необхідність розвитку тематики екскурсій.

необхідність розвитку тематики екскурсій.

Тематика і зміст екскурсій. Однакових екскурсій не існує, вони розрізняються перш за все по темі. Слово тема в перекладі з грецького означає те, що покладено в основу.

Тема являє собою поняття, що відноситься до змісту чого - небудь. Це поняття містить вказівки. якого саме колі явищ присвячується даний твір; - до чого прагне автор (привернути увагу читачів, слухачів, глядачів); - що саме і з яких позицій хоче автор осмислити у своєму творі. Мета пов язана з поняттями мета і ідея і передбачає виклад не тільки певного матеріалу, але і чітких ідейних позицій. ідея - задум екскурсії, її головна думка. Тема і ідея становлять ідейно - тематичну основу твору (екскурсії). Кожна екскурсія повинна мати свою чітко певну тему.

Тема екскурсії - предмет показу і розповіді. Формування теми являє собою короткий і концентрований виклад основного змісту екскурсії. Підготовка нової теми змісту екскурсії - це напружена праця багатомісячний колективу працівників. Особливістю кожної екскурсійної теми є те, що вона тісно пов язана з об єктами показу і з тим екскурсійним матеріалом, який насичує її зміст. Цей матеріал повинен бути поданий у такому обсязі, який може бути засвоєний екскурсантами при показі об єктів. Тема відіграє вирішальну роль в об єднанні зовні розрізнених частин екскурсії в єдине ціле.

Вона регулює розповідь, не даючи можливості екскурсоводу розповісти про об єкт все, що він про нього знає, особливо в тих випадках, коли об єкт буває багатоплановим і містить велику інформацію. Саме темою екскурсії визначається - як показати об єкт, яку частину інформації дати екскурсантам в даному випадку.

Деякі об єкти показуються в декількох екскурсіях. Наприклад, кремль і червона площа показуються в оглядових екскурсіях. і в кожній з них про тому ж об єкті дається різний обсяг інформації, в оповіданнях він висвітлюється в різних ракурсах. Весь розповідь і показ повинен працювати на її основну тему.

По шляху проходження групи на екскурсію можуть вторгатися об єкти, розташовані на даному маршруті, але не належать до обраної теми. Відомості про такі об єкти можуть бути дуже цікавими, але другорядними до конкретно розглянутої теми. Тому екскурсовод може повідомити про них екскурсантам тільки в якості відповідей на питання. Кожна тема являє собою сукупність цілого ряду підтем. У кожної підтеми повинна бути повнота і логічна завершеність. Правильно розроблена підтема повинна сприйматися екскурсантами не сама по собі, а разом з іншими підтемами, в композиції. Композицією екскурсії називають розташування, послідовність і співвідношення підтем, основних питань, вступу й заключної частини екскурсії. Провідна тема - композиційний центр екскурсії, навколо якого будується весь розповідь екскурсії. Вона сприяє глибшому розкриттю змісту екскурсії, робить її переконливою і такою, що запам ятовується. Многотемье оглядової екскурсії не дає можливості достатньо глибоко розкрити зміст кожної підтеми, дати більш глибоке тлумачення подій. В такий екскурсії зазвичай буває більше фактів без їх тлумачення. Назва екскурсії - це мовне вираження, в прямій і непрямій формі позначає зміст. Назва екскурсії має висловлювати сенс. Воно повинно бути точним, не допускають двоякого тлумачення. У однієї і тієї ж теми може бути кілька назв, залежно від складу учасників і поставленої задачі (наприклад, оглядова екскурсія київ - столиця росії може мати й іншу назву.

Вечірня москва та ін). Для виконання цієї задачі слід розглядати тематику в трьох планах. Як тематику екскурсійного установи, яка побудована на сумі спеціальностей екскурсоводів; як тематику конкретної методичної секції, побудовану на зусиллях працівників однієї спеціальності (історичної, літературної, мистецтвознавчої, природознавчої та ін) і як тематику конкретного екскурсовода, яка побудована на максимальному використанні його знань і досвіду, як фахівця певної галузі. Тематика екскурсій як сукупність тем. Що таке тематична екскурсія. Що таке композиція екскурсії. Що таке провідна тема. Яку роль вона відіграє в екскурсії. Зміст і методика проведення екскурсій, практичних робіт дослідницьких практикумів в 1 - 2 кл. Аудіовізуальні засоби. Екранні посібники статичної проекції (діафільми, діапозитиви, транспаранти, дидактичні матеріали для епіпроекції); окремі посібники динамічної проекції (кінофільми, кінофрагменти, кінокільцівки), фонопосібники (грамзаписи і магнітофонні записи), відеозаписи, радіо - і телевізійні передачі. Важливо продумати поєднання слова вчителя з технічними засобами навчання, можливості використання методичних прийомів, наприклад. Сприяє швидкому входженню учнів у предмет, який вивчається на уроці; кращі можливості для використання наочності, технічних засобів навчання і створює умови для цікавої організації позаурочної роботи з предмета і позакласної виховної роботи з учнями. Труднощі у складанні розкладу занять; важко підтримувати санітарний стан у класі; спричинює до зайвих рухів на коридорах. Для вивчення багатьох об єктів і явищ, недоступних для безпосереднього сприймання їх у натурі, вчитель використовує технічні засоби навчання. За допомогою інтерактивної дошки або комп’ютера підключеного до великого монітору, вчитель має можливість демонструвати учням картини, таблиці, схеми, кінофільми навчальні передачі тощо. Потреба в демонструванні графічних наочних посібників зумовлена тим, що уявлення, які дістають діти тільки з розповіді вчителя або читання статті і які не закріплені зоровими образами, можуть бути неправильні. Отже, демонстрування навчальних таблиць і картин, супроводжувані поясненнями, допомагають створити в учнів образні уявлення про предмети і явища навколишнього середовища. Картини і таблиці мають такі розміри, що зображене на них видно з останньої парти. Роботу з електронними картинами або таблицями можна проводити на різних етапах уроку.

Слід пам ятати, що пасивне поверхневе розглядання картини або таблиці учнями не дасть позитивних наслідків ні в навчанні, ні у вихованні. Щоб підвищити активність роботи з таблицями, викликати емоції та інтерес, недоцільно відкривати їх заздалегідь. Під час бесіди або розповіді тільки в певний момент учитель відкриває картину й аналізує її. Відомо, що кольорові картини і таблиці аналізуються здебільшого від загального до окремого. Звертає увагу на суттєві зміни, що відбулися в неживій і живій природі. Чим застилається небо вдалині. Про що свідчать густі хмари. Які зміни відбулися в житті рослин. Які зміни відбулися в житті тварин. Куди відлітають журавлі. Щоб доповнити образне уявлення про осінь, демонструють натуральні об єкти, використовують результати спостережень. Робота з таблицями із застосуванням інших наочних посібників розкриває типові ознаки пір року, формує поняття сезонних змін, що відбуваються в природі, найпростіших природних взаємозв язків. Докладний аналіз таблиці можна поєднувати з використанням таблиць, на яких великим планом зображені ті об єкти, на суттєві ознаки яких треба звернути увагу.

Вивчення певних фактів на цих таблицях також поєднується з розкриттям причинно - наслідкових зв язків. Для цього перед учнями ставлять проблемні завдання і пізнавальні запитання. Як верблюд пристосований до життя в умовах пустині. Чому його називають «кораблем пустині. Для цього ставлять узагальнюючі запитання, які допомагають синтезувати набуті знання. Учитель пропонує, наприклад, розповісти, як живуть люди на крайній півночі, як пристосувалися до умов тундри рослини і тварини та ін. Розповідь ілюструють стінними таблицями. Закріплення матеріалу з використанням таблиць допомагає відновити в пам яті уявлення про предмети і явища реального світу.

Під час перевірки домашнього завдання треба обов язково використовувати і таблиці. Це змушує працювати не тільки механічну пам ять, а й інші її види, що допомагає розвивати логічне мислення, мову, закріплювати в пам яті виучуване.

