усік останній бій

усік останній бій

Дивитися онлайн трансляцію бою. У другому бою в суперважкій вазі наш боксер бився з досвідченим британцем дереком чісорою (32 - 9, 23 ко). Шоу було головною подією вечора боксу, який пройде на wembley arena в лондоні. Продовжує насідати камбосос. Селбі працює в захисті і намагається контратакувати. Але дуже погано це виходить в австралійця. Чісора забирає відразу центр рингу.

Який же дерек здоровий. Дуже багато по корпусу працює британець. Справа саша пропустив. Дуже важко б є дерек. У відповідь усик пробив. Чісора заряджається в перших раундах. Витягає усик суперника на себе.

Потрібно, щоб британець вимахнув. Усик на ногах хороший. Продовжує йти вперед британець. Усик пропустив в голову.

Але тактика працює у усика. Чісора дуже прямолінійний. Усик пропустив через руку.

Важко поки олександру.

Але усик починає центр рингу забирати. Дерек намагається забирати першу половину.

Усик поки працює другим номером. Олександр в атаку пішов. Ударив добре українець. Чісора просто заряджений на удар. Усик дуже красиво йде від атак суперника. Українця просять джебами працювати. А британець просто пре.

Дерек дуже активний поки. Але важко б є британець. Усик на ногах і раніше гарний. Перехоплює ініціативу українець. Гонг врятував чісору.

Зараз вже усик центр рингу зайняв. Українець зараз шукає момент для удару.

Зараз пішла тактика в хід. Але поки удару, звичайно, усику не вистачає. Зараз ганяє чісора по рингу суперника. Очевидним фаворитом дуелі аналітики вважають українського боксера. Ставки на перемогу олександра усика приймаються з коефіцієнтом 1, 14. Українець за цей поєдинок запрацює в 2, 5 раза менше за його суперника. Гарантована сума виплати олександру складе 1, 5 мільйона фунтів (1, 95 млн доларів). – жодної війни не буде, це все дерека слова. Я приніс мир, і це буде офігенний, чистий і красивий бокс. Він буде сильно хотіти нанести мені багато ударів, сильно захоче мене вдарити. Звичайно, я не буду просто м яко на це дивитися, це буде чудовий бій двох сильних типів. Я багато разів боксував із великими хлопцями. Я боксував у wsb із великими хлопцями, які хотіли сильно мене вдарити, вони були дуже важкими. – усику доведеться битися за моїми правилами – це все, що я можу сказати. Я не можу битися так, як вигідно йому, тож відправлю його ховатися в окопи. Знаю, що мені належить прийняти його удари, але можу гарантувати, що коли я потраплю своїм, то він це відчує. Я готовий пропускати, 100%. Чи готовий він пропускати від мене.

Я ж готовий прийняти все, що в нього є. Влаштую спеку на ринзі з першого раунду і аж до завершення бою. – чісора в абсолютно найкращій формі у своєму житті. і він покаже вам усе в суботу ввечері. Якщо його поб ють – так і буде.

Чи може чісора виграти. Він може перемогти в цьому бою. У нього є міць, движок, фортеця, щоб перемогти в цьому бою. Він андердог у цьому поєдинку – тут без питань. і часом він буде пропускати з таких кутів, про які він навіть не підозрює. Я не можу дочекатися, щоб подивитися цей бій. Бій у суботу буде абсолютно захопливим. Дивитися онлайн відеотрансляцію поєдинку в суперважкій вазі олександр усик - дерек чісора. У суботу, 31 жовтня, колишній абсолютний чемпіон світу в крузервейте олександр усік проведе свій другий поєдинок у суперважкій вазі. Суперником українця стане відомий британський боксер дерек чісора. Бій пройде в лондоні, на арені уемблі. Орієнтовний час початку поєдинку 23. 00 за київським часом. Все, що треба знати уболівальникам про онлайн відео трансляцію бою усік – чісора. Де дивитися усік – чісора у прямому ефірі. У суботу, 31 жовтня пряму онлайн відеотрансляцію поєдинку усік – чісора можна буде ексклюзивно подивитися на медіасервісі megogo. Орієнтовний час початку поєдинку – 23. Українські глядачі зможуть подивитися поєдинок тільки на megogo за умови поштучного придбання контенту.

До 30 жовтня включно вартість трансляції складе 29 грн в hd - якості, а в день події, 31 жовтня, вартість буде 49 грн. Медіасервіс megogo почав співпрацю з промоутерською компанією k2 promotions ukraine, яка представляє олександра усіка. В рамках партнерства глядачам megogo стали доступні ексклюзивні трансляції поєдинків за участю українських титулованих професійних боксерів. Завоювавши всі титули в першій важкій вазі, олександр усік вирішив підкорювати королівський дивізіон професійного боксу.

