при звільненні за переведенням надано відпутску наперед
Облік та оподаткування. Усі знають, що в загальному випадку першу відпустку можна отримати, відпрацювавши на підприємстві півроку.
За певних умов вона може взяти щорічну відпустку (причому повної тривалості) на новому місці раніше, ніж закінчиться 6 місяців безперервної роботи. Ці умови перелічено в ст. Так, після переведення право на відпустку виникає, якщо. Якщо всі три умови виконано, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який працівник не використав ці відпустки на попередньому місці роботи (ч. 81 кзпп, абзац останній ст. Якщо ж не виконана хоча б одна з вищеперелічених умов, тоді працівникові доведеться чекати 6 місяців, щоб отримати відпустку на новому підприємстві. 81, 83 кзпп, а також ст. 9 та 24 закону № 504. Проте сума компенсації може бути перерахована на нове місце роботи тільки зі згоди працівника. Розрахувати суму компенсації, виходячи з кількості днів невикористаної відпустки і середньомісячного заробітку, визначеного згідно з по - рядком, затвердженим постановою кму від 08. № 100; видати працівникові довідку (довільної форми), у якій повинно бути зазначено. Кількість днів невикористаної відпустки; період, за який не використано відпустку; суму компенсації. Цю довідку працівник пред явить до бухгалтерії за новим місцем роботи. Видана коробченко оксані федорівні, економісту планового відділу, реєстраційний (ідентифікаційний) номер 1111111111, у тому, що вона не використала щорічну основну відпустку за період із 17. Загальна сума нарахованої компенсації за невикористані 9 днів щорічної основної відпустки становить 860 грн. Суми єсв, пдфо та військового збору нараховані, утримані та перераховані до бюджету в повному обсязі. Сума до виплати після утримань становить 691, 78 грн. Компенсація за невикористану відпустку в сумі 691, 78 грн. № 52) згідно із заявою коробченко о. На нове місце роботи може бути перерахована тільки компенсація за невикористані дні щорічних відпусток (основної та додаткової). Базою для нарахування єсв є сума нарахованої заробітної плати, включаючи основну і додаткову зарплату, інші заохочувальні та ком - пенсаційні виплати (п. № 2464 - vi, далі – закон № 2464). Щоб дізнатися, які виплати відносяться або не відносяться до бази для нарахування єсв, треба заглянути до інструкції, затвердженої наказом держкомстату від 13. № 5 (далі – інструкція № 5), і до переліку, затвердженого постановою кму від 22. Так, компенсація за невикористану відпустку є платою за невідпрацьований час, яка входить до фонду додаткової зарплати (пп. Тому така компенсація є базою для нарахування й утримання єсв. Хоча компенсація за невикористану відпустку за бажанням працівника буде перерахована на рахунок нового роботодавця, проте податковим агентом за такою компенсацією є колишній роботодавець. Тому він зобов язаний виконати всі функції податкового агента, покладені на нього пп. 180 податкового кодексу (далі – пк), а саме.
Нарахувати, утримати і сплатити пдфо до бюджету і відобразити цю операцію у формі № 1дф. інакше він нестиме відповідальність за порушення норм пк. Про те, що саме колишній роботодавець повинен сплачувати пдфо до бюджету, сказано в зір (категорія 103. Компенсація, нарахована працівникові колишнім роботодавцем у рамках трудових відносин, відноситься до заробітної плати. Тому її сума обкладається пдфо на загальних підставах, тобто за ставками 15 % (20 %) (пп. При цьому зверніть увагу на два моменти. Сума компенсації враховується при визначенні граничного розміру доходу, що дає право на псп (у 2015 році – 1 710 грн. Нагадаємо, що в місяці звільнення працівник має повне право на застосування псп незалежно від кількості відпрацьованих цього місяця днів – за умови, що дохід у вигляді заробітної плати цього місяця не перевищує встановленого пільговуваного розміру і в бухгалтерії є його заява про застосування пільги (пп. Компенсація за невикористану відпустку обкладається військовим збором (пп. Хх пк) за ставкою 1, 5 % – без зменшення її суми на єсв та пдфо. Сплата пдфо і зборів до бюджету.
За логікою, датою виплати доходу вважається день перерахування грошових коштів на нове місце роботи. Тому сплата пдфо, військового збору і нарахованого єсв повинна бути проведена цього ж дня (пп. 2 пк, абзац другий ч. Нагадаємо, що утриману суму єсв можна перерахувати до бюджету не пізніше 20 - го числа місяця, що настає за місяцем нарахування компенсації (п. Проте зручніше розрахуватися з бюджетом відразу.
Якщо компенсацію нараховано, але не перераховано новому роботодавцеві, то роботодавець звільненого працівника зобов язаний сплатити пдфо з її суми протягом 30 календарних днів після закінчення місяця, у якому вона була нарахована (пп. При цьому у графі 3а слід відобразити суму нарахованої компенсації, а у графі 3 – зазначити суму перерахованої компенсації як умовну виплату.
