історія україни 10 клас турченко опорні конспекти

історія україни 10 клас турченко опорні конспекти

Денікінці встановили на захопленій території режим терористичної диктатури - антинародного й антиукраїнського спрямування. Вони здійснювали масові страти. Тюрми були переповнені. Діяли військово - польові суди. В одесі без суду і слідства страчено близько 3 тис. В києві кинуто до тюрем 1700 душ. Надзвичайні комісії швидко виносили вироки з будь - якого приводу, десятки тисяч людей по всій україні було розстріляно без суду і слідства. Селянство чинило запеклий опір хлібозаготівлям і хліб більшовикам доводилося брати силою. По селах розстрілювали заможних селян, що відмовлялися здавати урожай. Нарком продовольства усрр о. Каральні експедиції, проводили масові розстріли, спалювали села. Жорстокі репресії здійснювалися проти селянства тих районів, де базувалися махновці (катеринославщини та північної таврії). Десятки тисяч селян, які входили до повстанської армії. Махна і після її розпуску у січні 1920 р. Поверталися до мирної праці, було розстріляно як ворогів революції. За порушення виробничої дисципліни робітників на промислових підприємствах жорстоко карали, навіть розстрілювали, звинувативши у саботажі. Було страчено 12 тис. Осіб, а в одесі, миколаєві та херсоні — 14 тис. У всіх великих містах організовувалися концентраційні табори, існувала система наложництва. Жертвами червоного терору стали не лише поміщики, капіталісти, офіцери і члени антирадянських партій, підпільних організацій та повстанських загонів. Серед страчених було чимало безпартійних інтелігентів; священиків, службовців. На початку травня 1920 р. Вони разом з місцевими каральними службами розгорнули активну кампанію проти всіх, хто був незадоволений радянською владою. Підрозділи всеукраїнської надзвичайної комісії переведено на воєнний стан і надано їм право виносити смертні вироки. Антиукраїнська політика центру.

Нова економічна політика була спробою більшовицької партії зосередити у своїх руках політичну владу, перейти від командно - адміністративних методів управління економікою, які застосовували в роки воєнного комунізму, до ринкових механізмів. Заміна натуральних форм оплати праці грошовою, введення в обіг грошей - червінців, забезпечених дорогоцінними металами й цінними паперами. У роки непу відмінялася грабіжницька політика держави стосовно виробника. Усрр установив, на 1921 р. Продподаток в обсязі 117 млн пудів замість продрозкладки на цей період 160 млн пудів. На правах концесій 65 підприємств було здано іноземним підприємцям (в основному підприємства гірничої та деревообробної промисловості). Впровадження нової економічної політики позитивно вплинуло на розвиток усіх галузей народного господарства. За планом гоелро (1920 р. ) розпочалося спорудження в україні декількох електростанцій. Штерівської та чугуєвської дрес, дніпровської гес. За умов непу швидко розвивалися українська промисловість і сільське господарство. Вони за основними показниками зрівнялися з 1913 роком, а в деяких галузях навіть перевищили його. Наприкінці 20 - х років неп було згорнуто, оскільки така політика не вписувалася в сталінську модель соціально - економічних відносин. Вона вступала у протиріччя з інтересами адміністративно - командної системи, на чолі якої перебувала більшовицька партія. Нова політика дала можливість подолати економічну кризу.

Повністю відбудовано промисловість, а промислове виробництво зросло вдвічі проти 1913 р. Розпочато реконструкцію старих та будівництво нових підприємств. Селянство подолало дореволюційний рівень виробництва сільськогосподарської продукції. Швидко відбудовувалося сільське господарство. Суттєво збільшилося виробництво зерна в україні уже в перший рік непу.

З 227 млн пудів у 1921 р. Швидко зростав товарообіг у торгівлі. Щодо аграрних перетворень, то їх було завершено в українському селі до 1923 р а відбудова сільського господарства завершилася до 1925р. Селянські господарства збільшилися за рахунок поміщицьких і церковних земель. Селянські господарства сплачували податки диференційно. Селяни сплачували податок грішми після завершення грошової реформи. Це дало можливість державі за одержані гроші формувати хлібний фонд закупівлями з ринку.

