значення гігієни в діяльності середніх медичних працівників

значення гігієни в діяльності середніх медичних працівників

Главная > реферат >астрономия. Батьки, родичі звичайно важко переживають через хворобу близьких. Якщо хвора дитина, особливо гостро переживають батьки. Постійна напруга психіки, що нерідко виникає при цьому, безсоння виснажують їхню нервову систему, насамперед матері. У зв язку з тим що безпосередній догляд за важко хворою дитиною в стаціонарі здійснюється звичайно матір ю, необхідно зробити все можливе, щоб чи хоча б зменшити психічна напруга матері. Створити їй умови для повноцінного відпочинку, подбати про раціональне харчування, при необхідності запропонувати седативні засоби, переконати мати в тім, що її дитина одержує повноцінне всебічне лікування. Якщо медичним працівникам не вдається завоювати поваги і довіри батьків, направити думки і мобілізувати їхню енергію, особливо матері, у бажаному напрямку, виникають додаткові труднощі в здійсненні всього процесу лікування. Затяжний перебіг хвороби, тривала відсутність терапевтичного ефекту при ряді захворювань (особливо в грудному віці) приводить іноді батьків хворого до висновку про те, що дитини лікують чи неправильно недостатньо інтенсивно. Батьки починають сумніватися в можливостях лікуючого лікаря, з підозрою відносяться до його кваліфікації, стають причепливими до проведеного лікування, вимагають виклику чи консультанта напрямку дитини в столичну клініку.

Особливо дратівливими і пригнобленими частіше стають батьки дітей, що страждають важкими хронічними чи невиліковними захворюваннями; при цьому в них можуть виникати бурхливі, неадекватні реакції на самі звичайні подразники. Фельдшери і медичні сестри повинні знайти індивідуальний підхід до матері і батька. Відсутність такого підходу, байдужне відношення медичного персоналу до психічних зрушень у батьків веде нерідко до важких наслідків. Усупереч здоровому глузду мати забирає хворої дитини зі стаціонару додому, обмежує обсяг медичної чи допомоги зовсім відмовляється від її. Зустрічаються ще так називані важкі батьки, що і в поліклініці, і в стаціонарі без усякої причини вступають у конфлікт, розраховуючи таким. Шляхом домогтися особливої уваги медичних працівників до їхньої дитини. Нерідко медична сестра з працею стримує себе, щоб не зірватися, на брутальність не відповісти брутальністю. Саме стриманість і зовнішній спокій медичного працівника роблять найбільше враження на таких людей, дозволяють переконати їх у необґрунтованості претензій і некоректності їхнього поводження. Отже, фельдшеру і медичній сестрі необхідно навчитися володіти в таких ситуаціях своїми емоціями, замість того щоб висловлювати особиста думка про неварте поводження батьків і родичів хворого. Емоції в таких випадках — поганий помічник. Кожен випадок збурювання чи батьків родичів хворого необхідно ретельно проаналізувати, з ясувати його причини і повідомити їм про це.

Серйозні непорозуміння у взаєминах між медичними працівниками і близькими хворих виникають звичайно в тих дитячих лікувальних установах, де запущена виховна робота в колективі, немає належної трудової дисципліни, систематично не підвищується ділова кваліфікація лікарів і медсестер, не удосконалюється майстерність і. Вивчення скарг хворих і їхніх родичів, що надходять в органи охорони здоров я й інші офіційні інстанції, показує, що в більшості випадків причинами скарг чи є істотні дефекти в медичному обслуговуванні хворого, чи грубі порушення медичними працівниками професійної етики. Якщо скарги необґрунтовані, варто розібратися в ситуації і за допомогою фактів довести неспроможність пред явлених претензій. В взаєминах між медичними, працівниками і батьками хворих дітей немає дріб язків. Чи фельдшер медсестра в чи стаціонарі поліклініці повинні звертатися до батьків по імені і по батькові, тим більше, що в історії хвороби дитини маються дані про батьків (прізвище, ім я і по батькові). Якщо фельдшер і сестра називають матір і батька дитини по імені і по батькові, то і батьки прагнуть також довідатися їхні імена і по батькові; це створює більш теплі взаємини між ними. Тим часом у дитячих стаціонарах і поліклініках нерідко можна чути. Несіть дитини на процедуру.

