адміністративне право підручник

адміністративне право підручник

Підручник підготовлено відповідно до сучасної адміністративно - право­вої доктрини, що базується на концепції адміністративної реформи в україні. В ньому розкривається зміст норм загальної та особливої частин адміністративного права україни. У загальній частині поєднано нор­мативний матеріал і теоретичні положення, що розкривають сутність публічного управління, його співвідношення з державним управлінням; розглядається поняття адміністративного права, адміністративно - пра­вовий статус його суб єктів, зміст адміністративного процесу.

В особливій частині розглядаються питання виконавчо - розпорядчої діяльності дер­жави в адміністративно - політичній сфері, галузях економіки та соціально - культурного будівництва, підприємництва, міжгалузевого управління, а також забезпечення законності в державному управлінні. Розрахований на студентів, аспірантів, викладачів юридичних факультетів і вузів. Стане у пригоді науковцям, державним службовцям, працівникам правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, суду, прокуратури тощо. Як фундаментальна галузь публічного права, воно є необхідним інст­рументом у регулюванні діяльності структур виконавчої влади, місцевого самоврядування, державних і недержавних підприємств, установ, органі­зацій. Його вплив постійно відчувають на собі конкретні особи. Норми адміністративного права охороняють відносини, що складаються під впливом цивільного, трудового, сімейного та інших галузей права. Воно виступає обов язковим інструментом, здійснення державної виконавчої влади у формі державного управління. Його норми є правовою основою побудови й ефективного функціонуван­ня найбільш активної та потужної державної підсистеми — апарату дер­жавного управління. На сучасному етапі розвитку нашого суспільства метою адміністра­тивно - правового регулювання є встановлення і регламентація таких вза­ємовідносин, якими кожній людині має бути гарантовано реальне додер­жання і охорона у сфері виконавчої влади належних їй прав і свобод, а та­кож ефективний захист цих прав і свобод у разі їх порушення. Важливість цієї функції адміністративного права обумовлена, по - пер­ше, тим, що зміна ідеології державного управління є одним з визначаль­них чинників забезпечення інституційної спроможності інтегрування ук­раїни в єс, по - друге, тим, що структурна незавершеність адміністратив­ної реформи стала чи не найголовнішим гальмом у поглибленні соціаль­но - економічних і політичних перетворень. В умовах змін соціальної структури суспільства завдяки інститутам адміністративного права реалізуються заходи щодо істотного зміцнення дієздатності держави і виконання нею регулюючих функцій не для витіс­нення вже сформованих ринкових механізмів, а для їх доповнення, вдос­коналення та посилення ефективності. Навчальний курс з адміністративного права, базою якого є теоре­тичні положення адміністративно - правової науки і практика публічної управлінської діяльності, має своїм призначенням прищеплення майбут­нім юристам комплексу знань, умінь і навичок, які необхідні для вико­нання ними своїх обов язків на професійному рівні. Найважливішими завданнями курсу є надання студентам глибоких знань щодо основних категорій адміністративного права, сутності вико­навчої влади, публічного управління; механізмів адміністративно - право­вого забезпечення прав і свобод людини; управління галузями і функці­ями держави; забезпечення законності в управлінській діяльності. На­вчання сприятиме вільному орієнтуванню у чинному адміністративному законодавстві, системі та компетенції органів виконавчої влади і місцево­го самоврядування, принципах, методах і формах управління, неухильно­му додержанню вимог законності у практичній діяльності. Адміністративно - правове законодавство порівняно з законодавством інших галузей права є найбільш мобільним і нестабільним. Особлива частина поєднує нормативний матеріал і теоретичні поло­ження, що розкривають сутність і зміст регулюючого впливу та правові основи виконавчо - розпорядчої діяльності держави в адміністративно - по­літичній сфері, у сферах економіки і соціально - культурного будівництва, підприємництва, міжгалузевого управління, а також забезпечення закон­ності у державному управлінні. Підручник підготовлений відповідно до програм з курсу адміністра­тивного права. Крім того, враховано погляди фахівців і думки студентів щодо навчально - методичної літератури з цієї навчальної дисципліни, ви­користано багаторічний досвід і традиції викладання адміністративного права у національній академії внутрішніх справ україни. Автори висловлюють вдячність колективу кафедри адміністративно­го права національної академії внутрішніх справ україни, а також усім колегам, які своїми порадами, відгуками, зауваженнями сприяли підго­товці та виданню цієї книжки. У довідковій літературі є кілька визначень сутності управління. Найчастіше його розуміють як діяльність, що спрямовує і регулює суспільні відносини; сукупність приладів і механізмів, за допо­могою яких приводять у рух машини; підрозділ у системі установи; вид синтаксичної залежності тощо. Така багатозначність зумовила необхідність уніфікувати як терміно­логію, так і її тлумачення, незалежно від того, які конкретні аспекти уп­равління висуваються на перший план. Не повинно виникати такої ситуації, коли, приміром, економісти чи юристи, оперуючи управлінською термінологією, вкладають у неї різний зміст. Тому спроби дослідників відшукати загальне, що може реально ха­рактеризувати управління в усіх його можливих проявах, виявилися не тільки цікавими з наукової точки зору, а й такими, що мали велике прак­тичне значення. Вирішальну роль у пошуку універсальних характеристик управління відіграла кібернетика (від грец. Кг>рєрглтикті — митецтво управління) — наука про загальні закономірності та процеси отримання, зберігання, пе­редавання, обробка інформації. За допомогою категорій, вироблених кі­бернетикою, були визначені єдині позиції щодо розуміння сутності уп - цьому сприяло і те, що безпосереднім об єктом вивчення кіберне­тики є абстрактний процес управління. Тобто вона досліджує процес управління в цілому, без урахування особливостей, які завжди притаман­ні конкретним учасникам реальних управлінських відносин. Увагу спеціалістів різних галузей знань кібернетика привернула і за­стосуванням системного підходу до аналізу сутності управління та усіх категорій, пов язаних з ним. Основні вихідні позиції цього підходу такі. По - перше, кібернетика за­пропонувала шукати сутність зазначеного аналізу виходячи з визнання того, що управління є системою взаємодіючих компонентів; по - друге, ви­значила, що управлінські системи є цілісними (цілісність системи — це сукупність компонентів, взаємодія яких породжує нові якості, не прита­манні тим компонентам, що утворюють систему). Характерним прикла­дом щодо цього є механічний годинник, який складається з багатьох де­талей, сукупність яких породжує унікальну якість — здатність фіксувати перебіг часу); по - третє, поставила питання про самокерованість (самоор­ганізацію) управлінських систем; по - четверте, довела, що управління ви­никає та існує як об єктивна закономірність. і хоч системний підхід до аналізу явищ дійсності не є відкриттям кі­бернетики, саме вона привернула загальну увагу до того, що управління слід розглядати і досліджувати як цілісну систему, яка складається із взаємодіючих компонентів. Таким чином, в управлінні, як в об єктивно існуючому явищі, було виявлено і детерміновано головну ланку і носія усіх складових і ознак управління — управлінську систему.