У графах 4а та 4 відповідно треба зазначити суму нарахованого і перерахованого пдфо. Сума компенсації та утримана з неї сума військового збору також знайдуть своє відображення у формі № 1дф у розд. Ii – відповідно у складі загального доходу і військового збору, утриманого з такого доходу у відповідному кварталі. Завважимо, що у нового роботодавця при виплаті компенсації працівникові не виникає зобов язань щодо нарахування та сплати пдфо, військового збору та єсв. Тому і суму відпусткових, виплачену за рахунок надходжень від колишнього роботодавця, відображати у формі № 1дф йому не потрібно. Філія уповноважена виплачувати зарплату своїм працівникам, нараховувати, утримувати та сплачувати пдфо до бюджету (уповноважений підрозділ). Зарплата працівника за відпрацьовані дні в місяці звільнення становить 1 800 грн. Крім того, йому нараховано компенсацію за невикористану відпустку в сумі 860 грн яку за заявою працівника перераховано на рахунок філії. Підприємство віднесене до 15 - го класу професійного ризику виробництва. Як утримати надмірно виплачені відпусткові, коли працівник використовує відпустку повної тривалості наперед і потім звільняється; як правильно провести розрахунок відпусткових за невідпрацьовані дні; як відобразити в обліку операцію з утримання відпусткових за невідпрацьований пе ріод. Припустимо, працівник звільняється до закінчення робочого року, за який він уже отримав щорічну відпустку повної тривалості. У цьому випадку в нього є заборгованість перед роботодавцем у сумі незароблених відпусткових. Таку можливість передбачено ст. Сума утримується на підставі наказу керівника, у якому слід зазначити кількість днів невідпрацьованої, але використаної відпустки. 36 кзпп); відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, а також від продовження роботи у зв язку з істотними змінами умов праці (п. 36 кзпп); скороченням чисельності або штату працівників (п. 40 кзпп); виявленням невідповідності працівника обій - маній посаді чи виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або за станом здоров я (п. 40 кзпп); нез явленням на роботу протягом більше 4 місяців підряд через тимчасову непрацездатність (п. 40 кзпп); поновленням на роботі співробітника, який раніше виконував цю роботу (п. 40 кзпп); напра вленням на навчання або виходом на пенсію (ст. 38 кзпп); припиненням трудових відносин через смерть працівника. Співробітника прийнято на роботу 03. Пропрацювавши на підприємстві 6 місяців, він отримав щорічну оплачувану відпустку повної тривалості (24 календарних дні, далі –. Відпусткові було йому нараховано в сумі 2 400 грн. (середньоденна зарплата становила 100 грн. Визначимо кількість днів відпустки, що залишилися невідпрацьованими. Відп) віднімемо кількість відпрацьованих днів відпустки на дату звільнення (к відпр. Останній показник визначаємо за такою формулою. Працівник відпрацював у робочому році 217. Тобто у відпустці відпрацьованих 15. ) і невідпрацьованих 9. Розрахуємо суму відпусткових за невідпрацьовані дні відпустки. Для цього середньоденну зарплату, виходячи з якої було оплачено відпустку, помножуємо на кількість невідпрацьованих днів відпустки. А) суму зарплати, нараховану під час остаточного розрахунку, зменшують на суму відпусткових за невідпрацьований період. Далі на зменшену суму зарплати слід нарахувати та з неї утримати єсв, а також утримати пдфо і військовий збір. У цьому випадку утримання відпусткових із зарплати здійснюється на підставі наказу керівника. При цьому працівника мають письмово ознайомити з розрахунком сум, які належить виплатити йому в разі звільнення (ч. У цьому випадку підприємство не виправляє помилку ні в бухгалтерському, ні в податковому обліку.
При цьому сторнуються також і суми єсв, пдфо і військового збору, фактично утримані із суми таких відпусткових. У періоді, у якому надавалася відпустка, діяли інші ставки єсв або інший розмір максимальної суми заробітку для нарахування єсв; у періоді, у якому надавалася відпустка, могли застосовувати іншу ставку пдфо до таких відпусткових (15 %, 17 % або 20 %); сума відпусткових, що підлягає утриманню, більша від суми, нарахованої до виплати в разі звільнення працівника. Працівник добровільно повертає гроші готівкою. Наприклад, коли до виплати в разі звільнення належить менша сума – її не вистачить, щоб погасити заборгованість. При цьому підприємство робить розрахунок сум, які було утримано з незаробленої суми відпусткових (єсв, пдфо і військовий збір). А працівник повертає підприємству суму за вирахуванням таких утримань. Після повернення працівником грошей підприємство відображає в обліку зменшення суми утримань, а також суми єсв, нарахованої на повернену суму відпусткових. Відпусткові стягуються в судовому порядку.
Цей спосіб можливий у випадках, коли працівник відмовляється добровільно повернути суму незароблених відпусткових. Позов можна подати протягом року з моменту звільнення працівника (ст. Ми вважаємо, що немає потреби подавати уточнюючий податковий розрахунок до форми № 1дф за той квартал, у якому було нараховано відпусткові. Адже на момент подання форму було заповнено правильно. Тобто виправляти нічого. Буде зроблено перерахунок відпусткових, його результати й остаточні суми пдфо та військового збору потраплять до форми № 1дф за той квартал, у якому працівник звільнятиметься. Одним рядком у складі заробітної плати – якщо незароблені відпусткові утримуються із зарплати; о кремим рядком – якщо нарахованої під час звільнення зарплати не вистачає для утримання таких відпусткових (при цьому треба зазначити. При цьому до таблиці 1 додатка 4 переноситься загальний підсумок з урахуванням відсторнованої суми відпусткових. Розглянемо, як відобразити в обліку операції з утримання відпусткових за невідпрацьований час із нарахованої зарплати. Відповідно до частини першої статті 24 закону № 504 у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Щодо реалізації цієї норми виникають два запитання. За які види відпусток і за яку кількість календарних днів відпустки виплачується грошова компенсація у разі звільнення. • щорічної основної відпустки, тривалість якої встановлено статтею 6 закону № 504 та іншими законами україни; • щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 закону № 504); • щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, яка надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я (частина перша ст. 8 закону № 504); • щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці працівникам з ненормованим робочим днем (частина друга ст. 8 закону № 504); • інших додаткових щорічних відпусток, передбачених законодавством; • додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. Таким чином, норма щодо виплати грошової компенсації поширюється на невикористані дні щорічної відпустки (основної і додаткових), а також на один вид соціальної відпустки — відпустку працівникам, які мають дітей. 19 закону № 504), не викликає будь - яких ускладнень, оскільки вони чітко визначені законом № 504 та іншими законами україни. існує певна невизначеність стосовно виплати грошової компенсації за невикористані інші додаткові щорічні відпустки, передбачені законодавством. Це, зокрема, стосується додаткових відпусток, які надаються державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування, суддям, атестованим працівникам прокуратури, працівникам дипломатичної служби. Закони україни, які передбачають надання цим категоріям працівників додаткової відпустки за стаж роботи, чітко не зазначають, що ця відпустки належить до виду щорічних. Тобто право на щорічну відпустку, незалежно від того, чи це щорічна основна відпустка, чи щорічна додаткова відпустка, зумовлюється фактом перебування працівника у трудових відносинах і надається пропорційно відпрацьованому часу.