Подібна вільність суперечить етиці взаємин. Батьки і родичі хворої людини (дитини чи дорослого) нерідко розпитують медичну сестру про характер захворювання (діагнозі), лікуванні і передбачуваному прогнозі. Відповідати на такі питання може тільки чи лікар фельдшер, якщо він самостійно займається лікуванням хворого вдома чи в стаціонарі. Медичній сестрі варто ухилятися від подібних бесід з родичами хворого, тому що це виходить за рамки її обов язків. Вона може розповісти близьким хворого про самопочуття, настрій, апетит, поводженні, бажаннях, проханнях. Медична сестра не має права інформувати батьків і родичів хворого про результати рентгенологічного, інструментального, лабораторного дослідження. Фельдшер, що працює самостійно, інформує про стан хворого замість лікаря. Батьки хворої дитини звичайно хочуть знати ступінь небезпеки хвороби для здоров я і життя їхньої дитини, просять роз яснити, як діє на організм хворого ті чи інші ліки, та чи інша терапевтична процедура. Уникати відповідей на такі питання не випливає, тому що батько і мати — найближчі союзники і помічники фельдшера в боротьбі за видужання хворої дитини. Разом з тим батьки хворого дитини повинні мати реальне представлення про ефективність засобів сучасного лікування, недостатніх компенсаторних можливостях дитячого організму і своєрідності перебігу хвороби в дітей, про тих труднощів, що повинний переборювати чи лікар фельдшер у процесі рішення складних питань діагностики і лікування дитини. Батькам і родичам можна повідомляти тільки остаточно встановлений діагноз. Якщо діагноз сумнівний, не підтверджений об єктивними даними, повідомляти про нього не випливає, тому що це може нанести психічну травму родині хворого. Ретельно продумані слова і щирі співчуття фельдшера близьким безнадійно хворого людини допоможуть зм якшити нанесену психічну травму.

Повідомляючи родичам про невиліковне захворювання (лейкоз, новотвори, необоротна форма ниркової чи серцевої недостатності й ін. Особливо ретельно варто підготуватися до оповіщення родичів про смерть члена їхньої родини. У зв язку з тим що в такій ситуації можлива бурхлива психоемоційна реакція близьких (лемент, плач, голосіння), що може зробити психотравмуючі вплив на хворих, що знаходяться в стаціонарі, для повідомлення про смерть хворого родичів варто запросити в кабінет, вилучений від відділення, посадити їх у чи крісла на стільці (через можливість непритомності). При виписці хворого родичі, випробують почуття глибокої вдячності і вдячності, намагаються якось віддячити медичних працівників. Робиться це по - різному.

Одні вимовляють гарячі слова любові і поваги, дарують квіти, інші пишуть про чуйність лікарів і медсестер у газети. Зрідка родичі хворого прагнуть зробити медичному працівнику коштовний чи подарунок під яким - небудь приводом дати гроші. Крім того, медичні працівники не повинні звертатися до родичів хворого з яким - небудь проханням особистого характеру.

Скажемо кілька слів про специфіку взаємин акушерки з породіллею і її чоловіком. Після народження дитини акушерка повинна поздоровити з немовлям не тільки мати, але і батька, а також родичів. Зробити це можна чи усно за допомогою вітальної листівки. іноді жінка відмовляється від дитини лише тому, що не є одруженим з його батьком. Як надійти в такому випадку акушерці й іншим медичним працівникам. За згодою жінки, яка прийняла рішення відмовитися від дитини, акушерка повинна сповістити про це намірі батьку немовляти. Якщо батько відгукнеться на виклик з лікарні, варто поговорити з ним і матір ю дитини, спробувати переконати їх укласти шлюб і не відмовлятися від дитини. Немовляти показують матері вже в родильному залі. Однак від такого правила варто відступити, якщо дитина народилася нежиттєздатним чи з важкими пороками розвитку (особливо множинними), тому що це може привести до психічної травми породіллі. Повідомити матері про уроджену патологію дитини випливає пізніше, коли вона зміцніє після пологів, і лише в загальних словах; для цього її варто запросити в кабінет. Неприпустимо обговорювати дефекти немовляти в присутності інших матерів. Тому в інтересах хворого необхідно насамперед установити нормальні взаємини з його близькими. Характеристика поняття про гігієнічний норматив. Методика контролю з організацією фізичного виховання та трудового навчання дітей та підлітків. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Емпіричний та науково - експериментальний. У давні часи льодина. Була погано захищена від впливу несприятливих умов життя. Високої та низької температури повітря, стихійних лих, відчувала нестачу їжі, її постійно чатувала небезпека поранень, ушкоджень або укусів отруйних тварин. Пов язаний із цим спосіб життя сприяв виникненню харчових отруєнь, різноманітних захворювань, травм і навіть ранньої смерті. Провідними її елементами стали рекомендації обмежувального характеру, які торкалися проживання в тій чи іншій місцевості, вживання окремих продуктів, використання питної води. Подальший розвиток емпірична гігієна одержала в рабовласницьких країнах стародавнього сходу, які мали великий вплив на розвиток світової культури та науки. Устрій життя в цих країнах в основному складався під впливом релігійних приписів, багато з яких містили раціональні вимоги профілактичного характеру.