Вивчення цілісних управлінських систем показало, що будь - яка з них складається з двох підсистем — керуючої, тобто тієї, яка управляє, і керованої, тобто тієї, яка піддається управлінню, відчуває на собі дію (вплив) керуючої підсистеми. Керуючу підсистему прийнято визначати як суб єкт управління, тобто як те, що управляє, а керовану — як його об єкт, тобто те, чим управляють. Отже, керуюча підсистема (суб єкт) управляє керованою (об єктом). Керівництво (або управління) об єктом здійснюється за допомогою управлінського впливу, який виходить від суб єкта. Управлінський вплив — це ще один неодмінний і обов язковий (завжди наявний) ком­понент управління. Без нього не може бути ні управлінської системи, ні управління як такого. Саме в управлінському впливі суб єкта на об єкт і закладено сутність управлінської діяльності, смисл і зміст взаємодії її компонентів (насамперед суб єкта і об єкта). Управлінська система функціонує завдяки тому, що суб єкт управ­ління впливає на його об єкт. Внаслідок цього об єкт певною мірою змі­нюється, набуває нових якостей та організаційних особливостей. Голов - ною визначальною ознакою змін (набутих об єктом нових якостей та ор­ганізаційних особливостей) є те, що вони відповідають потребам, інтере­сам і бажанням суб єкта. Суб єкт прагне до змін в об єкті, які йому вигід­ні, корисні, відповідають цілям, завданням та уявленням про те, як має бути організований і як повинен функціонувати об єкт. Тому управлін­ський вплив виступає як цілеспрямований та організуючий фактор. Такий вплив містить комплекс керуючих команд, що їх виробляє, формує і видає суб єкт. Отже, керуючий вплив, виконуючи своє призначення, згідно зі своїм характером забезпечує підпорядкування та підвладність об єкта суб єктові. Тому суб єкт діагностує, досліджує, вивчає стан об єкта, тобто вста­новлює і підтримує так звані зворотні зв язки. Зворотні зв язки — це ще один компонент управлінської системи. інформація, що є наслідком зворотних зв язків, — підстава для оцінки суб єктом стану об єкта, коригування суб єктом своїх дій, вироблення но­вих команд, тобто для формування чергового імпульсу управлінського впливу на об єкт. Саме за такою схемою відбувається перетворення (розвиток, еволю­ція) управлінських систем. Цей процес має постійний, безперервний (перманентний) характер. Він надає системі динамізму і забезпечує її розвиток та еволюцію. Його прийнято називати управлінським процесом, а системи, в яких такий процес спостерігається, — динамічними. 1) суб єкт управління, тобто джерело управлінського впливу, той, хто управляє, виконує функції керівництва і впливає на об єкт з метою пере­ ведення його у новий стан; об єкт управління, тобто те, на що спрямовано управлінський вплив суб єкта, що функціонує під цим впливом; управлінський вплив, тобто комплекс цілеспрямованих і органі­ зуючих команд, заходів, прийомів, методів, за допомогою яких здійсню­ ється вплив на об єкт і досягаються реальні зміни у ньому; зворотні зв язки, тобто інформація для суб єкта щодо результатив­ ності управлінського впливу та змін в об єкті. В узагальненому вигляді управління — це діяльність суб єкта, що ви­являється у цілеспрямованому, організуючому впливі на об єкт управління, здійснюваному з метою приведення його у бажаний для суб єкта стан. Учені пропонують й інші визначення цього поняття. Наприклад, під управлінською системою розуміють сукупність компонентів, які у проце­сі взаємодії утворюють єдине ціле; сукупність компонентів, взаємодія яких породжує нові якості, не притаманні її складовим (живий організм, будівля, годинник, комп ютер, навчальна група тощо); сукупність вза­ємопов язаних і взаємодіючих елементів, які становлять єдине ціле і роз­виваються відповідно до заданої мети, що є загальною для всіх цих еле­ментів; певну цілісність (єдність), що існує внаслідок внутрішньої вза­ємодії і зв язків між елементами, які її утворюють. З позицій кібернетики управлінський процес виявляється практично у будь - якій сфері живої або неживої природи і концентрується у трьох глобальних управлінських системах. Механічній, біологічній і соціальній. Залежно від цього виділяють три основні види управління. Перші два види управління — це в основному сфера природничих, а також наук техніко - математичного профілю. Дослідження соціального управління є безпосереднім завданням суспільних наук. Практичне застосування він дістав у сфері кількісних показни­ків, там, де управлінські категорії здебільшого представлені математич­ними формулами та символами. У такому вигляді вони реально можуть використовуватися лише у сфері техніки. Комп ютерах, калькуляторах, касових апаратах, аудіо - і відеосистемах, навігаційних, криміналістичних та інших приладах. Внаслідок такого роду особливостей кібернетика не може пояснити ті управлінські процеси, які реалізуються у соціальних системах, де го­ловною дійовою особою виступає людина. Прийнятна як найзагальніша і в основному формальна наука про управління вона виявляється не­спроможною, якщо йдеться про своєрідність управлінських відносин у людському суспільстві. Підручник розкриває зміст норм загальної та особливої частин адміністративного права україни. Загальна частина розглядає норми, якими закріплюються основні принципи державного управління, регулюється правове положення його суб єктів, регламентуються процесуально - процедурні питання у сфері державного управління. В особливій частині розглядаються питання щодо виконавчо - розпорядчої діяльності державних органів з управління народним господарством, адміністративно - політичною та соціально - культурною сферами. Розрахований на студентів, професорсько - викладацький склад. Стане у пригоді науковцям, працівникам правоохоронних органів, суду, прокуратури тощо. До найважливіших функцій держави конституція україни віднесла забезпечення прав і свобод людини, соціальний, правовий та економічний захист громадян. Саме права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість державної діяльності, а їх утвердження та забезпечення є головним обов язком держави. Реалізація конституційних положень значною мірою залежить від організації державного управління, діяльності відповідних державних органів та їх посадових осіб. З метою забезпечення реформування системи державного управління, створення умов для побудови демократичної, соціальної, правової держави, утвердження і забезпечення прав людини і громадянина розроблена і втілюється в життя концепція адміністративної реформи в україні. Зміст адміністративної реформи полягає, по - перше, у комплексній перебудові існуючої державно - управлінської системи; по - друге — у розбудові нових інститутів державного управління. її метою є поетапне створення системи управління, здатної забезпечити становлення україни як високорозвинутої, правової, цивілізованої держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії. Воно виступає обов язковим інструментом, за допомогою якого здійсню - ється реалізація державної виконавчої влади у формі державного управління. Його норми є правовою основою побудови й ефективного функціонування найбільш активної та потужної державної підсистеми — апарату державного управління. На сучасному етапі розвитку нашого суспільства метою адміністративно - правового регулювання є встановлення і регламентація таких взаємовідносин громадян, якими кожній людині має бути гарантовано реальне додержання і охорона у сфері виконавчої влади належних їй прав і свобод, а також ефективний захист цих прав і свобод у випадках їх порушення. Загальна частина адміністративного права об єднує норми, якими закріплюються основні принципи державного управління, регулюється правове положення його суб єктів, визначаються методи та форми виконавчо - розпорядчої діяльності, встановлюється адміністративна відповідальність, регламентуються процесуально - процедурні питання у сфері державного управління. Особлива частина адміністративного права об єднує норми, якими закріплюються правові основи виконавчо - розпорядчої діяльності держави в адміністративно - політичній сфері, в сферах економіки і соціально - культурного будівництва, підприємництва, міжгалузевого управління, а також забезпечення законності в державному управлінні. Тому заборонні норми кпап сформульовані таким чином, що карається саме правопорушення, а не винна особа, до якої застосовується покарання. 22 кк, покарання — це перш за все кара за вчинений злочин. Покарання виступає як засіб для досяг­нення виправної і превентивної мети покарання. Пока­рання тягне за собою судимість. Четверта характерна ознака полягає в тому, що кримі­нальні справи розглядають тільки суди, і лише суд визна­чає і призначає те чи інше покарання за злочин. Право розглядати адміністративні справи кпап надає понад зо суб єктам (статті 218—244). Одне й те саме діяння не може бути одночасно і злочи­ном, і адміністративним проступком. 9 кпап чітко встановлено, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим кодексом, настає, як­що ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства кримінальної відпо­відальності. Однак правоохоронна практика свідчить, що досягти ідеально диференційованого підходу до розмежування зло­чину й адміністративного проступку неможливо. Тому за­конодавець установлює пріоритет кримінальної відпові­дальності. Якщо діяння містить ознаки й злочину, й про­ступку, воно визнається злочином, а винний притягаєтья до більш суворої відповідальності. Разом з тим, притягнення особи до адміністративної відповідаль­ності не перешкоджає порушенню за даним фактом кримі­нальної справи. є правопорушення, які завжди кваліфікувалися і будуть кваліфікуватися як адміністративні проступки. Наприклад, безбілетний проїзд в автобусі, знищення межових знаків, торгівля у невстановлених місцях, недбале зберігання паспорта, що спричинило його втрату.

