розробки уроків 11 клас профільний рівень

розробки уроків 11 клас профільний рівень

Розкрити спроби економічних реформ, причини та наслідки чорнобильської катастрофи, їх глобальний характер; сформувати вміння визначати відмінності між ринковою і адміністративно - командною економікою; виховувати повагу до історичного минулого, відповідальність за свої вчинки. Підручник, карта «україна в період боротьби за незалежність (1985—1991 рр. Основні дати і події. — квітневий пленум цк кпрс; лютий 1986 р. — постанова цк кпрс про посилення боротьби з нетрудовими доходами; листопад 1986 р. — запровадження продажу продовольчих і промислових товарів в урср за картками споживача з купонами. Основні терміни і поняття. Ринкова економіка, конкуренція, інфляція, прискорення соціально - економічного розвитку, бартер. Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть. Аналізувати, порівнювати, робити висновки щодо погіршення економічної ситуації, спроб економічних реформ; усвідомлювати глобальний характер та економічні наслідки чорнобильської катастрофи; порівнювати адміністративно - командну та ринкові економіки; на основі інформаційного матеріалу формувати власну точку зору щодо економічних проблем. На квітневому (1985 р. ) пленумі цк кпрс було проголошено стратегію прискорення соціально - економічного розвитку, яка передбачала розв’язання нагальних проблем економіки. Але продуманих заходів щодо подолання економічної кризи визначено не було. У зв’язку з цим в економіці й далі наростали негативні явища, усе відчутнішим ставав дефіцит товарів першої необхідності, погіршувався фінансовий стан підприємств і держави. За інерцією функціонували малоприбуткові трудо - та енергомісткі паливні й сировинні галузі, які працювали переважно на військово - промисловий комплекс. Значні кошти витрачалися на масштабне виробництво військової техніки, чому не змогло протидіяти запровадження у 1980—1990 - х рр. На квітневому пленумі цк кпрс 1985 р. (xxvi з’їзд кпрс) було прийнято програми прискорення соціально - економічного розвитку господарства. Ця програма була утопічною. Вона свідчила про нерозуміння керівництвом глибини соціально - економічної кризи, у якій перебувало радянське суспільство. Самостійність, самоокупність, самофінансування. Були прийняті закони. Верховна рада срср прийняла програму переходу до регульованої ринкової економіки, за якою передбачалося. Запровадження елементів ринкових механізмів і збереження значної частини державного сектору економіки. — початок поширення орендних і кооперативних форм господарювання, створення асоціацій, концернів, малих підприємств, спільних підприємств з іноземними фірмами. (у кооперативному секторі було зайнято 700 тис. Він виробляв продукції і надавав послуг на 5 млрд крб. ) спроби розпочати нову економічну реформу в 1990 р суть якої полягала в можливості співіснування ринку і соціалістичних засад в економіці, господарської свободи і державного контролю, були заблоковані верховною радою срср, оскільки реформа передбачала підвищення цін. Не отримала підтримки і реформаторська програма економіста г. У результаті тривалих дискусій і багатьох компромісів було прийнято основні напрями стабілізації народного господарства і переходу до ринкової економіки, що поєднували ринкові і директивні методи з переважанням директивних. Однак і це не дало сподіваних результатів. Підприємства, як правило, відправляли продукцію туди, звідки надходили матеріали і сировина, а не на підприємства, де вона була необхідна для завершення технологічного циклу.

Керівництво республік та областей вимагало від підприємств виконання замовлення передусім свого регіону, що спричиняло зупинення підприємств союзного підпорядкування. В срср відчутно скоротилися обсяги суспільного виробництва, а національний дохід україни зменшився на 1, 5%. Були підвищені ціни на м’ясо, це призвело до спустошення продовольчого ринку україни. У перше півріччя 1991 р. Національний дохід і продуктивність праці в республіці знизилися на 8%, промислове виробництво — більш ніж на 4%. Дефіцит державного бюджету становив 40 млрд крб, що зумовило знецінення і девальвацію грошей. Замість розроблення продуманої стратегії економічного розвитку верховна рада україни в липні 1991 р. Але ця програма не передбачала запровадження ринкових відносин, оскільки ґрунтувалася на адміністративних методах керівництва економікою. Антиалкогольна кампанія призвела до зменшення обсягів збору винограду на 20%. В україні було розкорчовано 60 тис. Збитки господарства становили 900 млн крб. Зменшення виробництва алкогольних напоїв сприяло самогоноварінню, спекуляції горілчаними виробами, поширенню наркоманії і токсикоманії. В україні помітно загострилася проблема екології. Викликано це, насамперед, тим, що на території республіки вона становила лише 2, 7% загальної території срср, різко зросли техногенні навантаження, оскільки в україні було зосереджено майже чверть загальносоюзного промислового й аграрного потенціалу.

Ройстона, директора міжнародного інституту менеджменту навколишнього середовища (швейцарія), щорічні витрати україни від погіршення її екологічного стану становлять 15—20% валового національного прибутку і є найбільшим у світі. За кількістю технологічного бруду на душу населення україна посідає перше місце не тільки серед держав колишнього срср, а й у всій європі, зони екологічного лиха охопили понад 15% її території. Однією з головних проблем україни залишається, звісно, чорнобиль. Аварія на цій атомній станції стала великим лихом, торкнулася доль мільйонів людей. Економіка зазнала величезних збитків. Досить сказати, що з господарського обігу вилучено близько 190 тис. Для евакуйованих із київської та житомирської областей були збудовані тисячі будинків садибного типу, півтори тисячі квартир, багато об’єктів соціального призначення. Переселенцям була надана допомога в господарському і побутовому влаштуванні. На все це, ясна річ, необхідні були значні кошти. Крім економічних негараздів на початку 1980 - х рр. В україні загострилася екологічна ситуація. На території республіки діяли дев’ять енергетичних об’єктів, які давали електроенергії більше, ніж вся дореволюційна росія. Але кожна з електростанцій мала не зовсім досконале технологічне обладнання, рівень техніки безпеки був не досить високим. Хижацьке ставлення до видобутку нафти і газу призвело до того, що з середини 1980 - х рр. Видобуток газу зменшився удвічі, нафти — утричі, хоча в 1970 - х рр. Україна повністю забезпечувала себе власним природним газом, на 50 % — нафтою. Урср стала повністю залежати від постачання енергоносіїв із росії. Безгосподарність у сільському господарстві вела до руйнування природного середовища. Орні землі в україні становили 81% (при збитковості аграрного сектору). Чимало підприємств, у тому числі гіганти металургії, гірничі та хімічні комбінати, споруджували з орієнтацією на старі технології та проекти. їх експлуатація надзвичайно погіршувала екологію довкілля, а за забрудненістю повітря україна посідала одне з перших місць серед регіонів колишнього союзу.

Кожне п’яте з найбільш забруднених міст було в україні, серед них вирізнялися дніпропетровськ, кривий ріг, запоріжжя, маріуполь, горлівка, нікополь та ін. Проте особливо страшною виявилася аварія на чорнобильській аес, що сталася в ніч із 25 на 26 квітня 1986 р. Причиною катастрофи став вибух на четвертому реакторі, в результаті якого завалилися дах і стіни верхньої частини будівлі. На момент аварії в реакторі містилося 200 тонн радіоактивного урану і плутонію. 3% радіоактивних матеріалів потрапило в навколишнє середовище.

