реферат цілющі рослини

реферат цілющі рослини

„лікарські рослини” багаторічна трав яниста рослина, що цвіте навесні. Кореневи­ще багатоголове, буре.

Стебло заввишки 10—40 см і більше, мало розгалужене, вгорі густо вкрите тричіпірчасторозсіченими листками з вузенькими частками. Прикореневі і нижні листки бурі, лускаті. Квітки на верхівці стебла і гілок великі, з численними (15—20) золотаво - жовтими, шовковисто - блискучими, дрібно зазубленими пе­люстками. Плід — суха сіро - зелена сім янка (мал. Росте у лісостеповій і степовій зонах — на пагорбах, відкритих схилах, на луках і в трав янистих степах, на узліссях і між ча­гарниками. Збирання і заготівля рослини особливо розвинені на всій те­риторії української рср, молдавської рср, башкирської арср, на північному кавказі, у краснодарському і ставропольському краях, південно - західному сибіру, куйбишевській, воронезькій об­ластях і прилеглих до них районах. На україні горицвіт весняний стає дедалі рідкіснішим і у зв язку з цим в ряді областей потребує охорони, цілковитої заборони або обмеження заготівлі. Збирають траву горицвіту в період від початку цвітіння (у квітні - травні) до початку обсипання плодів, зрізуючи ножем усю над­земну частину рослини з квітками і плодами трохи вище від при­кореневих лускатих листків. Нижні частини стебла без листків відкидають. Під час збирання рослини треба вкладати натрусом у кошики чи іншу тару, старанно уникаючи потрапляння інших, схо­жих видів. Горицвіту волзького (a. ) з опушеними часточками листків і горицвіту сибірського (a. Sibiricus), що від­різняється перистим, а не пальчастим розсіченням листків. Сушать горицвіт зразу після збирання на вільному повітрі у затінку, у приміщеннях, що добре провітрюються, на горищах під залізним дахом. В усіх випадках рослину розстилають тонким ша­ром, часто перетрушують. Сушити горицвіт на сонці не можна, бо він втрачає свої лікувальні властивості. Висушена трава має бути зеленою, квітки — золотаво - жовтими. Висушений горицвіт рекомендується зв язувати у снопики і знизу рівно обрізувати. Запах горицвіту слабкий, смак — гіркий, усі частини — отруйні. Трава горицвіту весняного міс­тить серцеві глікозиди, які вибір­ково впливають на роботу серця і є складними органічними сполу­ками, побудованими з цукристого і безцукристого компонентів. Без - цукристий компонент (так званий генін, або аглюкон) є головним діючим началом глікозидів. Гори­цвіт містить глікозиди цимарин і адонітоксин. Останній сприятливо діє на серце, швидко і добре всмоктується і легко виводиться з організму, розчиняючись у воді. Речовина, відома під назвою адонівернозиду, має сечогінні і заспо­кійливі властивості. Препарати го­рицвіту посилюють скорочення серця і уповільнюють частоту цих скорочень, поліпшують серцеву діяльність, порушену або послаб­лену при декомпенсаціях, заспо­кійливо діють на нервову систему, за даними спостережень проф. Дмитрієвої (1946), активі­зують виділення сечі. Препарати горицвіту призначають при серцевих хворобах на стадії недостатності кровообігу внаслідок пороку серця, застійних явищ, набряків, при задишці. Призначають горицвіт також у ра­зі набряків, пов язаних з порушенням роботи нирок (запаленням нирок), інфекційними захворюваннями (скарлатиною, тифом, гри­пом та ін. )„ а також у випадку збудження центральної нервової системи та епілепсії (часто в поєднанні з бромом та іншими засо­бами заспокійливої дії). Багаторічна трав яниста рослина з тонким галузистим корневи­щем. Стебло заввишки до 1 м, пряме, з двома ребрами - гранями, вгорі розгалужене.