В подібних ситуаціях перед правозастосовувачем навіть не виникає питання про розмежування проступку й злочину.

Разом з цим, відомо багато правопорушень, які залежно від ряду обставин можуть розглядатися або як проступок, або як злочин. У таких випадках, щоб полегшити розмежу­вання складів проступків і злочинів, забезпечити правиль­не застосування санкцій, законодавець закріплює у скла­дах конкретні ознаки. Так, незаконне полювання (ст. 161 кк) кваліфікується як злочин, якщо діяння вчинене повторно, після притяг­нення винного до адміністративної відповідальності (ст. Порушення правил щодо боротьби з хворобами та шкідниками рослин кваліфікується як злочин (ст. 158 кк), якщо таке діяння призвело до тяжких наслідків. Як­що таких наслідків немає, то діяння розцінюється як адмі­ністративне правопорушення (ст. 105 кпап); порушення правил охорони ліній зв язку і пошкоджен­ня лінійних і кабельних споруд зв язку є адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. Якщо ж ці дії спричинили переривання зв язку, то вони розціню­ються як злочин (ст. 205 кк); потрава посівів і пошкодження насаджень, скоєні нав­мисно, які завдали значної шкоди, — діяння, що тягне за собою кримінальне покарання (ст. 104 кпап); кримінальне каране порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту (ст. 215 кк) відрізняється від ад­міністративне караного (статті 123, 124, 125, 128) такою ознакою, як завдання потерпілому легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень або суттєвих матеріальних збитків; статтею 180 кпап передбачена адміністративна відпо­відальність за доведення неповнолітнього до стану сп яніння батьками, особами, що їх замінюють, іншими особами, а в ст. 208 кк йдеться про кримінальну відпові­дальність за доведення неповнолітнього до стану сп янінпя особою, у службовій залежності від якої перебуває не­повнолітній. Тут схожі проступок і злочин розмежовують­ся за такою ознакою, як характер стосунків між винними і потерпілим. Значна подібність виявляється між адміністративними та дисциплінарними правопорушеннями. і ті й інші є нез - лочинними правопорушеннями. їх розслідування, застосу­вання санкцій за їх скоєння здійснюються в процесі вико­навчо - розпорядчої діяльності. Ступінь суспільної небезпе­ки адміністративних і дисциплінарних правопорушень практично рівнозначний. Підтверджує дану обставину те, що особи, на яких поширюється дія дисциплінарних ста­тутів, за адміністративні правопорушення несуть дисцип­лінарну відповідальність. По - перше, вони мають неоднакову правову природу й нормативну базу.

Адміністративні проступки зафіксовані в законодавстві про адміністративні правопорушення, яке в даний час кодифіковане.

Тут дано поняття адміністратив­ного правопорушення, описані конкретні їх склади, вста­новлена підвідомчість, детально регламентуються процесу­альні питання. Дисциплінарні ж проступки прямо або опосередковано називаються в нормативному матеріалі адміністративного, трудового, виправно - трудового та інших галузей права. Визначення дисциплінарного проступку є тільки в науко­вій літературі. Під ним розуміється протиправне порушен­ня трудової або службової дисципліни. Опис конкретних складів дисциплінарних проступків, за досить рідкісними винятками, наприклад прогул (п. По - друге, суб єктом дисциплінарного проступку є член трудового колективу (робітник, службовець), а суб єктом контролю і примусу — керівник цього колективу.

Суб єктом адміністративного правопорушення є грома­дянин або посадова особа, у якого немає стійких організа­ційних зв язків із суб єктами контролю і примусу.