З’явилася ще одна форма кооперації — сільськогосподарська. Посилювала роль виробничої кооперації, яка займалася переробленням сільськогосподарської продукції, машинно - тракторним обслуговуванням, меліорацією, забезпеченням посівним матеріалом тощо. Розвиткові сільського господарства сприяла кредитна кооперація селян. Сформовано мережу сільськогосподарського кредиту, яка складалася з укрсільбанку, місцевих філій та величезної кількості кредитних товариств. З відбудовою промисловості, транспорту і зв’язку підвищувалася заробітна плата робітників, поліпшувалося їхнє матеріальне становище.

існувало розшарування суспільства, з’явилося безробіття, безпритульність, що спричиняли зростання соціальної напруги в суспільстві. Відроджувалася приватна ініціатива. існували дрібні товаровиробники (селяни, кустарі, ремісники). Розвивалися ринок і товарно - грошові відносини. Виробник у кооперативах залишався господарем і власником. У період непу товаровиробники - приватники мали право на вільну купівлю і продаж продукції. Зникли реквізиція продукції у селян і примусові мобілізації у робітників. Значна частина населення почала більше купляти продукції на ринку, стала жити заможніше.

Проведено грошову реформу, в обіг надійшли забезпечені золотом радянські гроші — червінці. Зупинено шалений темп інфляції. На початку 20 - х років в україні діяло 14 політичних партій. Утворено комісію цк кп(б)у для боротьби проти ідеологічних концепцій небільшовицьких партій, до складу якої ввійшли й представники дпу.

Для захисту радянського режиму створено репресивні органи. Таким органом стала вчк, а з 1922 р. — державне політичне управління (дпу), яке наділялося надзвичайними повноваженнями для знищення людей, не потрібних системі. Більшовицька партія проводила чистки своїх рядів, в період яких інакодумців виключали з рядів партії (у 1921 — 1922 pp. З партії вигнано майже 22 тис. Організацій національних меншин. Це привело до ліквідації бунду, єврейської комуністичної партії, об’єднань угорців, литовців тощо. З одеси, києва та інших міст до північних районів росії та за кордон вислано 70 вчених, погляди яких не збігалися з офіційною лінією. Репресії проти інтелігенції тривали і в наступні роки. Запроваджувалася цензура засобів масової інформації. Для цього було створено спеціальну структуру — головне управління у справах друку.

Воно здійснювало жорсткий контроль. Було вирішено домагатися миру без анексій і контрибуцій, але до настання такого миру пропонувалося обороняти здобутки революції від ворогів за лінією фронту.