Листки сірувато - зелені, довгасті, гладенькі, пруж­ні, з безліччю ніби проколотих, на краях чорних, цяточок, що про­свічуються. Квітки великі, яскраво - жовті з бурими цяточками, зі­брані у щитовидні суцвіття. Плід — тригнізда багатонасінна коро­бочка, що розкривається (мал. Цвіте з червня до серпня. Росте у сухих світлих місцях лісо­степової зони, на лісових галявинах, луках, між кущами, у ровах, понад залізницею, в передгір ях і на кам янистих грунтах. Райони поширення — майже вся територія срср, крім північ­них і північно - східних районів. Основні райони збирання і заго­тівлі. Україна, білорусія, ростовська і воронезька області, крас­нодарський край. Збирають у період повного цвітіння (до середини серпня), зрізуючи лише верхні, листаті частини рослин (15—20 см) разом з щитовидними віялами квіток, і сушать у приміщенні, що добре провітрюється, на вільному повітрі, на горищах і т. Після су­шіння стебла видаляють. Запах звіробою бальзамічний, нч смак він гіркуватий, терпкий. Як лікувальна рослина звіробій відомий давно. Ще стародав­ні медики визнавали за ним чудодійні властивості, що підтверди­ли відомі в свій час лікарі феофраст, парацельс, фаллопій. У траві звіробою містяться червоний і жовтий смолисті барв­ники, гіперицин, дубильні речовини (до 10%), ефірна олія, інверт - ний цукор, гліцерин, аскорбінова кислота, каротин, рутин, квер­цетин, сапоніни, глікозиди, гіперин і іманін. Останнім часом у звіробої виявлено фітонциди, що згубно діють на мікробів. Че­рез наявність багатьох діючих речовин ця рослина виявляє різно­манітний вплив на організми людини і тварин. Звіробій широко використовують у народній медицині, зокрема як в яжучий, кро­воспинний, протизапальний, протипроносний і протимікробний засіб при лікуванні ран, виразок, ревматизму.

Застосовують його і в го­меопатії. Науково обгрунтовано викори­стання звіробою у разі тривалого про­носу, запалення кишок (при коліті, ентероколіті, ентериті), запальних процесів і афт у роті, гінгівіту, сто­матиту, неприємного запаху з рота (замінює імпортну ратанію). із зві­робою виготовляють активний проти­мікробний препарат іманін, який ус­пішно використовують для лікування ран, виразок, опіків та інших гнійно - запальних процесів шкіри, підшкірної основи (абсцесів, фурункулів, флег­мон та ін. В експериментах на тваринах по­мічено, що препарати звіробою під­вищують артеріальний тиск і поліп­шують роботу серця. є відомості про їх протиглисну дію. Використовують також екстракт із звіробою і препарат іманін (поро­шок), з якого готують 0, 5—1% вод­ні розчини і 3—5—10% мазі на ланоліново - вазеліновій основі. іманін — ефективний антибактеріальний препарат — застосову­ють зовнішньо для лікування виразок, абсцесів, карбункулів, трі­щин сосків. Він добре стимулює регенерацію тканин, швидко під­сушує поверхню ран, опіків (при опіках радикальним засобом є олія із звіробою). Багаторічна трав яниста рослина з білим (молочним) соком, товстим стрижневим добре розвиненим коренем і густоволохатою шийкою. Лист­ки ланцетовидні або довгасто - обернено - яйцевидні чи струговидно - надрізані, у прикореневій розетці їх багато. Квіткове стебло (стрілка) заввишки до 40 см, без листків, дудчасте (порожнисте), на верхівці несе один квітковий кошик. Кошик великий, з численними язичко­вими яскраво - жовтими квітка­ми. Плід — сім янка з чубком. Після достигання сім янки ут­ворюють пухнасту сірувато - бі­лу кулю (звідки і назва рос­лини). Плоди розлітаються на повітрі від легкого подиху віт­ру.

Кульбаба — найпоширеніша рослина на земній кулі. Збирають і заготовляють її на україні. Для приготування ліків використовують корені кульбаби. Корені викопують з кінця серпня і восени, в період в янення листя, або навесні, до цвітіння. Викопані корені очищають від землі, надземних частин, кореневих шийок, миють і сушать, попередньо підв яливши протягом кількох днів на сонці, поки з надрізів кори не припиниться виділення молочного соку.

Сушать у теплому з доброю вентиляцією приміщенні або на печі, розіклавши тонким шаром. На смак кульбаба гіркувата, слизи­ста, без запаху.