По - третє, дисциплінарний проступок складається з по­рушення тих зв язків, що покладені на особу як на члена трудового колективу й у зв язку з його роллю в цьому ко­лективі. Тому дисциплінарна провина — завжди порушен­ня наявної в організації дисципліни. Правда, у ряді випадків трудові й адмі­ністративно - правові обов язки можуть збігатися. Це стосу­ється водіїв, робітників торгівлі тощо. У таких випадках скоєні ними порушення є одночасно дисциплінарними і адміністративними. По - четверте, за дисциплінарні проступки санкції до винного застосовуються керівником того колективу, чле­ном якого є правопорушник (директором підприємства, ректором вузу, командиром частини), або вищестоящим начальником. За адміністративні правопорушення стяг­нення накладаються суб єктом функціональної влади. По - п яте, за дисциплінарні проступки накладаються дисциплінарні стягнення. 147 кзпп це догана і звільнення. Даний перелік стягнень не вичерп­ний. Частина 2 цієї ж статті визначає, що законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть передба­чатися й інші дисциплінарні стягнення. За адміністративні правопорушення накладаються ад­міністративні стягнення. їхній перелік (також не вичерп­ний) міститься в ст. інші, крім перелічених у да­ній статті, адміністративні стягнення, на відміну від дис­циплінарних, можуть бути встановлені винятково законодавчими актами. Відповідно до чинного законодав­ства (ст. Поняття складу адміністративного правопорушен­ня. Склад адміністративного правопорушення — це абст­рактний опис діяння (події, факту, явища). Такий опис яв­ляє собою фіксацію в законі найбільш типових, що часті­ше за все зустрічаються, характерних ознак проступку.

Це опис ще не зробленого, а тільки передбачуваного або мож­ливого діяння. Реальність значно повніша, яскравіша, життєвіша, ніж його абстракція, тобто склад. Однак для висновку про те, є або ні якесь діяння проступком, його потрібно сполучи­ти, порівняти з цією абстракцією. Накласти абстрактний опис (склад) на конкретну подію. Якщо в реальному діянні виявляються ознаки, зафіксовані в складі (абстракції), то його треба визнати правопорушенням. Це рівнозначно ви­знанню того, що діяння без таких ознак не є проступком. Щодо цього виникає питання. Скільки ознак у право­порушення, які ці ознаки за своїми юридичними власти­востями, які з них є обов язковими для визнання діяння адміністративним проступком, тобто утворюють його склад. Цілком очевидно, що кожне конкретне правопорушен­ня має величезну кількість ознак, що виділяють його із за­гальної маси проступків і роблять особливим, специфіч­ним явищем реальної дійсності. За своїми юридичними властивостями ці ознаки поді­ляються. А) які мають юридичне значення (юридичне значущі); б) які не мають юридичного значення (юридич­не незначущі). При вчиненні дрібного розкрадання (ст. 51 кпап) вартість викраденого має юридичне значення, а зріст правопорушника, його стать, комплекція, родинний стан, матеріальний стан тощо такого значення не мають, тобто друга ознака юридичне незначуща. Юридичне знащучі ознаки у свою чергу поділяються на дві групи. По - перше, ознаки, які входять до складу про­ступку (описані в законі) або конструктивні ознаки; по - друге, ознаки, які не входять до складу проступку.

Наявність у діянні конструктивних (які утворюють склад) ознак і робить те або інше діяння адміністративним правопорушенням. Більш того, реальне діяння тільки тоді вважається проступком, коли воно містить всі ознаки складу (відсутність хоча б однієї з них означає відсутність лад, чітко зафіксований зміст понять. Вік настання відпо­відальності, піднаглядний, контрабанда, безквитко­вий проїзд, транспортний засіб, пішохід, торгівля з рук тощо. Перемінними називають ознаки, зміст яких чітко не за­фіксований. Перший різновид становлять ті ознаки, що містяться в бланкетних нормах і змінюються підзаконни - ми актами, наприклад, законом установлена відповідаль­ність за порушення правил санітарії (статті 42, 43, 107), торгівлі спиртними напоями (ст. 156), благоустрою насе­лених пунктів (ст. 152), тримання собак і кішок (ст. 154), охорони ліній і споруд зв язку (ст. 147), адміністративного нагляду (ст. Ці правила можуть установлювати­ся, змінюватися, скасовуватися органами управління, що тягне зміну ознак відповідних складів. Так, останніми роками значні зміни спостерігалися в конкретних ознаках такого складу, як порушення правил торгівлі спиртними напоями. Встановлювалися і ска­совувалися обмеження часу і місця торгівлі, норм від­пуску, заборонявся продаж спиртного особам у робочому одязі і т. Більш того, на основі цих правил шляхом прийняття індивідуальних актів управління можуть встановлюватися обмеження для конкретних осіб. Недотримання таких об­межень означає порушення самих правил, а звідси і пору­шення відповідних статей кпап. Так, начальник органу внутрішніх справ на підставі ст. 10 закону україни про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі від 1 грудня 1994 р. Має право своєю постановою встановити для під­наглядного такі обмеження. А) заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; б) заборона перебування у визначе­них місцях району (міста); в) заборона виїзду чи обмежен­ня часу виїзду в особистих справах за межі району (міста); ці обмеження можуть установлюватися як частково, так і в повному обсязі. Більш того, цей же начальник уже після встановлення обмежень, має право змінювати їх об­сяг як у бік його зменшення, так і в бік збільшення. Порушення цих обмежень згідно зі ст. 11 закону при­зводить до притягнення до відповідальності за ст. 187 кпап, тобто за порушення правил адміністративного нагляду.