Дебют вийшов досить успішним – маловідомий чезз уїзерспун не пройшов з українцем всю дистанцію. Цілком ймовірно, усік вже міг би вийти і на чемпіонський поєдинок в новому вазі, в українця статус обов’язкового претендента за версією всесвітньої боксерської організації (wbo), але втрутилася пандемія. В результаті бій з чісорою кілька разів переносився, та й проведення його в цьому році було під загрозою. Але, на щастя, всі формальності улагоджені і боксерам ніщо і ніхто не завадить розділити ринг. Усік немов катком пройшовся по крузервейту, змітаючи всіх на своєму шляху, проте тепер його чекає дуже непростий опонент і складне випробування. 36 - річний чісора – можливо, найнебезпечніший суперник у кар’єрі усіка. По - друге, чісора – досвідчений боєць, в активі якого 41 бій на професійному рингу і поєдинки, наприклад, з піковим віталієм кличком, кубратом пулєвим, тайсоном ф’юрі, ділліаном уайтом, девідом хеєм. і у всіх у них чісора виглядати гідно. По - третє, у чісори міцне підборіддя і потужний удар, а брудний стиль ведення бою робить його незручним опонентом для будь - якого бійця. Ну і не будемо забувати про фізичні кондиції і настрої. Для дерека бій з усіком – відмінний шанс зірвати великий куш перед виходом на спортивну пенсію. Тернопільщина, 1960 рік. Вони передруковували оунівські агітки, датуючи їх різними датами, щоб створити враження масовості. Вони грабували магазини і вбили офіцера кдб. Ці люди були останніми, хто свідомо чинив спротив радянській владі зі зброєю в руках. і не відступився від своїх переконань до останнього. В 1960 році в срср була успішно випробувана перша міжконтинентальна балістична ракета. Країна виграла чемпіонат європи з футболу і оголосила про підтримку соціалістичної куби. Хрущов, подавивши антирадянські заворушення в угорщині, стукав черевиком по трибуні оон. В казахстані готувалися до запуску гагаріна, в москві - до останньої в срср грошової реформи, в києві відкривали першу лінію метро. У молдавському селі драгонешти народився ще нікому не відомий сергій тігіпко. У кремлі готувався взяти в руки владу вже досить відомий леонід брєжнєв. Пройшло 10 років від смерті командира упа романа шухевича і шість років від арешту останнього головнокомандуючого армії василя кука. Похідні групи відійшли на захід, а хто не загинув - легалізувався в урср. Воюючої україни фактично вже не було. Закінчувалася нетривала хрущовська відлига. Світовий авторитет і державна потуга радянського союзу здавалися такими непохитними, що виступити проти них зі зброєю в руках міг хіба що той, хто не боявся за життя. Повстанська боївка кілька років переховувалася на кордоні івано - франківщини і тернопільщини, дбайливо зберігаючи вже непрацюючу рацію, справну зброю і друкарську машинку, на якій вони передруковували повстанські агітки, підписуючи їх різними датами, щоб створити враження масовості. і все заради короткочасної вогневої сутички і самогубства. Так само як 10 років тому шухевич. Наближається 51 - ша річниця останнього бою підпілля україни із радянським військами. Як відомо, він відбувся у підгаєцькому районі тернопільської області 14 квітня 1960 року - в лісі біля хутора лози, розташованого між селами шумляни та божиковим. В результаті бою із опергрупою тернопільського управління кдб із доданим до неї 12 - тим римнікським ордена богдана хмельницького загоном внутрішньої охорони мвс срср (раніше, до речі, ця частина охороняла тили особливого корпусу, який придушував угорське повстання 1956 року) була оточена і розгромлена остання група українських повстанців. За наслідками того бою двох чоловіків, учасників групи, було поранено і вони дострілился, а третій учасник - жінка - останнім набоєм учинила невдалу спробу самогубства. Як вдалося документально переконатися автору, більшу частину свого часу в підпіллі в 1950 - х роках ця повстанська група провела на хуторі кубань села цюцьків в рогатинському районі станіславської (нині івано - франківська - іп) області. Про це я неодноразово чув раніше від старожилів села. Чекісти управління кдб івано - франківської області з мешканцями села верхня липиця рогатинського району (центр сільської ради, до якого належав і цюцьків) після віднайдення бункера групи петра. Фото з архіву центру досліджень визвольного руху.

Група повстанців, про яку ми ведемо мову, діяла з літа 1952 року - спочатку у складі пальчак марії іванівни, псевдо стефа (22. 1998) та члена подільського окружного проводу оун пасічного петра, з 1948 р. Вінчаного чоловіка марії, псевда чорний, петро (1925 р. Середнє войнилівського району івано - франківської області - 14. ), а з 1955 року до цієї групи приєднався цетнарський олег з. Боків підгаєцького району (1938 - 14. З надрукованих спогадів марії пальчак (яка після того, як була засуджена, повністю відбула свій строк покарання, вийшла на свободу 14 квітня 1975 року та дожила до незалежності україни) знаємо, що повстанцям допомагало вузьке коло довірених осіб сіл шумляни, боків, підгаєцького району села тростянець, славитин, хутір діброва славитинська бережанського району тернопільської області, сіл зеленів, свистільники і, природно, цюцьків станіславської області. В своїх спогадах пальчак виголошує таємничу фразу.