У деяких країнах, зокрема у франції, листя кульбаби додають до салатів. У нас корінь кульбаби (підсмажений і подрібнений) використовують як сурогат кави. Багаторічна водяна рослина. Кореневище товсте, завдовжки до 2 м, зелене, з багаточисленними коренями, що укорінюються в мулі, та рубцями — щитковими слідами. Нижні (підводні) листки напівпрозорі, верхні (що плавають на поверхні води) щільні, тем­но - зелені, довгочерешкові, овальні, заокруглені до верху, з глибоко - серцевидною основою, цілокраї. Квітки жовті, пахучі, великі. Чашелистків — 5, вони жовті, нагадують віночок. Пелюсток багато, вони менші за чашо­листки, вузькі, жовті, з медо­вою ямкою на спинці. Тичинок багато, зав язь овально - конічна, багатогнізда, з сидячою променистою приймочкою. Плід має форму глечика, соковитий, зелений. Насінини оточені повітроносними мішечками, завдя­ки чому не тонуть у воді і роз­носяться на далеку відстань. Цвіте з квітня по вересень. Лікарські рослини беруть участь у метаболізмі, впливаючи на діяльність органів та систем організму людини, їх функціональну активність. Застосування лікарських рослин у лікуванні захворювань органів дихання має багатовікову традицію. Дуже часто — це єдиний засіб, спроможний допомогти хворому.

Найпоширеніший симптом захворювань бронхолегеневої системи — кашель, який сприяє швидшому видаленню небажаних субстанцій з дихальних шляхів, таким чином поліпшуючи їх прохідність та відновлюючи мукоциліарний транспорт бронхіального секрету.

Необхідність призначення протикашльової терапії виникає головним чином за наявності непродуктивного сухого, нав’язливого кашлю. Особливість сухого непродуктивного кашлю полягає в тому, що він не сприяє евакуації секрету, який накопичується в дихальних шляхах, не звільняє рецептори слизової оболонки дихальних шляхів від його подразнювального впливу.

Ефективність терапії характеризується, по суті, посиленням кашлю внаслідок перетворення із сухого непродуктивного на вологий продуктивний і врешті сприяє його усуненню. Пригнічувати кашльовий рефлекс можна тільки в тому разі, коли кашель надто інтенсивний, заважає сну, виснажує хворого, супроводжується блюванням і при високому ризику розвитку аспірації. Перетворення сухого непродуктивного кашлю на вологий продуктивний досягають шляхом разрідження мокротиння, поліпшення стану слизової оболонки бронхів. Таку властивість мають протикашльові лікарські засоби (лз) периферичної дії. Препарат чинить відхаркувальну, протикашльову та спазмолітичну дію, а також має антибактеріальні та протизапальні властивості. Завдяки ефірним оліям, зокрема, алантової, що містяться в кореневищах і коренях, оман чинить відхаркувальну дію. Застосування оману як протикашльового засобу зумовлене також обволікаючою здатністю та заспокійливою дією по відношенню до слизових оболонок бронхіального дерева. Крім того, до складу моху входять йод, ферменти та вітаміни (a, b1, b12). Завдяки слизу ісландський мох зм’якшує подразнення слизової оболонки ротової порожнини, горла, шлунка і кишечнику.

Містить тритерпеноїди (полімонілгенін, камеліагенін), стероїди, сапоніни тритерпенові, фенолкарбонові кислоти та їх похідну хлорогенову кислоту, флавоноїди (мірицетин, кверцетин, акацетин), ефірні олії. Траву гісопу застосовують в основному як відхаркувальний і седативний засіб, переважно у пацієнтів із хронічним бронхітом. Вона ефективна при скупченні слизу в дихальних шляхах як відхаркувальний засіб, особливо в ослаблених хворих, осіб літнього віку.