З’їзд уповноважив центральну раду узгодити з тимчасовим урядом питання про надання україні національно - територіальної автономії. Прийнято резолюцію про необхідність українізації армії, відкриття українських шкіл, готування українських військових статутів і підручників. Анексія — насильницьке приєднання, загарбання однією державою всієї (або частини) території іншої держави. Контрибуції — примусові грошові чи натуральні стягнення з населення, до яких вдаються війська однієї з воюючих сторін на захопленій території. Спираючись на рішення українського військового з’їзду, всеукраїнського національного конгресу, виражаючи революційні настрої та інтереси українського народу, центральна рада відрядила до петрограда делегацію з 10 осіб на чолі з в. Винниченком (середина травня 1917 p. Тимчасовий уряд відхилив вимоги щодо автономїі, мотивуючи свої дії такими причинами. Оскільки центральна рада не обрана всенародним голосуванням, вона не може висловлювати волю всього народу українських земель. З’їзд кооператорів київщини (27 — 28 березня 1917 р. Під час походу вулицями міста учасники з’їзду несли українські національні прапори з гаслами «хай живе вільна україна. З’їзд обрав раду селянських депутатів та її виконавчий орган — центральний комітет селянської спілки — й ухвалив, щоб вона увійшла до складу центральної ради. Всеукраїнський з’їзд залізничників (харків, липень 1917 р. ) брало участь 300 делегатів, які представляли 200 тис. Робітників і службовців. Боротьба за відродження української державності не могла бути успішною без створення національних збройних сил. ініціатором їх створення виступили самостійники. 9 (22) березня 1917 p. 16 (29) березня 1917 р. Українська військова рада сформувала український військовий клуб імені гетьмана 11. Полуботка та український організаційний комітет. Члени клубу агітували українських вояків об’єднуватися під гаслами центральної ради. 18 квітня (1 травня) 1917 р. Під час святкування 1 травня відбулося українське військове свято (з ініціативи клубу ім. Полуботка), учасники якого оголосили себе 1 - м українським полком ім. Хмельницького, який налічував 3, 5 тис. Для захисту української державності та охорони правопорядку на місцях почали створювати підрозділи вільного козацтва — добровільні війсково - міліцейські формування. Виник перший кіш вільного козацтва у звенигородському повіті на київщині. Головою військових формувань вільного козацтва, його почесним отаманом став павло скоропадський, а наказним отаманом — і. Центром вільного козацтва стала біла церква. Скоропадський хотів надати в розпорядження центральної ради свій українізований корпус із 40 тис. Винниченко заперечували необхідність мати регулярну армію. В родині священнослужителя. Турівка прилуцького повіту на чигиринщині. Закінчив там гімназію, продовжив навчання на юридичному факультеті київського університету св. Міхновськйй став активним діячем міської патріотичної організації, члени якої проповідували необхідність вільного розвитку української культури і не торкалися політичних питань. Група молодих націоналістів створила товариство тарасівців, ідеологом якого був м. Це товариство пропагувало самостійницькі ідеї й невдовзі було заборонено владою. В харкові виникла революційна українська партія (руп), до якої входило чимало молодих патріотично налаштованих людей. Датою її створення вважають 1900 р. Основні ідеї своєї ідеології м. Група прихильників м. Міхновського відкололася від руп і заснувала українську народну партію (унп). Коли вибухнула перша світова війна, його призвали до армії. Якийсь час перебував на північному фронті, а напередодні революційних подій 1917 р. Перейшов як юрист у розпорядження київського військового окружного суду.

Українцям не потрібна автономія з ласки москви, а також федерація у складі росії, їй потрібна повна незалежність. Україна має матеріальні й духовні сили бути самостійною. Його прихильників називають самостійниками. Вони, щоб уникнути розколу в національному русі, пішли на створення української центральної ради разом з федералістами. ініціатива створення українських військових частин належить самостійникам. Перша українська військова частина сформувалася в тилу в середині квітня 1917 р. і вирішила йти на фронт у складі українського полку, що дістав ім’я богдана хмельницького. Центральна рада хотіла законним способом вибороти автономію від тимчасового уряду і боялася рішучих дій м. Тому на 1 - му військовому з’їзді головою військового генерального комітету обрали с. Петлюру, який дотримувався автономістичних поглядів, а не самостійника м. Останнього ввели до складу цього комітету одним із 18 членів, і помітного впливу на його діяльність він не мав. Міхновський та його прихильники виступили проти прийняття ii універсалу (3 (16) липня 1917 p. У ніч проти 5 липня 1917 р. Вони прибули до приміщення центральної ради, спираючись на 5 тис. Українських вояків — другий український полк імені павла полуботка. Міхновський зажадав, щоб центральна рада проголосила самостійну українську державу, видворивши за її межі всіх представників тимчасового уряду.

Цей виступ самостійників центральна рада придушила. Міхновський опинився в далекому закутку румунського фронту, тяжко журячись тим, що в найсприятливіший момент історії самі ж українці перешкодили йому реалізувати мрію свого життя — створити незалежну україну.