Другий різновид перемінних ознак — оцінні. Зміст та­ких ознак у нормативному порядку чітко не визначається і питання про їх наявність або відсутність вирішується практичними працівниками з урахуванням конкретних обставин. Тому значну роль у розкритті їхнього змісту відіграють теоретичні дослідження. Тут необхідно врахувати, що такі ознаки, як грубе по­рушення (статті 85, 86, 108), істотна шкода (ст. 186), аварійна обстановка (ст. 128), забезпечення необхід­них умов життя, навчання та виховання (ст. 184), без­господарне утримання (ст. 150), об єкти, що сприяють масовому скупченню птахів, небезпечних для польотів по­вітряних суден (ст. 111), образливе чіпляння до грома­дян (ст. 173), стан, що ображає людську гідність і гро­мадську мораль (ст. 178), злісна непокора (ст. 185), злісне ухилення (статті 185 3, 185 4), поважні причини (ст. Чітко конкретизувати в кпап важко, а в ря­ді випадків і не потрібно. Родові (видові) характерні для групи складів. Наприк­лад, для складів, що описують правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції, метрології і сертифікації, специфічним буде об єкт зазіхань — суспільні відносини, що складаються в даній сфері. Конкретні (одиничні) характеризують окремі конкретні склади. Наприклад, нецензурна лайка (ст. 173), без­квитковий проїзд пасажирів (ст. 135), проституція (ст. 181 1), тиша в громадських місцях (ст. 182), невели­ка кількість наркотичних засобів (ст. 44), організатор ву­личного походу (ст. 185), неповага до суду (ст. Адміністративна відповідальність реалізується шляхом застосування до винних осіб адміністративних стягнень, тобто у своїй сукупності вони й становлять систему заходів адміністративної відповідальності. Загальною особливістю адміністративних стягнень є їх виховний, репресивний, каральний та профілактичний характер. Вони застосовуються лише до винних у вчиненні адміністративних проступків осіб. Адміністративні стягнення, як правило, полягають у позбавленні або обмеженні певних прав, благ. Цим досягається мета покарання порушника, забезпечується запобігання вчиненню нових правопорушень. За вчинений проступок громадянин або позбавляється певного суб єктивного права, або обмежується його правосуб єктність, або на нього покладаються спеціальні штрафні обов язки. Можна визначити поняття адміністративного стягнення такі це заходи примусу, що застосовуються уповноваженими державними органами, як правило, виконавчої влади, від імені держави до осіб, винних у вчиненні адміністративного правопорушення. Систему адміністративних стягнень закріплено в ст. 24 кпап, в якій їх перераховано з врахуванням зростання суворості. 27 кпап); - оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об єктом правопорушення (ст. 28 кпап); - конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об єктом адміністративного правопорушення (ст. 29 кпап); - позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (ст. 30 кпап); - виправні роботи (ст. 31 кпап); - громадські роботи (ст. 30 - 1 кпап); - адміністративний арешт (ст. До осіб, які не є громадянами україни, може бути застосоване видворення за межі україни. З перерахованих адміністративних стягнень конфіскація та оплатне вилучення в окремих випадках можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові стягнення, усі інші - тільки як основні. Попередження полягає в офіційному осуді вчиненого проступку і застереженні правопорушника від його повторення. Воно спрямоване на поінформування правопорушника, що його поведінка має антигромадський характер і засуджується нормами адміністративного права, і що йому слід припинити вчинення таких дій, в протилежному випадку він буде притягнутий до більш суворого покарання. Це офіційне попередження правопорушника щодо недопустимості таких діянь у майбутньому.

Застосовуючи цей вид адміністративного стягнення, юрисдикційний орган дає негативну державну оцінку неправомірному діянню, а не вимагає припинити подібні проступки. Як правило, попередження виноситься щодо осіб, протиправні дії яких не мають підвищеної суспільної шкідливості. Попередження виконує свою виховну роль тоді, коли застосовується не заочно, а у присутності правопорушника. Попередження вважається тільки тоді адміністративним стягненням, якщо воно оформлене у відповідному порядку письмовою постановою або у передбачених законодавством випадках фіксується іншим встановленим способом. Тобто якщо попередження оформляється усно, це не є адміністративним стягненням. 324 мк зазначається, що рішення про попередження приймається керівником митного органу або його заступником у формі постанови про накладення адміністративного стягнення, постанова оголошується правопорушникові. 29 закону про об єднання громадян передбачається застосування цього виду стягнення до юридичної особи. Накладається воно відповідним легалізуючим органом у письмовому вигляді при вчиненні об єднанням громадян правопорушення, що не тягне обов язкового застосування іншого виду стягнення. Слід зазначити, що для відповідної правової оцінки попередження важливо враховувати той факт, що в багатьох випадках його застосування обтяжує становище винного при вчиненні ним повторного протягом року адміністративного проступку.

В цьому випадку правопорушник притягується до підвищеного штрафу (п. Попередження вважається заходом адміністративного стягнення, а усне зауваження - заходом державного й громадського осуду.

Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься у письмовій формі (ст. 324 мк), а зауваження - в усній формі. Попередження застосовується компетентним органом, а усне зауваження - на розсуд особи, яка виявила правопорушення. Попередження як захід стягнення призначається за проступок більш серйозний, ніж той, за який можна обмежитись усним зауваженням. Попередження є заходом адміністративної відповідальності, а усне зауваження застосовується як захід громадського впливу, який звільняє особу від адміністративної відповідальності (ст. В обох випадках орган (посадова особа) при вирішенні питання про притягнення до відповідальності особи повинен зважити не тільки на усі обставини, що пом якшують або обтяжують відповідальність, але й встановити чинники, які можуть відповісти на питання, доцільно обмежуватись тільки усним зауваженням щодо цього правопорушника чи ні. Порівняно з іншими стягненнями попередження - найбільш м який захід адміністративної відповідальності. Воно має, передусім, виховний характер і не спричиняє обмеження майнових та інших прав порушника, однак тягне елемент покарання. Тому морально - виховне значення адміністративного попередження, на наш погляд, залишається ефективним засобом боротьби з правопорушеннями та їх профілактики. Штраф - найбільш поширений вид адміністративного стягнення майнового характеру.

Він накладається на правопорушників в адміністративному або судовому порядку у випадках і межах, передбачених актами вищих органів державної влади і управління. Розмір штрафу визначається переважно щодо офіційно встановленого розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян або, в окремих випадках, у кратному розмірі до вартості проїзду або товару.

Що стосується посадових осіб, на відміну від громадян, до них за чинним законодавством застосовуються, більш високі розміри стягнень. Адміністративні штрафи можуть встановлюватись у відносно визначеному розмірі (за наявності верхньої межі) - наприклад, ст. 211 - 1 кпап; з визначенням верхньої та нижньої межі - ст. 173 кпап; у твердому розмірі, що визначає конкретний розмір штрафу.