В одних господарів ми перебули три зими в криївці і ніхто про це не знає з посторонніх ще й до сьогодні. Тепер, крім каральних органів радянської влади, про це знаємо і ми, посторонні - цими людьми було подружжя клюбів з хутора кубань на івано - франківщині. Хутір кубань - маленьке поселення тоді ще села цюцькова (з 1968 року радянська влада перейменувала його на малинівку), на п ять - шість хат. Після другої світової війни дехто з господарів переселився до самого цюцькова, а на хуторі залишилися обжитими лише чотири хати. Зараз обжитою залишилась лише одна хата. Хутір, як і саме село, оточений лісом та знаходиться на межі рогатинського та бережанського районів івано - франківщини. А якщо перейти через ліс кізлики, опиняєшся у підгаєцькому районі тернопільської області. Зиму 1952 - 1953 років пальчак та петро зимували в криївках, розташованих в тростянецькому лісі, що в тернопільській області, але через труднощі та незручності тривалого перебування далеко від населених пунктів, вирішили обладнати криївку в якомусь населеному пункті. До 1954 років організований опір українських повстанців на території підгаєцького, бережанського районів тернопільської області та рогатинського району станіславської області було придушено і з цього часу, як зрозуміли марія і петро, їхніми безпосередніми пошуками каральні органи радянської влади активно не займалися. Тому восени 1954 року за пропозицією петра пасічного та за згодою жителя хутора кубань мирона клюби і його дружини михайлини нижник (прізвище по першому чоловікові - так її і кликали в селі) в недобудованій частині їхньої хати була викопана криївка. Вона була невеликою та розрахована на двох осіб. Спочатку криївку планувалося побудувати у двоюрідного брата мирона клюби - ярослава, про авторові розказав ярослав клюба особисто. Однак від цієї ідеї відмовилися, оскільки хата ярослава стояла на піску і близько до поверхні підходила вода. Мирон клюба і його двоюрідний брат ярослав - родом із сусіднього хутора діброва славитинська підгаєцького району тернопільської області й перейшли жити до цюцькова лише на початку 1950 - х років. Господарство мирона було вибране для обладнання криївки не випадково. Господарів та їхніх сусідів петро пасічний знав давно, тому ховатися тут, на думку підпільників, було безпечно. До господарів ця група повстанців постійно заходила на протязі 1952 - 1954 років разом із михайлом перегінцем білим, деколи переховуючись тут та отримуючи допомогу продуктами. Криївка була викопана за п ять днів з допомогою господарів та їхніх родичів - ярослава клюби та його дружини каськи. Під час копання криївки підпільники були вимушені з допомогою господарів та їх сусідів витягати великий камінь, що виявився в тому місці. В подальшому ця криївка використовувалась підпільниками в зимовий час аж до 1959 року, а коли була така необхідність через небезпеку, то і в літній час. Сама криївка, як вже вказувалося, була малою за розмірами і повітря для перебування там трьох людей (після приєднання до них в 1955 році олега цетнарського) не вистачало, тому переховуватися в ній було важко. Через це підпільники намагалися більше бути на поверхні, дотримуючись при цьому правил конспірації. Те, що на кубані переховуються підпільники, жителі цюцькова знали, але мовчали - переважно через страх бути покараними, бо дійсно вірили, що десь у кізликах є ще інші, які можуть помститись за цих підпільників. Ставилися до цього нейтрально, але і зв язків із групою не шукали. До речі, на даний час ця хата розібрана родичами дружини мирона клюби на будівельні матеріали. Залишився лише фундамент, а саме місце заростає лісом. А на цьому місці доцільно б поставити, наприклад, пам ятний знак. З огляду на пасивність радянських каральних органів, протягом 1955 - 1958 років підпільники більшу частину часу проводили на горищі або в хаті, а не в криївці, оскільки через те, що хутір кубань знаходиться серед лісу, до нього рідко навідувались представники радянської влади. Повстанцям допомагали діти мирона клюби, які інформували про становище на хуторі та чужих осіб чи представників органів влади, якщо вони з являлися. Тоді група ховалася у криївці. З часом підпільники почали почувати себе настільки вільно, що - за спогадами жителів малинівки - навіть зверталися за медичною допомогою до медпункту у центрі сільської ради - верхній липиці, а також ходили на танці до клубу в тому ж селі. Цікаво, що для мирона клюби та його сусідів, які знали, що в його хаті переховуються повстанці, олег цетнарський та петро пасічний були відповідно іваном молодим та іваном. Протягом усього описуваного часу в літній період повстанці відходили на терени тернопільщини та у навколишні села рогатинського району, іноді навідуючись до свого постійного місця перебування на хуторі кубань. На озброєнні група мала автоматичну гвинтівку та пістолети. Мали вони також друкарську машинку і вже несправний передавач (пасічний був радистом, закінчивши відповідний вишкіл упа в карпатах). Крім цього, у підпільників був певний запас старої націоналістичної літератури, яку цетнарський регулярно передруковував, датуючи більш пізнім часом, ніж вона була створена - у такий спосіб підпільники переконували населення, що крім них, є й ще інші підпільники, а повстанська боротьба триває. З часом про те, що вони переховуються на хуторі, стало відомо родичам дружини мирона клюби, з якими повстанці навіть сфотографувались - в подальшому це фото зіграло фатальну роль в їх повстанській долі. Фото, яке допомогло каральним органам вирахувати одну з останніх боївок упа. Петро стоїть праворуч, марія пальчак сидить праворуч. Зиму 1959 - 1960 року група марії пальчак перебула в криївці, викопаній в господарстві жителя села шумляни підгаєцького району петра підгородецького. Під час бесіди з працівниками тернопільського обласного кдб відразу після захоплення, 15 квітня 1960 року, марія не сказала спецслужбам про це, повідомивши, що єдина їхня криївка знаходиться в хаті мирона клюби на хуторі, як неправильно записано в довідці, тютьків, тобто цюцьків. Причини, чому група не ховалася у криївці взимку 1959 - 1960 років, марія пальчак пояснила тим, що влітку 1959 року їм стало відомо, нібито кдб має у своєму розпорядженні фото, на якому зображені петро, сама марія пальчак, жінка з родини мирона клюби і ще один чоловік, і що органи намагаються встановити особи сфотографованих. Повстанці знали, що це фото було зроблене на хуторі кубань у ярослава клюби, і вирішили з літа 1959 року більше тут не базуватися. Але перед відходом вони попередили мирона, щоб він криївки не засипав, бо вона може їм іще згодитися. Пізніше повстанцям стало відомо, що взимку 1958 - 1959 років до мирослава клюби на кубань навідувались працівники кдб та міліції, намагаючись довідатися, чи не переховується хтось у нього. Брат мирона клюби ярослав, безпосередній учасник цих подій, проживає в херсонській області і авторові вдалося поспілкуватися з ним особисто у травні 2010 року.