Враховуючи зазначене, додаткові оплачувані відпустки, які надаються державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування, суддям, атестованим працівникам прокуратури, працівникам дипломатичної служби за стаж роботи, мають належати до виду щорічних із застосуванням усіх норм, передбачених законом № 504 щодо виду щорічних відпусток (як - от, поділ, відкликання, обмеження щорічних відпусток, виплата компенсації та ін. Це зазначено також у проекті трудового кодексу україни, в якому пропонується встановити щорічну додаткову трудову відпустку залежно від стажу роботи окремим категоріям працівників (як - от, суддям, прокурорам, державним службовцям тощо). інше питання — за яку кількість днів має виплачуватися грошова компенсація за невикористані відпустки. Як свідчить практика, деякі роботодавці порушують норми закону № 504 щодо вчасного надання щорічних відпусток. є випадки ненадання щорічних відпусток за кілька років поспіль. Ситуація для роботодавців ускладнюється також тим, що нарахування за невикористані щорічні відпустки за попередні кілька робочих років провадиться не з розрахунку за попередні періоди, а із сум, нарахованих за останні перед виплатою грошової компенсації 12 місяців роботи. Зазвичай такі виплати значно більші, ніж ті, які були б виплачені за умови вчасного надання щорічних відпусток. У разі якщо працівник до звільнення пропрацював менше одного робочого року, з урахуванням періодів, що зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки відповідно до статті 9 закону № 504, грошова компенсація виплачується працівникові пропорційно відпрацьованому ним часу, зважаючи на загальну тривалість відпустки. Працівник, якого прийняли на роботу в порядку переведення на підприємство, розташоване на території зони гарантованого добровільного відселення, 2 липня 2010 року, звільняється 1 лютого 2013 року.
При цьому за відпрацьований робочий рік з 2 липня 2010 року до 1 липня 2011 року працівник не використав 6 календарних днів щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, за відпрацьований робочий рік з 2 липня 2011 року до 1 липня 2012 року працівник не використав щорічну основну відпустку повністю — 37 календарних днів та щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці — 7 календарних днів, а за сім місяців поточного робочого року йому мають нарахувати 22 календарних дні щорічної основної відпустки та 4 календарних дні щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці — разом 76 календарних днів щорічної відпустки. Звернути увагу право на компенсацію за невикористані відпустки мають як працівники, що працюють за основним місцем роботи, так і на роботі за сумісництвом. Як уже зазначалося, право на виплату грошової компенсації у разі звільнення мають працівники, які не використали щорічні основні відпустки та одну із соціальних відпусток — працівникам, котрі мають дітей (надається на підставі ст. При цьому стосовно соціальної відпустки працівникам, які мають дітей, слід мати на увазі той факт, що зазначена відпустка надається не за відпрацьований рік, а за календарний. Така працівниця матиме право на 10 календарних днів соціальної відпустки за 2011 рік, 10 календарних днів за 2012 рік і 10 календарних днів за 2013 рік. Окремо слід розглянути питання щодо відпусток, передбачених пунктом 22 частини першої статті 20, пунктом 1 частини першої статті 21 і пунктом 3 частини третьої статті 30 закону № 796. Для спрощення аргументуємо ситуацію щодо надання цієї відпустки на прикладі ліквідаторів 1 і 2 категорії. Згідно з пунктом 22 частини першої статті 20 і пунктом 1 частини першої статті 21 закону № 796 особам, віднесеним до категорій 1 і 2, державою гарантовано компенсації та пільги щодо використання чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих (16 календарних) днів на рік. Дітям, зазначеним у статті 27 закону № 796, яким встановлено інвалідність, пов’язану з чорнобильською катастрофою, надаються компенсації та пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10 і 11 частини першої цієї статті, а також надаються компенсації та пільги, зокрема, використання чергової відпустки у зручний час для одного з батьків дитини - інваліда або особи, яка їх замінює, а також отримання одним із батьків або особою, яка їх замінює, додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком на 14 робочих днів на рік (п. 3 частини третьої ст. Законом № 796 не зазначено, що додаткові відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих (16 календарних) днів на рік, які надаються особам, віднесеним до категорій 1 і 2, належать до виду щорічних відпусток. Насамперед слід зазначити, що відпустка громадянам, віднесеним до категорій 1 і 2, визначена законом № 796 як пільга та компенсація. На відміну від виду щорічних відпусток, зазначена відпустка не пов’язана з робочим процесом і надається незалежно від часу роботи на підприємстві, в установі, організації (далі — підприємство). Ця відпустка зумовлена заходами, пов’язаними з аварією на чорнобильській аес та ліквідацією її наслідків. Тому вважати відпустки, які надаються особам, віднесеним до категорій 1 і 2, на підставі статей 20 і 21 закону № 796, щорічними підстав нема. Зазначені відпустки слід відносити відповідно до частини другої статті 4 закону № 504 до інших видів відпусток, установлених законодавством. Відповідно до зазначеного на відпустки, які надаються згідно з пунктом 22 частини першої статті 20, пунктом 1 частини першої статті 21 і пунктом 3 частини третьої статті 30 закону № 796, не можуть поширюватися норми закону № 504 щодо виплати грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки. Частиною другою статті 24 закону № 504 передбачено, що у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково - педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за невикористані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості. Згідно з частиною шостою статті 6 закону № 504 керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково - педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному кабінетом міністрів україни. Зокрема, у разі звільнення керівних працівників навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково - педагогічних працівників та наукових працівників, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за невикористані ними дні щорічної основної відпустки з розрахунку повної її тривалості, а особам, які до звільнення пропрацювали менш як 10 місяців, — пропорційно до відпрацьованого ними часу (з розрахунку тривалості щорічної основної відпустки за кожний відпрацьований місяць 5, 6; 4, 2 і 2, 8 календарних дня з тривалістю щорічної основної відпустки відповідно 56, 42 і 28 календарних днів). Якщо нема факту звільнення працівника, грошова компенсація за невикористані відпустки при його переведенні на іншу посаду не виплачується. Тоді працівникові надається щорічна відпустка тривалістю пропорційно відпрацьованому часу на кожній посаді. інакше вирішується питання виплати грошової компенсації за невикористані відпустки у разі переведення працівника на інше підприємство. Згідно з частиною третьою статті 24 закону № 504 у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням перераховується на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник. Статтею 9 закону № 504 визначено, що якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи. Зазначене узгоджується також із вимогами статті 11 конвенції моп № 132 про оплачувані відпустки (переглянутої у 1970 році), згідно з якою особі, що працює за наймом, надається після припинення роботи оплачувана відпустка, пропорціональна тривалості періоду її роботи, за який вона ще не отримала відпустку, або замість цього їй виплачується компенсація чи надається еквівалентне право на майбутню відпустку.