Вибух викликав велику пожежу, на гасіння якої були направлені пожежники. Тільки завдяки їхньому подвигу, ціною їхнього життя вдалося уникнути більшої трагедії. Налякана влада спочатку намагалася приховати ці події. У києві навіть було влаштовано демонстрацію. На чорнобильській атомній електростанції тривають роботи з ліквідації наслідків аварії, яка сталася. У результаті вжитих заходів за минулу добу виділення радіоактивних речовин зменшилося, рівні радіації в районі аес і селищі станції знизилося. Здійснювані спеціалістами з допомогою контрольної апаратури вимірювання свідчать про те, що реактор перебуває в заглушеному стані. Розгорнуто роботи з очищення забруднених ділянок прилеглої місцевості, до їх виконання залучено спеціалізовані підрозділи, оснащені після аварії потрібного сучасною технікою та ефективними засобами. Деякі агентства на заході поширюють чутки про те, що нібито під час аварії на аес загинули тисячі людей. Як уже повідомлялося, фактично загинуло 2 особи, госпіталізовано всього 197, з них 49 залишили госпіталь після обстеження. Робота підприємств, колгоспів, радгоспів і установ іде нормально. За наслідками забруднення чорнобильська катастрофа була справді світовою катастрофою, особливо для країн європи. Довкола чаес створено 30 - кілометрову зону відсудження, з якої було переселено всіх жителів. За офіційними даними, в україні вважають забрудненими території 16 областей, а фактично такими можна вважати всі області республіки, у тому числі й столицю — м. На ліквідацію наслідків катастрофи тільки в 1988—1990 рр. Витрачено понад 20 млрд крб (за тодішнім масштабом цін). Радіаційне забруднення викликало сплеск онкологічних захворювань серед населення, зокрема дітей дошкільного та шкільного віку, шкідливо позначається на загальному стані здоров’я населення. Одним із наслідків чорнобильської катастрофи стало розгортання в україні антитоталітарних рухів (екологічного, національно - визвольного). Завдання щодо оновлення всіх сфер життєдіяльності вимагало глибоких зрушень у вирішальній сфері — економіці. Висунута програма перетворень передбачала, зокрема, докорінну перебудову організаційних структур, форм і стилю діяльності органів управління. Важливою ланкою цієї роботи в україні мали стати реалізація генеральної схеми управління народним господарством республіки, яка була розглянута і в основному схвалена на позачерговій сесії верховної ради урср у квітні 1988 р. Ця схема забезпечувала організаційні основи для переходу від командно - адміністративних до економічних методів управління, створювала умови для втілення в життя закону срср про державне підприємство (об’єднання). У ході реалізації цієї схеми було скасовано 103 республіканські органи управління, здійснення передачу багатьох управлінських функцій місцевим органам, підприємствам та об’єднанням. Було ліквідовано 14 міністерств і відомств, 83 організації середньої ланки, реорганізовано управління галузями важкої промисловості, укрупнено 1500 підприємств, цехів, дільниць та інших структурних підрозділів. Управлінський апарат скорочено майже на 80 тис. Осіб із річним фондом заробітної плати 227 млн крб. Здійснено низку заходів щодо дальшого підвищення ефективності виробництва, вдосконалення програмно - цільових методів планування, забезпечення управління науково - технічним прогресом, створення міжгалузевих науково - технічних комплексів, опорних пунктів та інженерних центрів. Підприємства й об’єднання всіх виробничих галузей народного господарства республіки були переведені на повний госпрозрахунок і самофінансування. Дедалі ширше застосовувалися орендні відносини, кооперативні форми господарювання. Розгорнулася робота зі створення асоціацій, концернів, малих підприємств та інших незвичних організаційних структур. На території україни було зареєстровано лише вісім спільних підприємств, у 1989 р. Найбільша кількість таких підприємств створена з фірмами німеччини, сша, польщі, австрії, угорщини. За даними статистики, випуск продукції і надання послуг розпочалися на 113 - ти з них. Спільні підприємства, проте, досі не змогли істотно вплинути на економічну ситуацію в республіці через непослідовність здійснення реформ, недостатність правового забезпечення їхньої діяльності, протиріччя між державами снд. Великі надії щодо поліпшення справ на споживчому ринку покладались на кооперативний рух. Кооперативи реалізували товарів і послуг на 5, 1 млрд крб, заробітної плати одержали 2, 5 млрд крб, а для населення реалізували товарів і послуг лише на 0, 9 млрд крб, тобто забрали зі споживчого ринку додатково товарів і послуг на 1, 5 млрд крб. В нових умовах господарювання працювали всі підприємства та об’єднання виробничої сфери республіки й частково невиробничих галузей народного господарства. На орендний підряд на кінець 1989 р. Перейшли 180 підприємств промисловості, 68 будівельних організацій, 41 підприємство роздрібної торгівлі, 35 — громадського харчування, 38 — побутового обслуговування населення. історично сформована структура економіки республіки тривалий час залишалася зорієнтованою в основному на виробництво засобів виробництва, добування сировини й палива. На україну припадає близько половини всього виробництва чавуну у країнах колишнього союзу, 40% сталі, прокату, третина видобутку вугілля, близько 60% залізної руди, п’ята частина валового збору зерна, половина виробництва цукру та олії. Виробництво національного доходу в цих галузях на одного працюючого в 1, 5—2 разу нижче, ніж у цілому по республіці. Цей документ проголошував самостійність україни у визначенні економічного статусу й стратегії соціально - економічного розвитку, форм і методів господарювання та управління суспільним виробництвом. Суттєво важливими стали положення про самостійне здійснення фінансово - бюджетної, грошово - кредитної, цінової, інвестиційної, науково - технічної і зовнішньоекономічної політики. У законі також були визначені грошові принципи економічної самостійності, які створюють умови для реформування економіки, а саме.

із початком перебудови одразу ж виникли труднощі на її шляху.

У багатьох випадках перешкодою були половинчастість і некомпетентність рішень, що приймалися. Дуже складним виявився процес зміни характеру взаємовідносин підприємств із центральними органами управління. Закон про надання підприємствам самостійності не звільнив остаточно колективи від відомчих економічних обмежень. Продовжували діяти всеохоплюючі держзамовлення, різного роду нормативи тощо. Незадоволення станом розв’язання питань, пов’язаних із розвитком самостійності, самоуправління на рівні трудових колективів поряд із загостренням соціальних проблем було однією з головних причин страйків шахтарів союзу, в тому числі україни. Водночас уже перші самостійні кроки підприємств призвели до поширення групового егоїзму, заниження виробничих планів, намагання поставити вузьковідомчі інтереси вище за загальнодержавні, загальнонародні. Серйозним гальмом виявилася недосконалість фінансово - кредитного механізму та існуючої системи ціноутворення. Оптові й закупівельні ціни абсолютно не відповідали потребам економічної реформи, жорстким умовам регіонального госпрозрахунку.

Економічна реформа перших років перебудови не дала відчутних результатів. По - перше, тому що сама модель реформи, сконструйована в центрі, об’єктивно вела до розладу економічних відносин. По - друге, переведення підприємств на самофінансування в умовах відомчого диктату стало для економіки руйнівним. Регламентоване згори планування підштовхнуло підприємства до збільшення своїх прибутків не завдяки ефективності та якості роботи, а за рахунок підвищення цін. А це врешті - решт призвело до повного ігнорування інтересів споживача, неконтрольованого зростання грошових виплат на виробництві, порушення договірних зв’язків. Це був один із найсерйозніших прорахунків у здійсненні перебудови. • прагнення поєднати несумісні економічні моделі. Адміністративно - командну з повним одержавленням власності й ринкову з приватною власністю та ініціативою; як ви гадаєте, чому спроби інтенсифікувати економічний розвиток виявились неможливими і мали катастрофічні наслідки для радянської економічної моделі. Визначити період історії україни, який вивчатиметься цього навчального року; пояснити відмінності між індустріальним та інформаційним суспільством; дати характеристику основних процесів внутрішньої та зовнішньої політики україни в 1939—2010 рр визначити суть глобалізації світу та місце і роль сучасної україни у європейському та світовому співтоваристві; ознайомити учнів зі структурою та науково - довідковим апаратом підручника; сприяти появі в учнів зацікавленості до вивчення нового періоду вітчизняної історії. індустріальне та інформаційне суспільство, глобалізація світу, геополітичний простір, інтеграція. Хронологічно співвідносити історичні процеси; розуміти та порівнювати поняття; показувати на історичній карті території українських земель у складі срср; давати характеристику інтеграційних процесів у світі, визначати місце україни в геополітичному просторі; користуватися підручником. Який період історії україни ми вивчали минулого року.