Він пригадує, що однією з причин, чому повстанці припинили переховуватися в цій криївці, міг бути також особистий конфлікт між мироном клюбою та петром. При відході від мирона повстанці нібито пригрозили йому.

Однак схоже, що каральні органи почали безпосередньо займатися цією групою лише після того, як 12 жовтня 1959 року петро пасічний застрелив - швидше волею випадку - лейтенанта кдб в. Стороженка, який йшов на зустріч із інформатором з. Тростянець в тростянецький ліс. За показами марії пальчак, це вбивство сталося тоді, коли група йшла на вечерю до когось із села тростянець. На узліссі тростянецького лісу на них вийшов якийсь чоловік, який крикнув. Група кинулась тікати, а петро подумав, що це засідка на них. Стороженко почав переслідувати підпільників із пістолетом в руках. Коли стало ясно, що він один, петро вбив кдбіста із мисливської рушниці. Документи та зброю партизани забрали. На той час група вже фактично не вела жодної організаційно - пропагандистської роботи, але здійснила 11 озброєних пограбувань магазинів і колгоспних складів у навколишніх селах для забезпечення своєї життєдіяльності, а також займалася залякуванням сільських активістів. За спогадами ярослава клюби, петро обґрунтовував йому дії повстанців при пограбуванні сільпо, зокрема, й як одну із форм боротьби із радянською владою та правомірністю таких дій щодо влади, яка визискує українців. Поступово коло пошуків звужувалось. У навколишніх селах з явились відозви до партизанів, щоб вони здавались. В цей час, взимку 1960 року група перебувала в криївці в петра підгородецького. Шумлянах, який, здається, був родичем марії пальчак. Однак незабаром у стані алкогольного сп яніння підгородецький перед кимось хвалився, що у нього переховуються партизани, тому далі перебувати у нього стало небезпечно. Надалі підпільники перебували у лісі, що було небезпечно, оскільки підвищувало імовірність бути виявленими. А 14 квітня 1960 року, в страсний четвер, настала розв язка - в божиківський, тростянецький та слав ятинський ліси наїхало багато війська. Ось, як про це розповідає сама м. Пальчак в інтерв ю д. Нискоклон (визвольний шлях у кн. №3 (588) за 1997 рік. 316; думаю, що ця розповідь суттєво відредагована інтерв юером). Нас або вистежили або донесли сексоти. Це стало зрозумілим в одну мить. Побачивши, що ми оточені, ми вирішили разом бігти і в разі смертельної небезпеки дострілятись, щоб не здатися ворогові живими. Ми почули крики з вимогою здатись живим. Раптом я перечепилась за гілля і впала. Солдати почали підбігати до мене, а я вже була поранена і в праву руку.