При переведенні працівника з одного місця роботи на інше існують певні ризики і, зокрема, буває, що з попереднього місця роботи не перераховано грошові кошти за невикористані працівником щорічні відпустки. Пунктом 5 статті 36 кзпп україни передбачено можливість переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство або перехід на виборну посаду.
Для цього, крім заяви працівника, власник підприємства, куди переводиться працівник, повинен подати клопотання про доцільність чи потребу такого переведення. Тобто виникають взаємовідносини між роботодавцями, які тягнуть за собою також певні зобов’язання, зокрема і фінансові. Враховуючи те, що право працівника на зарахування стажу роботи на попередньому місці роботи до стажу роботи, який дає право на щорічні відпустки, залежить лише від факту одержання чи неодержання ним грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки і не залежить від фінансових взаєморозрахунків між підприємствами, то у разі відмови від одержання грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки на попередньому місці роботи та відповідної заяви про перерахунок цієї компенсації на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник, до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, повинен зараховуватися час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи. Тобто незалежно від того, чи перераховано з попереднього місця роботи грошові кошти за невикористані щорічні відпустки, чи ні, переведеному працівникові мають надати й оплатити невикористані на попередньому місці роботи дні щорічної відпустки. Як передбачено частиною другою статті 21 закону № 504, порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється кабінетом міністрів україни. Пунктом 2 порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться з урахуванням виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється з урахуванням виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
Відповідно до пункту 7 порядку № 100 нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях, провадиться діленням сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, установлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Якихось особливих умов чи застережень щодо порядку обчислення заробітної плати за час відпустки працівникам у разі переведення, зокрема і щодо виплати працівникам компенсації за невикористану на попередньому місці роботи відпустку чи включення цих сум компенсації до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати, зазначеною постановою не передбачено, а тому визначення величини заробітної плати за час відпустки має провадитися, зважаючи на фактичні нарахування за час роботи на підприємстві, куди перейшов працівник. Звернути увагу згідно з частиною четвертою статті 24 закону № 504 за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. Працівник за відпрацьований робочий рік з 5 березня 2012 року до 4 березня 2013 року має право на 24 календарних дні щорічної основної відпустки і на 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці. Фактично працівник використав 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці і 17 календарних днів щорічної основної відпустки. За таких умов за бажанням працівника роботодавець зобов’язаний виплатити йому грошову компенсацію за невикористані 7 календарних днів щорічної основної відпустки. Практика свідчить, що коли присутність на роботі вкрай потрібна, роботодавцеві вигідно за частину щорічної відпустки виплатити грошову компенсацію. Одначе в решті випадків, особливо в бюджетних установах, невигідно виплачувати грошову компенсацію за частину щорічної відпустки з огляду на те, що провадиться перевитрата фонду заробітної плати, економія якого слугує джерелом формування премій. Обійти цю норму досить складно, оскільки законодавець передбачає лише дві зазначені вище умови для виплати грошової компенсації за частину щорічної відпустки і не враховує бажання та можливості роботодавця щодо таких виплат. Не виплатити грошову компенсацію за частину щорічної відпустки можна лише тоді, якщо ця відпустка становить одну цілу величину.
Щорічна основна відпустка державним службовцям становить 30 календарних днів. Для того щоб надати державному службовцеві відпустку тривалістю 24 календарних дні й виплатити за решту днів грошову компенсацію, треба спершу поділити щорічну відпустку на частини. Статтею 12 закону № 504 передбачено можливість поділу щорічної відпустки, а не обов’язок роботодавця поділити щорічну відпустку так, як того забажає працівник. Тому роботодавець має право не поділити щорічну відпустку і таким чином уникнути виплати грошової компенсації за частину відпустки. Коли щорічна відпустка складається із щорічної основної і щорічної додаткової відпусток, застосовується інший порядок виплати грошової компенсації. Працівник має право на 24 календарних дні щорічної основної відпустки і на 6 календарних днів щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці. Згідно з частиною другою статті 10 закону № 504 працівник може взяти 24 календарних дні щорічної основної відпустки, а окремо за 6 календарних днів додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці вимагати грошову компенсацію. Якщо працівник не використав щорічну основну відпустку за кілька попередніх років, то за кожен відпрацьований робочий рік працівник повинен використати відпустку не менше ніж 24 календарних дні, тобто підсумовування невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за кілька попередніх років задля отримання за них грошової компенсації не допускається. При реалізації норми частини четвертої статті 24 закону № 504 слід мати на увазі, що, на відміну від частини першої цієї статті, виплата грошової компенсації за частину відпустки поширюється лише на щорічні (щорічну основну та щорічні додаткові) відпустки, а тому не може виплачуватися грошова компенсація за соціальну відпустку, яка надається на підставі статті 19 закону № 504. Правові підстави для цього встановлені п. 127 кодексу законів про працю україни від 10. Зазначеними нормами передбачено, що у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже отримав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості роботодавець здійснює відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
22 закону про відпустки зазначено перелік випадків, коли вказане відрахування не проводиться. Це можливо, якщо працівник звільняється з роботи у зв’язку з. 22 закону про відпустки регламентовано відрахування із заробітної плати відпускних за дні відпустки, надання якої прив’язане до робочого року.
У свою чергу, лише надання щорічної відпустки має прив’язку до робочого року.
Якщо ж працівник звільняється, скориставшись, наприклад, навчальною відпусткою (ст. 13 - 15 закону про відпустки), соцвідпусткою на дітей (ст. 19 закону про відпустки), додатковою відпусткою для учасників бойових дій (ст. 16 2 закону про відпустку), то підстав для утримання відпускних за дні таких відпусток немає. Таким чином, у випадку, що розглядається, утримання за дні щорічної відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року працівника, проводити потрібно. При цьому, як зазначено у ч. 127 кзпп, відрахування із заробітної плати працівників для покриття заборгованості установі, де вони працюють, здійснюється за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Потім із заробітної плати за відпрацьований поточний місяць утримують суму незароблених відпускних. Не потрібно заново визначати середньоденну зарплату, виходячи з нового розрахункового періоду.