Події, в україні розгорталися бурхливо. Наприкінці квітня 1918 р. Центральну раду заступив уряд гетьмана п. Прикутого ревматизмом до ліжка, м. Міхновського привезли на автомобілі до столиці й запропонували високу посаду — міністра внутрішніх справ. Згодом так само відмовився від посади радника гетьмана, бо не сприйняв проголошення гетьманом п. Скоропадським федерації з росією. Міхновського почали вивчати науковці у незалежній україні. Скликання планувалося на 8 вересня 1917 р. Міністр юстиції тимчасового уряду порушив слідчу справу проти центральної ради. Депутація центральної ради виїхала до петрограда для переговорів. У столиці для них було приготовлено камери в тюрмах. Секретарів врятувало падіння тимчасового уряду.

25 жовтня (7 листопада) 1917 р. Збройне повстання у петрограді, внаслідок якого більшовики скинули тимчасовий уряд (відбувся більшовицький переворот). Ii всеросійський з’їзд рад робітничих і солдатських депутатів ухвалив декрети про мир і землю, утворив новий російський уряд — раду народних комісарів на чолі з в. Після одержання звісток про події в петрограді ввечері мала рада зібралася на закрите засідання разом із представниками інших організацій, щоб утворити надзвичайний орган виконавчої влади. • створено революційний комітет з охорони революції в україні (київські більшовики в. П’ятаков через день вийшли зі складу комітету). Більшовики, які спиралися на раду робітничих і солдатських депутатів та збільшовизовані військові частини. • для центральної ради та більшовиків найнебезпечнішими противниками були державний апарат і генералітет, що мали реальну владу.

Тому центральна рада та більшовики не перешкоджали одна одній у протистоянні зі штабом київського військового округу.

Більшовики скликали розширений пленум рад робітничих і солдатських депутатів за участі представників військових частин. Утворено революційний комітет — орган керівництва збройним повстанням. Початок більшовицького повстання. На вулицях міста з’явилися барикади. Київські робітники загальним страйком підтримали більшовицьке повстання. Війська, вірні тимчасовому урядові, становили 10 тис. (юнкери, курсанти шкіл прапорщиків, солдати й офіцери частин київського військового округу). Спочатку центральна рада зайняла позицію нейтралітету щодо більшовицького повстання, а згодом підтримала його і змусила прихильників тимчасового уряду залишити місто. Забезпечення порядку в місті було покладено на сили центральної ради, які контролювали всі головні пункти, зокрема й пошту і телеграф. Iii універсал проголосив. Віднині україна стає українською народною республікою. Не відділяючись від російської республіки й зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій. Заявлялося, що україна не відокремлюється від росії, але влада в україні відтепер належить лише українській центральній раді та генеральному секретаріату.

Центральна рада зобов’язувалася охороняти свободу національного розвитку всіх національностей, визнавала національно - персональну автономію для національних меншин. Проголошувалися політичні та громадянські свободи (слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків, недоторканність особи і помешкання). Встановлювалися межі унр. Крім п’яти губерній, зазначених в тимчасовій інструкції, включались також харківщина, катеринославщина, херсонщина і таврія (без криму). Таким чином, українська народна республіка поширювалася на дев’ять губерній. Питання про долю куртини, холмщини і воронежчини та інших суміжних з україною губерній із переважним українським населенням мало вирішуватися способом переговорів. Втілення цих завдань відкладалося до установчих зборів. • із 47 членів малої ради, присутніх на засіданні, за універсал висловилися 42, проти не було жодного голосу, утрималося 5 (меншовики, російські есери, представник польського демократичного централу). • 9 (22) листопада 1917 р. О 2 - й годині дня на софійському майдані у присутності членів центральної ради, генерального секретаріату, представників іноземних місій проголошено iii універсал усьому народу.