Процеси запам ятовування знань тільки тоді цінні й важливі, коли учні добре уявляють і розуміють навчальний матеріал. інші таблиці допомагають докладніше ознайомитися з окремими об єктами (рослинами, тваринами), зображеними на фоні того середовища, яке властиве для їхнього життя. Для формування певного уявлення про зовнішній вигляд об єкта, пристосування до певних умов середовища і особливостей способу життя учитель ставить рядпослідовних запитань, за допомогою яких учні розкривають зміст таблиці, виявляють взаємозв язки між предметами і навколишнім середовищем. Формуванню реального уявлення про величину, зовнішній вигляд виучуваного об єкта або його окремих частин допомагає демонстрування поряд з таблицями натуральних об єктів - чучел, колекцій, гербаріїв, живих рослин або їх частин та ін. Наочний матеріал невеликих розмірів під час пояснення вчитель демонструє, обходячи клас, або роздає учням, якщо він є в достатній кількості. Однак під час бесіди не можна передавати для огляду окремі предмети, бо, розглядаючи їх, учні втрачають увагу до пояснення. Екскурсії в початкових класах розглядаються як метод і як форма організації навчання. їх мета — посилення практичної спрямованості навчання, зв язку навчального матеріалу з навколишнім середовище.

Для учнів початкових класів екскурсії проводяться як упродовж навчального року, так і наприкінці навчання, у травні місяці. Останні екскурсії зазвичай проводяться протягом 4 днів (з 27 - 28 по 31 травня включно), тривалість кожної — не більше 3 год. Стосовно екскурсій наприкінці навчального року мон україни визначило їх орієнтовну тематику, яка найбільшою мірою пов язана з уроками літературного читання, природознавства, трудового навчання, основ здоров я, фізичної культури за класами. Спостереження за рослинами, тваринами, погодними умовами свого краю, організація посильної допомоги дорослим щодо охо­рони природи; планування навчальних екскурсій затверджує адміністрація школи залежно від місцевих умов, специфіки навчального закладу.

Обов язковою умовою проведення екскурсій є дотримання санітарно - гігієнічних вимог та безпеки перебування дітей за межами школи. Учитель має право вносити зміни в тематику екскурсій, об єднува­ні години, які надаються для екскурсій з різних предметів. Адже на одній екскурсії можна розв язати декілька завдань, не забуваючи про основне — новизну й змістовність спостережень і практичних завдань для колективної, групової та індивідуальної роботи дітей. Отже, екскурсії є багатофункціональними. Тому їх проведення може мати загальноосвітню й тематичну спрямованість, а результати однієї екскурсії — придатні для використання на різних уроках. Залежно від змісту теми й підготовки учнів екскурсію можна про­вести як підготовчу до вивчення теми, у процесі вивчення матеріалу і як завершальний етап його засвоєння. Наприклад, розпочати вивчен­ня природознавства в 2 класі можна з уроку в природі. Це зацікавить дітей новим предметом, спонукатиме до спостережень за рослинами, явищами природи. Вивчення пір року також пов язане з проведенням екскурсій. У цьому разі спостереження дають нову поживу для емоцій­них вражень, сприяють поглибленню раніше набутих знань. Екскурсії в природу, які проводяться наприкінці року, допомагають узагальнити і систематизувати раніше набуті знання під час безпосереднього спіл­кування з навколишнім світом. Без­посереднє сприймання об єктів і явищ, які є засобом формування по­нять про кількісні відношення та просторові форми, — чуттєва основа логічних і практичних дій. Особливо цікаво дітям розпізнавати в природному оточенні різні геометричні фігури. Клумба — це коло, ворота — прямокутник, листочок подібний на овал; вимірювати довжину кроком, на око тощо. Сухомлинський писав, що «. Вивести дітей на галявину, побути з ними в лісі, у парку — справа значно складніша, ніж провести уроки. Людина була й завжди залишиться дитям природи, і те, що ріднить її з природою, має використовуватися для її прилучення до багатств духовної культури. Світ, який оточує дитину, — це передусім світ природи з безмежним багатством явищ, з невичерпною красою. Тут, у природі, вічне джерело дитячого розуму.

Учителеві важливо якнайбільше дізнатися про об єкт, куди планується екскурсія, побувати там(бажано за день або два дні), уважно оглянути місцевість, визначити, на що слід звернути увагу дітей, які слова, об єкти пояснити. За необхідністю, домовитися із спеціалістами, які будуть залучені до екскурсії, що саме вас цікавить. План – конспект уроку має містити чітку мету, порядок проведення екскурсії, зміст виховної бесіди, конспект пояснень на кожному етапі, конкретні завдання для дітей і перелік питань, на які слід відповісти під час екскурсії… бажано передбачити, яку посильну природоохоронну роботу можуть зробити учні, які навчальні ігри або активний відпочинок буде організований. Маршрут має бути цілком безпечним для здоров я дітей. Вчителю слід провести бесіду з техніки безпеки. Участь в екскурсії, вихід усім класом за межі школи з перспективі ж і дізнатися про щось нове мають бути для дітей очікуваною й радісною подією. Треба завчасно попередити учнів, як одягнутися, що взяти із собою, як поводитися на екскурсії. Щоб зацікавити дітей майбутніми спостереженнями, бажано перед цим провести коротку бесіду - розповідь або продемонструвати відповідні ілюстрації. Доцільними є індивідуаль­ні та групові завдання. Спостереження за певним об єктом, збирання відомих рослин, плодів, камінчиків, іншого природного матеріалу.

Учні мають усвідомити, що екскурсія незвичайна прогулянка, а урок, що проводиться за межами класу.