Для розрахунку беруть той середньоденний заробіток, який застосовували під час нарахування відпускних. Слід пам’ятати, що при здійсненні утримання незароблених відпускних потрібно враховувати обмеження, встановлені ч. При кожній виплаті зарплати загальний розмір усіх утримань не може перевищувати 20 %. Вказаний відсоток застосовують до суми зарплати після проведення усіх обов’язкових утримань (податків, зборів), якщо у своїй письмовій заяві працівник не надав згоду на утримання всієї суми боргу.
Працівника бюджетної установи було прийнято на роботу 07. 2015 р а звільняється він 21. При цьому працівник використав щорічну відпустку повної тривалості (24 календарні дні) за всі відпрацьовані роки, у тому числі за період з 07. Де 11 — кількість святкових та неробочих днів згідно зі ст. 73 кзпп, які припадають на робочий рік працівника, за який йому надається відпустка (13. Припустимо, що середньоденна зарплата працівника на момент надання відпустки становила 184 грн. Тому суму остаточного розрахунку з ним у день звільнення слід зменшити на 552 грн. Цілком ймовірно може виникнути ситуація, коли за поточний період розміру заробітної плати не вистачить для компенсації незароблених відпускних. У такому випадку працівниці необхідно буде внести суму перевикористаних відпускних до каси установи. У разі її відмови роботодавець має право звернутися з позовом про відшкодування шкоди до суду.
Нагадаємо, що роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду згідно з правилами ч. 233 кзпп протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум. Також зазначимо, що якщо при виході у щорічну відпустку працівник отримав матдопомогу на оздоровлення, а невдовзі звільнився (не відпрацювавши повністю рік, за який надається відпустка), то підстав для повернення такої допомоги немає. На це, зокрема, вказали фахівці мінсоцполітики у листах від 04. Як утримати зайво виплачені відпускні. Роз’яснює головний державний інспектор відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів управління держпраці у рівненській області наталія вирста. 127 кзпп україни та ст. 14) було розглянуто випадки, в яких допускається заміна відпустки грошовою компенсацією, особливості розрахунку та оподаткування цього виду виплат. Звільнення працівника згідно з п. 36 кзпп є єдиною підставою припинення трудового договору з працівником, що не зобов’язує роботодавця виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки. Перераховуватися може компенсація за невикористані дні винятково щорічної відпустки. 19 закону про відпустки, має бути виплачено працівнику в день звільнення. 36 кзпп), колишній роботодавець має реалізувати норму, передбачену ст. 24 закону про відпустки. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, до установи, організації грошову компенсацію за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням (заявою) має бути перераховано на поточний рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник. Наведемо зразок такої заяви на. Підприємство, з якого звільняється працівник, супроводжує перерахування грошової компенсації на рахунок нового роботодавця пояснювальним документом, в якому зазначає період часу, за який працівник не використав щорічну відпустку, та кількість днів такої невикористаної відпустки. Бажано в ньому також застерегти, що податок з доходів фізичних осіб та внески до фондів соціального страхування нараховано (утримано) та перераховано в повному обсязі. Форми такого документа законодавчо не встановлено, тому його може бути складено у вигляді довідки в довільній формі. Наведемо зразок такої довідки. Сума нарахованої компенсації за невикористану відпустку за цей період становить 1500 грн. (одна тисяча п’ятсот гривень 00 копійок). Сума до виплати після утримання внесків до соціальних фондів та податку з доходів фізичних осіб — 1229 грн. (одна тисяча двісті двадцять дев’ять гривень 10 копійок). Компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1229, 10 грн. Було перераховано за реквізитами, зазначеними в заяві гончаренко в. Податок з доходів фізичних осіб та внески до фондів соціального страхування нараховано, утримано і сплачено. Отже, компенсацію за невикористану відпустку перераховано на нове місце роботи. Таке перерахування дає певні переваги переведеному працівнику.
Можливість збереження відпустки, не використаної на попередньому місці роботи. Право використати таку відпустку за новим місцем роботи передбачено. 10 закону про відпустки, ч. 9 закону про відпустки, ч. Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, до установи, організації, повністю або частково не використав щорічні основну і додаткові відпустки та не отримав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну і додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи. Це означає, що роботодавець за новим місцем роботи зобов’язаний за бажанням працівника надати йому щорічну відпустку повної тривалості (або будь - якої іншої тривалості). Причому право на таку відпустку за новим місцем роботи у працівника виникає, починаючи з дати працевлаштування. Коли тривалість відпустки в нового роботодавця не збігається з тривалістю відпустки в попереднього роботодавця. У такому разі можна зауважити таке.
Законодавством не встановлено зобов’язання щодо надання на новому місці роботи за час роботи в попереднього роботодавця саме тієї кількості днів відпустки, яку працівник не використав на старому місці роботи. Стаття 9 закону про відпустки вказує тільки на визначення періоду, за який надається відпустка. З цього випливає висновок. На це звертало увагу мінпраці в листі від 15. На практиці можуть виникнути ситуації, коли працівник на новому місці роботи напише заяву про виплату компенсації без надання днів відпочинку.