Відображенням цього є численні законодавчі документи та історичні пам ятки ассиро - вавилонської держави, стародавнього єгипту, стародавньої індії, стародавнього китаю. Високою санітарною культурою для свого часу відзначалася київська русь. Так, онуці володимира мономаха євпраксії (xii ст. ) належить медичний трактат, який містить 29 розділів. Поміж ними привертають увагу такі. У києві, суз­далі, новгороді та інших містах були споруджені дерев яні бру­ківки, в ряді монастирів (троїцько - сергієвському, києво - печерському, соловецькому) і міст (новгороді, пскові) діяли водопроводи. Значно поширеним у київській русі було миття в лазнях. Гігієна біосфера навчання фізичний. Зародження капіталістичного виробництва у західній європі, пошук нових ринків, великі географічні відкриття дали поштовх до розвитку медичної науки та гігієнічної культури. З являється твір відомого лікаря та вченого г. Агріколі про професійні захворювання гірників. ) і характеристики симптомів, які розвиваються внаслідок формування професійної патології. Значно посилилась увага до профілактичних аспектів охорони здоров я населення і в російській імперії, до складу якої в ті роки належала і україна, особливо в період державних перетворень, що здійснювалися петром і та після епохи його царю­вання. Великий внесок у цей напрям суспільного життя зробив м. Амбодик - максимович, с. Розвиток гігієнічної науки, та санітарної практики в росії та в україні тісно пов язаний з діяльністю медичних факультетів вищих навчальних закладів, у стінах яких сформувалися перші вітчизняні гігієнічні школи. Рішення про створення такої кафедри вчена рада цього факультету прийняла у жовтні 1863 p але фактичне її відкриття відбулося лише в 1871 р. У наступні роки починають працювати кафедри гігієнічного профілю в харкові, москві, казані, одесі та інших містах. В україні, її видатними представниками були в. Корчак - чепурківський та ін. На початку 20 - х років xx ст. На з їзді санітарних лікарів україни видатний вітчизняний гігієніст о. Марзєєв висло­вив пропозицію щодо організації санітарно - епідеміологічних станцій (сес) на місцях як основної ланки державної санепідемслужби (першу сес було створено в 1922 р. Після прийняття відповідної постанови ради народних комісарів україни (1927) в республіці, а невдовзі на всій території радянської росії було створено обласні, міські та районні сес. Велика увага приділялася підвищенню гігієнічної освіти та створенню санітарного активу серед населення країни. В московському, київському та інших медичних інститутах було створено спеціалізовані санітарно - гігієнічні факультети. У період великої вітчизняної війни завдяки чіткій роботі сес, цивільних і військових санітарних лікарів та епідеміологів (серед них було багато українських учених - гігієністів та лікарів), попри важкі умови та чинники, які могли спричинити захворювання (переміщення великої кількості населення, значне погіршення побутових умов, харчування, водопостачання та ін. ), ані в армії, ані серед цивільного населення не було зареєстровано великих епідемій і в цілому зберігалося санітарне благополуччя. Надзвичайно важливими постають питання гігієнічного регламентування вмісту різних речовин природного та антропогенного походження в ґрунті, воді, харчових продуктах, атмосферному повітрі та повітрі житлових приміщень. Грунт є одним з джерел хімічного і біологічного забруднення атмосферного повітря, підземних і поверхневих вод, а також рослин, що використовуються людиною для харчування. Хімічні речовини, що потрапляють до ґрунту випаровуються і сублімують, потрапляють в атмосферне повітря, накопичуються в ньому до концентрацій, що перевищують гдк, і досягають рівнів, небезпечних для здоров я людей; змиваються дощовими водами з її поверхні у відкриті водойми, вступають у ґрунтовий потік, визначаючи якісний склад господарно - питних вод. Грунт є головним елементом біосфери, де відбувається міграція і обмін усіх хімічних елементів. Атмосферне повітря - життєво необхідний компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів атмосфери, що знаходиться за межами житлових, виробничих та інших приміщень. Атмосферне повітря є життєво важливим компонентом навколишнього природного середовища, невід ємною частиною середовища проживання людини, рослин і тварин. Атмосферне повітря є найбільш значущим компонентом (фактором) середовища проживання людини, при забрудненні якого вплив на здоров я (стан захисного ресурсу) людини найбільш виражено. Забруднення навколишнього середовища, в першу чергу атмосферного повітря, є потужним чинником у формуванні здоров я населення, надаючи собою негативний вплив на репродуктивну функцію і природне відтворення населення, на захворюваність, смертність, в першу чергу, соціально незахищених і ослаблених груп населення (діти, жінки, немолоді). Переважною складовою частиною повітря є азот, який входить до складу білків і азотистих сполук. Азот належить до інертних газів, він грає роль розріджувача кисню, так як життя в чистому кисні неможливе.