Цікавим є поділ класу на окремі групи для виконання конкретних завдань. Тоді діти знають, що результат їхньої роботи будуть порівнювати з результатами досліджень товаришів. Слід пояснити дітям, як фіксувати спостереження, як збирати екскурсійний матеріал. Треба привчати дітей не бути байдужими до незрозумілого, незна­йомого; підтримувати їхній інтерес у процесі спостережень цікавими запитаннями, поясненнями, порівняннями. Бажано не розглядати велику кількість об’єктів або швидко переходити з одного на наступний. Мета вчителя - зуміти зосередити дітей на об’єкті, який вивчається. З набуттям екскурсійного досвіду надавати учням все більше самостійності. Не слід навантажувати довгими поясненнями, їх слід робити до екскурсії. Треба бачити роботу всіх дітей, контролювати і надавати допомогу у разі виникнення труднощів. Тривалий час роботи слід переривати іграми. Післяекскурсійна робота. Важливо закріпити ре­зультати екскурсій і дати дітям можливість застосувати нові знання, враження, інтелектуальні почуття в різноманітній діяльності. Можли­ві й корисні такі види роботи. Узагальнююча бесіда на уроці, скла­дання усних розповідей, написання творів - описів, оформлення тематичних альбомів або колекцій, гербаріїв, малювання, виготовлення саморобок і природної сировини, складання задач тощо. Найважливіше завдання екскурсії — розвиток спостережливості учні, розвиток мовлення, збагачення словникового запасу образними художніми засобами. Спостережлива дитина, сприймаючи об єкти, прагне всебічно зрозуміти їх, зіставити з відомими речами, зробити певні висновки. Ушинський зазначав, що від якості спостережень дітей залежить і якість їхніх думок. Ведення календарів природи, по­рівняльні описи сезонних явищ, спостереження за тваринами й росли­нами, змальовування листя різних дерев, збирання гербаріїв тощо. і, що дуже важливо, поглиблення інтересу до навколишнього життя стимулює самостійні спостереження незнайо­мих предметів не тільки в межах навчальних програм, а й поза ними. Щоб правильно провести з учнями спостереження, треба заздалегідь визначити його об єкт і мету, обрати найдоцільнішу форму організації, продумати методи й прийоми спостережень. Спочатку в короткій вступ­ній бесіді потрібно зацікавити дітей майбутньою роботою, спрямувавши їхню активність на пізнання нового в спостережуваному об єкті. Варто уникати завдань, які потребують простого переліку побаче­ного. Завдання мають активізувати мислення, спонукати до самостій­ного пояснення елементарних закономірностей, причин і наслідків. Основний зміст процесу спостереження — аналіз - обстеження або розгляд об єкта. При цьому важливо спрямувати увагу не тільки на основне, типове в предметі, а й на його специфічні особливості. Закін­чується спостереження визначенням нових даних, здобутих під час спостереження, оцінюванням та закріпленням тих способів, які допо­могли учням повніше й точніше пізнати об єкт. Ще однією особливістю нового змісту державного стандарту є проведення у першому класі практичних робіт. Основне значення такого виду діяльності – засвоєння учнями програмового матеріалу, вироблення умінь і навичок у процесі роботи, застосування набутих знань на практиці. У сучасній школі практична робота має інтегрований зміст. У процесі виконання практичних робіт учні спостерігають, досліджують, проводять досліди. Уроки застосовування набутих знань на практиці ще називають уроками закріплення та формування знань та навичок. Деякі практичні роботи виконуються на комбінованих уроках протягом 15 – 20 хвилин. А деякі є узагальненням одержаних знань, використанням цих знань у практичній діяльності. Практичні роботи включають такі структурні елементи, як повторення теоретичних знань, на яких ґрунтується завдання, пояснення алгоритму виконання і безпосереднє виконання роботи. Одним з важливих недоліків такої схеми виконання є неможливість повного засвоєння всіма учнями. Для повного засвоєння алгоритмів практичної роботи учням потрібно, як і при вивченні нового матеріалу семи – восьмикратне їх повторення на різних рівнях. Хід виконання можна поділити на 4 етапи. Уся практична робота за попередніми алгоритмами виконується вчителем на дошці. За умови наявності робочих зошитів діти прослідковують хід виконання по них. Вчитель роз’яснює порядок виконання завдань, учні занотовують при необхідності і задають питання для повторення незрозумілих чи важких дій. Завдання вибирається аналогічне тому, що буде на інших етапах. Після першого пояснення засвоїти технологію практичної роботи весь клас не зможе, якщо це складна робота. Але в колективі завжди є група учнів, які швидко розуміють суть. Вчитель пропонує їм ще раз пояснити хід виконання. Це додаткове повторення. Ті, хто правильно виконав і пояснив порядок виконання, отримують оцінку.

На перших 2 етапах вчитель домагається, аби якомога більша кількість учнів зрозуміла технологію виконання роботи, а потім переходить до групових завдань. Бажано, щоб кожне завдання було диференційоване відповідно до складу групи, виконуючи завдання, учні допомагають один одному повністю зрозуміти та засвоїти необхідні уміння та навички. Відбувається багаторазове повторення алгоритму виконання практичної роботи. У кінці уроку або на наступному (в залежності від складності практичної роботи) група або окремі діти захищають свою роботу біля дошки перед усім класом. Всі діти записують виконання роботи у свої зошити. Під час захисту кожен учень кілька разів повторить всю технологію виконання практичної роботи. Нема потреби перевіряти всі роботи учнів, аналізуючи їх. Все це роблять учні самі. Вчитель виконує роль консультанта і арбітра. Оцінюються всі роботи або деякі, за вибором вчителя. Такий хід виконання стосується певних робіт, як. ”вивчення розчинності”, „визначення сторін горизонту за сонцем” і т. Роботи на контурних картах виконуються індивідуально. Програма першого класу побудована на дослідницькому принципі. Дидактичне завдання цього розділу — формувати вміння використовувати узагальнені знання для розв’язання визначеної проблеми, узагальнений підхід до застосування методів пізнання природи (спостереження, дослідження), уміння працювати з різними джерелами інформації. Учитель може змінювати тематику завдань (ускладнюючи чи спрощуючи), зважаючи на індивідуальні можливості учнів класу.

Така організація навчального процесу сприяє цілісному засвоєнню навчального матеріалу у межах як теми, так і курсу загалом, що є першою сходинкою до формування у дітей природничо - наукової картини світу.

Концептуальними ідеями, якими керувалися автори, укладаючи програму з природознавства, є формування природознавчої компетентності учнів на основі засвоєння системи інтегрованих знань про неживу та живу природу, ознайомлення з основами екологічних знань, опанування способів навчально - пізнавальної діяльності, розвиток ціннісних орієнтацій в різних сферах життєдіяльності та орієнтація на пошукову діяльність. Досліди є більш складною формою вивчення природи, оскільки передбачають. Визначення у штучних умовах особливостей об’єктів; створення спеціально підготовлених умов для їх проведення; формування вміння зіставляти явища і процеси, за якими спостерігають під час досліду, з тим, що відбувається у природних умовах, робити висновки і узагальнення. На перших етапах навчання першокласники не володіють у достатній мірі знаннями про об’єкти природи та навичками дослідницької роботи з ними. Тому вчитель проводить демонстраційні досліди, показує, як треба працювати з предметами природи під час виконання досліду, вказує, як і для чого слід проводити спостереження, на що варто звернути особливу увагу, куди і як записати результати роботи, як фіксувати послідовність етапів проведення дослідів, як робити висновки. Обов’язково надає учням інструкцію, у якій дається план дій і пропонується певний спосіб фіксації результатів. Важливою вимогою до демонстрації дослідів є підготовка необхідного обладнання, його встановлення, щоб кожен учень міг спостерігати за діями вчителя. Під час демонстрації дослідів доцільно використовувати запитання практичного характеру.

Для повторення і закріплення набутих знань — ставити дітям запитання, відповіді на які потрібно довести дослідом. «як довести, що у ґрунті є повітря. Неодмінною умовою виконання навчальної програми є проведення шкільних екскурсій. У процесі виконання дослідницького практикуму учні 1 - го класу набувають перші навички дослідницької діяльності. У цьому віці учням складно виконувати роботу самостійно. Основним помічником є вчитель. До роботи варто залучати зацікавлених батьків. Вони можуть допомогти дітям дібрати необхідну літературу, забезпечити місце для виконання роботи (піти з ними у парк, ліс, на річку), оформити роботу, а у деяких випадках можуть бути науковими керівниками. Підсумок (аналіз та узагальнення отриманих результатів у ході спостереження та дослідів, висновок – підтвердження або спростування висловленої гіпотези). Розглянуто релігійні об єкти закарпатської області, які найчастіше відвідують туристи. Похожие темы научных работ по экономике и бизнесу, автор научной работы — о. Исследовано влияние радиальных и латеральных геопотоков на пожарную опасность лесных насаждений. Потоки энергии и вещества обеспечивают рост растений и формирование пространственной структуры леса. Лесная среда ослабляет их действие.

Но радиали и латерали влияют на пожароопасные свойства опада и подстилки, что установлено на основании результатов экспериментальных исследований пожарной опасности в лесных насаждениях малого полесья, принадлежащих к разным типам лесо - растительных условий, с учетом солнечной радиации, осадков, испарения, фильтрации и ветра. Розглянуто ре - л^шш об екти закарпатськох области як найчастше вщшдують туристи. На сьогодш екскурсiйна дiяльнiсть на закарпатт. Розвиваеться досить стршкими темпами, що викликае необх1дшсть визначити роль та мкце екскурсп як ефективного засобу.