У такому разі бухгалтерія нового підприємства виплатить працівнику компенсацію в тій сумі, яку перераховано з попереднього місця роботи. Але така виплата вплине на момент відліку відпускного стажу — безперервність стажу, що дає право на відпустку повної тривалості, буде втрачено і надалі для надання відпустки на новому місці стаж роботи для надання відпустки обчислюватиметься у звичайному порядку — з дати прийняття на роботу (з дня укладення трудового договору). Операція з нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану відпустку при переведенні має свої особливості в частині обкладення податком з доходів фізичних осіб та внесками до соціальних фондів. Хто з роботодавців (колишній чи новий) та в якому порядку зобов’язаний перерахувати за призначенням усі необхідні податкові та соціальні платежі. На жаль, чинне законодавство відповіді на це запитання не дає. Розглянемо дії попереднього роботодавця. Оскільки виплачувана компенсація включається до фонду оплати праці підприємства, яке її нарахувало, то всі загальнообов’язкові нарахування та утримання має здійснити колишній роботодавець. Така думка підтверджується і в листах офіційних державних органів. Пенсійного фонду (лист від 21. № 157 - 07 - 2), фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (лист від 12. № 02 - 24 - 290), дпа у м. Звертаємо увагу, що в цьому випадку за місцем звільнення працівник не може претендувати на застосування псп, оскільки розрахунки з ним (хоча й умовні) провадяться в місяці звільнення (п. 4 порядку подання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою кму від 26. Нарахування, утримання і сплату внесків до соціальних фондів та утримання податку з доходів фізичних осіб має здійснювати підприємство, з якого звільняється працівник. При цьому суми компенсації та нарахованих на неї страхових внесків попередній роботодавець відносить на валові витрати. За невикористану відпустку (сума до видачі за мінусом пдфо та утриманих страхових внесків) перераховується на рахунок нового роботодавця. Сплату всіх належних з неї платежів необхідно здійснити одночасно з таким перерахуванням. і моментом виплати доходу в цьому випадку потрібно вважати дату перерахування грошових коштів підприємству, що є новим місцем роботи фізичної особи. Тому колишній роботодавець (підприємство, з якого звільняється працівник) має дотримуватися загальновстановлених строків сплати соціальних внесків та податку з доходів при виплаті заробітної плати. Суми утриманого та перерахованого податку з доходів відображаються в графах 4а і 4. Страхові внески, нараховані на суму компенсації та утримані з неї, відображаються у звітності, що подається до пенсійного фонду та інших фондів соціального страхування. Така сума для нового роботодавця є транзитною. При отриманні такої суми новий роботодавець бере на себе зобов’язання виплатити її в певний момент конкретному працівнику.
Тому кваліфікуватися такі суми, що надійшли, можуть як надходження цільового характеру.
Відповідно виплату зазначених сум працівнику в такому разі буде відображено проводкою дт 48 — кт 301, 311. Не є витратами на оплату праці, оскільки він не здійснював нарахування такого доходу і не несе витрат на його виплату.
і відомості про виплачену компенсацію новий роботодавець не вказує ні в податковому розрахунку за формою № 1 дф, ні у звітності, що подається до фондів соціального страхування. Таким чином, невикористана відпустка склала 20 календарних днів ((300 - 9). 300 — кількість календарних днів за період з 01 9 — кількість святкових та неробочих днів за цей же період. 2009 р де для її посади встановлено тривалість щорічної відпустки (основної та додаткової) 31 календарний день. У відпустку повної тривалості працівниця йде з 1 вересня 2009 року.
Незважаючи на те що на новому місці роботи працівниця відпрацювала менше 6 місяців, вона має право на отримання щорічної відпустки повної тривалості. Таким чином, працівниці надається відпустка тривалістю 31 календарний день. Виходить, що 25 календарних днів відпустки за новим місцем роботи буде оплачено за рахунок компенсації, отриманої від попереднього роботодавця. Нарахування відпускних за ці 6 днів відпустки провадиться в загальному порядку виходячи із середнього заробітку, отриманого на новому місці роботи. Докладніше про це див. Припустимо, що заробіток працівниці за розрахунковий період (серпень 2009 року), що включається до розрахунку відпускних, становить 1600 грн. Визначимо середньоденну заробітну плату.
Як бачимо, незважаючи на те, що суму компенсації за невикористану відпустку працівниці нарахували в попереднього роботодавця за 20 календарних днів, фактично її було отримано працівницею на новому місці роботи за 25 календарних днів відпочинку.
Адже тривалість відпочинку встановлює саме новий роботодавець. На думку фахівців цього відомства, компенсація, нарахована за попереднім місцем роботи і перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник, самому працівнику не виплачується. По - перше, для нового роботодавця суми отриманої компенсації можна розцінити як фінансову допомогу.
А це спричинило б відображення їх у складі валового доходу.
По - друге, якщо компенсацію, перераховану новому роботодавцю, працівник не отримає, отже, її не можна вважати доходом такого працівника. Тож нараховувати (утримувати) внески до фондів соціального страхування і податок з доходів на таку виплату в колишнього роботодавця немає підстав. Водночас у листах фондів соціального страхування та податкових органів, на які ми посилалися раніше, містяться прямі вказівки на те, що всі нарахування та утримання має здійснити колишній роботодавець. А якщо новий роботодавець здійснюватиме розрахунок відпускних наново, то йому доведеться провадити нарахування (утримання) внесків до фондів соціального страхування та податку з доходів, які не покриває перерахована сума компенсації. Листі, є досить спірною, оскільки не береться до уваги, що сума компенсації за невикористану відпустку належить працівнику.
Новий роботодавець лише зберігає кошти працівника, відображаючи в обліку кредиторську заборгованість перед ним. Таким чином, на наш погляд, провадити перерахунок усієї суми відпускних виходячи із середнього заробітку відповідно до порядку № 100 за новим місцем роботи немає підстав. На цьому завершуємо розгляд нашої теми. Сподіваємось, що наша стаття стане доброю підмогою бухгалтерам у вирішенні багатьох питань, пов’язаних з перерахуванням та виплатою відпускної компенсації в разі переведення працівника на інше підприємство. В день звільнення роботодавець зобов’язаний видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним остаточний розрахунок, виплативши всі суми, що належать йому від підприємства (ст. 3 у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток (далі — грошова компенсація) 4 за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник. 2 про порядок надання щорічних відпусток детально розказано у статті «щорічні відпустки. Документальне оформлення перерахування грошової компенсації за невикористану відпустку при переведенні працівника. Підприємство, з якого працівник звільняється (переводиться), перераховує грошову компенсацію на рахунок нового підприємства працівника на підставі заяви працівника та наданих банківських реквізитів підприємства, на яке працівник переводиться. 5 при цьому, щоб уникнути проблем з отриманням відпустки на новому місці роботи, бажано, щоб новому роботодавцю працівник надав довідку від колишнього роботодавця про кількість днів невикористаної щорічної відпустки, робочий рік, за який не використана така відпустка, суму нарахованої та перерахованої новому роботодавцю грошової компенсації, факт сплати і суми сплаченого єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб і військового збору з суми грошової компенсації. (044) 275 - 43 - 91, 275 - 43 - 92, факс (044) 275 - 43 - 93. Видана петрову сергію андрійовичу, індивідуальний податковий номер 1234567891, про те, що за станом на день звільнення — 30. 2020 він має не використану щорічну основну відпустку тривалістю 18 (вісімнадцять) календарних днів за неповністю відпрацьований робочий рік, який розпочався 29. Загальна сума нарахованої грошової компенсації за дні невикористаної відпустки становить 4259, 16 грн. (чотири тисячі двісті п’ятдесят дев’ять гривень 16 коп. 2020 в повному обсязі сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 937, 02 грн податок на доходи фізичних осіб в сумі 766, 65 грн. і військовий збір в сумі 63, 89 грн. Грошова компенсація (після утримання податку на доходи фізичних осіб і військового збору) за дні невикористаної відпустки в сумі 3428, 62 грн. (три тисячі чотириста двадцять вісім гривень 62 коп. Київ (платіжне доручення № 165 від 30. 6 тобто на нове місце роботи може перераховуватися грошова компенсація тільки за не використану працівником щорічну (основну і додаткову) відпустку.