Останніми зусиллями приклала пістолет п - 38 (нім. Виробництва) до голови, вистрілила і впала. Рукою володіла погано, тому куля попала в голову в 7 міліметрах від мозку, і я себе не змогла смертельно поранити. Коли фотографували місце події, то солдат почув, що я дихаю. Мені на місці санітари зробили перев язку і на машині відправили у підгайці. Цього я вже не пам ятаю. імовірно, стан марії був не настільки важким, як вона стверджує, оскільки вже 15 квітня 1960 року вона була опитана працівниками укдб тернопільської області. Під час короткочасного бою петро пасічний отримав кілька кульових поранень у груди, а олегу цетнарському перебили ноги. Щоб не потрапити до рук кадебістів пораненими, вони застрілилися. Так закінчився організований спротив радянській владі. Однак, ще залишались одинокі нелегали. Деякі з розшукуваних повстанців ховались аж до незалежності україни, в тому числі й на тернопільщині. За переховування повстанців, а також співучасть у деяких епізодах пограбувань, мирон і ярослав клюби були засуджені до різних термінів ув язнення і відбули покарання. Однак, наприклад, дружина мирона, михайлинка нижник як багатодітна мати покарання уникнула - в цьому, безумовно, проявилися нові віяння у репресивній політиці радянської влади. Знаючи, що рештки бандитів оун ліквідовані органами радянської влади, (підпільники - автор) стали з 1952 року ховатись і діяти на території підгаєцького і бережанського районів тернопільської області, а також рогатинського району станіславської області. і шляхом залякування населення, тероризації окремих громадян, передрукування старої націоналістичної літератури і розповсюдження її серед населення, шляхом залучення до розбійних нападів окремих, нестійких громадян створювали видимість, що крім них діють інші банди оун і таким чином добували собі житло та їжу.

Однак, відомо, що всі підпільні організації були вимушені підтримувати матеріально свою життєдіяльність за рахунок експропріації у держав, проти яких вони боролися - тут можна згадати і більшовицьких бойовиків, які нападали на пошти та банки у царській росії (цим безпосередньо, зокрема, займався майбутній глава вкпб та радянської держави - й. Джугашвілі, більше відомий за своїм партійним псевдо сталін), і оун у міжвоєнний час, яка займалася експропріаціями коштів польської держави. Крім того, необхідно взяти до уваги, що в той період переважна більшість людей уже б побоялися допомагати повстанцям продуктами, тому фактично у цієї групи щоб вижити іншого виходу, можливо, й не було. Січень 1918 року безжалісно шмагав морозними батогами зблідло - вибілену засніжену землю україни. Російська царська імперія розтанула в диму першої світової війни, її вчорашні провінції — країни балтії, фінляндія й польща — вирушали в самостійне політичне плавання, і тільки україна, сивий край бунтівної вдачі й вічних міжусобиць, вкрилася червоною ковдрою знавіснілого більшовицького терору.

«українська людність складається переважно із селян. Селянство бореться за землю й ліси та лише за це готове наражати своє життя. і коли з холодної півночі на київ посунула напівп’яна, здичавіла од присмаку людської крові більшовицька багатотисячна зграя під орудою авантюриста і колишнього царського жандармського підполковника міхаїла муравйова, захищати сивочолу україну виявилося нікому, окрім кількасот юнаків першої української юнацької школи імені богдана хмельницького на чолі із сотником аверкієм гончаренком та сотні студентського січового куреня зі старшиною омельченком — студентом українського народного університету в києві. «ще в ніч із 26 на 27 січня я мав розмову по прямому дроті з муравйовим, — згадував згодом полковник унр аверкій гончаренко. — його вимога в формі наказу звучала так. «прігатовіться к встрєчє пабєданоснай краснай арміі, прігатовіть абєд. За кілька хвилин по дев’ятій ранку більшовики рушили на позиції українського воїнства. Йшли не криючись, широкими кроками окупантів. Гримнув рушничний залп — задублими від морозу пальцями юнаки перезаряджали гвинтівки. Шаленим роєм задзижчали кулі українських кулеметів. Але войовнича більшовицька орда вперто просувалася вперед, не звертаючи уваги на зрізані кулями передні ряди власної одіозної ватаги. 10 рано приїхала на панцері одна гармата, коло неї сам - один сотник лощенко, — згадував командант фронту під крутами сотник а. — хто його прислав — не знаю, але думаю, що це була його особиста ініціатива. Цей старшина, з подиву гідною самопосвятою, вносив велике замішання своїми влучними стрілами в запілля червоних, і це зупиняло переможний марш муравйова. Бій тривав увесь день. Стримати багатотисячне більшовицьке військо силами кількох сотень юних доль — це більше, ніж подвиг. Падали, обіймаючи промерзлу чернігівську землю, нерозквітлі пуп’янки української державності. Скрикнув од болю скошений старшина омельченко. Здавалося, сама свобода зійшла над гіркотним полем розпуки і печалі та вознеслась до неба в простріленій відчаєм сорочці. і тоді сотник гончаренко наказав залишати поле бою, аби зберегти решту ще живих побратимів. Відходили до потяга, що вцілів, по той бік станції крути. Спершу студентська сотня, затим друга, третя та четверта сотні юнкерів. Перша юнацька сотня стримувала ворога щільним вогнем. Вітрисько, палкий і розхристаний до нестями, ще шелестів над тілами вбитих юнкерів, студентів, гімназистів та учнів технічних шкіл, коли решту січовиків — 32 студентів раптово оточили й захопили в полон. Лише четвірці юнаків дивом вдалося врятуватись, а 28 студентів прийняли мученицьку смерть. «майже всі, кого взяли до полону, були більшовиками по - звірячому покалічені під час розстрілу.