Аналiз останшх дослiджень i публшацш. Невичерпн рел^йн ресурси закарпатсько. Обласп дають шдставу стверджувати, що саме екскурсп рель пйно. Вони е джерелом ново. Шформацп, нових вражень та вщчуттш, тому багато науковщв, серед яких можна видшити таких, як т. Дослвджували особливосп оргаш - зацп релшйних екскурсш. Х основн шдвиди, специфжу екскурсшно. Яльносп та особливосп проведения релшйних екскурсш на закарпатт. Виклад основного матерiалу дослщжень. Яльносп заклали ще давн мандршники, як. Подорожували з метою ознайомлення з навколишшм се - редовищем. На сьогодш екскурсшна. Яльнктю людини з надання екскурсшних послуг, формою просвиницько - дозвшьно. Закарпатська область мае широк. Для проведення екскурс. Проте останшм часом помино ввдстежуемо тенденцию до зростання на ринку туристичних послуг попиту на екскурсп релыйно. Все це пояснюемо наявнктю на територп закарпатсько. Обласп щкавих рель г. Сть яких з кожним днем зростае.

Ж давати характеристику рел. Ям, з ясуемо, що ж таке екскурс. Науковц ят займаються вивченням питання екскурайно. Зному шдхо - дять до тлумачення поняття екскурс. Гревс шд екскурскю ро - зум. В перемщення та рух у простор а м. Анциферов розглядав це поняття як прогулянку, основною метою яко1 е вивчення, засвоення екскурсантами певно. Емельянов розглядав екскурсш як суму обумовле - них та взаемопов язаних одшею з одною дай (пересування екскурсшно. Отож, серед науковщв немае едино. Думки стосовно тлумачення цього поняття. Щодо релiгiйноi екскурсп, то бшьшкть вчених шд цим поняттям розу - мдать шзнавальн. На нашу думку, шд рель г. Ею правильно було б розум. Дь розробленим маршрутом з метою задоволення духовних потреб екскур - сантами. Йних святинь, сакральних об ект. Зви - чаями та традицями певно. Реалiзацiю змкту екскурсi. Забезпечуе екскурсiйна дiяльнiсть, шд якою в. Екскурайнш дiяльностi характерш певнi ознаки. Змiст, тематика, склад учасниюв, мiсце проведения, впорядкований маршрут, тривалкть за часом, форма проведення, спосiб пересування на маршрутi, наявнкть екскурсовода, тексту екскурсi об ектiв показу i безпосередньо наявнiсть самих учасниюв. За способом пересування релiгiйнi екскурсп подшяються на пiшохiднi з викорис - танням транспортних засобiв та комбшоваш. Тривалiсть таких екскурсiй може тривати вiд 1 до 24 годин. Тобто екскурсп релкшно. Шд час екскурсш релiгiйно. Та виставки, богослужшня, беруть участь у хресних ходах, медитацiях. Подготовка релiгiйно. Починаеться з визначення мети. Мета - це те, чого прагне досягнути екскурсовод шд час проведення свое.

Спираючись на мету, обираються релкшш об екти на маршрутi, лгге - ратурш джерела для проведення екскурсi. Релшезнавча ек - скурсшна дiяльнiсть в закарпаттi набувае значного поширення i стае важливою складовою шзнання навколишнього свiту екскурсантами та важливим засобом духовного виховання населення. Першими, хто проводив екскурсi. Вськi екскурсоводи - а. Видшяють три основш пiдгрупи релшезнавчих екскурсiй. Релiгiйнi (богословськi), атек - тичш, iсторико - релiгiезнавчi. Попит на релiгiйнi (богословсьи) екскурсi. Таи екскурсп розкривають певнi релiгiйнi догмати, обгрунтову - ють iстини. Iсторико - рiлiгiезнавчi екскурсп мають за мету визначити роль куль - тав у духовнiй культурi та iсторi. Краши, вивчення релiгiйиих явищ як певно. Системи сощально - кторичних та психологiчних проблем. Шд час роз - роблення тако. Екскурсп необхвдно опиратися на сучасне релкпзнавство. Метою кторико - релккзнавчо. Важливим фактором, ввд якого залежить усшх екскурсп релкшно. Та про - фесiоналiзму обслуговуючого персоналу, умови надання екскурсшних послуг та iн. Дедалi популярнiшими стають подорожi до монастирш закарпаття, яю позитивно впливають на розвиток релкшного туризму в областi зокрема, шд яким розумiють подорож, метою яко. Е поклонiния святим мiсцям певно. Найбшьш популярними з них е.

Вський жшочий монас - тир у мукачев1, чолов1чий монастир казансько. Матер1 в тишо - в1, свято - успенський жшочий монастир. Домбоки, свято - тройце - кирило - мефод1евський жшочий монастир у м. Свалява, свято - серафишвський жшо - чий монастир. Приборжавське, грушшський монастир, монастир. 1за, свято - р1здва - богородицький жшочий монастир. Екскурсп передбачае декшька еташв. Було видшено таю основш етапи. Визначення цшей та задач екскурсп; шдб1р лггературних джерел; визначення джерел екскурсшного матер1алу; шдб1р та вивчення релшйних об екпв; складання маршруту екскурсп; об. Щд час шдготовки екскурсп рел1гшно. Щд час перебування у храш, екскурсанти повинш дотримуватися певних правил поведшки. • екскурсовод повинен повщомити екскурсантiв, що накладення хресного зна - мення не е обов язковим для представниюв iнших конфесiй та атеюив; • охайний зовнiшнiй вигляд екскурсовода. Також поведшка групи в храмi не повинна ображати релтйних почуттiв вiруючих, що лежить на вщповщальносп екскурсовода; п1д час релыйно. Екскурсп екскурсовод допомагае екскурсантам побачи - ти об екти, на основ1 яких розкриваеться тема, почути про ввдповвдш об екти не - обхндну шформащю, оволодгги практичними навичками спостереження та ана - л1зу за екскурсшними об ектами. Важлив1 для екскурсовода е знання основ психологи та педагопки, як1 допомагають правильно побудувати хвд екскурсп. Стлкування екскурсовода та екскурсаттв е важливою складовою педагопчного процесу.

Екскурсп буде залежати вщ того, наскшьки зрозумшо викладаеться матер1ал екскурсоводом. Основними функидями екскурсп е.

Пропаганди, яка сприяе поширенню певних наукових погляд1в, щей; функщя науковосп, метою яко. Е поширення наукових знань; функщя щейносп, спрямована на досягнення певно. Мети; функщя зв язку теорп з життям - екскурс1я повинна нерозривно бути пов язана з життям та дшснктю; шформацшна функщя, яка полягае в отриманш екскурсантами яккно нових знань; функщя розширення культурно - техшчного кругозору, яка сприяе розши - ренню крогозору екскурсанта; функщя формування штерес1в людини, мета яко. викликати 1нтерес, защкавленкть екскурсанта та ш. Постшно розробляються нов1 й удосконалюються вже наявш релшйш маршрути. Так, на закарпатп розробляеться релшйний маршрут туристичний маршрут до сшльно. Спадщини, який охопить 19 церков прикордонних райошв закарпатсько. Ужгородський греко - католицький кафедральний собор, горянська ротонда, мукачiвський храм св. Проаналiзовано сутнiсть, особливостi та специфiку екскур - сшно. Туризму, розвиток якого без ще.

Дiяльностi на ринку туристичних послуг нев - пинно зростае, тому дуже важливим е просування на туристичний ринок рель гшних екскурсш, для проведения яких у закарпатськш областi створенi всi на - лежнi умови. Екскурсознавство i музеезнавство. Изд - во альтерпрес, 2007. Оргашзацш туристично. Дiяльностi в украiнi. Екскурсшна дiяльнiсть. Проанализирована сущность экскурсионной деятельности, ее роль, место и значение для развития религиозного туризма в закарпатской области. Охарактеризована роль экскурсовода при проведении экскурсии, рассмотрены религиозные объекты закарпатской области, наиболее часто посещаемые туристами. Проанал1зовано юльюсть сшьських садиб у розр1з1 райошв закарпатсько. Области визначено прюритети реал1защ. Влади у регулюванш 1 в управлшш туристично - рекре - ацшним комплексом. Ш та закарпатп особливо. Актуальносп набула останшми роками. Оргашзаидя вщпочинку на сел1 мае надзвичайно позитивний вплив на економжу та еколо - гда регюшв укра. Ни за рахунок використання наявного приватного житлового фонду, розширення сфери зайнятосп сшьського населення та можливостей ре - ал1зац1. На мкщ продукцп особистого селянського господарства, забезпечення туриспв еколопчно чистими продуктами харчування та збереження природи внаслщок зниження антропогенного тиску.

