості драматургічної спадщини митця, який найповніше реалізував себе в жанрі комедії. Участь у діяльності театру корифеїв. Розуміння карпенко - карим багатства й краси українського слова та перші зерна артистичного хисту ще в дитинстві. Роки праці писарчуком. Боротьба за припинення переслідувань української культури. Формування світогляду письменника, його тонка гра на сцені. іван франко - поет, прозаїк, драматург, критик й історик літератури, перекладач і видавець. Коротка біографія, становлення письменника. Сюжети, стиль і жанрове різноманіття творів письменника. Франко - майстер соціально - психологічної та історичної драми. Біографія та творчість відомого українського письменника та публіциста івана франка, його літературна та громадська діяльність. Перші літературні твори. історична повість захар беркут. Образ громадського життя карпатської русі в xiii столітті. Місце видатного українського письменника, поета, філософа івана франка в українському національному русі, розвитку української культури, соціально - політичної та філософської думки. Роки життя та навчання. Літературна та просвітницька діяльність. Шкільні роки письменника, успіхи в навчанні. Перші твори франка, їх тематика та ідеї. Участь поета в громадському житті країни, видання книжок. Літературна спадщина івана франка, найвідоміші твори та збірки. Увічнення пам яті великого українського поета. Юні роки івана багряного, доба його творчого становлення. Автобіографічні подробиці ув язнення та заслання. Діяльність письменника в українському підпіллі під час великої вітчизняної війни, еміграція в німеччину.

Характеристика його літературної спадщини. Відрадно, що на українських теренах є підприємства, які розвивають тваринництво, досягають високих показників продуктивності корів і якості отриманого молока. За його словами, до структури тзов входять три молочнотоварні ферми. У селі соколів ферма налічує 1000 фуражних корів, у пиляві — 670, в осівці — 400. Крім того, у селі доброполе функціонує ферма на 600 нетелей, яких після отелення переводять до молочнотоварних ферм. Також у структурі тзов є відгодівельна ферма (с. Медведівка), де утримують 1000 бичків, половина з яких уже набула товарної форми, тобто має вагу 420–600 кг. У селі ліщинці зведено корпуси ферми на 1200 фуражних корів і протягом найближчих років планують вивести її на повну потужність. У самому бучачі працює маточник на 250 голів свиноматок, який забезпечує виробництво 700 т товарної свинини беконного типу на рік. Щомісяця 500 поросят передають в інші господарства тзов на відгодівлю. Діють ферми в селах медведівці та матеушівка, відгодівельник поросят у селі доброполе та ферма з вирощування ремонтних свинок для відновлення стада в селі заривинці. Пилява — ферма з перспективою ферму на 1200 фуражних корів сьогодні обслуговують 35 осіб. Незважаючи на те, що низку приміщень ще добудовують, ця ферма має хороші показники. Керівник господарства володимир саврій розповів, що сьогодні тут доглядають за 1600 головами худоби, із яких дійне стадо — 670 корів, нетелей — 200 голів, а решта — молодняк. Надій на одну фуражну корову становить у середньому 20 л, а приріст на одному теляті — до 1 кг. «кожна тварина має індивідуальний раціон. Так, наприклад, ми забезпечуємо наших підопічних кількома раціонами годівлі. Для корів на роздої, лактуючих тварин, малопродуктивних корів, раннього й пізнього сухостою та молодняку.

Кожна група отримує чітко визначений раціон і певне співвідношення концентратів. Корми від весни до осені господарство заготовляє власними силами, зберігаються вони також на фермі. Вирощуємо кукурудзу, люцерну та багато іншого. Удосталь забезпечені підстилкою для корів і телят, соломою та сіном. Корми готуємо за допомогою спеціального обладнання — міксера, що вміщує до 10 т монокорму.

Доїння дворазове — о 4 ранку й о 16 годині вечора. Сьогодні на стадії добудови два нових приміщення — для молодняку та родильне відділення. «ми намагаємося корів, які мають отелитися, ставити по 2–3 голови в отельні бокси, оскільки вони морально підтримують одна одну.

Вим’я перед доїнням обов’язково обробляють 1–2% - м розчином перекису водню. Після попереднього здоювання молоко діагностують на мастит й інші можливі захворювання. Після цього вим’я витирають одноразовими серветками з дихлорексединовим розчином і одягають доїльний апарат. Доярки працюють лише в одноразових рукавичках. Після доїння вим’я обробляють спеціальним гелем, який утворює плівку для запобігання потраплянню будь - якої інфекції у середину дійок аж до наступного доїння. Перш ніж молоко потрапить у молоковоз, його перевірять за дев’ятьма показниками. Окрім того, кожну корову після доїння ретельно оглядають, і в разі потреби вона отримує косметичні процедури. Підрізання копит, чесання тощо. Тварини обов’язково проходять через ванни з дезінфікуючим розчином для копит. Ферма в соколові перевірена часом на тваринницькому комплексі в соколові налічується 1200 фуражних корів, а стадо загалом — 3000 голів. «сперму використовуємо тільки від племінних биків. її завозять в україну зі сша. У результаті 90% нашого стада голштинізовано. За допомогою програми вибудовуємо стратегію з покращення генетики. Феномен соколова полягає в тому, що тут повністю збережено ферму, яка функціонувала ще за радянських часів — добудували лише одне приміщення. На ній здебільшого працюють жителі соколова, загалом задіяно 68 осіб. «із перших днів життя телят їм роблять усі необхідні щеплення. Вакцинуємо від парагрипу, вірусної діареї, клостридіозу та багатьох інших захворювань. Особливо стежимо за чистотою, дотриманням раціону годівлі тощо. Відповідно стадо стабільно здорове й продуктивне.

Хочу зазначити, що в нас усі працюють за командним принципом. Кожен на роботі ретельно виконує свої обов’язки, а в разі якоїсь потреби звертається до мене.

На обхід господарства мені потрібно щодня півтори години. Щойно народжені телята перебувають у родильному відділенні протягом п’яти діб, згодом їх переводять в інше приміщення, де утримують до 60 - денного віку.

Наступний етап — підрощування до 120 діб. Після отелення корови їй дають випити 35–45 л енергетичного напою власного виробництва – для кращого відновлення організму, а теляткам до двох годин після народження випоюють 3–4 л протестованого молозива від здорових і вакцинованих матерів. Щодо показників, то бакпосів не перевищує 80 одиниць, соматика в межах 150–175, білок — 3, 20–3, 25%, жир — 3, 7–3, 9%, щільність — до 1, 33 (молоко має високий сухий залишок), кислотність — 17%, — розповідає борис володимирович. — ми б’ємо рекорди з якості молока, за яке сьогодні йде чимала конкуренція. Також до нас часто звертаються з проханнями продати нетелей.