Трупи були з розбитими головами, повибиваними зубами, часом і повиколюваними очима. Кілька трупів цілком не вдалося розпізнати, настільки вони були знівечені. історію створюють люди. і нове покоління обирає чи то власний тягар непевності, чи смолоскип палаючої свободи. Крутянці обрали волю — вони виявилися свідомішими від більшості своїх ровесників, навіть мудрішими за деяких великодержавних мужів того часу.

і заплатили дорогою ціною — власними життями. їх давно оплакали батьки і неціловані наречені. їх і досі оплакує україна. Вбивство романа шухевича 5 березня 1950 року чекісти розглядали як заключний акорд тривалого протистояння з бандерівцями. Смерть керівника мала обезголовити підпілля, позбавити його необхідної координації та зв’язку і таким чином полегшити остаточну ліквідацію розрізнених груп повстанців. Але чекісти прорахувалися. їхня війна не завершилася ще довго після 1950 року.

Член проводу оун з 1941 року, один із організаторів проголошення акта відновлення незалежності 30 червня 1941 - го, провідник оун на теренах південно - східної україни, командир упа - південь, згодом заступник головного командира упа — цей перелік посад яскраво засвідчує. Рух очолив один із найкращих. Друга погана новина для чекістів — василь кук був не лише добрим організатором та командиром, а й членом оун із найбільшим стажем перебування в підпіллі. Попри те, що до вересня 1939 року його розшукувала польська поліція, він розгорнув активну діяльність, зокрема облаштувавши на підгаєччині підпільну друкарню для публікації видань оун. Врешті полякам так і не вдалося ще раз затримати василя. Знову заарештований уже новими окупантами — німцями — восени 1941 року, проте ненадовго. Кук утік із ув’язнення і переїхав на дніпропетровщину.

У 1950 році керівництво мґб вирахувало, що кук переховується на стику львівської, тернопільської та станіславської областей. Місце дислокації було обране не випадково. По - перше, через сприятливі природні умови (ліси), по - друге, швидкий і постійний перехід між областями створював додаткові труднощі для чекістів, забюрократизовані структури яких діяли в межах конкретних територіальних одиниць. У травні — червні 1950 року емґебісти отримали точнішу інформацію про перебування кука. Сам командир прорвався з оточення. Підпільник мав безпосередній контакт зі своїм керівником, тож саме через нього можна було вийти на кука. Проте підпільник, зв’язавшись із командиром, розповів про вербовку і продовжив боротьбу до своєї загибелі в травні 1952 року.

Серйозним успіхом чекістів стало полонення в жовтні 1951 року емісара закордонного представництва української головної визвольної ради василя охримовича, який за допомоги американської розвідки повернувся в україну і утримував контакт із керівником підпілля. «використовуючи цю обставину, — писали в мґб, — від імені охримовича було розпочато агентурну гру, в результаті якої вдалося встановити, що кук навесні 1953 року перейшов переховуватися в станіславську область на базу т. іноді смерть чи полон були дуже близько до василя кука. Чекісти у своєму полюванні наближалися до повстанського командира, проте йому вдавалося вирватися з їхніх тенет. 11 липня 1953 року під час спроби переходу на схід україни в полон захопили провідника оун на волині та поліссі василя галасу, найближчого соратника останнього командира упа, та його дружину марію савчин. Учасник операції георгій санніков писав. «захоплення цих ворогів радянської влади було здійснене однією з агентурних спецбоївок із застосуванням спецпрепарату нептун - 47 (сильне снодійне, яке додавали до їжі або напоїв). Однак нам не вдалося змусити галасу надати допомогу органам кґб і вийти на лемеша та інших упівців, що поки активно діють. Зима 1953—1954 років була, напевно, найважчою в довгому підпільному житті василя кука — постійні облави, викриття сховищ, зменшення кількості місць, де можна було перебути холодну пору року.

Однак він зумів уникнути арешту і навесні почав налагоджувати контакт із клітинами підпілля. Саме цей момент вирішили використати чекісти для завершення своїх багатолітніх пошуків. Для успішних дій для спецагентів була напрацьована ретельна легенда про лінію поведінки на кожен конкретний випадок і поставлено завдання за всяку ціну захопити кука живим. 23 травня 1954 року василь кук разом із дружиною уляною крюченко прибули у визначене місце зустрічі зі зв’язковим. Втомлене подружжя погодилося, адже зв’язкового знали давно і підстав не довіряти не мали. У криївці швидко заснули. До криївки негайно виїхала озброєна група чекістів. Тим часом кук, прокинувшись, побачив направлене на нього дуло автомата в руках у товариша. Лише одного погляду вистачило, щоб зрозуміти — колишнього товариша… останні хвилини операції описав єдиний на сьогодні живий її учасник георгій санніков. Там їх підхоплюють руки людей, що стоять довкола. В оточенні декількох осіб відводять на кілька метрів від люка. З люка з’являються чекісти, які обшукували затриманих. Проте цей тріумфальний момент не став кінцем історії боротьби спецслужби з куком. Він не міг дати на нього відповіді, бо її не знав. Він просто робив усе, щоб перемогти. Навіть після полонення. Натомість відповідь знали ті, хто його затримував у 1954 році. Один із них, георгій санніков, через півстоліття у мемуарах розповів про мотиви чекістів. «розстріляти його було надто простим і оперативно невиправданим рішенням. Поки він був потрібен живим, там буде видно. Можливо, вдасться схилити його до співпраці, примусити попрацювати на радянську владу.