Головний компонент ефірної олії, отриманої з чебрецю, — тимол (20–40%), до її складу також входять карвакрол, борнеол, ліналоол і пінен. Тимол справляє бактерицидний та дезінфекційний вплив. У народній медицині чебрець широко використовують при лікуванні хворих на кашлюк. Бактерицидний, відхаркувальний, антиспазматичний, стимулює активність війчастого епітелію дихальних шляхів та збільшує кількість секреторних виділень із слизових оболонок. Трави і здоров’я… який взаємозв’язок. Давно відомо що багато з них володіють речовинами з цілющими якостями. Ці трави звуться лікарськими і використовуються при лікуванні різних захворювань. Практично здоровій людині трави допоможуть зберегти бодрість і працездатність. Важко уявити скільки часу в успішній практиці використовується до шумерської культури (3000 р. Багато стародавніх рецептів сучасна медицина удосконалила і з успіхом використовує. Цілителями на україні були монахи, ченці. (“збірник святослава” 1076 р. Вони через віки пронесли практику далеких предків, передаючи її з покоління в покоління. Вони ділили рослини по “статевому признаку”. Кропива, душиця, конюшина рахувалися жіночими, які чоловіки повинні уникати, а полин, дев’ясил, безсмертник – чоловічі рослини. Рогедрон являвся продовжувачем роду, звіробій – “травою від 99 хворіб, плоди абрикосу (8 видів) – плоди здоров’я, а полин – “матір трав””. Дози раніше відміряли не на вагах, а щепкою, яка приблизно мала 10 - 14 г сухоі рослини. В східній фітотерапії кожній частині рослини назначалось лікувати відповідну частину тіла. Кора – шкіру, вітки – судини, листя – внутрішні органи, квіти – органи чуття, коріння – кісткову систему.

Від хімічних препаратів рослинні відрізняютья тим, що ефект появляється не зразу, а поступово. Збільшувати дози при лікуванні травами це те саме, що передозувати таблетками. Висококваліфікований спеціаліцст олександр георгієвич селезньов, доктор медичних наук, який двічі захистив докторську дисертацію (в росії і в україні) заслужив позитивні відгуки научних рад та геронтологів, пропонує нам 39 видів фіточаїв. Опираючись в своїй научній і практичній діяльності на головні принципи системи природного оздоровлення і висунуті ще равіценою, - “не нашкодь. ” – доктор селезньов активно використовує сучасні комп’ютерні технології. Вилікуватись одним фіточаєм неможливо. Необхідне ще і гармонія з самим собою. На відміну від лікарських трав, що приймають з лікувальною метою, повсякденні побутові, профілактичні і лікувальні чаї немають сильнодіючих і ядовитих компонентів, володіють широким спектором тератевтичних особливостей, мають лікувальні явища з оздоровчими симптомами захворювань. В кінці зими організму необхідне примінення простого трав’яного чаю. Збір для нього ми можеио приготовити самі. Можна скласти суміж різноманітних трав. Листя кропиви, яка багата вітамінами, а особливо “c”. Смачний і корисний чай із звіробою, з сушених ягід малини, смородини горобини. Заваркою для чаю може бути шалфей, чебрець. Ці травиможна брати в любому співвідношенні. Загальна кількість суміші неповинна перебільшувати 1ч. Чим більше компонентів входить в склад чаю, тим більше біологічно активних речовин ми дістанемо. Пити такий чай корисно ранком і вечером без солодощів та кондитерських виробів. Заварка для лікувального чаю готовиться в виді відвару або настойки із суміші трав. Відвар, настойка – це водяні витяжки з рослин. Відвари готуються із коріння рослин, кори, настойки – з листя, стебел, квіток. Трави роздріблюються і засипаються в емаліровану або фарфорову посуду, заливають водою, ставлять на водяну баню (тобто нагрівають паром або кип’яченою водою). Нагріваємо трави на протязі 30 хв при частому помішуванні. В домашніх умовах відвари і настої можна приготувати і простіше – без кип’ятіння. Збір чая із суміші лікувальних рослин заливають крутим кип’ятком, посуду герметично закривають кришкою, утеплюють і настоюють 4 - 6 годин, а потім проціджують. Настої краще готувати щоденно, зберігати в темному прохолодному місці або в холодильнику (термін зберігання не більше двох діб). “вітамінний” – з калиною. Ягоди калини обшпарити кип’ятком (якщо сушені, то поварити пару хвилин) і протерти. Кашицю перемішати з такою ж кількістю меду і поставити в холодильник. Через тиждень приймати натще по 1 ст. “для зміцнення імунітету” – з часником і лимоном. Через м’ясорубку пропустити 0, 3 гр. Часника і виложити в склянну банку.

Туди влити сік з 24 лимонів, закрити щільно банку, поставити в темне місце.