Назвіть його періоди. (учитель допомагає скласти періодизацію з 1900 до 1939 р. історія україни поділяється на певні історичні періоди — етапи економічного, суспільно - політичного культурного розвитку.

Кожний етап насичений подіями, явищами, процесами. Сповнений суттєвих змін, що відбулися в історії україни. Це шлях від тоталітаризму до створення української суверенної держави, українського національного відродження. «в українську державність ми віруємо, українську державність ми сповідуємо, в її неминучості ми переконані. Ваше знайомство розпочнеться з подій великої вітчизняної війни, героїчних сторінок подвигу українського народу в боротьбі з фашистською німеччиною. Подальші періоди україни — це періоди повоєнної відбудови економіки, десталінізації, спроб економічних та політичних реформ в умовах радянської тоталітарної системи. Ви познайомитеся з виникненням та розвитком дисидентського руху, передумовами розпаду радянського союзу та проголошення незалежності україни. Сучасна історія україни — це найбільш цікавий і для вивчення період, коли відбувається становлення незалежної україни, державотворчі та політичні процеси, спроби розв’язання економічних, соціальних проблем та постановка зовнішньополітичних пріоритетів. індустріальне суспільство — це суспільство, у якому завершено процес створення великої, технічно розвиненої промисловості, становлення ринкової економіки, демократії, громадянського суспільства, правової держави. інформаційне суспільство — сучасна стадія суспільства, у якому інформація, її виробництво, обмін, розподіл стає провідною сферою економічного життя. Суспільство, де більшість працюючих має фундаментальні знання та універсальні вміння (знання мов, користування новітніми технологіями, володіють незвичним для роботи з комп’ютерами екранним типом мислення). інтеграція (від латин. Integratio — цілий) — форма інтернаціоналізації економічного та політичного життя між державами, яка супроводжується створенням міждержавних монополістичних об’єднань, політичних блоків. Учитель наводить приклади участі україни в інтеграційних процесах у європі та світі. Співробітництво з оон, юнеско, магате, обсє, радою європи, сот, єс, нато. історичні документи, ілюстрації, карти, схеми, поняття, терміни, персонали історичних діячів. Запорукою успішного засвоєння матеріалу є опрацювання матеріалів підручника, конспекту, активна участь у підготовці повідомлень, виконання тестових завдань, відповіді на запитання після кожного параграфа, участь у проведенні активних форм навчальної діяльності — дискусій, семінарів, круглих столів та ін. Відомий український письменник і публіцист м. Хвильовий на початку 30 - х рр. Як ви розумієте це твердження. Відповідь аргументуйте.

В 11 класі ми вивчатимемо курс історії україни періоду 1939—2010 рр. Головним змістом курсу є шлях україни від тоталітаризму до незалежної держави, від індустріального до інформаційного суспільства. Демографічні і соціальні зміни. Розкрити сутність демографічних та соціальних змін; сприяти усвідомленню причин наростання соціальної кризи; формувати вміння встановлювати причинно - наслідкові зв язки економічних та соціальних проблем у суспільстві; закріпити вміння аналізу і порівняння історичного матеріалу; виховувати учнів у дусі патріотизму, взаєморозуміння між народами на основі особистого усвідомлення досвіду історії. Демографія, урбанізація, еміграція, депопуляція, товарний дефіцит, рівень життя, номенклатура. 1959, 1970, 1979, 1989 р. — всесоюзні переписи населення. Аналізувати та порівнювати соціальні процеси в суспільстві; установлювати причинно - наслідкові зв язки економічних та соціальних процесів; усвідомити причини наростання соціальної кризи в україні; на основі різних джерел інформації робити висновки щодо рівня життя населення в україні. Біля дошки працюють два учні. Один складає план відповіді за темою «розвиток промисловості другої половини 1960 - х рр. Рівень життя — рівень споживання населенням матеріальних та духовних потреб, який характеризується якісними та кількісними показниками. Обсягом реальних доходів на одну особу, рівнем використання продовольчих і непродовольчих послуг. Протягом 1960—1980 - х рр. Проявилася загальна тенденція до збільшення абсолютної кількості населення україни. Між державними переписами населення 1959 та 1989 р. Його кількість збільшилася з 41, 8 до 51, 7 млн, або майже на 10 млн осіб. Водночас не можна не помітити, що темпи абсолютного приросту населення республіки істотно скоротилися. Так, між переписами населення 1959 та 1989 р. Цей показник у середньому за рік становив 330 тис. Осіб з поступовим зменшенням. Останні дані свідчать, що до кінця 1970 - х рр. Абсолютний приріст населення зменшився фактично більш ніж удвічі і становив 120 тис. Осіб у середньому на рік. Це було загальним явищем, що проявилося відповідною тенденцією. Зменшенням приросту населення україни. Водночас проявилися інші чинники, які негативно впливали на демографічні процеси в українському суспільстві. Якщо раніше ними були голодомори та війни, то останнім часом найбільшою мірою впливала економічна незабезпеченість населення, загальний стан здоров’я, а також надзвичайно згубні наслідки чорнобильської катастрофи. У період між 1959 і 1989 р. Визначальними тенденціями змін у соціальному складі населення україни були зростання урбанізації населення, збільшення кількості жителів міст, індустріальних центрів з одночасним зменшенням абсолютної кількості сільського населення. Кількість сільського населения україни становила 22, 6 млн осіб (53%). Зафіксував скорочення кількості сільського населення до 17, 1 млн осіб (на 20%). Одночасно протягом 1959—1989 рр. Кількість міського населення збільшується з 19, 1 до 35, 4 млн осіб (у 1, 8 разів), значно зросла кількість міського населення на львівщині — з 821, 3 до 1630, 5 тис. Осіб, або майже вдвічі. На київщині кількість міського населення (без м. Києва) збільшилася з 438, 1 до 1041, 2 тис. Осіб, або в 2, 3 разу.

Динаміка скорочення кількості сільського населення мала певні відмінності в часі. Найвищим воно було наприкінці 1960 - х — у 1970 - х рр. На загальному тлі цих процесів становище в таких регіонах, як закарпаття, буковина, крим, можна кваліфікувати як відносно вдале.

Одночасно в чернігівській, вінницькій, полтавській, кіровоградській областях кількість сільського населення скоротилася майже вдвічі, а в сумській — ще більше.

В україні спостерігається неприємне соціально - демографічне явище — депопуляція, тобто переважання смертності над народжуваністю в розрахунку на 1000 осіб. Цей процес зафіксовано в сільській місцевості спочатку на чернігівщині, сумщині, а потім на полтавщині, вінниччині, а починаючи з 1990 - х рр. Своєрідним є поділ населення за статтю. Серед населення республіки питома вага чоловіків становила 44 %. Цей показник збільшився на 45%, а в 1979 р. На цьому рівні він стабільно тримався і в наступні роки. Щодо вікової структури, наприклад, сільського населення посилювалася тенденція до його старіння, спостерігалося зменшення молодших вікових груп, зокрема осіб працездатного віку.