Вуглекислий газ, або двоокис вуглецю, надходить в атмосферу в результаті процесів дихання, бродіння, гниття і окислення органічних речовин, при їх розпаді, згорянні горючих копалин. У першу чергу, антропогенне навантаження на атмосферне повітря пов язане з розвитком технічного процесу, розвитком промисловості. інтенсивний розвиток різних галузей промисловості зумовило надзвичайно широкий контакт з токсикантами не тільки працівників, зайнятих у шкідливих виробництвах, а й усього населення. Тому проблема чистоти повітря є актуальною на сьогоднішній день і потребує максимально можливого її розгляду на даному етапі економічно - індустріального прогресу та морально - етичного регресу стосовно нашої природи. Вода - основа всіх життєвих процесів, вона присутня у всій біосфері. Не тільки у водоймах, а й у повітрі, і в ґрунті, і в усіх живих істотах. Останні містять до 80 - 90 % води в своїй біомасі. Втрати 10 - 20 % води живими організмами призводять до їх гибелі. В природному стані вода ніколи не вільна від домішок. У ній розчинені різні гази і солі, знаходяться зважені тверді часточки. В 1 л прісної води може міститися до 1 г солей. Велика частина води зосереджена в морях і океанах. На прісні води припадає лише 2 %. Велика частина прісних вод (85%) зосереджена в льодах полярних зон і льодовиків. Поновлення прісних вод відбувається в результаті циркуляції води. З появою життя на землі кругообіг води став відносно складним, так як до простого явищу фізичного додалися більш складні процеси, пов язані з життєдіяльністю живих організмів. До того ж роль людини в міру його розвитку стає все більш значною в цьому вирі. Кругообіг води в біосфері відбувається наступним чином. Вода випадає на поверхню землі у вигляді опадів, що утворюються з водяної пари атмосфери. Певна частина опадів, що випали випаровується прямо з поверхні, повертаючись в атмосферу водяною парою. інша частина проникає в грунт, всмоктується корінням рослин і потім, пройшовши через рослини, випаровується в процесі транспірації. Третя частина просочується в глибокі шари підґрунтя до водотривких горизонтів, поповнюючи підземні води. Четверта частина у вигляді поверхневого, річкового і підземного стоку стікає у водойми, звідки також випаровується в атмосферу.

Нарешті, частина використовується тваринами і споживається людиною для своїх потреб. Вся вода, що випарувалася і повернулася до атмосфери конденсується і знову випадає в якості опадів. Біогеохімічний кругообіг речовин в біосфері сутність - утворення живої речовини з неорганічних сполук у процесі фотосинтезу і в перетворенні органічної речовини при розкладі знову в неорганічні речовини. Змінюючись, народжуючись і вмираючи, жива речовина підтримує життя на нашій планеті, забезпечуючи біохімічний кругообіг речовин. Головним джерелом енергії кругообігу є сонячна радіація, яка породжує фотосинтез. Ця енергія нерівномірно розподіляється по поверхні земної кулі. Також вона втрачається шляхом відбиття, поглинається ґрунтом, витрачається на транспірацію (випаровування) води. На фотосинтез витрачається не більше 5% від усієї енергії. У ряді екосистем перенесення речовини і енергії здійснюється переважно за допомогою трофічних (харчових) ланцюгів. В якості ланок виступають групи організмів, наприклад конкретні біологічні види. Такий кругообіг зазвичай називають біологічним. Він припускає замкнутий цикл речовин, багаторазово використовуваний трофічної ланцюгом. У масштабах всієї біосфери такий круговорот неможливий. Тут діє біогеохімічний кругообіг, що являє собою обмін макро - і мікроелементів і простих неорганічних речовин (со2, н2о) з речовиною атмосфери, гідросфери та літосфери. Кругообіг окремих речовин в. Вернандський назвав біогеохімічними циклами. Суть циклу в наступному.

Хімічні елементи, поглинені організмом, згодом його покидають, ідучи в абіотичне середовище, потім, через якийсь час, знову потрапляють у живий організм і т. Такі елементи називають біофільними. В біогеохімічних круговоротах слід розрізняти два зрізи. 2) обмінний фонд - значно менший, але дуже активний, обумовлений прямим обміном біогенними речовинами між організмами і їхнім безпосереднім оточенням. Попереднє положення про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, яке було затверджене наказом міністерства охорони здоров я україни від 31 березня 1994 року № 45, тепер втратило чинність на підставі згаданого вище наказу.