Такого рівня лідера оун, який потрапив до рук чекістів живим, у держбезпеки ще не було. А раптом леміш, переконавшись у безвихідності свого становища, дасть згоду і допоможе в широкому пропагандистському плані. Ефект був би грандіозний. Ще б пак, сам леміш закликає до співпраці з радянською владою непокірних українців. Проте практичний підхід ще треба було узгодити на рівні керівництва країни, а тут існували різні думки. Дехто з московських можновладців пропонував влаштувати над останнім командиром упа гучне пропагандистське судилище, а хрущов вважав, що кука потрібно розстріляти. Важко однозначно сказати, чому в суперечці перемогли чекісти. Можливо, тому, що після смерті сталіна позиції компартії в країні дещо ослабли, а новий керівник лише почав закріплюватися біля керма. Можливо, і тому, що, не розстрілявши затриманого керівника підпілля в 1954 році, вони нічого не втрачали, адже могли зробити це будь - коли пізніше.

Тим паче, що факт арешту василя кука був суворою таємницею — учасники операції дали підписку про нерозголошення інформації. З українського керівництва про це знали лише три особи — секретар цк компартії україни олексій кириченко, генеральний прокурор урср роман руденко та секретар цк кпу із пропаганди. Тим часом об’єкт розшуку перебував у внутрішній тюрмі кґб на короленка, 33, де його не лише допитували, але й намагалися обробляти ідейно. На допитах кук не мовчав — розповідав про власну боротьбу та боротьбу своїх побратимів. Ця інформація була не надто корисною для кґб, адже більшість із тих, про кого йшлося, вже загинули, а інші перебували в таборах. А кук таким способом перетворив свою чималу чотиритомну справу на надзвичайно цінне джерело для сучасних істориків упа, яке збереглося до наших днів стараннями самих чекістів. Серед інших документів тут знаходимо доповідну голови кґб урср віталія федорчука з листопада 1974 року на ім’я керівника компартії урср володимира щербицького, цілком присвячену василеві куку.

Федорчук ретельно обґрунтовував свою тезу цілою низкою фактів. Перелічені вище цілі, вже як звинувачення, василь кук неодноразово чув від своїх недругів після проголошення незалежності україни. Після цього «з ним проводилися відповідні бесіди, на яких він висував власні умови, добиваючись звільнення з - під варти. Тож чекісти побоювалися звільняти василя кука, і він був залучений до оперативних заходів, залишаючись в ув’язненні. Очевидно, такі пропозиції ув’язненого мали не лише завадити чекістам реалізувати їхні плани, але й попередити друзів за кордоном про його перебування під арештом. Повністю викрити задуми кука в кґб не могли, проте так само не могли довірити продовжити його діяльність. Пропагандистський ефект каяття останнього керівника підпілля суттєво посилювався таким елементом, як милосердя радянської влади. Тому 14 червня 1960 року постановою президії верховної ради срср василь кук та його дружина уляна крюченко були помилувані. Про те, що відбувалося за лаштунками цієї милості, пише федорчук у своєму листі керівникові партії. Проте з цих масштабних заходів реалізовано лише один. Для тих, хто понад усе бажає звинуватити останнього командира у зраді, цих слів головного чекіста мало би цілком вистачати. Та на горе їм федорчук на цьому не зупинився й відверто писав далі. «однак від виконання завдань кґб він ухилявся, жодних матеріалів, що заслуговували на оперативну увагу, не надавав (робота з ним проводилася керівним складом кґб урср). Тож очільник кґб урср змушений був визнати. Навіть керівний склад його структури не зумів зробити з кука, який цілковито був у їхніх руках, агента. «одразу після звільнення кук, — нарікав далі на зухвалого підопічного федорчук, — відмовився від написання якихось статей проти українських націоналістів і при цьому став вимагати, щоб органи кґб звільнили з місць ув’язнення низку учасників бандоунівського підпілля, повернули зі спецпоселень усіх його родичів та інше.