Наприкінці 1980 - х рр. На кожну тисячу працездатного населення припадало загалом 1034 непрацездатних, у тому числі 452 дитини і 582 особи похилого віку та інваліди. Швидкими темпами знижувалася народжуваність, причому в сільській місцевості цей показник був меншим, ніж у містах. Значних масштабів набула міграція, що становила в зазначений період у міграційному середньорічному обігу близько 3 млн осіб. Приблизно 30% становила міграція населення із села в місто, 40% мігрантів переміщувалися між містами, більш ніж 15% міського населення переселялося в сільську місцевість і лише 10% — у межах сільської місцевості республіки. Понад 90% усіх міграцій здійснювалося неорганізовано, стихійно. Значна частка українців виїздила на новобудови до сибіру, далекого сходу, крайньої півночі (бам, тюмень, воркута тощо); у результаті цих подій за період 1959—1989 рр. В абсолютному і відсотковому обчисленні відбулося скорочення частки українців серед населення республіки (а також інших національних меншин), проте зросла частка росіян. Так, частка українців зменшилася з 76, 7 до 72, 1%, а частка росіян збільшилася з 16 до 22%. В україні розроблялися соціальні заходи щодо підвищення життєвого рівня трудящих. Протягом 1965—1985 рр. Середньомісячна заробітна плата робітників і службовців республіки зросла майже вдвічі і в 1980 р. Становила 155 крб (для порівняння. Зросла й оплата праці колгоспників до 108 крб. Проте купівельна спроможність карбованця зменшувалася внаслідок зростання цін на товари. Вирішальне значення для позитивних змін мало збільшення національного доходу, сума якого в урср зросла з 38, 2 млрд крб у 1965 р. До 96, 6 млрд крб у 1985 р тобто більш ніж у 2, 5 разу.

80% національного доходу витрачалося на поліпшення матеріального становища людей. У більшості категорій працівників низькими залишались пенсії за віком та інвалідності. Незначними були й виплати різним слабозахищеним категоріям громадян. Матерям - одиначкам, сім’ям, що втратили годувальника, інвалідам тощо. Це зумовлювало ситуацію, коли п’ята частина громадян жила за межею бідності, отримуючи дохід, менший за прожитковий мінімум. Незважаючи на досить відчутне зростання добробуту населення за вказаний період, україна на початку 1980 - х рр. Перебувала серед держав, що посідали 50—60 - ті місця у світі за рівнем життя. Суперечливі показники характеризують медичне обслуговування. У середині 1980 - х рр. Україна посідала високе місце у світі за рівнем дитячої смертності, хоча наприкінці 1980 р. В медичних закладах республіки працювало 180 тис. Лікарів і понад 50 тис. Медичних працівників середньої кваліфікації, тобто в розрахунку на 10 тис. Жителів більше, ніж у розвинутих країнах. Кількість лікарняних ліжок за 1970—1985 рр. Збільшилася майже на третину.

Смертність зростала і серед дорослого населення. Цей показник на 1 тис. Жителів срср зріс із 7, 3 до 10, 3 випадку, а в україні — з 7, 6 випадку на 1 тис. До 12, 1 випадку в 1980 р. У деяких областях смертність почала перевищувати народжуваність. Депопуляція населення, яка набула катастрофічних розмірів у 1990 - х рр. — на початку xxi ст розпочалася саме у цей період. Отже, помилки в галузі економічної політики, провал господарської реформи, нерозв’язані проблеми добробуту людей призвели до занедбання соціальної сфери життя україни і спричинили наростання кризових явищ. Статистика доходів громадян не зовсім об’єктивно відбиває реальний стан життєвого рівня населення. Зростаючи, доходи громадян не покривалися достатньою масою товарів народного споживання, що призвело до утворення такого хронічного явища, як товарний дефіцит. Грошова маса зросла у 3, 1 разу, а товарна — лише удвічі. Також у ці роки відбувається зміна в структурі споживання товарів. Населення прагне комфортного життя, відповідно зростає попит на побутову техніку (холодильники, пилососи, пральні машини, телевізори тощо), килими, посуд, меблі, автомобілі тощо. Проте радянська промисловість не була орієнтована на масовий випуск такої продукції. Навіть при завищених цінах і низькій якості товарів на них був постійний дефіцит. Так, автомобіль залежно від марки коштував від 4 до 12 тис. Крб, кольоровий телевізор — від 400 до 1000 крб. Намагаючись покрити дефіцит товарів широкого вжитку, радянське керівництво вдається до широких закупок за кордоном. Це потребувало мільярдів доларів, які отримували за рахунок продажу на захід нафти, газу та іншої сировини. Крім того, тривала закупівля зерна та інших продуктів харчування. Незважаючи на декларовану конституційну рівність, розподіл національних благ у суспільстві не був рівномірним. Деформації в соціальній сфері посилювалися несправедливим характером розподілу суспільних благ. Номенклатурні верхи утворили власну закриту систему постачання продовольства і промислових товарів, у якій не існувало дефіциту і спекулятивних цін. Рада міністрів і цк компартії мали спеціальні господарства, де вирощувалися городина і фрукти для представників номенклатури. Переробкою сільгосппродукції для верхівки займалися спеціальні цехи. Отримуючи заробітну плату, яка в 2—3 рази перевищувала зарплату робітників і колгоспників, представники номенклатури могли придбати на них у 5—10 разів більше товарів. За умов тотального дефіциту вони мали можливість за державними цінами купувати необхідне, у той час як основна маса людей або взагалі не мала доступу до якісних товарів, або змушена була робити покупки за спекулятивними цінами. Верхівка користувалася закритими санаторіями, поліклініками, лікарнями, будинками відпочинку, пансіонатами, мисливськими господарствами. Діти номенклатурних працівників навчалися в кращих школах, мали гарантовані місця у престижних вищих навчальних закладах, а далі — на посадах у дипломатичному корпусі або в партійно - державному апараті. Керівництво компартії держави, яке постійно наголошувало на своїх намірах побудувати справедливе безкласове суспільство, насправді створило з вигодою для себе суспільство витонченої соціальної нерівності. Важливим показником зростання добробуту народу в зазначений період було житлове будівництво. Головною умовою розв’язання цієї традиційно складної для україни проблеми стало переведення будівництва житла на індустріальну основу, широке запровадження типових проектів. Щоправда, перші житлові масиви не відзначалися оригінальними архітектурними формами, були досить примітивними й одноманітними. Підвищена увага керівництва республіки до житлових проблем дала змогу забезпечити в 1974 р. Понад 70% сімей окремими квартирами. Проте невдовзі процес забезпечення людей житлом уповільнився, і умови проживання погіршилися. Протягом 1966—1985 рр. Було споруджено майже 38 млн м 2 житла. Середньорічні показники введення його в дію лишалися на рівні 1956—1965 рр хоча кількість населення україни за цей час зросла на 5, 6 млн осіб. Загалом у 1965—1980 рр. В україні одержали житло 25, 2 млн осіб, проте черга на житло не зменшувалася через постійну міграцію сільського населення до міст. Занедбаним було й комунальне господарство. У 60 - ти містах і 500 - х селищах не існувало каналізації, 150 міських селищ не мали централізованого водопостачання. Предметом особливої уваги архітекторів і будівельників була столиця україни — київ. У цей час головне місто республіки перетворюється на одне з найкрасивіших у світі. Органічно поєднавши в собі чарівну природу й оригінальні архітектурні споруди, київ отримав власне неповторне обличчя. У ньому зростають цілі квартали багатоповерхових будинків, споруджуються нові лінії метрополітену, виникають чудові парки та сквери. Ураховуючи безцінну історико - архітектурну спадщину києва, українські зодчі проектували нову забудову так, щоб зберегти видатні пам’ятки вітчизняної історії та культури. Основне житлове будівництво в столиці україни здійснювалося великими масивами. Саме в цей час у києві народжуються неповторні русанівка, відрадний, сирець, завершується формування березняків та борщагівки. Чудові мікрорайони з’явилися також у харкові, дніпропетровську, вінниці, львові. У цей період народилися нові міста — світловодськ, нововолинськ, українка, придніпровськ, вільногорськ та багато інших. Поруч із бурхливим розвитком міського будівництва аналогічні процеси спостерігаються й на селі. Цьому великою мірою сприяла держава. Наприклад, держбанк надавав грошові кредити сільським забудовникам. Для розширення будівництва на селі була відчутно зміцнена матеріальна база міжколгоспних будівельних організацій. Перед ними постали завдання перетворити села на впорядковані сучасні селища. Вони створювалися на нових, вільних місцях або за рахунок реконструкції старих сіл. Головною тенденцією планування їхніх житлових і виробничих зон стала компактна забудова, що створювала вигоди для життя й відповідала потребам сільських трудівників. На всесоюзному огляді - конкурсі 1970 р. На найкращу забудову та благоустрій селищ серед 25 найкращих сільських населених пунктів переможцем названо. Моринці на черкащині, де народився т. Однак, поряд із позитивними зрушеннями в питаннях житлового будівництва в роки восьмої п’ятирічки (1966—1970 рр. ), у наступний період спостерігається зниження його темпів. Поліпшилися житлові умови майже 9 мли осіб, то в 1980—1985 рр. Проблема житла, як і раніше, залишалася дуже гострою. Поряд із державною розвивалася кооперативна та індивідуальна забудови, як у місті, так і на селі. Наприклад, за 1966—1970 рр. В урср було здано в експлуатацію понад 96 тис. М 2 загальної корисної житлової площі, і свої умови життя поліпшили 8, 9 млн осіб. Проте ресурси і можливості республіки не дозволяли швидко розв’язати проблему.