Закарпатська область мае значний потенщал для того, щоб стати потуж - ним туристичним центром свггового р1вня. Е вс необхвдт ту - ристичт ресурси, а саме наявт природн рекреацшш ресурси, мережа шд - приемств туристично - рекреацшного обслуговування, ят становлять матер1аль - но - техшчну базу та шфраструктуру туризму, що забезпечують функцiонувания туристично - рекреацшного комплексу регюну.

Аналiз останнiх дослщжень i публжацш. Фундаментальний внесок зробили такi вiтчизиянi вчеш, як м. Розкрито суть таких понять. Сшьський туризм, еколопчний туризм, агротуризм. Національно - культурне відродження в україні, зокрема на західноукраїнських землях, що спостерігалося впродовж xix ст. і супроводжувалось зростанням інтересу освіченої частини населення до мови свого народу, його історії, культурної спадщини тощо, сприяло появі туризму як форми та способу пізнання свого краю. На той час набули значного поширення мандрівки, подорожі та екскурсії. Активно їх здійснювали українські студенти в галичині. Насамперед це були молоді люди, які відчули потребу в поглибленому вивченні джерел національної самобутності, народних звичаїв, фольклору, культурної спадщини. Як свідчать численні матеріали, в мандрівках брали участь такі відомі особи, як яків головацький та іван вагилевич, батько й син микола та корнило устияновичі, іван франко та іван нечуй - левицький. Немає сумніву в тому, що ці мандрівки та екскурсії відіграли важливу роль у національному вихованні тогочасної молоді. історія екскурсійної справи в україні налічує понад 200 років. Вона є органічною частиною історії вітчизняної культури в цілому.

Процес становлення екскурсійної справи можна поділити на 9 етапів. Перший етап припадає на другу половину xviii - першу половину xix ст. У цей час починають проводитися перші екскурсі, екскурсійні прогулянки у природу для учнівських груп. ініціаторами таких екскурсій - прогулянок виступали педагоги - просвітителі. Завдяки прогресивним педагогам і методистам рекомендації про проведення шкільних екскурсій знайшли відображення у статуті народних училищ 1786 р. А шкільний статут (1804 р. ) рекомендував не тільки влаштовувати прогулянки (екскурсії) у природу, але й до поміщицьких мануфактур, майстерень ремісників та інших підприємств. Другий етап (середина – кінець xix ст. ) відбувався в умовах пожвавлення суспільно - політичного руху, звернення інтелектуальних кіл до інтересів народу, його життя. Тому в цей період екскурсіям надавалось значно більшого значення, насамперед, науковим і освітнім. Запровадженню освітніх екскурсій в україні значною мірою сприяло вивчення демократичною українською інтелігенцією кращого досвіду у цій справі низки європейських держав. Німеччини, франції, швейцарії, австро - угорщини тощо, творів видатних просвітителів і педагогів минулого. Монтеня, коменського, руссо, дістервега, ушинського, які вваж прогулянки та екскурсії учнів важливою формою навчання. Так, основою педагогічної системи відомого російського педагога xix століття констянтина ушинського була вимога демократизації народної освіти та ідея народного виховання, розвиток у учнів вміння спостерігати навколишню дійсність. Він рекомендував вихід за межі звичайного схоластичного уроку.

Таким виходом стала екскурсія. Третій етап (90 - і рр. Велику роль у цей час відіграють перші краєзнавчо - туристичні сб єднання, гуртки, клуби тощо. Особливою популярністю на той час користувалися спеціалізовані екскурсії - ботанічні, геологічні, археологічні. В екскурсійному житті україни та зокрема на львівщині свою роль починають грати комерційні структури, створені приватними підприємцями. Зростає кількість кооперативів, які виконували культурно - освітні функції. Фінансували українські свята ювілеї, зокрема роковини з дня народження т. У західноукраїнських землях інтерес до екскурсійної справи з’явилися туристично - краєзнавчі та спортивні товариства чорногора, пласт, сокіл, січ. У цей період набуває поширення організація екскурсій різного тематичного спрямування для учнів цивільних, військових та духовних навчальних закладів, проведення студентських екскурсій за фахом. Екскурсії у природу були одними з самих популярних екскурсій не лише на львівщині, але й по всій україні, що організовувались у гімназіях та училищах під керівництвом учителів природознавства. Величезне значення мали історичні екскурсії, здебільшого їх проводили вчителі історії. Привертали увагу учнів, насамперед, історичні пам ятки великих міст, насамперед києва, львова, ялти тощо. З метою релігійно - морального виховання молоді в кінці xix - на початку xx ст. Застосовувались паломницькі екскурсії. Об єктами таких екскурсій у львівській області були. Костел пресвятої діви марії у місті стрій церква святого юра у місті дрогобичі та інші. Було зроблено перші кроки щодо організації та проведення літературно - мистецтвознавчих екскурсії; де екскурсоводами, як правило, виступали вчителі літератури та малювання. У західноукраїнських землях в гімназіях, школах. Зганізовувались та проводились екскурсії та подорожі по рідному краю. В українських гімназіях почала діяти самовиховна шкільна громада, яка організовувала учням прогулянки та екскурсії. Отже, екскурсії в кінці хіх – на початку хх ст. Перетворилися на дійовий засіб освіти і виховання шкільної молоді. Також в кінці хіх ст. інтерес до мандрівок та ескурсій виявляли й спортивні товариства. На станіславщині перше спортивно - пожежне товариство січ було засноване в 1900 р. Воно організовувало екскурсії, походи, під час яких молодь навчалася орієнтуватись на місцевості, складати картосхеми, ставити намети, розпалювати вогнища тощо. Виникло молодіжне товариство пласт, члени якого під час туристських походів виробляли навички участі в таборуванні, рятівництва тощо. Перші пластові гуртки в галичині було засновано у львові п. Чмолою в 1911 p але офіційним початком пласту вважають день першої присяги пластового гуртка при академічній гімназії у львові - 12 квітня 1912 p організатором якого став о. Всебічне, планомірне етнографічне дослідження українських теренів, головним чином, західноукраїнських земель шляхом організації наукових екскурсій упродовж 1900 - 1905 рр. Здійснювали відомі вчені, діячі культури в. Важливим є і той факт, що наукові товариства в своїх об явах і повідомленнях про організацію наукових екскурсій пропонували їх не тільки членам товариств, але й членам їх сімей гостям міста тощо. Екскурсійна справа не припиняла своє існування і в буремні роки революцій і національно - визвольних змагань. Екскурсії стають важливим інструментом культурно - політичного життя. Так, у циркулярі від 16 листопада 1917 р. За підписом генерального секретаря народної освіти, а з січня 1918 р. Українська інтелігенція дбала про піднесення національної свідомості й одним з найдієвіших засобів у цій справі було визнано так званий екскурсійний метод. Отже, екскурсійна справа з кінця xviii ст. Екскурсійна справа була тісно пов язана з розвитком культосвітнього суспільно - політичного руху цього непростого періоду вітчизняної історії, ускладненого революційними подіями, національними змаганнями тощо. Четвертий етап (1919 - 1927 рр. Почали проводитися конференції з проблем екскурсійної справи. Екскурсійною справою опікувався екскурсійно - виставково - музейний відділ наркомосу усрр, а з створенням у 1922 р. Головполітосвіти нко усрр - ця установа. Розширюються масштаби екскурсійної роботи. Екскурсії набувають масового характеру.