22 закону про відпустки, п. Розрахунок кількості днів щорічної відпустки, на які працівник має право після переведення на інше підприємство. Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, який дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи (ч. 9 закону про відпустки). Отже, на новому місці роботи стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку, повинен обчислюватися з дати обчислення стажу роботи, який давав право на щорічну відпустку на попередньому місці роботи (тобто робочий рік працівника на новому місці роботи для надання щорічної відпустки бажано не змінювати). Нагадаємо, що відповідно до статті 10 закону про відпустки право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення 6 - місячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених частиною сьомою статті 10 закону про відпустки. Щорічні відпустки повної тривалості до настання 6 - місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації (п. 10 закону про відпустки). У цьому випадку працівникові може бути надана щорічна відпустка повної тривалості раніше 6 місяців безперервної роботи на новому місці роботи. У цьому випадку працівник практично відразу після переведення на нове підприємство (з першого дня роботи) має право на отримання щорічної основної відпустки повної тривалості, встановленої для посади працівника на новому підприємстві. Надання працівнику невикористаної на попередньому місці роботи щорічної основної відпустки відразу після переведення на інше підприємство. ) зазначеної відпустки (24. 8 на підставі заяви працівника грошова компенсація за невикористані 21. 8 алгоритм визначення тривалості щорічної відпустки роз’яснено в листах мінсоцполітики від 28. 120, і в статті «щорічні відпустки. В такій ситуації новий роботодавець вже з 2 липня 2020 року (першого дня роботи після переведення) може надати працівнику щорічну основну відпустку повної тривалості — 24. (з 2 по 25 липня 2020 року), включаючи 21. 2020 р вперше надається щорічна основна відпустка з 22. Тривалість такої відпустки за посадою працівника за відпрацьований робочий рік становить 30 календарних днів. Попередній роботодавець за період роботи у нього працівника з 27. (початок робочого року) по 24. (день звільнення) при переведенні працівника перерахував новому роботодавцю грошову компенсацію за невикористані працівником 10 календарних днів (24. Визначимо, на відпустку якої тривалості працівник має право на момент надання щорічної основної відпустки за новим місцем роботи, враховуючи, що робочий рік у працівника — з 27. (перший день роботи на новому підприємстві) по 26. (останній календарний день робочого року). (8 березня, 19 квітня, 1 і 9 травня, 7 і 28 червня, 24 серпня) = 206. Тривалість щорічної основної відпустки, на яку працівник має право за період роботи на новому підприємстві з 20. 2020 р виходячи з тривалості щорічної основної відпустки за новим місцем роботи. Таким чином, новий роботодавець з 22. Може надати працівнику за робочий рік з 27. Щорічну основну відпустку тривалістю 27. Для покриття заборгованості за надані наперед і оплачені дні зазначеної відпустки. 2019 р вперше надається щорічна основна відпустка з 06. Тривалість такої відпустки за посадою працівника на новому підприємстві за відпрацьований робочий рік становить 24 календарні дні. Попередній роботодавець за період роботи у нього працівника з 15. (початок робочого року) по 13. (день звільнення) при переведенні працівника перерахував новому роботодавцю грошову компенсацію за невикористані працівником 19 календарних днів (28. Визначимо, на відпустку якої тривалості працівник має право на момент надання щорічної основної відпустки за новим місцем роботи, враховуючи, що робочі роки у працівника — з 15. (час роботи на новому підприємстві). (перший день роботи на новому підприємстві) по 14. (останній календарний день робочого року з 15. (14 жовтня, 25 грудня, 1 і 7 січня) = 117. Тривалість щорічної основної відпустки, на яку працівник має право за період роботи на новому підприємстві з 16. Працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні, оскільки цей робочий рік повністю припадає на період роботи на новому підприємстві. Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівника за робочі роки з 15. Таким чином, новий роботодавець з 06. Може надати працівникові щорічну основну відпустку тривалістю 27 календарних днів за робочий рік з 15. 2020 р а відразу після її закінчення — щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні за робочий рік з 15. 2021 р але працівник повинен буде ще відпрацювати на підприємстві робочий рік по 14. Для покриття заборгованості перед підприємством за надані наперед і оплачені дні зазначеної відпустки за робочий рік з 15. Розрахунок відпускних при наданні працівнику оплачуваної відпустки після переведення на нове підприємство. Оскільки при переведенні працівника на інше підприємство відбувається заміна роботодавця, то відлік періоду роботи працівника у нового роботодавця з метою визначення розрахункового періоду для нарахування йому оплати за час щорічної та інших відпусток (далі — відпускні), в т. В разі перерахування грошової компенсації попереднім роботодавцем працівника на нове місце роботи, починається з першого числа місяця, наступного за місяцем оформлення на роботу у нового роботодавця. Визначення розрахункового періоду для нарахування відпускних при наданні відпустки на новому підприємстві, в т. № 100 (далі — порядок № 100). Згідно з пунктом 2 порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної (основної та додаткової) відпустки та інших відпусток провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка. Отже, якщо, наприклад, працівник після переведення працює на новому підприємстві з 16 вересня 2019 року, а щорічна основна відпустка надається йому на цьому підприємстві з 6 липня 2020 року (див. Якщо працівник не має жодного повністю відпрацьованого календарного місяця на новому підприємстві, то розрахункового періоду не буде.