Таким чином, створюються умови для накладення стягнень, виходячи із самого виду правопорушення, з урахуванням особи, майнового стану винного. Крім цього, на розмір штрафу впливає вид суб єктів правопорушення (громадяни, посадові особи тощо), посада суб єкта, який накладає штраф, або вид органу адміністративної юрисдикції. При регулюванні розмірів адміністративних штрафів законодавець підвищує їх за необхідності посилення відповідальності за повторність вчинення правопорушень, а саме, зростання штрафних санкцій, передбачених. Розпивання спиртних напоїв та появу у п яному вигляді в громадському місці (ст. 178 кпап); порушення громадянами правил зберігання або перевезення вогнепальної зброї та боєприпасів (ст. 194, 195 кпап); азартні ігри (ст. 181 кпап); порушення правил торгівлі (ст. В адміністративному провадженні штраф застосовується виключно як грошове стягнення, хоча історії адміністративно - штрафної практики україни відомі й інші його форми, наприклад, натуральний штраф (зерном, картоплею) в сільській місцевості. Штраф в адміністративно - юрисдикційній практиці - домінуюча форма адміністративної відповідальності, оскільки він передбачений як єдиний або альтернативний захід стягнення за більшість адміністративних правопорушень, що містяться в особливій частині кпап. Штрафи як адміністративні стягнення відрізняються від однойменної кримінально - правової санкції не тільки розмірами, але й порядком встановлення, своїм призначенням. А саме адміністративний штраф - основний вид стягнення, а штраф як кримінальна санкція може застосовуватись як основне, так і як додаткове покарання. Адміністративний штраф не може застосовуватись як заміна інших стягнень і може накладатись разом з додатковими стягненнями. Отже, множинність суб єктів права покарання, суб єктів, до яких застосовується адміністративний штраф, його порівняно невеликі розміри, нескладний порядок застосування, значний виховний, превентивний, репресивний потенціал, оперативність процедури стягнення свідчать не тільки про самостійний характер адміністративного штрафу як виду штрафної каральної санкції, а й про доцільність подальшого вивчення можливостей цих санкцій в інтересах зміцнення державної дисципліни та засад законності в країні. Оплатне вилучення предмета - специфічний вид грошово - матеріальних стягнень, накладених за вчинення адміністративних проступків з використанням спеціальних предметів, приладів, або безпосереднім об єктом яких є заборонений предмет. Оплатне вилучення цього предмета полягає в його примусовому вилученню у особи, яка правомірно ним володіє, та подальшій реалізації з передачею, одержаної суми колишньому власнику за винятком витрат з реалізації предмета (ч. В законодавстві цей захід стягнення застосовується, в основному, за порушення, які становлять найбільшу суспільну шкідливість. У більшості випадків оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення, застосовується як додатковий захід (разом зі штрафом та позбавленням спеціального права, наданого особі). Кпап передбачає оплатне вилучення як основний та додатковий захід стягнення (ст. Реквізиція - адміністративно - примусовий захід, який застосовується державними органами у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин; оплатне вилучення - захід адміністративного стягнення. Реквізиція дістає вияв в оплатному відчуженні або тимчасовому вилученні на оплатній основі майна громадян або державних органів, громадських організацій, оплатне вилучення поширюється тільки на конкретні предмети, знаряддя або безпосередній об єкт проступку.

Якщо реквізиція не є санкцією з боку держави і ніяк не пов язана з адміністративним правопорушенням, застосовується у виключних випадках, то оплатне вилучення - захід адміністративного стягнення за вчинення адміністративного проступку.

Реквізиція на відміну від оплатного вилучення може бути тимчасовим заходом, який застосовується не тільки до громадян, а й до громадських організацій. У разі реквізиції майна його попередній власник може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо, за оплатного вилучення правопорушнику як колишньому власнику реалізованої речі повертається лише виручена сума з вирахуванням витрат з реалізації вилученого предмета. Оплатне вилучення предмета вважається більш м яким заходом стягнення, ніж конфіскація. Від неї воно відрізняється оплатним характером. Так, повторне протягом року порушення правил зберігання або перевезення зброї як додаткове стягнення тягне конфіскацію зброї (ч. 191 кпап), вчинення того самого проступку вперше має наслідком застосування лише оплатного вилучення як додаткового стягнення. Необхідно наголосити, що найчастіше органи внутрішніх справ оплатно вилучають вогнепальну зброю та боєприпаси. Ця процедура має, до речі, найбільш складний характер, оскільки мова йде про речі, які вимагають дотримання певного режиму прийому, вилучення та зберігання. Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об єктом адміністративного правопорушення, означає безоплатну передачу майна у власність держави. Конфіскації також можуть підлягати гроші, одержані внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; конфіскація як вид адміністративного стягнення є завжди спеціальною (має спеціальний характер), бо конфіскується не все майно, не будь - які предмети, гроші, а чітко визначені. Цей вид стягнення характеризується тим, що конфіскується не все майно порушника, не будь - які речі, що мають споживчу вартість, а лише предмети, що пов язані із вчиненням адміністративного правопорушення, і які знаходяться в приватній власності порушника. Цей вид стягнення вважається більш суворим заходом ніж оплатне вилучення, застосовується виключно за рішенням суду.

Разом з тим конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування (ч. 24 кпап та пунктами 1, 2 ч. Як основний вид адміністративного стягнення вона застосовується за порушення деяких митних правил (ч. На відміну від конфіскації, передбаченої кпап, в митному законодавстві вона здійснюється незалежно від того, чи є вилучені товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила порушення митних правил. Оцінка конфіскованого майна проводиться спеціальною комісією за спеціально встановленими правилами. Конфіскація в адміністративному порядку не переслідує цілей задоволення державної необхідності, яку виконує реквізиція. її мета - примушування особи до виконання покладених на неї законом обов язків, вплив на правопорушника задля відповідальності за проступок. Від вилучення речей і документів конфіскація відрізняється. Позбавлення спеціального права, наданого громадянинові, застосовується за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом. Фактичне позбавлення спеціального права дістає вияв у вилученні відповідного документа, який надає таке право (посвідчення водія, свідоцтва, диплома, мисливського квитка). Позбавлення спеціального права керувати транспортним засобом, річковими та маломірними судами, права на мисливство та рибальство в системі адміністративних стягнень займає особливе, місце.

Об єктивну необхідність застосування цього стягнення можна пояснити необхідністю встановлення окремих обмежень на дії осіб, яким надано спеціальне право і які його грубо порушують. Тому, щоб запобігти в майбутньому правопорушенням, законодавець застосовує такий захід адміністративного стягнення. Для зайняття певним видом діяльності або виконання певних видів робіт держава встановлює дозвільний порядок. Для того, щоб громадянину одержати відповідний дозвіл (право), необхідна наявність ряду обов язкових умов. Складення іспитів або технічного мінімуму; наявність певних навичок, проходження стажування або практики; певний стан здоров я тощо. Деякі права громадянам надаються на визначений строк, після закінчення якого проводиться додаткова перевірка знань або огляд стану здоров я. Позбавлення права займатися певною діяльністю або виконувати певні види робіт може застосовуватись при вчиненні таких адміністративних правопорушень. грубе порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами (ч. 85 кпап); - перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху; проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника; порушення правил обгону і зустрічного роз їзду; проїзду перехресть; зупинок транспортних засобів загального користування, початку руху; зміни напрямку руху; проїзду спеціальних транспортних засобів; недодержання вимог дорожніх знаків, розмітки проїзної частини шляхів або безпечної дистанції; порушення правил зупинки і стоянки; розташування транспортних засобів на проїзній частині; користування зовнішніми освітлювальними приладами; попереджувальними сигналами; буксирування механічних транспортних засобів; перевезення людей або руху тротуарами чи пішохідними доріжками; ненадання водіями транспортних засобів переваги в русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, що спричинили створення аварійної обстановки, тобто примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, що підтверджено фактичними даними, а саме поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, показаннями технічних приладів та засобів фото - і відео спостереження та іншими документами (ч. 122 кпап); - невиконання водіями вимог працівника міліції, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху військової служби правопорядку у збройних силах україни про зупинку транспортного засобу (ст. 122 - 2 кпап); - в їзд водіїв на залізничний переїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника чи чергового по переїзду, при закритому шлагбаумі або коли до переїзду наближається поїзд і інші порушення правил проїзду залізничних переїздів, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд (ст. 123 кпап); - порушення водіями транспортних засобів правил дорожнього руху, крім передбачених ст. 130 кпап, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна; - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (ст. В усіх випадках застосування цього стягнення мова йде про позбавлення громадянина наданих спеціальних прав, які відрізняються від конституційних, якими громадяни володіють з часу народження або набуття цивільної дієздатності. Ці особи можуть бути позбавлені такого права тільки у виключних випадках (ч. 30 кпап), якщо вони керували транспортним засобом у стані алкогольного або наркотичного сп яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо - транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. За грубе порушення правил мисливства (полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами) особи, які вчинили вищезазначені проступки, можуть бути позбавлені такого права. Виправні роботи - захід адміністративного стягнення, який поєднує в собі 2 аспекти. Матеріального та обмежувального характеру.