За рекомендацією головполітосвіти починають розроблятися науково - революційна та виробнича тематика екскурсій з метою підвищення ідейного змісту всіх заходів у сфері туризму та екскурсій. Про монументальну пропаганду, уточнювались також і списки підприємств, де можна було переконатися про переваги соціалістичних методів господарювання. Туристично - екскурсійна робота стала одним з найбільш пріоритетних напрямів діяльності регіональних органів освіти. Загальне піднесення екскурсійної. Роботи на львівщині у 1920 - 30 - х рр. Позитивно вплинуло на стан музейництва в області, а також пам яткоохоронної справи. Науковці - краєзнавці мм. Києва, львова, харкова, одеси, катеринослава, херсону, інших адміністративних і культурних центрів україни наполегливо працювали над створенням спеціальної літератури. Путівників, нарисів з історії тощо. Місця на львівщині, пов язані з підпільною революційною діяльністю, в язниці, могили борців тощо стають основними екскурсійними об єктами історико - революційних екскурсій. Активно починає розвиватися й ленінська тематика екскурсій. З являються перші екскурсії про життя діяльність вождя революції та його соратників. Зі спорудженням пам ятників і створенням музеїв в. Леніна тематика зазначення екскурсій ще більш розширюється. У практиці екскурсійної роботи починають застосовуватися цикли екскурсій з метою більш поглибленого вивчення тієї чи іншої галузі. Застосовуються й цикли екскурсій історико - революційного змісту.

П ятий етап (1928 - 1941 рр. Цей період пов язаний з утворенням перших радянських туристичних організацій. ), ват „інтурист (1929 р. ), укртуре (1930 - 1935 рр. ), центральна дитяча екскурсійно - туристська станція (1930 р. ), теу іцрпс (1936 - 1941 рр. ), об єднане екскурсійне бюро нко рсфрр (1926 - 1928 рр. ), „радтур (1928 - 1930 рр. Екскурсії з іноземними робітничими делегаціями проводили умпет, ват „інтурист. Ширше використовуються різні види громадського транспорту для проведення масових екскурсій. Удосконалюються питання методики організації екскурсійної справи. Так, один з активістів укртуре в. Клігман наголошував на необхідності укладання договорів на екскурсійне обслуговування. Між екскурсійними організаціями та підприємствами, установами, школами тощо. Договори дають змогу екскурсійній організації мати під собою тверду виробничу та фінансову базу, - вважав він. У західноукраїнських землях у 20 - 30 - х рр. Спостерігалась дещо інша ситуація, пов язана з перебуванням їх у складі інших держав. У західноукраїнських землях інтерес до екскурсійної справи виявили туристично - краєзнавчі товариства чорногора, пласт, подільське туристично - краєзнавче товариство, спортивно - пожежні товариства луг, січ. У львові почав діяти кружок любителів львова засновником якого був відомий історик і. Спочатку його члени організовували екскурсії, або так звані проходи по львову, згодом маршрути екскурсій пройшли через околиці львова у 1932 р. Побачив світ путівник і. Крип якевича історичні проходи по львову.

Крип якевич неодноразово виконував обов язки екскурсовода, гіда. З утворенням товариства плай у 1924 р одним з засновників якого був і. Починає діяти й екскурсійна комісія при товаристві. На першому засіданні. Комісії були розглянуті плани організації прогулянок львовом там його околицями. Велика увага приділялась екскурсіям й у спортивно - пожежному товаристві луг. інтерес до екскурсій виявляла й дитячо - юнацька організація скаутського напряму пласт. Один з активістів пластового руху л. Бачинський наголошував на тому, що завдяки екскурсіям можна краще пізнати природу рідного краю. Становлення екскурсійної справи йшло різними шляхами в західноукраїнських землях і в радянській частині україни. Наприкінці 1920 - х рр. У радянській україні система туристично - екскурсійних закладів почала працювати на задоволення ідеологічних вимог партійного керівництва. Події другої світової війни на певний час загальмували розвиток туризму та екскурсій. Тільки після завершення війни туристично - екскурсійні установи починають відновлювати свою діяльність. Починається шостий етап (1946 - 1968 рр. ), для якого характерні відбудова екскурсійних установ, зростання їхньої матеріально - технічної бази, розширення мережі екскурсійних об єктів (будівництво нових міст, реконструкція історичних міст, відбудова міст після другої світової війни, будівництво житлових, громадських і промислових споруд, створення меморіальних комплексів, пам ятників революційної, бойової слави тощо). На львівщині спостерігається пожвавлення шкільного екскурсійного руху, який набув масового характеру.

Після другої світової війни у західних областях україни на екскурсійну справу посилився ідеологічний тиск. Від екскурсоводів львівщини, інших західноукраїнських земель вимагалося проводити екскурсії без будь - якого прояву націоналізму.

Одним із проявів націоналізму вважався відхід від насущних передових питань сучасності в далеке минуле, ідеалізація старовини, умовкнення про віковічну непримиренну класову боротьбу експлуатуємих з експлуататорами тощо. У повоєнний період екскурсійною справою опікувались теу вцрпс (з 1962 р. Республіканська рада з туризму), ват інтурист, супутник цк лксму, республіканська дитяча екскурсійно - туристична станція (рдетс), товариство знання, українське товариство охорони пам яток історії та культури. Подорожі та екскурсії для молоді та учнів по орср, в тому числі й в україні, починає організовувати бммт супутник цк влксм. До екскурсій включався показ історико - революційних пам ятників і меморіалів, дошок пошани передовиків п ятирічок і переможців соціалістичного змагання, показувалися ідобутки радянської влади, внесок комсомольців та молоді у ииконання завдань п ятирічок тощо. Екскурсійний матеріал доповнювався політичним змістом, включивши розповідь і показ первістків вітчизняного машинобудування, заводів, ударних комсомольських будов, вищих навчальних закладів, науково - дослідних та проектних установ, організацій охорони здоров я, культури тощо. На допомогу гідам - перекладачам при проведенні екскурсій створювались методичні посібники, розроблялись методичні поради та рекомендації. Значну допомогу методактиву структурних підрозділів „інтуристу надавала створена у 1979 р. Республіканська школа методиста. Та все ж за часів тоталітарного режиму існувало обмеження на тематику, а об єкти показу інтуристам ретельно добирались адміністрацією відділень та затверджувались обкомами партії, списки об єктів показу переглядались щорічно і відбиралися лише ті, що мали пристойний вигляд. Отже, у післявоєнний період в екскурсійному процесі були задіяніі державно - громадські структури, всі вони прагнули однієї мети - виховання населення в комуністичному дусі. Відповідно розвивалися і цілі екскурсійної справи, що відбилося на тематиці екскурсій. Сьомий етап (1969 - 1986 рр. ) - це період посилення екскурсійної роботи, що було викликано умовами суспільно - політичного життя україни, в якому відбуваються серйозні зміни. З являється інакодумство, похитнулась ідейна монолітність, якої протягом останніх років так домагалися державно - політичні структури. Зміцнюються зв язки радянського союзу, в тому числі й україни, з заходом. Послаблюється ізоляція радянського союзу і україни в світі. Радянська молодь, яка виїжджала за кордон, знайомилася з життям людей інших країн. Для посилення екскурсійної роботи у 1969 р. Згідно з цією постановою, іншими директивними документами в системі профспілкового туризму утворюються ради з туризму та екскурсій, а в центральній раді з туризму та екскурсій на початку 1970 - х рр. Був створений спеціальний структурний підрозділ. З реорганізацією української республіканської ради з туризму на раду з туризму та екскурсій посилюються вимоги до здійснення екскурсійної діяльності. До справи залучаються найкращі фахівці. Організаційні заходи, що проводилися в сфері екскурсійної діяльності, сприяли зростанню обсягів екскурсійного послуговування. У другій половині 1970 - х - на початку 1980 - х рр. Серед зазначених екскурсій були такі. „за ширмою святості, „від релігії до атеїзму, „релігія і сучасність, „під склепіннями церков і куполів тощо. Та з середини 1980 - х рр. Екскурсійні організації звернули увагу вже на історико - релігієзнавчий аспект таких екскурсій. Велике місце займала й історична тематика екскурсій. „по визначних місцях львівщини. Тематика пропонованих туристичних маршрутів та екскурсій була досить різноманітною, але вкрай заідеологізованою. Восьмий етап (1987 - 1990 - і рр. Цей період визначається як перехідний. Екскурсійні установи переходять на самофінансування та госпрозрахунок. У нових умовах господарювання визначаються нові тенденції в організаторській економічній роботі. Вишукуються резерви екскурсійного) обслуговування, застосовуються традиційні та впроваджуються нові форми обслуговування. Починається скорочення екскурсійних кадрів, згортання роботи екскурсійно - методичних служб. Виявився особливо складним, переламним для екскурсійних служб. Більшість екскурсійних організацій почали переорієнтовуватись на якісне змінення змісту екскурсійно - фінансового плану, вишукування резервів по наданню додаткових послуг населенню. При організації масового екскурсійного обслуговування у дні галузевих свят, вихідних днів, в екскурсійні дні сімейного відпочинку передбачались святкові обіди у ресторанах. Все це продовжувалося близько п’яти років. В таких умовах професійні кадри, що пішли в новостворені турфірми, намагалися налагодити роботу по екскурсійному обслуговуванню насамперед школярів. Вони й стали основним контингентом екскурсій. Екскурсійна справа починає будуватися на інших засадах. Змінюється й тематика екскурсій. З являються екскурсії про маловідомі або невідомі сторінки ишіизняної історії, такі як „австрійський львів („міст - тур - львів), „львів польського періоду („пілігрим - львів). інтерес викликають етнографічні екскурсії. „вірмени у львові („грин - тур), „національні громади львова („центр європи). Досвідчені професіональні кадри екскурсоводів працювали на фірмах. інтерес до екскурсійної справи виявив створений у 1992 р. Державний комітет україни з туризму.