Через 3 тиждні використовувати по 1 ч. Якщо у вас вдома збереглися лікарські трави, не залишайте їх на слідующий рік. В лляних мішечках опустіть трави в ванну з гарячою водою (з розрахунком 50г на ванну) і дайте настоятись 15 хвилин. Ще краще спочатку приготувати відвар або настій для ванни. 10 - 20г лікарських трав (череда, ромашка, кропива, м’ята, душиця, евкаліпт, шалфей або їх суміші) поміщають в емаліровану посуду, заливають стаканом кип’ятку, закривають і кип’ятять на водяній бані на протязі 15хв остуджують, фільтрують. Об’єм даного розчину доводять до 200 мл. Зловживати ваннами не слід – це сильнодіючий засіб. Велику роль для імунної та нервової системи відіграє не тільки фітотерапія, а й ароматерапія. Особливо, якщо ми поєднуємо її з дихальною гімнастикою, масажем, ультрафіолетовим опромінюванням. В санаторних дитячих садках в групах реабілітації, в медкабінетах наявне (оснащення) відповідне обладнання. У дітей нервова система відрізняється не так морфологічною, як функціональною завершеністю. Малята дуже чутливі до подразників. У них переважають процеси збудження, що обумовлює швидке формування рефлексів. Тому у дітей краще і швидше розвивається реакція на реабілітаційні процедури при невисоких дозах та менш тривалому курсі лікування. Неадикватні вікові дозування навіть сонячних ван можуть викликати надмірну збудженість, розлади апетиту, сну, погіршення загального стану здоров’я. Тому проведення водних, повітряних, теплових і світлових процедур вимагає особливого контролю та обережності. Жодна із цих процедур не проводиться без нагляду дорослих. Процедури проводяться не раніше як через годину після їди або за 30 - 50 хв до їди. Високого ефекту можна досягти тільки в тому разі, коли процедури збігатимуться з фазою найбільшої чутливості функціональних систем організму.