Матеріальний вплив при призначенні виправних робіт дістає вияв у тому, що із заробітку порушника в доход держави проводяться відрахування в розмірі, встановленому постановою районного суду (судді), в межах 20% заробітку.

До суми останнього входять. Заробітна плата за основним місцем роботи, за сумісництвом, гонорари, які отримані відповідно до договорів та трудових угод. Відрахування не допускаються з пенсій та допомог, які отримуються у порядку соціального забезпечення та страхування, а також з виплат одноразового характеру.

Відрахування здійснюються з усієї суми заробітку без виключення з нього податків та інших платежів. Застосування цього заходу окрім матеріальних втрат для порушника передбачає і деякі правообмеження. Забороняється надання чергової відпустки в період відбування покарання; час відбування виправних робіт не зараховується до стажу роботи, який надає право на отримання щорічної відпустки, надбавок до заробітної плати та інших пільг. Стягнення не може бути застосоване до військовослужбовців та призваних на збори військовозобов язаних, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, народних депутатів україни. Виправні роботи застосовуються за вчинення деяких адміністративних проступків з особливою антигромадською спрямованістю, близьких до злочинів. Дрібної крадіжки державного або колективного майна (ч. 51 кпап); дрібного хуліганства (ст. 173 кпап); поширювання неправдивих чуток (ст. 173 - 1 кпап); розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і появу в громадських місцях у п яному вигляді, вчинені особою двічі протягом року (ч. 178 кпап); злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівників міліції (ст. 185 кпап); повторне протягом року порушення встановленого порядку організації проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ч. 185 - 1 кпап); публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції (ст. Строк виправних робіт не повинен перевищувати 2 місяців. Виправні роботи, що призначаються постановою суду (судді) в адміністративному порядку, не тягнуть судимості, і їх необхідно відрізняти від виправних робіт, передбачених кк (ст. Останні призначаються відповідно до вироку суду за вчинення злочину на строк від 6 місяців до 2 років і мають наслідком судимість. Виправні роботи як захід адміністративної відповідальності не тягнуть судимості, не є вони й підставою для звільнення з роботи. Виправні роботи не можуть застосовуватись до недієздатних осіб, пенсіонерів, інвалідів, вагітних жінок, осіб, які не мають постійного місця роботи. Законодавець не встановлює мінімальний строк виправних робіт, але виходячи з доцільності застосування цього адміністративного стягнення, ми вважаємо, що мінімальний строк виправних робіт не повинен бути меншим 15 днів. Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами і або ii груп, вагітним жінкам, жінкам старше 55 років та чоловікам старше 60 років. При виконанні постанов суду (судді) про застосування громадських робіт на органи кримінально - виконавчої інспекції покладається. Облік порушників; роз яснення порушникам порядку та умов відбування громадських робіт; погодження з органами місцевого самоврядування видів суспільно корисних робіт та переліку об єктів (підприємств, установ, організацій), на яких порушники відбуватимуть ці роботи; контроль за виконанням стягнення порушниками та обов язків власником підприємства за місцем відбування порушниками громадських робіт; облік відпрацьованого порушниками часу; здійснення контрольних перевірок за місцем відбування порушниками громадських робіт; з ясування причин невиходу порушників на громадські роботи; внесення до суду подань щодо порушників, які ухиляються від відбування громадських робіт. Адміністративний арешт - найбільш суворий захід адміністративного стягнення, який застосовується у виключних випадках. Призначається лише за постановою суду (судді) у тому разі, якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника, суддя дійде висновку, що застосування інших видів стягнення буде недостатньо. Призначається цей захід на строк до 15 діб (ст. Винятковість адміністративного арешту дістає вияв у тому, що він встановлюється за вчинення адміністративних проступків з особливою антигромадською спрямованістю, які найбільш наближені до кримінально - караних. В кпап адміністративний арешт призначається за вчинення таких правопорушень. незаконне вироблення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44 кпап); - дрібне хуліганство (ст. 173 кпап); - розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських місцях у п яному вигляді (ст. 178 кпап); - злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, військовослужбовця, члена громадського формування з охорони громадського порядку (ст. 185 кпап); - порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ст. 185 - 1 кпап); - прояв неповаги до суду (ст. Адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 12 років, до осіб, які не досягли 18 років, до інвалідів і та ii груп (ч. 32 кпап), військовослужбовців та призваних на збори військовозобов язаних, осіб рядового та начальницького складів органів внутрішніх справ (ст. Застосування адміністративного арешту не тягне судимості, не є підставою для звільнення з роботи і не перериває трудового стажу.

Однак час перебування під арештом не включається до стажу, який надає право на щорічну відпустку, і заробітна плата за період утримання під арештом не сплачується. Видворення за межі україни. Аналізуючи правову норму актів адміністративної відповідальності, слід зазначити, що сьогодні чинним законодавством видворення за межі україни як вид адміністративного стягнення належним чином не регулюється. Деякі вчені - адміністративісти відносять видворення до числа заходів припинення, хоча ст. 24 кпап і називає його адміністративним стягненням. Аналізуючи цю точку зору, слід зазначити, що вона має право на існування, і відкинути її повністю ми не можемо. Крім стягнень, передбачених ст. 24 - 1 кпап законодавець передбачив заходи виховного впливу, які застосовуються до неповнолітніх, які вчинили правопорушення у віці від 16 до 18 років. і) зобов язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання. Зобов язання привселюдно чи в іншій формі попросити вибачення у потерпілого є найменш суворим заходом адміністративного стягнення. Воно застосовується органом адміністративної юрисдикції в тих випадках, коли він дійшов висновку, що неповнолітній усвідомив неправомірність свого поводження, суспільну шкідливість вчиненого діяння і покаявся в цьому.