У цей святковий день не було занять у школах і гімназіях. Після оголошення універсалу духівництво відправило молебень українською мовою. Наприкінці відбувся військовий парад. • проголошено українську державу у формі унр, що було визначною історичною подією, яка знаменувала відродження української державності у xx ст. — центральна рада не відмовлялася від скликання установчих зборів на основі загальних, прямих, таємних виборів (про них говорилося ще в 1 універсалі); — гарантувалося забезпечення не лише широких громадянських прав і свобод, здобутих всеросійською революцією, а й обстоювалися права національних меншин. • центральна рада чітко висловила свою позицію стосовно війни, виступаючи за негайне встановлення миру декларуючи свою рішучість примусити ворогуючі сторони розпочати переговори. «iii універсал уже не зробив такого великого враження на населення, як перший, хоча здобутки, зазначені в ньому, були без порівняння більші. Гупало (американський історик). «проголошення iii універсалу — акт великої історичної ваги. і універсал стосувався переліку вимог центральної ради до тимчасового уряду, які були ним відкинуті, та мав декларативний характер (намір скликати установчі збори, переобрати місцеві адміністрації, ввести податок на рідну справу тощо). В 111 універсалі накреслювались конкретні політичні та соціально - економічні завдання. За таких умов боротьбу проти інтервентів перебрали на себе ліві есери та більшовики, розгорнувши в зоні окупації підпільно - партизанські дії. Україну було розділено на три області. Київську, харківську, новоросійську (з центром в одесі). На чолі областей стояли генерал - губернатори з необмеженими повноваженнями. На потреби денікінської армії селяни повинні були внести разовий податок у розмірі 5 пудів зерна з кожної десятини землі. У разі несвоєчасного постачання в примусовому порядку стягувалася подвійна сума боргу.

• відбувалися численні стихійні селянські повстання, що їх прагнули очолити представники різних партій (більшовики, українські есери, українські соціал - демократи тощо). Баштанка на миколаївщині спалахнуло повстання. ) оголосили баштанську республіку, вигнавши, а подекуди й знищивши денікінських урядовців. Відбулося повстання у висуневську на миколаївщині. Місцеві партизани (500 душ) вели успішні бої проти карателів. Наприкінці вересня 1919 р. Повстанці навіть підійшли до херсона та обстріляли місто з гармат. • на початку липня 1919 р. У кременчуці почало діяти зафронтове бюро цк кп(б)у для керівництва діяльністю підпільних більшовицьких організацій. Армія здобула широку підтримку селян. На боротьбу з нею денікін кинув найкращі сили. Махновці контролювали великі райони півдня. Своєю самовідданою боротьбою в тилу сприяли перемозі над денікінцями. Листопад — грудень 1919 р. Радянські війська провели успішний контрнаступ проти сил денікіна. Контрнаступ радянських військ здійснювали. Радянські війська знову вступили до києва. Початок січня 1920 р. Радянські війська зайняли донбас. Січень — лютий 1920 р. Розгорнулися бої за правобережжя. Початок лютого 1920 р. Радянські війська ввійшли в миколаїв і херсон, а потім — в одесу.

Реальна влада на місцях належала командирам військових частин - отаманам і підпорядкованим їм збройним групам, які не завжди хотіли коритися центральній владі. Такі загони було створено майже у кожному селі. Саме з них складалися збройні сили директорії. Ці загони опікувалися власними інтересами і не хотіли підпорядковуватися державній владі. У єврейських погромах брали участь отаманські загони, не контрольовані командуванням армії унр. За різними даними, за часів директорії в україні відбулося понад півтори тисячі єврейських погромів. Більшовики після кількох боїв вступили до києва (богунський полк під командуванням м. Щорса разом із таращанським полком в. Під тиском радянських військ директорія змушена була залишити київ, перебравшись до вінниці, а потім — до проскурова (нині хмельницький), рівного. Другий похід більшовиків в україну супроводжувався, за висловом в. Політика більшовиків в україні не відповідала інтересам українського народу.

Протягом квітня - червня 1919 р. Тут відбулося понад 300 антибільшовицьких повстань. Отамани, які перейшли на бік більшовиків, розірвали союз, укладений з ними. Чеховський (голова уряду) подали у відставку.

Вся повнота влади зосередилася в руках с. Петлюри, який припинив своє членство в українській соціал - демократичній партії. Головою уряду став с. Країни антанти допомоги директорії так і не надали. Тимчасовий перехід деяких військових частин унр, зокрема й січових стрільців на чолі з є. Коновальцем, на бік радянської влади. На бік більшовиків перейшли повстанські армії отаманів. Терпила (зеленого), з якими було досягнуто угод про спільні дії.