“жайворонкам”, у яких активність біоритмів вища в i половині дня, процедури призначають від 8. 00, а “совам” доцільніше приймати процедури в ii половині дня. Кисневі коктелі, сеанси ароматерапії проводяться за схемою. Перед сеансами обов’язковий медогляд. Процедури строго дозуються (від 3 до 7 хв. ) за умови нормального дихання. Під час прийому інгаляцій дитина повинна глиббоко дихати (це може спричинити гіпервентиляцію легенів, а як наслідок запаморочення). Дихати треба без зусиль, концентрація лікарських рослин, які вуикористовують апаратним способом, повинна ббути малою. Для тих хто хворіє на бронхи рекомендовано робити сольові інгаляції. В нинішніх екологічних умовах доцільно використовувати для зміцнення захисних сил організму дітей не тільки ароматерапію, а і фіточай. Особливо подобається дітям “бахчисарайський”, де складниками являється. Шипшина, ромашка, лаванда, кропива, м’ята; “вітамінний” – в складі якого горобина, шипшина; “здоров’я” – з трав алтею, шавлії, кропиви, м’яти, лаванди, горобини – по 130 - 150 мл на прийом з 4 до 7 років. В цивілізації багато змін. Але біологічна сущність людини залишається такою ж, в її тісного взаємоконтакті з усіма фактами зовнішнього середовища. Лікувальних рослин 800 видів, перевірених практикою. Про ціну життя людина зрозуміла спочатку свого становлення і продовження його молила багатьох і єдиного бога. Людина зрозуміла, що природа і вона єдина. Завдяки їй людина впізнала багато таємниць. Внаслідок догадливість стала називатись інтуіцією, за допомогою якої дізнались про лікувальну силу рослин. В злагоді з природою, відтворивши її, людина ненаносить ущерб своєму здоров’ю бореться за збереження його, а цим самим забизпечує собі активне довголіття. На загальному фоні заходів щодо охорони лісів слід згадати й про необхідність охорони ресурсів лікарських рослин, що з кожним роком інтенсивніше використовуються в нетрадиційній медицині. З найдавніших часів життя людини пов язане з лісом, з лікарськими рослинами. В україні виявлено багато лікарських рослин, які стали основою для розвитку народної медицини. Лікування рослинами ґрунтувалося на уявленнях про чудодійну силу трав. Люди збирали рослини у певний день і час (на свято івана купали, при повному місяці тощо). Віру людей у цілющу силу рослин використовували знахарі, ворожбити, ченці, які знали особливості лікарських трав. Лікарські рослини - рослини, що використовуються в медицині та ветеринарії як лікувальні або профілактично - оздоровчі засоби. їхні властивості зумовлені наявністю комплексу біологічно - активних (алкалоїдів, сапонінів, глікозидів, фітонцидів, вітамінів та ін. ) і баластних (таких, що вважаються неактивними) речовин. Лікарські рослини використовують у натуральному та переробленому вигляді в науковій і народній медицині як ефективний природний, біологічно дійовий засіб для лікування різних захворювань, а також підвищення стійкості організму до них. Лікарською сировиною є різні органи та частини рослин. Корені, кореневища, цибулини, бульби, бруньки, листя, трава (стебла з листям), квіти, суцвіття, плоди, насіння, кора тощо. Багатими на лікарські рослини є такі роди флори україни. Шипшина - 59 видів, молочай - 55, чебрець - 36, глід - 26, шавлія - 20, повитиця - 14, валеріана - 13, калачики - 12 та ін. Для потреб наук, медицини заготовляють сировину бл. 95 видів, в широких обсягах тільки 45 - 50 видів. Найбільша кількість сировини припадає на карпати. Головним джерелом заготівлі є угіддя з первинною та вторинною природною рослинністю. Найважливішими з дикорослих лікарських рослин є валеріана, барвінок малий, конвалія, лепеха звичайна, цмин пісковий, алтея лікарська, арніка гірська, ромашка, брусниця та ін. Серед культивованих в україні лікарських рослин - м ята перцева, меліса, лаванда, беладона. У всіх регіонах україни поширені угруповання бур янової рослинності, у складі якої є лікарські рослини - кропива дводомна, дурман звичайний, чистотіл, подорожник великий, спориш звичайний та ін. Антропогенні зміни рослинності та нераціональне ведення заготівель лікарської сировини зумовили зменшення запасів багатьох видів лікарських рослин (зокрема, горицвіту весняного, валеріани, золототисячника, лепехи звичайної, алтеї лікарської). Чимало видів дикорослих лікарських рослин потребують охорони і занесені до червоної книги україни (астрагал шерстистоквітковий, тирлич жовтий, скополія карніолійська, цибуля ведмежа та ін. Залежно від характеру дії на організм розрізняють лікарські рослини, що впливають на серцево - судинну систему (горицвіт, конвалія, наперстянка та ін. ), заспокійливі (валеріана тощо), знеболювальні (беладона, мак снодійний та ін. ), збудливі (чайний кущ), кровоспинні (деревій, калина), сечогінні (петрушка, мучниця), жовчогінні (кмин, шипшина, нагідки). є лікарські рослини, що їх вживають при шлунково - кишкових захворюваннях (тирлич жовтий), проносні (рицина, жостір, крушина), потогінні (липа, малина), відхаркувальні (алтея, чебрець), в яжучі (брусниця, дуб), глистогінні (полин цитварний, часник). В забруднених радіоактивними речовинами районах збирання лікарських рослин заборонено; можливе лише за умови обов язкового дозиметричного контролю. Планомірне і всебічне вивчення та розведення лікарських рослин здійснено в радянський період. Декрет про збирання і культуру лікарських рослин був виданий у 1921 р в 1925 р. Проведено всесоюзну нараду, а в 1931 р. Створено всесоюзний науково - дослідний інститут лікарських і ароматичних рослин. Нині вивчення лікувальної дії диких рослин і створення на їх основі лікарських препаратів провадиться також у науково - дослідному хіміко - фармацевтичному інституті в харкові. Багато ефективних лікувальних засобів, які набули широкої популярності, перейшло з народної медицини до наукової. Велика робота щодо вивчення лікарських рослин провадиться на кафедрах медичних і фармацевтичних інститутів. Це дало змогу нашій хіміко - фармацевтичній промисловості освоїти і виготовляти з лікарських рослин такі ефективні препарати, як теофедрин, сальсолін, платифілін, сферофі - зин, секуринін, раунатін, берунгін та багато інших, що широко застосовуються в медицині. На основі досліджень ботаніків, фармацевтів, фармакологів виявлено вітаміноносні, фітонцидні, алкалоїдоносні рослини. З грибів і близьких до них організмів одержано антибіотики. Заготівля дикорослих лікарських рослин не задовільняє потреб аптек і хіміко - фармацевтичної промисловості. Тому поряд із вирощуванням лікарських рослин необхідно якомога більше створювати плантацій плодово - ягідних культур, що за вмістом вітамінів, цукристих і дубильних речовин, органічних кислот також є лікарськими. Вони містять поживні речовини і діють на організм як загальнозміц - нювальний засіб, поліпшують процеси обміну речовин тощо. До таких культур належать абрикос, барбарис, ожина, суниці, кизил, малина, журавлина, смородина, горобина. Лікарська рослинна сировина діюча речовина фармакологічний ефект показання до застосування корінь оману ефірні олії, які містять сесквітерпенові лактони та інулін виражений протизапальний, відхаркувальний, розріджує в’язке мокротиння, активізує розумову та фізичну діяльність запальні захворювання верхніх дихальних шляхів мох ісландський антибіотики, органічні кислоти протизапальний, відхаркувальний, протимікробний бронхіт, бронхопневмонія, бронхоектазія, туберкульоз корінь мильнянки лікарської сапоніни (сапонарин, сапорубрин), вуглеводи, пектини противірусний, протимікробний, протизапальний, потогінний, протиревматичний, розріджує мокротиння гострий та хронічний бронхіт, пневмонія, ларингіт трава гісопу ефірні олії, урсолова кислота, глікозиди антисептичний, протикашльовий, протизапальний; тонізуюча дія на цнс запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, бронхіальна астма чебрець тимол бактерицидний, відхаркувальний, антиспазматичний, стимулює активність війчастого епітелію дихальних шляхів та збільшує кількість секреторних виділень із слизових оболонок кашлюк, бронхіт. ) лікарські рослини беруть участь у метаболізмі, впливаючи на діяльність органів та систем організму людини, їх функціональну активність. Звідси переконання багатьох дослідників, що в природі немає хвороб, проти яких у рослинному світі не утворилися б десятки цілющих речовин (нуралієв ю 1988). Дуже часто - це єдиний засіб, спроможний допомогти хворому.