Догана чи сувора догана вважаються більш жорсткими заходами стягнення, ніж попередження. Вони супроводжуються офіційним, від імені держави, суворим осудом неповнолітнього правопорушника і вчиненого ним діяння. Передача неповнолітнього під нагляд педагогічному чи трудовому колективу становить покладання органом адміністративної юрисдикції на відповідний колектив з його (колективу) згоди обов язку здійснювати виховний вплив на неповнолітнього і контролювати його поведінку.

Передача неповнолітнього під нагляд окремим громадянам полягає в покладанні на них обов язків з виховання неповнолітнього і контролю за його поведінкою. При передачі неповнолітнього під нагляд батькам, особам, що їх замінюють, педагогічному чи трудовому колективу орган адміністративної юрисдикції не встановлює строків такого нагляду.

Однак на практиці нагляд зазначеними особами здійснюється, як правило, не менше року.

Зазначені заходи застосовуються в адміністративно - судовому порядку і спрямовані на забезпечення виховного впливу щодо неповнолітнього. На відміну від аналогічних примусових заходів виховного характеру, які передбачені в ст. 1) адміністративні заходи впливу, передбачені ст. 24 - 1 кпап, не належать до заходів, що звільняють від покарання; 2) з перерахованих заходів лише попередження та передача під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, аналогічні з передбаченими в кримінальному законодавстві; 3) при здійсненні адміністративного впливу на неповнолітнього застосовується лише один захід; в кримінально - правовій нормі до неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру; 4) в кпап не визначається тривалість і порядок здійснення заходів виховного впливу; в ч. 105 кк зазначається тривалість здійснення деяких заходів. Заходи виховного впливу, що застосовуються до неповнолітніх, відмежовуються від адміністративних стягнень за такими ознаками. 13 кпап); 3) на відміну від адміністративних стягнень, заходи виховного впливу, які застосовуються до неповнолітніх, мають виховний та запобіжний характер і не є штрафними санкціями; 4) на відміну від заходів виховного впливу, система адміністративних стягнень, яка передбачена ст. 24 кпап, подається в законодавстві з урахуванням зростання їх суворості, заходи виховного впливу характеризуються однаковою мірою суворості (пояснюється це тим, що вони мають виховне спрямування); 5) на відміну від адміністративних стягнень питання виконання постанов про застосування заходів виховного впливу не врегульовано законодавством. Загальні правила накладення стягнень за адміністративні правопорушення, які конкретизують і поглиблюють конституційні принципи законності, гуманізму, індивідуалізації адміністративної відповідальності, закріплено в гл. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом якшують чи обтяжують відповідальність (ст. Особу порушника характеризують, перш за все, ознаки, властиві суб єктові проступку (вік, стать, службовий, соціальний стан, протиправна поведінка в минулому), а також поведінка в трудовому колективі і в побуті, ставлення до сім ї, колег по роботі, навчанню тощо. Всі ці обставини мають бути встановлені органом (посадовою особою), який розглядає справу, щоб мати повне уявлення про особу порушника. Такий порядок застосування стягнень зумовлений тим, що справи про адміністративні правопорушення однієї і тієї самої особи вирішують частіше за все різні державні органи (посадові особи) в межах своїх повноважень. Наприклад, громадянин, перебуваючи в п яному вигляді, що ображає людську гідність і суспільну мораль, порушив тишу в громадському місці. За перше правопорушення стягнення накладає начальник (заступник начальника) органу внутрішніх справ, а за друге - адміністративна комісія. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь - яке з вчинених правопорушень (ч. Так, при одночасному розгляді справ про незаконну торговельну діяльність і злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, вчинені однією особою, суддя районного (міського) суду може застосувати адміністративний арешт на строк до 15 діб з конфіскацією предметів незаконної торгівлі. При цьому день вчинення правопорушення в 2 - місячний строк не включається. Строк спливає о 24 годині останньої доби другого місяця. При триваючому правопорушенні початок перебігу строку давності визначається по - іншому.

Точкою відліку тут є момент виявлення проступку.

Це пояснюється характером триваючих правопорушень. Вони вчиняються більш - менш тривалий час, характеризуються безперервним здійсненням єдиного діяння. До них може бути віднесено, наприклад, ухилення від прибуття за викликом до прокуратури, зберігання алкогольних напоїв домашнього виготовлення, проживання без паспорта тощо. 328 мк законодавець вказує, що у разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил, стягнення у вигляді попередження, штрафу може бути накладено не пізніше як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття. При цьому товари та транспортні засоби підлягають конфіскації незалежно від часу вчинення або виявлення порушення митних правил. Накладення адміністративного стягнення тягне для порушника певні несприятливі юридичні наслідки. По - перше, повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, визнається обтяжуючою обставиною. По - друге, законодавство про адміністративні правопорушення досить часто розглядає повторність як кваліфікуючу обставину.

По - третє, в окремих випадках повторне вчинення однорідного правопорушення тягне кримінальну відповідальність. 39 кпап встановила строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Цей строк обчислюється з моменту закінчення адміністративного стягнення і становить 1 рік. Для визнання особи такою, що не була піддана адміністративному стягненню, не потрібно видання будь - якого спеціального документа. Стягнення погашається автоматично після закінчення зазначеного строку і у випадках невчинення протягом цього строку нового адміністративного проступку.

Якщо особа вчинить нове правопорушення до погашення стягнення за попереднє, перебіг строку переривається. Давність в цих випадках починається з моменту закінчення виконання адміністративного стягнення, призначеного за новий проступок. Навчальний посібник - к. Юрінком інтер, - 2008. відомості верховної ради україни вiд 27. 2002 - 2002 р № 38, стаття 288. Адміністративний процес. Адміністративний процес у парадигмі права. відомості верховної ради україни (ввр). Адміністративно - наглядова діяльність міліції в україні. Конституционное правосудие.

Судебное конституционное право и процесс. Закон и право, юнити, 1998. Видавництво „юридична думка”, 2004. Закон україни від 24 лютого 1994 р. Закон україни від 11 лютого 1998 р. Закон україни від 18 листопада 1997 р. Адміністративні юрисдикційні провадження та їх здійснення органами внутрішніх справ. Становлення та здійснення. Юридична думка, 2007. Організаційно - правове забезпечення оскарження громадянами незаконних дій органів виконавчої влади у судах. Одеська національна юридична академія, 2004.