Особливістю нового порядку проведення медичних оглядів є те, що він містить перелік загальних медичних протипоказань до роботи із шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища і трудового процесу та перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників (у порядку, що був чинний раніше, такі переліки не наводилися), проте в ньому відсутній перелік професій, працівники яких підлягають медичному огляду.

Вимоги порядку проведення медичних оглядів з багатьох питань відповідають трудовому законодавству.

Зокрема, стаття 24 кзпп україни забороняє укладання трудового договору із громадянином, якому запропонована робота протипоказана за станом здоров я згідно з медичним висновком. Военная гигиена й эпидемиология. Вода питна, гігієнічні вимоги до якості води централізованого госпо - дарсько - питного водопостачання. Гигиена детей и подростков. Крардашенко, 2 - е изд. Гігієна як розділ медицини. Використання епідеміологічного методу дослідження. Принципи теорії гігієнічного нормування. Критерії оцінки дії малих концентрацій атмосферних забруднень на організм. Організація санітарно - епідеміологічної служби в україні. Психомоторний розвиток як діалектичний процес, його сутність, характеристика. Роль діагностики, медичної і психолого - педагогічної корекції у формуванні особи дітей з відхиленнями в розвитку.

Виникнення аномалій розвитку, їх генні особливості та причини. Реанімація як комплекс лікувальних заходів, направлених на відновлення функцій життєво - важливих систем. історія розвитку реаніматології як розділу медичної науки. Порядок проведення реанімаційних заходів. Штучне дихання за методами шефера та сільвестра. Всі загальні гігієнічні правила незалежно від статі (гігієна одягу, тіла, фізкультура); гігієну праці; заходи, пов язані з особливостями жіночого організму.

Гігієна одягу, гігієнічна гімнастика вагітних. Екологія та здоров я, соціальні умови здоров я. Загальні відомості про довголіття, основні критерії віку.

Характер впливу чинників навколишнього середовища на здоров я людини. Високоефективна праця медичного колективу не осмислення без спостереження одного із важливих положень деонтології – встановлення професіонально - цілеспрямованих взаємовідносин між лікарями, середніми і молодшими медичними працівниками. У трудових колективах спільна праця виявляється на початку дружньої співпраці і взаємодопомоги, забезпечується єдність державних, суспільних і власних інтересів, утверджується принцип відповідальності кожного перед колективом і колективу за кожного працівника. Борг і зобов’язання трудових колективів. Виховувати їх членів у дусі моральних принципів. Адже добре відомо, що в колективі, де панує високоповажна атмосфера взаємовідносин, заснованих у дусі товариському, взаємодопомозі, строгих вимогах у виконанні професійного боргу, нездумані рівнодошність і формалізм, невиконання поставлених завдань. Ось чому в поняття “колективізм” прийнято включати такі етичні норми, як тепло, сердечність відносин, взаємодопомога і товариства. Основною соціально - трудовою ячейкою любого медичного закладу являється колектив відділення чи кабінету.

Він безпосередньо вирішує завдання медичного обслуговування хворої чи здорової людини. Там, де підтримується дух принциповості і взаємної требуваності, де у більшому авторитеті чесна і добросовісна праця, там сердечність стає обов’язковою нормою колективу.

Добрі, ділові взаємовідносини в колективах медпрацівників – умова успіхів медичного закладу в цілому.

Відсутність ділових взаємовідносин, неуважні відношення медпрацівників один до одного, роздори, сварки і інші аморальні проступки мішають роботі закладу, негативно відбиваються на самопочутті хворих і процесі їх одужання. Взаємовідносини медичних працівників між собою являються важливою складово частиною медичної деонтології. В даному випадку медична деонтологія вивчає питання про те, як повинні вести себе медичні працівники всіх категорій (лікарі, сестри, санітарки), щоб забезпечити оптимальну робочу обстановку в колективі, яка сама по собі являлася б лікувальним фактором, максимально захищала би психіку хворого від дії негативних факторів лікувально - діагностичного процесу у стінах лікувального закладу.

Любий медичний колектив неоднорідний і має свій соціальний і професіональний склад. У ньому працюють мужчини і жінки різного віку – від 17 - 18 р. Кожна медична сестра (палата, процедурна, перев’язочна) повинна добре знати і виконувати потреби надані у інструкції, що регулярно контролюється і коректується старшою медичною сестрою. із добросовісної роботи кожного працівника складається успіх колективу в цілому.

Етичною нормою взаємовідносин медпрацівників між собою є терпіння і взаємоповага. Відсутність розумного терпіння до зауважень старших по роботі лишня самодумка, надмірна самолюбність, небажання прислухатись до корисної поради є показниками низької культури медпрацівника, результатом недостатнього виховання. Добра організація праці і дисципліни в медичному колективі займає важливе місце у формуванні ділових здорових взаємовідносин між його членами. Така поведінка не тільки підриває авторитет медпрацівника, але і вкушає хворому недовіру у проведене лікування. Середні медичні працівники (сестри, фельдшера, акушери, лаборанти, фармацевти) складають найбільшу частину колективу любого медичного закладу.