На жаль, відсутність нині координуючого цещі екскурсійно - методичної роботи в державі не сприяє широкому планомірному розгортанню екскурсійної діяльності. Xx - на початку xxi ст. (сучасний етап) в україні відбуваються певні зрушення і в сфері екскурсійної діяльності. Починає активізувати екскурсійну діяльність правонаступник уррте - зат укрпрофтур, створене у 1991 р. Це, практично, єдина туристична структура, яка спромоглася певним чином зберегти деякі традиції екскурсійно - методичної школи в системі профспілкового туризму, в той час як український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді (правонаступник рдетс), ат „супутник - україна (правонаступник бммт „супутник цк лксму) втратили свої пріоритети в цій справі. Виходячи із завдань, визначених правлінням, зат укрпрофтур на початку 2002 р більшість обласних закритих акціонерних товариств, дочірніх підприємств та їх філій здійснили змістовні практичні кроки щодо відродження та активізації екскурсійно - методичної діяльності. Урізноманітнюються організаційні засади підготовки та підвищення кваліфікації екскурсоводів. Отже, в перспективі екскурсійна справа в країні має йти за такими напрямами, як розробка авторських тематичних екскурсійних турів, створення нових форм екскурсійного обслуговування, урізноманітнення екскурсійних послуг з урахуванням інтересіві і запитів населення. Проведення навчальних екскурсій у початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів. Відповідно до iнструктивно - методичного листа мiнiстерства освiти i науки україни від 06. їх тривалiсть має бути не бiльше 3 - х академiчних годин на день. Керiвники навчальних закладiв можуть вносити корективи до строкiв органiзації навчальних екскурсiй з урахуванням мiсцевих умов, специфiки навчального процесу, профiлю навчання та необхiдностi надолуження виконання навчальних програм у зв’язку з вимушеним призупиненням навчальних занять, спричинених захворюванiстю учнiв на грип та гострi респiраторнi iнфекцiї, та iншими причинами (лист мiнiстерства освiти і науки україни вiд 01. Змiст, форми органiзацiї та проведення екскурсiй i практичних занять у 1 - 4 - х класах визначаються вчителями (методичними об’єднаннями вчителiв) початкових класiв за обов’язковим погодженням з адмiнiстрацiєю навчальних закладiв. Особливостi пересування та дотримання технiки безпеки (основи здоров’я, навколишній світ) 2. Мiжсезоннi порiвняння. Збереження привабливостi i краси рiдного краю (навколишній світ, розвиток мовлення) 3. Екскурсiя до фiзкультурно - оздоровчого комплексу та практичні заняття. Ознайомлення зi спецiальним спортивним обладнанням та особливостями його використання. Змагання, дитячi спортивнi iгри (фізкультура, основи здоров’я) 4. Екскурсiя до театру (кiнотеатру). Перегляд вистави, кiнофiлъму з метою популяризацiї дитячої класичної лiтератури (мова навчання, читання, розвиток мовлення) 1. Екскурсiя на будiвельний майданчик. Знайомство з будiвельними професiями (трудове навчання, розвиток мовлення, громадянська освіта) 3. Перегляд вистави, кiнофiльму з метою популяризацiї дитячої класичної лiтератури (мова навчання, читання, розвиток мовлення) 1. Екскурсія до лісу (водойми, гірської місцевості тощо). Дослідження тваринного та рослинного світу водойми, гірської місцевості тощо (природознавство, розвиток мовлення) 3. Екскурсія «рельєфний дизайн місцевості рідного краю. Екскурсія до лісу (річки, озера тощо) з використанням спеціальних приладів орієнтування на місцевості (компас, гномон, термометр тощо) (природознавство, розвиток мовлення) 3. Екскурсія до королівства ввічливості (музей, театр, наземний та підземний транспорт тощо) (громадянська освіта, розвиток мовлення) 4. Практичне заняття зі співробітниками даї. ігри та змагання з правил безпечної поведінки на вулиці, у наземному та підземному транспорті тощо (основи здоров’я, громадянська освіта, розвиток мовлення) вiдповiдно до листа мiнiстерства освiти i науки україни від 06. • комплексними, що охоплюють широке коло питань з основ наук i проводяться наприкiнцi вивчення роздiлу або навчального року з метою узагальнення знань та вмiнь. До початку проведення кожної екскурсії вчителю слiд добре вивчити об’єкт, ознайомитися зi спецiальною лiтературою з теми екскурсії, правильно спланувати її проведення. У планi проведення екскурсії слiд передбачити мету та дидактичнi завдання, послiдовнiсть огляду екскурсiйного об’єкта, завдання для учнів (спiльнi, груповi або iндивiдуальнi), використання екскурсiйного матерiалу для подальшої роботи тощо. Екскурсiї може проводити як професiйний екскурсовод, так i безпосередньо вчитель. Напередоднi екскурсії вчитель має ознайомити школярiв iз планом її проведення, поставити низку запитань, вiдповiдi на якi учнi повиннi отримати під час огляду.

Обов’язковою умовою проведення екскурсії є цiльовий iнструктаж учнів з технiки безпеки, правил поведiнки пiд час переходу чи проїзду до мiсця екскурсії та її проведення вiдповiдно до положення про органiзацiю роботи з охорони працi учасникiв навчально - виховного процесу в установах i закладах освiти, затвердженого наказом мiнiстерства освiти україни вiд 01. 01 № 563 i зареєстрованого у мiнiстерствi юстицiї україни 20 листопада 2001 р. Методичні рекомендації щодо організації навчально - виховного процесу під час проведення навчальних екскурсій та навчальної практики учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Навчальні екскурсії та навчальна практика є обов’язковими та необхідними складовими навчально - виховного процесу.

Вони передбачають створення умов для наближення змісту навчальних предметів до реального життя, спостереження та дослідження учнями явищ природи і процесів життєдіяльності суспільства, розширення світогляду школярів, формування в них життєво необхідних компетенцій, посилення практичної та професійно - орієнтаційної спрямованості навчально - виховного процесу.