Найпоширеніший симптом захворювань бронхо - легеневої системи - кашель, який сприяє швидшому видаленню небажаних субстанцій з дихальних шляхів, таким чином поліпшуючи їх прохідність та відновлюючи мукоциліарний транспорт бронхіального секрету.

Необхідність призначення проти - кашльової терапії виникає головним чином за наявності непродуктивного сухого, нав’язливого кашлю. Перетворення сухого непродуктивного кашлю на вологий продуктивний досягають шляхом розрідження мокротиння, поліпшення стану слизової оболонки бронхів. Таку властивість мають проти - кашльові лікарські засоби (лз) периферичної дії. До лз, які сприяють очищенню бронхіального дерева, належить пектосол виробництва ват фармак. Препарат чинить відхаркувальну, проти - кашльову та спазмолітичну дію, а також має антибактеріальні та протизапальні властивості. Застосування оману як проти - кашльового засобу зумовлене також обволікаючою здатністю та заспокійливою дією по відношенню до слизових оболонок бронхіального дерева. Головний компонент ефірної олії, отриманої з чебрецю, - тимол (20–40%), до її складу також входять карвакрол, борнеол, ліналоол і пінен. Практично здоровій людині трави допоможуть зберегти бадьорість і працездатність. (збірник святослава 1076 р. Вони ділили рослини по статевому признаку.