У лікарнях поліклініках це в основному медичні сестри. їх взаємовідносини між собою, а також із лікарем і санітарками в багато чому виділяють як трудовий настрій, так і клімат всього колективу медичного закладу.

Предметом медичної деонтології є і особистість медпрацівника, основні риси якого можуть і повинні бути важливим лікувальним фактором в стінах медичного закладу.

Моральні риси – видержаність, терпіння. Ввічливість, привітливість, чесність, ніжність, ласкавість, співчуття і почуття особистого достоїнства; 3. інтелектуальні риси – професіональна ерудиція, спостережливість, вміння логічно осмислити діагностичні і лікувальні маніпуляції. Авторитет медичної сестри – важливий фактор, який виявляє її положення в колективі. Авторитет, як правило, являється результатом доброї, професіональної підготовки, добросовісного відношення до праці й активна участь в суспільній роботі. Добре підготовлені опитні санітарки можуть бути достойними помічниками медичних сестер у догляді за хворими. До молодшого медичного персоналу ставляться такі деонтологічні вимоги. Бути ввічливим у розмові із медпрацівниками і хворими. Від старшої медичної сестри багато в чому залежить стиль роботи медичних сестер і санітарок, культура обслуговування хворих, затишок, чистота і створення таких обставин, які покращили б перебування хворого в лікувальному закладі. Основою правильних взаємовідносин в медичному колективі є строге дотримання всіма медпрацівниками ділової субординації. Термін “субординації” походить від лат. Що означає приведення в порядок, систему підчинення нищестоячим органів людям вищестоячим і виконання правил службової дисципліни. Таким чином, постійне, цілеспрямоване етико - деонтологічне виховання в медичному трудовому колективі є важливим завданням адміністрації суспільних організацій. Його метою повинно бути створення у колективі медпрацівників атмосфери уважного і турботливого ставлення один до одного, справедливої вимогливості, довір’я і взаємодопомоги. Все це забезпечить високу організованість медичного колективу, полегшить вирішення завдань укріплення і встановлення здоров’я людей. Людина в білому халаті була, є і повинна залишатися символом, вірності справі, якій вона присвятила все своє життя. Методи гігієнічних досліджень. Методика гігієнічної оцінки повітряного середовища та ефективності вентиляції приміщень. Гігієнічна оцінка комплексного впливу мікроклімату на теплообмін людини. Методика гігієнічної оцінки грунту за даними санітарного обстеження земельної ділянки та результатами лабораторного аналізу.

Методика санітарного обстеження джерел водопостачання та відбору проб води для бактеріологічного та санітарно - хімічного дослідження. Методика гігієнічної оцінки питної води за даними санітарного обстеження систем водопостачання та результатами лабораторного аналізу проб. Гігієнічна оцінка ступеня якості харчових продуктів. Методика санітарної експертизи молока і молочних продуктів, м яса, риби та консервів. Методика санітарної експертизи борошна, хліба та зернопродуктів. Методика лабораторного контролю якості напоїв та оцінки їх фальсифікації. Гігієнічні основи використання харчових добавок у харчуванні людини. Вивчення адекватності та збалансованості харчування. Методика розрахунку енерговитрат людини та її потреб у харчових речовинах. Методика гігієнічної оцінки харчування людини та організованих колективів. Методика оцінки харчового статусу та вітамінної забезпеченості організму людини. Теоретичні аспекти та методика профілактики аліментарних та аліментарно - зумовлених захворювань. Гігієнічні основи лікувально - дієтичного та лікувально - профілактичного харчування. Основи охорони праці у медицині. Санітарне законодавство в галузі охорони праці. Служба охорони праці лікувально - профі­лактичного закладу.

Функції, права, організація роботи. Особливості охорони праці лікарів різних спеціальностей та основні шляхи профілактики негативного впливу виробничого середовища. Медико - санітарні частини та медичні пункти промислових підприємств. Гігієнічні аспекти роботи цехового ординатора. Методика вивчення захворюваності працівників виробничих підприємств. Гігієнічна оцінка пилу та токсичних хімічних речовин. Методика гігієнічної оцінки небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища та реакції організму на їх вплив. Методика розслідування випадків професійних захворювань та отруєнь. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві. Комісія з розслідування нещасного випадку на виробництві. Порядок створення, права та обов язки. Методи вивчення вікових психофізіологічних особливостей організму дітей і підлітків. Оцінка функціональної готовності дітей до навчання у школі. Методи гігієнічної оцінки устаткування та утримання навчально - виховних установ для дітей і підлітків. Гігієнічна оцінка дитячих меблів. Методика вибору зон спостереження. Методи комплексної гігієнічної оцінки стану навколишнього середовища. Методика розрахунку інтегрального індексу здоров я і оцінки кількісних показників стану здоров я населення у зв язку з впливом навколишнього середовища. Гігієнічна оцінка лікарняного та побутового одягу.