Темпи зведення житла скорочувалися. Було здано в експлуатацію житлові будинки загальною площею 97, 7 тис. М 2, за 1975—1980 рр. М 2, за 1981—1985 рр. Кількість осіб, які поліпшили свої житлові умови, відповідно, становила 8, 6, 7, 8, 7, 7 млн осіб. Отже, проблема житла залишалася актуальною. До того ж практика розподілу квартир в умовах відсутності демократії, справедливого громадського контролю не могла задовольнити трудящих. Багато нарікань викликала й низька якість житла. У соціальному розвитку село набагато відставало від міста. Це стосувалося прокладення доріг і забезпечення транспортом, газо - та енергопостачання, організації побутового обслуговування, державної та кооперативної торгівлі, охорони здоров’я населення. Падіння рентабельності колгоспного і радгоспного виробництв, незабезпеченість будівельними матеріалами та їх подорожчання викликало зниження темпів здачі в експлуатацію житлових будинків і квартир колгоспами, будування хат самими трудівниками. У сільській місцевості на тисячу осіб зводилося житла удвічі менше, ніж у містах; питома вага населених пунктів, забезпечених природним газом, становила менш ніж 7%, водопроводом користувалися жителі тільки в 14, 5% сіл. Неоднозначні процеси в цей період відбувалися й у справі охорони здоров’я населення республіки. На перший погляд, держава докладала багато зусиль, щоб медичне обслуговування трудящих відповідало рівню світових стандартів. Значні кошти вкладалися в будівництво нових поліклінік, лікарень, санаторіїв, будинків відпочинку.

Постійна увага приділялася підготовці кваліфікованих медичних працівників. Для цього в україні в 1960—1970 - х рр. Діяло 15 медичних вузів та десятки середніх спеціальних навчальних закладів. Кількість лікарів і середнього медичного персоналу зросла більш ніж у 1, 5 разу, що дало змогу на 300 жителів республіки мати одного лікаря й трьох медсестер. Проте ці показники були лише зовнішньою оболонкою розвитку вітчизняної медицини. Коштів, що виділялися на підвищені потреби медичних закладів, уже не вистачало. Кваліфікація численної армії медичних працівників виявилася дуже низькою. У медичних закладах процвітали здирництво й хабарництво. Було підвищено зарплату працівникам невиробничої сфери, зокрема народної освіти й охорони здоров’я, а в 1972 р. На 25% збільшено стипендії студентам вузів і на 50% — учням середніх спеціальних навчальних закладів. Підвищено мінімальні розміри пенсій за інвалідністю, за віком і у зв’язку з утратою годувальника. Важливе значення мало підвищення оплати праці в колгоспах, перехід із 1 липня 1966 р. До грошової гарантованої плати в усіх колективних господарствах. Державна політика вирівнювання прибутків членів сільгоспартілей, робітників і службовців дала позитивні наслідки. Середньомісячна оплата праці в колгоспах урср становила 49, 8 крб, то в 1985 р. Отже, темпи зростання рівня оплати праці колгоспників були вищими, ніж робітників і службовців. На 40% було підвищено мінімальні пенсії членам сільгоспартілей за рахунок держави і колгоспів. Поліпшення матеріального добробуту народу здійснювалося і за рахунок суспільних фондів споживання, які забезпечували населенню освіту, підвищення кваліфікації, медичне обслуговування, пенсії, стипендії, оплату відпусток тощо. Сума виплат і пільг за рахунок цих фондів на одну особу становила 104 крб, то в 1985 р. Невисокими були темпи зростання виробництва предметів споживання, роздрібного товарообігу, низьким — рівень організації торгівлі й громадського харчування. За опублікованими статистичними даними, наприклад, щорічний приріст роздрібного товарообігу державної та кооперативної торгівлі й громадського харчування в урср у розрахунку на одну особу за 1981—1985 рр. Скоротився в тому числі за продовольчими товарами на 7, 7%. Схожа ситуація спостерігалася й щодо непродовольчих товарів. Темпи зростання споживання матеріальних благ і послуг у республіці, як і в цілому в країні, були невисокими. їхній щорічний приріст у 1980 - х рр. Не перевищував 2—3, 8%. існувала різка диспропорція між попитом на послуги та їх пропозицією, особливо в галузях полегшення домашньої праці, впорядкування й ремонту квартир, туризму, автообслуговування. У структурі державного бюджету урср видатки на соціально - культурні заходи та науку з 1970 по 1985 р. Зменшилась на 6, 1%, в тому числі на охорону здоров’я та фізичну культуру — на 3, 3%. Повоєнна відбудова економіки. Охарактеризувати основні напрямки повоєнної відбудови в україні та її особливості; проаналізувати причини, масштаби і наслідки голоду; формувати вміння встановлювати причинно - наслідкові зв язки, порівнювати та порівнювати історичні події; виховувати повагу до героїчної праці людей під час відбудови. Характеризувати особливості відбудови в україні; показувати на карті об єкти відбудови та реконструкції підприємств, райони поширення голоду; аналізувати, порівнювати, порівнювати історичні події періоду відбудови; давати власну оцінку історичних подій. Пригадайте масштаби збитків, завданих україні у війні. (гітлерівці зруйнували 714 міст, селищ, понад 28 тис. Підприємств; 10 млн осіб залишились без житла. Прямі збитки народного господарства україни становили 285 млрд крб. У якому становищі перебували підприємства вугільної, металургійної промисловості. Кірова, шахти донецького вугільного басейну, дніпрогес. ) війна завдала багатьох утрат україні. Від рук фашистів загинув кожний шостий її житель. На фронтах другої світової війни загинуло близько 6 млн осіб, стільки ж закатували фашисти під час окупації. Ціною напруженої героїчної праці доводилось відбудовувати міста, села, заводи, шахти, долати чимало труднощів. Як українському народові у складних і суперечливих умовах вдалося це зробити. Це питання ми розглянемо на сьогоднішньому уроці. Про важке становище в економіці свідчать такі дані. На території республіки було вироблено лише 23% електроенергії, видобуто 36% вугілля, виплавлено 17% чавуну і 15, 4% сталі, виготовлено 14, 6% прокату від рівня 1940 р. Труднощі посилювались голодом, що був спричинений великою посухою 1946 р. Унаслідок цього голоду в 16 східних, а також ізмаїльській та чернівецькій областях республіки в 1946 р. Померло близько 282 тис, а в 1947 р. Відродження народного господарства україни почалося одночасно зі звільненням її території від окупантів і здійснювалося силами всієї країни. Основні напрямки роботи щодо україни були накреслені в «законі про п’ятирічний план відбудови й розвитку народного господарства української рср на 1946—1950 рр. Viii сесією верховної ради урср. Четвертий п’ятирічний план передбачав першочергове відродження й розвиток важкої промисловості та залізничного транспорту.