Статтею 16 закону україни про загальну середню освіту врегульовано тривалість навчального року в загальноосвітніх навчальних закладах. I ступеня - не менш як 175 робочих днів, ii - iii ступенів - 190 робочих днів. Структура навчального року включає орієнтовно 35 тижнів академічних занять та час на проведення навчальних екскурсій і навчальної практики, державної підсумкової атестації. Навчальні екскурсії проводяться для учнів 1 - 4 класів протягом 4 днів тривалістю не більше 3 академічних годин на день; навчальна практика та екскурсії для учнів 5 - 8 - х і 10 - х класів проводяться протягом 10 днів. У 5 - 6 - х класах - по 3 академічні години на день, у 7 - 8 класах. По 4 академічні години, у 10 - х класах. По 5 академічних годин на день. Необхідною умовою організації навчальних екскурсій і навчальної практики є дотримання санітарно - гігієнічних вимог та техніки безпеки. Зміст та форми організації навчальних екскурсій і навчальної практики, а також час їх проведення, визначаються адміністрацією навчального закладу.

Керівникам загальноосвітніх навчальних закладів дозволяється вносити корективи до термінів організації навчальних екскурсій і практики з урахуванням місцевих умов, специфіки навчального процесу та профілю навчальних закладів, потреб виробництва та інших чинників (зокрема, надолуження виконання навчальних програм у зв’язку з вимушеним призупиненням навчальних занять тощо). При цьому залишається незмінною загальна тривалість навчального року.

При виборі об єктів для проведення екскурсій слід враховувати перелік комплексних навчально - тематичних екскурсій з учнівською та студентською молоддю моя країна – україна, визначених краєзнавчих, географічних, етнографічних та історичних об єктів і туристсько - краєзнавчих екскурсійних маршрутів, що затверджено наказом міністерства освіти і науки від 06. Екскурсії з учнями загальноосвітніх навчальних закладів можуть мати різну дидактичну мету та об’єкти. Екскурсії можуть бути випереджувальними і проводитися напередодні вивчення нової теми; тематичними - для поліпшення розуміння учнями певної теми або розділу; комплексними, що охоплюють широке коло питань основ наук і проводяться наприкінці вивчення розділу або навчального року з метою узагальнення знань та вмінь. До початку проведення кожної екскурсії вчителю слід добре вивчити об’єкт, ознайомитися зі спеціальною літературою за темою екскурсії, правильно спланувати її проведення. У плані проведення екскурсії слід передбачити мету та дидактичні завдання, послідовність огляду екскурсійного об’єкту, завдання для учнів (спільні, групові або індивідуальні), використання екскурсійного матеріалу для подальшої роботи тощо. Проведення екскурсій може здійснюватися як професійним екскурсоводом, так і безпосередньо вчителем. Якщо екскурсію передбачено змістом навчальної програми, то вона обліковується на відповідних сторінках навчальних предметів класного журналу та може оцінюватися вчителем. Усі інші навчальні екскурсії, їх зміст і дата проведення обліковуються в класних журналах на спеціально відведених сторінках. Якщо тривалість навчальної екскурсії визначено більше однієї академічної години, то під час обліку в журналі поруч з тематикою екскурсії вказується в дужках відповідна кількість годин. Оцінювання навчальних досягнень учнів за результатами таких екскурсій здійснюється на розсуд учителя. Проведення навчальної практики в основній та старшій школі спрямоване на розвиток пізнавальної діяльності учнів, залучення їх до пошукової роботи, поглиблення та систематизацію знань, умінь і навичок школярів, усвідомлення практичної складової навчальних курсів, формування міжпредметних зв’язків тощо. Підготовчий, під час якого учні знайомляться з метою та формами проведення навчальної практики, отримують завдання та вимоги щодо представлення результатів проведеної роботи, інструктуються з правил техніки безпеки; 3. Підсумковий, під час якого проводиться звітування учнів щодо проведеної роботи, перевірка набутих знань і вмінь, підбиття підсумків навчальної практики. Залежно від місцевих умов та специфіки навчального процесу навчальна практика частково або повністю може проводитися під час навчальних занять. У загальноосвітніх навчальних закладах сільської місцевості, що мають навчально - дослідні ділянки та підсобні господарства, за виробничої потреби дозволяється за погодженням з відповідним органом управління освітою перенесення навчальної практики. Робота на навчально - дослідних ділянках учнів загальноосвітніх навчальних закладів організовується відповідно до положення про навчально - дослідну земельну ділянку загальноосвітніх шкіл та позашкільних навчально - виховних закладів і положення про учнівське лісництво загальноосвітніх шкіл та позашкільних навчально - виховних закладів, затверджених наказом міністерства освіти і науки україни від 01. 1995 №307 та зареєстрованих у міністерстві юстиції україни від 29. Наказом директора загальноосвітнього навчального закладу затверджуються графік проведення навчальної практики, особливості її оцінювання та відповідальні особи. З урахуванням змісту навчальних програм, профільності навчального закладу та характеру практики для здійснення навчальної діяльності залучаються педагогічні працівники в межах їхньої річної тарифікації. У загальноосвітніх навчальних закладах з професійним навчанням та міжшкільних навчально - виробничих комбінатах навчально - виробнича практика проводиться згідно з програмами профільних дисциплін. У вечірніх (змінних) школах навчальна практика запроваджується лише для учнівської молоді, яка не працює. Особливого значення навчальна практика набуває в умовах профільного навчання. Організація діяльності школярів під час проведення навчальної практики повинна бути орієнтована на допрофільну підготовку, реалізацію індивідуального підходу до учнів, поглиблення теоретичної та практичної складових профільних навчальних дисциплін. Форми організації навчальної практики можуть бути різними залежно від її змісту, постійного чи тимчасового характеру роботи, матеріально - технічного оснащення, віку, підготовки учнів, кліматичних та інших особливостей. До них можна віднести такі види занять. Курси за вибором, практикуми, комплексні заняття міжпредметного характеру, конкурси та змагання, заняття за інтерактивними методиками, презентації науково - дослідних проектів, наукові конференції, екскурсії, експедиції, військово - польові збори юнаків тощо. Години, відведені на навчальну практику, можна використовувати для реалізації практичної частини навчальних програм предметів навчального плану, зокрема проведення комплексних практикумів з біології, фізики, хімії, інформатики, практичних занять на місцевості з геометрії та географії, конструювання приладів та обладнання навчальних кабінетів, спортивних майданчиків, занять у виробничих майстернях, на навчально - дослідних ділянках тощо. На заняттях учні залучаються до роботи з різноманітними об’єктами. Лабораторним та демонстраційним обладнанням, природними об’єктами, різноманітною навчальною та довідковою літературою, наочністю (таблиці, карти, атласи, колекції тощо), комп’ютерами, пошуковими системами (каталоги, мережа інтернет) тощо. Це дає можливість школярам використовувати набуті знання й уміння для пошуку вирішення проблем у змінній ситуації, бачити нові можливості застосування об’єктів, підвищити вмотивованість навчання, розвинути навички самостійної роботи. Такі види навчальної діяльності оцінюються обов’язково. Можливим є окреме оцінювання навчальної практики з різних предметів. Залежно від видів навчальної діяльності під час проведення навчальної практики форми звітних матеріалів можуть подаватися у вигляді. Звітів про проведену роботу, результатів практичних робіт, презентацій наукових проектів, щоденників спостережень, виготовлених виробів або обладнання, наочностей (гербаріїв, колекцій, добірки матеріалів, рефератів, стіннівок та ін. ), розроблених схем та макетів, комп’ютерних програм тощо. Зміст і дата проведення занять навчальної практики обліковується в класних журналах на окремих, спеціально відведених сторінках. Екскурсія до фізкультурно - оздоровчого комплексу та практичне заняття « знайомство зі спеціальним спортивним обладнанням та особливості його використання. Дорога до школи (до дитячої поліклініки, до бібліотеки, до театру тощо). Особливості пересування та дотримання техніки безпеки.