Рогедрон являвся продовжувачем роду, звіробій – травою від 99 хвороб, плоди абрикосу (8 видів) – плоди здоров’я, а полин – матір трав. Дози раніше відміряли не на вагах, а щепкою, яка приблизно мала 10 - 14 г сухої рослини. Від хімічних препаратів рослинні відрізняються тим, що ефект появляється не зразу, а поступово. Склад лікарських зборів – вищий пілотаж. В одному зборі може бути від 3 до 24 лікарських рослин (наприклад, в бальзамі бітнера). Висококваліфікований спеціаліст олександр георгієвич селезньов, доктор медичних наук, який двічі захистив докторську дисертацію (в росії і в україні) заслужив позитивні відгуки наукових рад та геронтологів, пропонує нам 39 видів фіто - чаїв. Опираючись в своїй науковій і практичній діяльності на головні принципи системи природного оздоровлення і висунуті ще равіценою, - не нашкодь. – доктор селезньов активно використовує сучасні комп’ютерні технології. Вилікуватись одним фіто - чаєм неможливо. Необхідна ще і гармонія з самим собою. На відміну від лікарських трав, що приймають з лікувальною метою, повсякденні побутові, профілактичні і лікувальні чаї не мають сильнодіючих і ядовитих компонентів, володіють широким спектром терапевтичних особливостей, мають лікувальні явища з оздоровчими симптомами захворювань. В кінці зими організму необхідне застосування простого трав’яного чаю. Збір для нього ми можемо приготовити самі. Можна скласти суміш різноманітних трав. Листя кропиви, яка багата вітамінами, а особливо c. Ці трави можна брати в любому співвідношенні. Пити такий чай корисно ранком і вечором без солодощів та кондитерських виробів. Трави роздроблюються і засипаються в емальований або фарфоровий посуд, заливають водою, ставлять на водяну баню (тобто нагрівають паром або кип’яченою водою). Збір чаю із суміші лікувальних рослин заливають крутим кип’ятком, посуд герметично закривають кришкою, утеплюють і настоюють 4 - 6 годин, а потім проціджують. Вітамінний – з калиною. Для зміцнення імунітету – з часником і лимоном. Часнику і виложити в скляну банку.

Через 3 тижні використовувати по 1 ч. Ромашка – допомагає при запаленні ротової порожнини і шкіри, болях в печінці; корінь валер яни – при мігрені, безсонні, запорах, болі в шлунку, метеоризмі. Береза (листя, бруньки) – при захв. Органів дихання, опіках, набряках; подорожник – при гастритах, язвах шлунку, астмі, ранах, язвах на шкірі; брусніка – при гіповітамінозі, запаленні нирок, простуді, гіпертонії; ялина (шишки, хвоя) – при ревматизмі, шкірних висипках, простуді, радикуліті, кашлі. Якщо у вас вдома збереглися лікарські трави, не залишайте їх на наступний рік. 10 - 20г лікарських трав (череда, ромашка, кропива, м’ята, душиця, евкаліпт, шалфей або їх суміші) поміщають в емальовану посуду, заливають стаканом кип’ятку, закривають і кип’ятять на водяній бані на протязі 15 хв. Остуджують, фільтрують. Велику роль для імунної та нервової системи відіграє не тільки фітотерапія, а й арома - терапія. В санаторних дитячих садках в групах реабілітації, в мед - кабінетах наявне (оснащення) відповідне обладнання. Неадекватні вікові дозування навіть сонячних ван можуть викликати надмірну збудженість, розлади апетиту, сну, погіршення загального стану здоров’я. Процедури проводяться не раніше як через годину після їди або за 30 - 50 хв. Жайворонкам, у яких активність біоритмів вища в i половині дня, процедури призначають від 8. 00, а совам доцільніше приймати процедури в ii половині дня. Кисневі коктейлі, сеанси арома - терапії проводяться за схемою. Під час прийому інгаляцій дитина повинна глибоко дихати (це може спричинити гіпер - вентиляцію легенів, а як наслідок запаморочення). Дихати треба без зусиль, концентрація лікарських рослин, які використовують апаратним способом, повинна б бути малою. В нинішніх екологічних умовах доцільно використовувати для зміцнення захисних сил організму дітей не тільки арома - терапію, а і фіто - чай. Особливо подобається дітям бахчисарайський, де складниками являється. Шипшина, ромашка, лаванда, кропива, м’ята; вітамінний – в складі якого горобина, шипшина; здоров’я – з трав алтею, шавлії, кропиви, м’яти, лаванди, горобини – по 130 - 150 мл на прийом з 4 до 7 років. Але біологічна сутність людини залишається такою ж, в її тісного взаємо - контакті з усіма фактами зовнішнього середовища. Внаслідок догадливість стала називатись інтуїцією, за допомогою якої дізнались про лікувальну силу рослин. В злагоді з природою, відтворивши її, людина не наносить ущерб своєму здоров’ю бореться за збереження його, а цим самим забезпечує собі активне довголіття. Лікарські рослини, їх поширення і застосування. Н а загальному фоні заходів щодо охорони лісів слід згадати й про необхідність охорони ресурсів лікарських рослин, що з кожним роком інтенсивніше використовуються в нетрадиційній медицині.