Велика увага приділялася, зокрема, відбудові металургійних заводів донбасу і придніпров’я, дніпровської гідроелектростанції, а також вугільної промисловості республіки, будівництву газопроводу дашава—київ. Поряд із цим у плані значне місце посідали нове промислове будівництво, відбудова річкового і морського транспорту, підприємств харчової промисловості. Тяжким наслідком війни стало різке скорочення кількості людських ресурсів. Кількість населення україни становила лише 36, 6 млн осіб, у той час як у 1940 р. Довоєнного рівня вона досягла тільки в 1958 р. Гостра нестача трудових ресурсів зумовила залучення жінок до робіт, пов’язаних із важкою фізичною працею. У вугільній промисловості республіки працювали 35, 5% жінок, питома вага юнаків і дівчат віком до 19 років серед робітників промисловості україни становила 17, 7%. Наприкінці п’ятирічки кількість робітників у промисловості урср досягла 1862 тис. Питома ж вага всього промислово - виробничого персоналу становила 81 %. Багатонаціональний склад населення української рср та міграційні процеси в союзі зумовили інтернаціональний склад робітничого класу україни. Водночас у цьому складі продовжувала зростати питома вага представників корінної національності. На кінець п’ятирічки робітники й службовці української національності становили в промисловості 65%, будівельній галузі — 64, а на залізничному транспорті — 78%. У процесі відбудови поряд із відновленням старих підприємств велося і нове промислове будівництво. У донбасі, в західних областях республіки зводилися нові шахти, заводи й фабрики. Законом про четвертий п’ятирічний план ставилися окремі завдання з відбудови народного господарства саме західних областей україни, зокрема з перетворення львова на великий індустріальний центр республіки. У створенні нових підприємств трудящим західних областей регіону було надано велику допомогу з боку інших радянських республік. У краї швидко розвивалося машинобудування. У львові стали до ладу заводи телеграфної апаратури, сільськогосподарських машин, електроламповий, інструментальний заводи тощо. Першу продукцію дав львівський завод автонавантажувачів. Багато нових підприємств почали працювати в дрогобицькій, рівненській, станіславській та інших областях. На території західних областей діяли 2500 великих і середніх підприємств. Четверта п’ятирічка виявила багато нових імен новаторів, які показали себе на відбудові народного господарства справжніми майстрами, вели за собою трудові колективи. Серед них — сталевари дніпропетровського металургійного заводу ім. Невчас і маріупольського заводу ім. Кучерін — ініціатори змагання за скорочення строків виплавки сталі та підвищення продуктивності праці. Серед трудівників вугільної промисловості україни поширювалося змагання майстрів швидкісних методів видобутку палива. Самовідданістю, новаторськими методами праці відзначилися г. ініціатором впровадження графіка циклічності у вуглевидобутку став начальник дільниці шахти №5—6 ім. Самовіддано трудилися на відбудові дніпрогесу 1230 мобілізованих воїнів і 114 інвалідів великої вітчизняної війни. В україні було відбудовано й здано в експлуатацію 22 доменні, 43 мартенівські печі й 46 прокатних станів. Значною мірою були реконструйовані основні потужності чорної металургії донбасу й придніпров’я. Кірова, краматорський і єнакіївський. Уже на початку 1948 р. Всі 60 шахт криворізького басейну, що діяли до війни, були повністю відбудовані. Субтельний зазначає, що в результаті відбудови «у 1950 - х р. Україна знову стала однією з провідних індустріальних країн європи. В урср працювали вже понад 890 сільських гідростанцій загальною потужністю 28, 2 тис. Це в 3, 6 разу перевищувало довоєнний показник. Промисловий струм давали дніпрогес, зуївська, криворізька, штерівська, курахівська, сєвєродонецька електростанції та ін. Було розпочато будівництво нової електростанції в донбасі — миронівської дрес, стали до ладу теплові електростанції місцевого значення. На кінець четвертої п’ятирічки певні досягнення мало й машинобудування. Загальний обсяг продукції галузі порівняно з 1940 р. Зріс у 1, 5 разу, випуск тракторів — більш ніж у 2 рази, плугів тракторних — у 3 рази, культиваторів тракторних — у 5, 7 разу, молотарок — у 5, 1 разу, вагонів товарних — у 2, 1 разу, екскаваторів — у 9, 3 разу, металургійного устаткування — у 2, 7 разу.

2) розраховування лише на власні сили і на ресурси радянського союзу, а не на зовнішню допомогу.

3) відбудовувалася в основному важка промисловість та енергетика (80% капіталовкладень) за рахунок легкої промисловості, соціальної сфери та сільського господарства (на останнє відводилось лише 7% капіталовкладень). 5) економіка у країни відбудовувалась і добудовувалась не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи. Крім того, завдяки розвитку нових промислових центрів срср за уралом та в казахстані частка україни в загальносоюзному виробництві знизилася з 18% у довоєнний період до 7% у 1945 р. 6) вагома роль належала адміністративно - командній системі. Саме вона давала змогу за короткий час мобілізувати і зосередити значні матеріальні та людські ресурси на певному об’єкті. 7) непропорційно велика роль ідеології, яка знаходила свій вияв у широкомасштабних мобілізаційно - пропагандистських заходах — соціалістичних змаганнях, рухах передовиків і новаторів. 2) рівень виробництва в промисловості в 1946—1950 рр. Збільшився в 4, 4 разу, проте обсяг виробництва легкої промисловості становив лише 80% довоєнного. Висловіть власну думку щодо результатів відбудовчого процесу.

3) перелічіть негативні наслідки відбудовчого процесу.

(розорення сільських господарств, низький рівень життя, примусові репресивні методи, адміністративно - командна система управління. ) за роки війни величезних утрат зазнало сільське господарство україни. Зменшилися посівні площі та поголів’я худоби, знизилися врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тваринництва. Посівні площі в колгоспах республіки становили 63% довоєнної, а в радгоспах — 32, 5%. Не вистачало посівних матеріалів, техніки. Тисячі селян загинули в боях із фашистськими загарбниками. Основною робочою силою на землі стали жінки. У ті роки оплата праці на селі була майже символічною. Колгоспи, як і в роки індустріалізації, віддавали все, що вирощувалося, державі за вкрай низькими заготівельними цінами. По суті не маючи прибутку з колгоспної праці, селянин жив переважно зі свого присадибного господарства, що давало йому 70% загального грошового доходу, понад 80% м’яса, близько 90% картоплі. Робота ж у колгоспі давала 5% грошових доходів, 35% зернових, 1% м’яса і сала, 0, 5% молочної продукції. Після прийняття 19 вересня 1946 р. Статутом посилилися утиски щодо власників підсобних господарств. Негативно на розвитку сільського господарства позначилась і податкова політика. Податки нерідко перевищували оплату за роботу в колгоспах. Украй малоефективною була вже на той час система планування з її надмірною централізацією. Протягом першої повоєнної п’ятирічки гостро стояло питання підготовки й раціонального використання спеціалістів сільського господарства. Таких спеціалістів із вищою та середньою освітою безпосередньо в колгоспах працювали лише 18, 5 тис. Осіб, у мтс — 50 тис. Хоча посівні площі всіх сільськогосподарських культур становили в країні на кінець п’ятирічки 97% довоєнного рівня, валовий збір зерна — лише 85%. В україні, незважаючи на збільшення посівних площ, валова продукція землеробства на кінець п’ятирічки становила лише 84% довоєнного рівня. Наприкінці п’ятирічки в україні діяло понад 4, 4 тис сільських електростанцій загальною потужністю 133 тис. Квт (порівняно з 61, 5 тис. ), було електрифіковано 18% колгоспів і понад 90% радгоспів. Потужність тракторного парку до кінця п’ятирічки в українській рср зросла порівняно з 1940 р. На 35%, кількість вантажних автомашин — на 20%. Кількість зернових комбайнів досягла майже 96% довоєнного рівня. У завершальному році четвертої п’ятирічки трудівники сільського господарства урср широко розгорнули також змагання за збільшення виробництва зернових, технічних культур, за піднесення продуктивності тваринництва. Змагалися всі області, райони, колгоспи, бригади й ланки. Пожвавився обмін досвідом між колгоспниками україни та хліборобами інших республік. У республіці працювали прославлені майстри - механізатори о. Бойченко, досвідчені керівники колгоспного виробництва — г. Героїчна праця трудівників сільського господарства україни в роки четвертої п’ятирічки одержала високу оцінку з боку радянського уряду.