Методика гігієнічної оцінки засобів по догляду за ротовою порожниною. Гігієна адаптаційного процесу.

Наукові основи діагностики та профілактики хронічної втоми. Гігієнічні основи профілактики внутрішньолікарняних інфекцій. Гігієнічні основи санітарно - протиепідемічного режиму.

Сучасні методи дезінфекції. Гігієнічна оцінка протирадіаційного захисту персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів при застосуванні радіонуклідів та інших джерел іонізуючих випромінювань в лікувальних закладах. Основи організації та проведення санітарного нагляду за водопостачанням особового складу формувань на період надзвичайних ситуацій і катастроф та у воєнний час. Організація та проведення розвідки вододжерел при надзвичайних ситуаціях та під час війни. Оцінка якості води польовими методами. Основи організації та проведення санітарного нагляду за водопостачанням особового складу формувань на період надзвичайних ситуацій і катастроф та на воєнний час. Організація та проведення санітарного нагляду за очищенням, знезараженням та дезактивацією води в польових умовах при надзвичайних ситуаціях та під час війни. Гігієнічні основи формування здорового способу життя в матеріалах вооз (іноземні студенти). Основи організації і проведення санітарного нагляду за харчуванням особового складу формувань на період надзвичайних ситуацій і катастроф та під час війни. Санітарно - гігієнічне забезпечення експертизи води та продовольства. Організація і проведення медичної експертизи продовольства у польових умовах при надзвичайних ситуаціях та в умовах бойових дій за допомогою табельних засобів. Основи організації санітарно - гігієнічних заходів на період надзвичайних ситуацій і катастроф мирного часу та у воєнний час. Гігієна польового розміщення військ, формувань та населення. Організація та проведення санітарного нагляду за умовами праці ліквідаторів наслідків надзвичайних ситуацій. Захворювання, що пов язані зі споживанням продуктів моря (іноземні студенти). Профiлактична спрямованість державної системи охорони здоров’я. Основнi законодавчi акти i постанови з питань охорони здоров’я населення та організації санiтарної служби україни. Гiгiєнiчнi знання, що необхiднi лiкарю загальної практики та родинному лікарю у ході здiйснення своїх обов’язків у лікувальних закладах, на промислових пiдприємствах, на сiльськiй лiкарськiй дiльницi, в дитячих закладах, в родині тощо. Ознайомитися з державною системою лiкувально - профiлактичного та санiтарно - епiдемiологiчного забезпечення населення україни, з основними напрямками наукової працi співробітників кафедри, з порядком виконання завдань та оформлення результатiв практичних занять. Занести в зошит для практичних занять наступні схеми. Ознайомитися з приладами та навчитися вимірювати iнтенсивнiсть ультрафіолетового (уф), видимого та інфрачервоного випромінювання. Зрушення у стані здоров я та захворювання, що виникають внаслідок дії недостатньої і надлишкової сонячної радіації та їх профілактика. (уф та інфрачервоне випромінювання). Визначити iнтенсивнiсть інфрачервоного випромiнювання та прослiдкувати за реакцiєю органiзму людини у вiдповiдь на вплив цього випромiнювання. Оволодіти методикою гігієнічної оцінки природного та штучного освітлення у приміщенні та навчитися розробляти гігієнічні рекомендації щодо його покращання. Дати гігієнічну оцінку природному освітленню навчальної лабораторії з використанням описового, геометричного та світлотехнічного методів. Дати гігієнічну оцінку штучному освітленню навчальної лабораторії з використанням описового, розрахункового та світлотехнічного методів. Зрушення у стані здоров’я та захворювання, що виникають внаслідок впливу на організм людини дискомфортного мікроклімату.