Серед звільнених тоді були не лише родичі василя кука, але й члени проводу оун михайло степаняк та петро дужий, засуджені свого часу до розстрілу, який потім замінили 25 роками таборів. Крім того, кука поселили хай у невелику, але окрему квартиру на дарниці, не завадили вступити на навчання на історичний факультет, згодом на роботу в центральний історичний архів та інститут історії. «все це, — писав федорчук про старання кґб, — не справило належного впливу на кука, співпрацювати з органами кґб він не став. Будучи націоналістом - фанатиком і твердо залишаючись на попередніх ворожих позиціях, він зрадив попередні обіцянки. Він продовжував свою тиху боротьбу з ними, даючи чекістам майстер - класи українського підпільника. «у процесі спостереження за куком, — писали вони, — зафіксовано низку фактів, які дають підстави вважати, що він міг використати визволення від кримінальної відповідальності і наступне перебування на волі для продовження антирадянської діяльності та вчинення інших злочинів. Під час його виїздів у ленінград у 1965 році і в москву в 1969 - му відзначено, що він поводив себе підозріло, застосовував різні хитрощі з метою виявлення переслідування. Документ, написаний федорчуком у листопаді 1974 року, тобто через рік після великого розгрому українського дисидентського руху, фіксує контакт останнього командира упа з цим середовищем. Зокрема, наголошує, що кук неодноразово відвідував оксану мешко, син якої, олександр сергієнко, також перебував в ув’язненні як дисидент. Керівник кґб урср федорчук, який писав доповідну щербицькому, не просто вирішив потривожити керівника компартії україни, перелічивши гріхи василя кука. Документ мав чітку мету — добитися скасування помилування кука та притягнути його до кримінальної відповідальності. А багато з них за двадцять років, що минули від арешту кука, високо просунулися службовою драбиною, стали генералами та керівниками важливих підрозділів у структурі безпеки. Тому пропозиція федорчука застрягла десь у коридорах влади, і 60 - літній підпільник у тюрму не повернувся. Проте каґебісти не забували про нього до останніх днів існування срср. Один із них у розмові з георгієм санніковим сказав. «знаєш, до кінця свого життя він буде в колі нашого зору, наш вічний об’єкт розробки… він так і не пішов на співпрацю з нами, залишився на своїх позиціях переконаного борця за незалежну, вільну україну… ми ж знаємо його добре — смілива людина… ми й зараз контролюємо кожен його крок, проводимо по ньому весь комплекс агентурно - оперативних і оперативно - технічних заходів. Депутата звинуватили у фальсифікації виборів. Через кілька годин дубневич визнав свою поразку.

Втім, крихка перевага галини васильченко значно зміцнилася у день виборів. У неділю, 21 липня, о 16. 20 політична журналістка соня кошкіна опублікувала у своєму telegram - каналі дані екзит - полів станом на 14. Вони свідчили, що галина васильченко набирає 36, 2% голосів, тоді як за богдана дубневича проголосували 23% виборців. Однак офіційні дані, які незабаром почали з являтися на сайті цвк, значно відрізнялися від цих цифр. Така різниця здивувала соціологів. Результати того ж екзит - полу у розрізі голосування за партії, з урахуванням соціологічної похибки, практично збігаються з даними цвк, але результати по кандидатах суттєво відрізняються. – можна було б допустити помилку у формуванні вибірки для цього екзит - полу, але тоді б результати по партіях теж відрізнялися. Через кілька годин після закриття дільниць на сайті цвк опублікували перші результати протоколів з дільниць. Несподівано для всіх вони засвідчили впевнену перевагу богдана дубневича над галиною васильченко. Однак згодом розрив почав зменшуватися. Вони заявили, що згідно з паралельним підрахунком, галина васильченко набирає 28550 голосів (34, 3%), а богдан дубневич – 27074 голоси (32, 5%). На сайті цвк станом на 16. 00, 22 липня, на 118 - му окрузі опрацювали 82, 92% протоколів. Лідирує богдан дубневич з результатом 32, 23% (25575 голосів). У галини васильченко 31, 04% (24632 голосів). Різниця становить 943 голоси. Проте уже через дві години, станом на 18. 00, ситуація знову почала змінилась – цього разу на користь галини васильченко. Пізно ввечері у понеділок богдан дубневич визнав поразку і подякував своїм виборцям. Це були ті дільниці, де галина васильченко суттєво випередила богдана дубневича. До овк почали довозити результати саме тих з дільниць, де переміг богдан дубневич. При цьому окружна комісія працювала упереджено, повертаючи на уточнення протоколи з дільниць, де впевнено перемогла галина васильченко. Загалом комісія повернула близько двох десятків протоколів на уточнення. Після цього окружна комісія припинила свою роботу, оголосивши перерву до 11. Члени овк припинили прийом протоколів і введення відомостей в систему цвк. Згідно із законом, окружна комісія не мала права цього робити. «всі ці факти свідчать про загрозу зриву виборів і навіть загрозу фальсифікації результатів. Політик також звернувся до правоохоронних органів з проханням забезпечити чесний підрахунок голосів на окрузі і розслідувати ознаки зриву та фальсифікацій виборів. Коментуючи звинувачення вакарчука богдан дубневич телефоном повідомив zaxid. Net, що не бачить жодних проблем із ситуацією, що на 118 окрузі. Всі питання каже, до окружної виборчої комісії. «яка моя реакція може бути. Я чекаю заключення овк. Для того є овк, вони рахують протоколи і роблять своє заключення. Яка з моєї сторони може бути фальсифікація. Також він додав, що дякує усім, навіть тим, хто за нього не голосував. «виграв - добре, програв – теж добре.

Я не бачу ніяких проблем.