Передовиків праці були удостоєні звання героя соціалістичної праці, майже 200 тис. — нагороджені орденами й медалями. Малосніжну зиму 1945 р. Змінило посушливе літо 1946 р озимі та ярові культури майже повністю загинули. Для україни був установлений великий хлібозаготівельний план, який становив 340 млн пудів зерна, але через деякий час і його збільшили. Щоб забезпечити виконання державних планів, у сільські райони україни прибули представники найвищих партійних і радянських органів, судів, прокуратури. Незважаючи на те, що врожай в окремих областях україни становив 2—3 центнери з гектара, була відновлена практика 1930 - х рр. Попри силові методи план хлібозаготівель було виконано на 62, 4%. За 1946 — початок 1947 р. В урср засуджено до різних термінів покарання й навіть розстрілу понад 1300 голів колгоспів. Боячись репресій, районні й місцеві керівники почали здавати за планом заготівель насіннєвий фонд. На фоні неврожаю та надмірних поставок зерна в республіці загострилася проблема кормів. Почався масовий падіж худоби. Кількість великої рогатої худоби в україні зменшилося на 46 тис. Голів, свиней — на 1 млн, коней — на 35 тис. Щоб запобігти катастрофі, колгоспним господарствам рекомендували збільшити здачу м’яса державі. Окремі райони навіть рапортували про успіхи перевиконання таких поставок. А катастрофа тим часом насувалася швидко. Україна зазнала нового удару голоду.

Селяни змушені були відкопувати з - під снігу мерзлу картоплю, буряки — усе, що залишилося на колгоспних полях після збирання. їли кору дерев, дрібних гризунів тощо. Унаслідок недоїдання серед селян поширювалася дистрофія, різноманітні хвороби. Швидко зростала смертність серед сільського населення. Органи мвс зафіксували непоодинокі випадки канібалізму (людоїдства). У період голоду в україні відбувався масовий вивіз сільськогосподарської продукції. ) вивезено 1, 7 млн пудів хліба. Катастрофа в українському селі примусила сталінське керівництво надати певну допомогу республіці. із державних фондів україни була надана позика — 35 млн пудів зерна. До республіки додатково направлено трактори та іншу сільськогосподарську техніку.

140 млн крб виділено урср для безкоштовного харчування населення. Становище поступово стабілізувалося, але наслідки третього голоду були подолані не повністю. Унаслідок голоду 1946 р. В республіці загинуло 800 тис. Осіб, 1 млн хворіли на дистрофію. Залишився в історичній пам’яті українського народу.

Одна із сучасниць так охарактеризувала його причини. Незабаром стали надходити офіційні повідомлення про людей, які померли з голоду.

Відмічалися випадки людоїдства. Кириченко, який був тоді секретарем одеського обласного комітету партії, сказав мені, що він їздив в один із колгоспів перевірити, як люди переносять зиму.

Йому запропонували зайти до однієї жінки, що працювала в цьому колгоспі. Ось як він розповідав про це.

«я побачив жахливу картину.

Жінка різала на частини труп своєї дитини, який лежав на столі. При цьому вона промовляла. Тепер ось засолимо іванка, протримаємося ще трохи”. Була прийнята постанова ради міністрів срср та цк вкп(б) про відміну карток на продовольчі й промислові товари та перехід до продажу їх у відкритій торгівлі за єдиними державними роздрібними цінами. Водночас зі скасуванням карткової системи було проведено грошову реформу, що мала на меті ліквідувати наслідки війни в фінансово - грошовій сфері та упорядкувати всю фінансову систему.

Ці реформи мали неоднозначні наслідки. З одного боку, скасування карткової системи було явищем позитивним, яке свідчило про певну стабілізацію народного господарства, з іншого — ця акція, яка мала засвідчити як населенню, так і всьому світу переваги соціалізму, мала більше пропагандистський характер. Заробітна плата більшої частини населення суттєво відставала від нових державних цін, які майже втричі перевищували довоєнний рівень. Унаслідок цього склалась парадоксальна ситуація. Післявоєнні прилавки ломилися від делікатесів (ікра, риба, м’ясо — продукти тощо), але ні черг, ні особливого попиту на ці товари не було. Незначний вплив на життєвий рівень населення мала і грошова реформа. З одного боку, вона привела грошову масу, що перебувала в обігу, у відповідність до потреб господарства. З іншого — вона спричинила вилучення грошей у тих, хто заощадив певні суми. За вкладами в ощадних касах у розмірі до 3 тис. Крб обмін грошових знаків здійснювався у співвідношенні 1. 1, за вкладами від 3 до 10 тис. Крб було проведено скорочення заощаджень на третину, а понад 10 тис. Крб — на дві третини. Особливо боляче реформа вдарила по селянству, яке знову було ошукане державою. В умовах повної відсутності установ ощадбанку на селі обмін грошей, що зберігалися у населення вдома, здійснювався у співвідношенні 1. Таким чином, відбудова не сприяла зростанню життєвого рівня населення, відклала розв’язання соціальних проблем на наступні десятиліття. Позначте на контурній карті новобудови четвертої п’ятирічки. Металургійні заводи, гідроелектростанції, шахти, які були відбудовані. Україна на завершальному етапі війни. Охарактеризувати та узагальнити події завершального етапу визволення україни, процесу відбудови промислового потенціалу україни; формувати вміння аналізувати й узагальнювати, навички роботи з картою; виховувати патріотизм, усвідомлення внеску народу україни в подоланні ворога. 25 січня — 17 лютого 1944 р. — корсунь - шевченківська операція; травень 1944 р. — початок депортації кримських татар, греків, вірмен, болгар із криму у східні райони срср; червень 1944 р. — заснування української головної визвольної ради; 14 жовтня 1944 р. — офіційний день закінчення вигнання військ німеччини та її союзників з україни в межах довоєнних кордонів; 28 жовтня 1944 р. — завершення визволення україни (закарпаття) в сучасних кордонах. Добирати матеріал та готувати повідомлення про історичні події; складати хронологічну таблицю подій завершального етапу визволення україни; послідовно, логічно висловлювати думки; користуватися картою, виконувати завдання на контурній карті; аналізувати та узагальнювати факти героїчного подвигу робітників тилу.