Посібник для практичних занять. Особиста гігієна медичних працівників” створення гігієнічних умов є важливим фактором у запобі - ганні госпіталізму, перш за все внутрішньолікарняній інфекції. Це актуально не лише для інфекційних, але й усіх інших відділень. Так, у стаціонарах різних країн на госпітальну інфекцію хворіє від 3, 9 до 9, 9 % усіх осіб, які лікуються. Насамперед є це післяопе - раційні гнійно - септичні та інші ускладнення, зараження грипом, гепатитом в, снідом, туберкульозом, дитячими інфекційними зах - ворюваннями тощо. Особливо високого рівня гігієнічного забезпечення вимагають впровадження таких нових методів діагностики і лікування, як ра - діонукліди та інші джерела іонізуючих випромінювань, електронні мікроскопи, лазери, бароопераційні, найновіші фізіотерапевтичні устаткування, операції з трансплантації органів, застосування різноманітних полімерних матеріалів, бактерицидних барвників, дезінфекційних, мийних засобів тощо. Адже без відповідних гігієнічних умов терапев - тичні дії є безсилими. існують чотири основні системи забудови лікарняних комп - лексів. Децентралізована, централізована, змішана та централізовано - блочна. При децентралізованій, або павільйонній, системі забудови лікарняний заклад складається з ряду окремих, порівняно невели - ких, малоповерхових корпусів (павільйонів), в яких розміщуються різні за профілем лікувальні відділення. Слід відзначити, що її пере - вагою є добра ізоляція відділень лікарні між собою, що, у свою чергу, полегшує запровадження лікувально - охоронного режиму і запобігає виникненню внутрішньолікарняних інфекцій. Централізована система забудови характеризується тим, що лікувальний заклад міститься в одному багатоповерховому будин - ку, при цьому здешевлюється будівництво і полегшується експлуа - тація санітарно - технічних служб, скорочуються шляхи пересуван - ня хворих і медичного персоналу від окремих відділень до діагнос - тичних і фізіотерапевтичних кабінетів. Змішана система забудови лікувально - профілактичних закла - дів передбачає об єднання в одному головному корпусі лікарні загаль - носоматичних відділень, лікувально - діагностичних кабінетів, лаборато - рій, централізованого приймального покою тощо. Разом із тим, в окремих будинках розміщуються поліклініка, інфекційне та пологове відділення, секційна і господарські служби. Ця система поєднує по - зитивні властивості децентралізованої та централізованої систем. Зараз частіше застосовують централізовано - блочну систе - му, при якій лікарня складається з декількох корпусів (терапевтич - ного, хірургічного тощо), зблокованих в одне ціле.

У цьому випадку краще використовуються позитивні сторони централізованої систе - ми будівництва. За допомогою підземних, наземних або поверхових переходів на каталках перевозять хворих, пересувну лікувально - діагностичну апаратуру і різноманітні вантажі, що дозволяє більш ефективно затосовувати можливості лікувального закладу.

Під гігієнічним режимом хворого розуміють науково обґрунтовану систему правил, які регулюють його спосіб життя і поведінку з метою забезпечення найефективнішого ліку - вання та відновлення здоров я і працездатності. У приміщеннях лікарняних відділень необхідно щодня прово - дити вологе прибирання з використанням дезінфікуючих розчинів підлоги, витирання пилу з меблів, дверей, дверних ручок, панелей та підвіконників. Не менше одного разу на тиждень проводять гене - ральне прибирання приміщень. Миття підлог, панелей тощо. Для прибирання використовують спеціально виділений і помаркований інвентар. Однією з найважливіших вимог щодо організації лікувально - охоронного режиму є створення тиші. Тому сила шуму в лікарняних палатах не повинна перевищувати 30 дб. Тиха розмо - ва, нестукання дверима, запобігання дзвенінню посуду тощо. Мати акуратний, зібраний і куль - турний зовнішній вигляд, коротко підрізані нігті, чистий, випрасу - ваний спецодяг, що відповідає за розмірами і формою фігурі медич - ного працівника. Під час санітарного обстежування різних приміщень лікарні (палат, коридорів, кабінетів лікаря, маніпуляційних, приміщень денного перебування хворих, кімнати старшої сестри), земельної ділянки та оцінки їх санітарно - технічного забезпечення складають акти са - нітарного обстеження. У першій (паспортній) частині вказують прізвище, ім я та по батькові особи, яка здійснює перевірку, і присутніх, назву й адресу об єкта, дату обстеження. У другій (констатуючій) частині наводяться дані огляду території, ос - новних, допоміжних і службових приміщень та вказують результа - ти інструментальних досліджень. У третій частині (висновок) вка - зуються виявлені недоліки і наводять конкретні строки їх ліквідації, узгоджені з адміністрацією закладу.

Акт підписують особа, яка пе - ревіряє, і представник адміністрації. Вона включає створення і контроль за дотриманням санітарно - гігієнічних умов і проведення протиепідемічних заходів, починаючи з обстеження хворого, прийому в лікувальний заклад, лікування й одужання. Для самостійної роботи студентам пропонують схеми обсте - ження умов праці старшої медичної сестри (схема може бути вико - ристана і для інших медичних працівників) і перевірки санітарно - протиепідемічного режиму в лікарняному закладі. Форма, орієнтація, розмір, особливості рами, на - явність фрамуг або кватирок, їх величина, стан вікон, наявність штор або фіранок, їх санітарний стан.