У цьому випадку розрахунок відпускних здійснюється виходячи з установлених працівнику в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абз. Якщо після переведення на новому підприємстві працівник почав працювати, наприклад, з 9 червня 2020 року, і з будь - якої дати в період з 9 червня по 31 липня 2020 року йому буде надаватися щорічна (будь - яка інша оплачувана) відпустка, то розрахунок відпускних необхідно буде здійснювати виходячи з установленого працівнику посадового окладу (тарифної ставки) на такому (новому) підприємстві, оскільки працівник не відпрацював жодного повного календарного місяця на цьому підприємстві. Якщо ж на новому підприємстві йому буде надана відпустка з 1 серпня 2020 року, то розрахунковий період включатиме один календарний місяць — липень. Середня заробітна плата для нарахування відпускних працівнику, який пропрацював на новому підприємстві після переведення менше року, обчислюється виходячи з виплат, нарахованих у розрахунковому періоді (за фактичний час роботи на новому підприємстві) — з першого числа місяця після оформлення на роботу (після переведення) до першого числа місяця, в якому надається відпустка. Але в деяких роз’ясненнях 10 держоргани відзначили, що дні щорічної відпустки, не використані на попередньому місці роботи, оплачуються з суми компенсації, перерахованої на нове місце роботи. Хоча в порядку № 100 такої норми немає. Лист мінсоцполітики від 25. 126, а також лист мінпраці від 22. При нарахуванні відпускних на новому підприємстві для визначення середньоденної заробітної плати необхідно підсумувати всю заробітну плату працівника в розрахунковому періоді на цьому підприємстві (останні 12 календарних місяців або менший фактично відпрацьований період з 1 - го числа місяця після оформлення на роботу до 1 - го числа місяця, в якому надається відпустка) і розділити її на кількість календарних днів у розрахунковому періоді за винятком святкових і неробочих днів. Надається щорічна основна відпустка тривалістю 27 календарних днів (в т. Відпустки за період роботи на новому підприємстві). У розрахунковому періоді за новим місцем роботи, що включає 5 календарних місяців (лютий – червень), працівник отримав сумарну заробітну плату в розмірі 40 000 грн. Сума нарахованої грошової компенсації попереднім роботодавцем за невикористані 10. Щорічної основної відпустки становила 2500 грн а сума перерахованої цієї компенсації новому роботодав цю склала 2012, 50 грн. (8 березня, 19 квітня, 1 і 9 травня, 7 і 28 червня) = 145. Посадовий оклад працівника — 8000 грн. Тривалість щорічної основної відпустки, на яку працівник має право виходячи з відпрацьованого часу на новому підприємстві (з 15 червня по 26 липня). ) такої відпустки, які йому надаються з 27 липня. Оскільки у працівника немає жодного повністю відпрацьованого календарного місяця на новому підприємстві, то розрахункового періоду у нього немає. В цьому випадку середньоденна заробітна плата обчислюється виходячи з встановленого працівникові посадового окладу.
За розрахунковий період умовно приймаємо останні 12 календарних місяців. Оподаткування та облік відпускних, що перераховуються на нове місце роботи працівника. 12 інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом державного комітету статистики україни від 13. № 5, також встановлено, що суми відпускних і грошових компенсацій належать до додаткової заробітної плати фонду оплати праці (далі — фоп). Отже, нараховані підприємством відпускні та грошова компенсація у складі заробітної плати (фоп) обкладаються єдиним соціальним внеском (далі — єсв), а також податком на доходи фізичних осіб (далі — пдфо) і військовим збором (далі — вз) на підставі підпункту 164. 1 податкового кодексу україни (далі — пку). єсв, пдфо і вз сплачуються під час виплати відпускних та грошової компенсації. 12 про оподаткування та відображення в обліку відпускних, створення резерву відпусток детально йдеться у статтях «відпускні. Що стосується оподаткування грошової компенсації, яка перераховується на нове місце роботи працівника в разі його переведення, то оскільки її нараховує підприємство, з якого переводиться (звільняється) працівник, саме воно повинно як страхувальник нарахувати єсв на суму грошової компенсації 13 і як податковий агент — утримати пдфо і вз із суми грошової компенсації в місяці її нарахування (місяці звільнення працівника). Оскільки перерахування грошової компенсації на нове підприємство працівника прирівнюється до її виплати, попередній роботодавець працівника повинен сплатити єсв, пдфо та вз з суми грошової компенсації в день її перерахування новому роботодавцю працівника. У податковому розрахунку ф. № д4) нарахована працівнику попереднім роботодавцем грошова компенсація відображається ним у місяці її нарахування (місяці перерахування новому роботодавцю працівника) у складі заробітної плати, в тому числі в таблиці 6. Новий роботодавець працівника в податковому розрахунку ф. № 1дф і звіті з єсв суму отриманої грошової компенсації в місяці (кварталі) її виплати працівнику не відображає, оскільки вона вже була відображена в цій звітності попереднім роботодавцем працівника. У бухгалтерському обліку підприємства, з якого переводиться (звільняється) працівник, грошова компенсація у складі додаткової заробітної плати фоп і нарахований на неї єсв включаються до витрат у складі витрат на оплату праці за категоріями працівників з урахуванням створеного забезпечення (резерву) відпусток. У бухгалтерському обліку підприємства, на яке перевівся працівник і яке отримує, а в подальшому виплачує грошову компенсацію при наданні працівнику днів відпустки, не використаних за попереднім місцем роботи, операції відображаються таким чином. Оскільки питання використання новим роботодавцем грошової компенсації, отриманої від попереднього роботодавця працівника, на законодавчому рівні чітко не врегульовано, розглянемо два варіанти нарахування відпускних на новому місці роботи працівника. Відображення в обліку операцій з перерахування грошової компенсації на нове місце роботи працівника, її виплати та нарахування відпускних. Відпустки виплачує працівникові тільки отриману грошову компенсацію.
Коментарі
Дописати коментар