(система німецької оборони вздовж правого берега дніпра. Тут передбачалося зупинити наступ радянських військ). (новобранці, яких було поспіхом мобілізовано на лівобережжі та не підготовленими кинуто в бій при форсуванні дніпра). Для здійснення вирішального наступу на київ радянське командування спочатку обрало. (букринський плацдарм). Проте ця спроба виявилася невдалою. У визволенні києва разом із радянськими військами брала участь і. (чехословацька бригада під командуванням генерала л. Учитель оголошує тему й основні завдання уроку, розкриває актуальність теми — значення завершення розгрому німецьких військ на території україни. На вирішальному етапі битви за україну радянські війська, зосереджені на теренах україни, мали значну перевагу над ворогом. Так, у складі 1 - го, 2 - го, 3 - го та 4 - го українських фронтів налічувалося понад 2, 3 млн осіб, 28, 8 тис. Гармат і мінометів, 2 тис. Танків і самохідних артилерійських установок (сау), 2370 літаків. Українські фронти, відповідно, очолювали відомі полководці (м. Модель), яка налічувала 1, 8 млн солдатів і офіцерів, 16, 8 тис. Гармат і мінометів, 2, 2 тис. Танків і штурмових гармат, 1460 літаків. На теренах україни радянські війська здійснили 35 військових операцій, значна частина яких стала проявом найвищих зразків військового мистецтва. Війська 1 - го та 2 - го українських фронтів перейшли в наступ на корсунь - шевченківському виступі. Незважаючи на опір ворога, війська обох українських фронтів 28 січня з’єдналися в районі м. В епіцентрі подій опинилися десять гітлерівських дивізій, багато артилерійських, танкових і саперних частин, загалом майже 80 тис. Солдатів і офіцерів (55 тис. Гітлерівців було вбито та поранено, 18 тис. Ворога було вигнано також із кіровограда (8 січня), луцька і рівного (2 лютого), херсона (13 березня), вінниці (20 березня), миколаєва (23 березня), одеси (10 квітня), тернополя (15 квітня). У липні було розгромлено угруповання противника під бродами і львовом. У ці місяці регулярній армії посилено допомагали партизани і підпільники. Хоча територія, на якій вони воювали, значно звузилася, їх дії стали цілеспрямованішими. Власними силами вони визволили від окупантів 45 міст, районних центрів, залізничних станцій, знищили тисячі гітлерівців, підірвали 1037 ешелонів. Виробничі колективи україни разом із місцевим населенням відразу налагоджувати підприємства. Працювати доводилося у складних кліматичних умовах, без відпусток і вихідних, по 12—14 годин на добу.

Гасло «усе для фронту.

За шість місяців побудовано й уведено в дію провідні цехи маріупольського заводу ім. До війни їх зводили протягом трьох років. А на початку листопада 1942 р. Цех виробив перші партії труб. В умовах воєнного часу постійно зростала потреба в продукції паливно - енергетичного комплексу.

Особливо це стосувалося вугілля. На підприємства вугільної галузі східних районів срср перевезено 54 тис. Олексій стаханов восени 1941 р. Наприклад, якщо в січні 1942 р. Середньодобовий видобуток вугілля на шахтах челябінського вугільного басейну становив 14, 6 тис. Тонн, у травні цього самого року — 19, 8 тис. Тонн, то в серпні — 23, 7 тис. Постійно зростали темпи видобутку залізної руди. На схід перебазувалися численні колективи гірників криворіжжя та нікополя. Разом із трудівниками уралу вони освоїли нові залізорудні басейни. Криворізькі гірняки о. єременко, які працювали на уральських рудниках, виробляли понад десять норм за зміну.

Семиволос установив новий рекорд — виконав 45 норм за зміну.

Героїчною працею відзначалися українські машинобудівники. Танкові заводи уралу щомісяця випускали 2 тис. Тільки трудівники харківського тракторного заводу випустили тисячі бойових машин. Конкретна програма відбудовчих робіт була затверджена vi сесією верховної ради урср у 1944 р. із державного бюджету було асигновано кілька мільярдів карбованців. При цьому тільки на відбудову житлового фонду в 1944 р. Виділялося понад 500 млн карбованців. Успіх відродження народного господарства української республіки забезпечувався насамперед відбудовою паливно - енергетичної бази. На кінець війни у донбасі було відновлено 54% шахтного фонду.

У результаті видобуток вугілля становив 43, 3% довоєнного, а його питома вага у загальному видобутку в срср зросла з 4, 5% у 1943 р. Знов почали виплавку сталі та виробництво прокату найбільші металургійні заводи україни. інтенсивні відбудовчі роботи велися в машинобудівній галузі. Евакуація колгоспів і радгоспів з україни здійснювалася переважно до поволжя та казахстану.

До середини осені 1941 р. В радянський тил вдалося вивезти близько 2 млн тонн зерна та зернопродуктів, понад 6 млн голів худоби, близько 26 тис. Тракторів, різноманітне майно колгоспів, радгоспів, мтс. Не вдалося евакуювати понад 40 тис. Тонн зерна та зернопродуктів, 87% поголів’я худоби. До тилових районів срср евакуювали з україни 40 тис. Кваліфікованих сільськогосподарських працівників. Зразки самовідданої праці демонстрували передовики перших п’ятирічок. Ангеліної в складі її сестер надії, олени та катерини, працюючи на трьох тракторах, обробила 4990 га землі в колгоспі західно - казахстанської області. Над відбудовою промисловості донбасу взяли шефство підприємства свердловської, ярославської, саратовської та інших областей. Понад 70 заводів ленінграда брали посильну участь у сприянні технічному оснащенню донецьких шахт. Підприємства кузбасу направили шахтарям україни верстати, силові трансформатори, електрообладнання, електромотори, кабель, а також вирядили в донбас групу забійників. Від 37 промислових підприємств москви донбас одержав верстати, автомашини, пересувні електростанції. Активно допомагали й учені. Співробітники інституту чорної металургії ан урср спільно з ученими інституту металургії ан срср працювали над проблемою відбудови в донбасі доменного і трубопрокатного виробництва. Учені інституту гірничої механіки ан урср у співробітництві с багатьма іншими інститутами за участю членів академії наук срср склали генеральний план відбудови донбасу.

Підіймати з руїн найбільшу електростанцію — дніпрогес — допомагали 120 промислових підприємств 53 міст срср. На її відбудові працювали представники 25 національностей. Зі східних районів срср у 1943—1945 рр. У визволені регіони надійшли 27, 6 тис. Тилові колгоспи й радгоспи направили 744 тис. Голів великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз. В урср були введені в дію 30% довоєнних промислових потужностей, вироблено 25% довоєнного рівня промислової продукції. Багато зусиль докладалося до відновлення й розгортання діяльності установ освіти і науки, культосвітніх закладів, творчих організацій, преси, радіо. В україні функціонували понад 30 тис. Шкіл, а в 150 вузах, що повернулися з евакуації, навчалося до 140 тис. До києва повернулася академія наук урср й одразу ж приєдналася до процесу відбудови. За допомогою інших народів срср відбудовувалися вузи, школи, клуби, лікарні республіки. Московський державний університет ім. Ломоносова контролював відбудову харківського державного університету.

Наукова бібліотека вузу отримала від московських колег 10 тис. Книг і журналів; її фонд на грудень 1944 р. Херсонський педінститут отримав із ленінграда понад 4 тис. Зруйновано 714 міст (40% усіх міст урср), 28 тис. Житлових будівель; 10 млн осіб залишилося без даху над головою. Цивільне населення — 4 млн осіб; армія — 1, 3 млн воїнів; військовополонені — 1, 4 млн осіб; вивезено до німеччини — 2, 4 млн осіб. Промисловість і сільське господарство. Знищено 16159 підприємств, 27 910 колгоспів, 872 радгоспи, 1300 мтс; вивезено мільйони тонн зерна, тисячі тонн м’яса, м’ясних виробів, олії, цукру.

Визначення зон майбутньої окупації німеччини військами срср, великої британії, сша, франції. Західний кордон польщі визначився уздовж річок одер і нейсе.

Західна україна і західна білорусія залишились у складі срср. Срср зобов язався вступити у війну з японією. Скликання установчої конференції оон. Узгоджені і схвалені загальні принципи окупаційної політики. Денацифікація, демілітаризація, демократизація, декартелізація. Створення міжнародного трибуналу для покарання військових злочинців. Срср одержав територію східної пруссії з містом кенігсбергом (калінінград). Кордони польщі встановлено згідно з домовленостями на кримській конференції. Підтверджувалися умови вступу срср у війну з японією. Завдяки блискуче проведеним операціям радянські війська повністю звільнили територію україни від нацистської окупації. Друга світова війна дорого коштувала україні. Значними були людські та матеріальні втрати.